Постанова

від 16.01.2021 по справі 910/3530/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2021 р. Справа№ 910/3530/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Куксова В.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №910/3530/20 (суддя Павленко Є.В., повний текст рішення складено 21.07.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернотранс-Ко

до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр транспортної логістики

про стягнення 166 553,76 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрзернотранс-Ко (далі - Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з акціонерного товариства Українська залізниця (далі - Залізниця, відповідач) в особі філії Центр транспортної логістики (далі - Філія) безпідставно списаних коштів в сумі 166 553,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 8 грудня 2017 року між сторонами було укладено договір з надання послуг по накопиченню вагонів на станційних коліях для формування маршруту № ПЗ/М-175395/НЮ, а також 14 лютого 2018 року було укладено договір про надання послуг № 09690/ЦТЛ-2018, за умовами яких відповідачем надавались послуги позивачу, що обумовлені у вказаних договорах. На виконання умов зазначених договорів позивачем протягом вересня 2019 року було відправлено вантаж за накладними від 17 вересня 2019 року № 32007734, від 20 вересня 2019 року № 32047482, від 24 вересня 2019 року № 32117434 та від 28 вересня 2019 року № 32176380. У той же час відповідачем у період очікування оформлення перевізних документів за вищенаведеними відправленнями було нараховано та в односторонньому порядку списано з розрахункового рахунку позивача 166 553,76 грн. збору за зберігання вантажу у вагонах. Оскільки позивачем не було допущено жодних прострочень встановленого терміну навантаження цих вагонів та вчасно оформлено відповідні перевізні документи, останнє, посилаючись на статті 509, 610, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просило суд стягнути з відповідача безпідставно списані Залізницею з рахунку позивача кошти в сумі 166 553,76 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №910/3530/20 позов задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр транспортної логістики на користь товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернотранс-Ко 166 553 грн. 76 коп. безпідставно набутих коштів, а також 2 498 грн. 31 коп. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки здійснення позивачем навантаження маршрутів за залізничними накладними не перевищувало погодженого між сторонами часу такого навантаження, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи жодних доказів на підтвердження навантаження маршруту вагонів з перевищенням встановленого 48-годинного строку з вини відправника, суд дійшов висновку про те, що спірна сума грошових коштів позивача була списана з особового рахунку позивача безпідставно.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство Українська залізниця звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №910/3530/20 в частині задоволення позову та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Також у апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- апелянт заперечує щодо висновків суду про неперевищення часу на навантаження маршруту, посилаючись на те, що умови п.3.3. та 3.4 Договору з надання послуг по накопиченню вагонів на станційних коліях для формування маршруту застосовуються саме до вичерпного переліку послуг, які визначені у додатку №6 до додаткової угоди №8;

- відповідач не погоджується з тим, що за висновком суду, надання послуги зі зберігання вантажу укладеними між сторонами договорами передбачено не було з посиланням на пункт 9 Правил зберігання вантажів;

- скаржник зазначає, що судом не було досліджено та враховано акти загальної форми при розгляді справи.

20.08.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптали Є.Ю., суддів: Яковлєв М. Л., Поляк О.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №910/3530/20 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 07.09.2020 року від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у справі №910/3530/20 поновлено Акціонерному товариству Українська залізниця пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №910/3530/20 та відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.

25.09.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує щодо позиції апелянта, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

13.10.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла відповідь на відзив, у відповідності до якого останній заперечує проти доводів викладених позивачем у відзиві на апеляційну скаргу та просить суд задовольнити апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення скасувати.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4738/20 від 17.11.2020, у зв`язку з перебуванням судді Поляк О.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Яковлєв М. Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №910/3530/20 прийнято до провадження визначеним складом суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Так, згідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14 лютого 2018 року між Залізницею та Товариством було укладено договір про надання послуг № 09690/ЦТЛ-2018 (надалі - договір), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародних сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. Даний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання (а.с. 8-14).

Згідно з пунктом 1.2 договору, перевезення - послуга, у процесі надання якої перевізник зобов`язаний доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 із змінами та доповненнями (далі - Статут), Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26 березня 2009 року № 317 (далі - Збірник Тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства юстиції України 15 квітня 2009 року № 340/16356, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 9 грудня 2002 року № 837, Угоди про міжнародне залізничне ватажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення відповідно.

Пунктом 1.3 вказаного договору встановлено, що надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Відповідно до пункту 2.3.2 договору перевізник зобов`язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно з інформацією АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначено в додатках до цього Договору.

За умовами пункту 2.1.6 договору замовник прийняв на себе зобов`язання оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів, та інші надані послуги з сум внесеної передплати за кодом платника.

Пунктом 12.1 договору визначено, що останній вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20 лютого 2018 року до 31 грудня 2018 року. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.

Разом з тим, 08 грудня 2017 року між сторонами було укладено договір з надання послуг по накопиченню вагонів на станційних коліях для формування маршруту № ПЗ/М-175395/НЮ, предметом якого є надання Залізницею за рахунок відправника послуг, пов`язаних з накопиченням рухомого складу зерновози (далі - вагони) під навантаження, формування відправницького маршруту з вантажем відправника, зокрема, по станції Переяславська Південно-Західної залізниці, код 322905 (далі - станція Переяславська), про що зазначено в пункті 1.1 цього договору в редакції, викладеній в додатковій угоді до нього від 19 серпня 2019 року № 8 (а.с.19-26).

Відповідно до пункту 2.1.3 договору (у редакції додаткової угоди № 8) Залізниця прийняла на себе зобов`язання здійснювати в інтересах відправника послуги, пов`язані з накопиченням рухомого складу, перелік та оплата яких визначена окремо по кожній станції у додатках № 1-№ 6 до даного договору.

Сторони домовились, що розмір оплати визначається виходячи із фактичних послуг, наданих Залізницею відправнику, перелік і вартість яких визначається у протоколі узгодження договірної вартості послуг, додатки № 1-№ 6 (пункти 3.1, 3.7 договору).

З матеріалів справи вбачається, що у додатку № 6 до вищенаведеної додаткової угоди від 19 серпня 2019 року № 8 сторони погодили вартість відповідних послуг по накопиченню вагонів на станційних коліях для формування маршруту.

За змістом пунктів 3.2, 3,5 наведеного договору оплата за послуги, пов`язані з накопиченням рухомого складу (додаткові станційні збори), здійснюється на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, з якого грошові кошти зараховуються на особовий рахунок відправника. У подальшому Залізниця відображає відповідні суми оплати за фактично надані послуги в особовому рахунку відправника на підставі накопичувальних карток, оформлених у паперовому вигляді.

Пунктами 8.1, 8.3 договору визначено, що дана угода є укладеною з моменту її підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року. Однак у випадку, коли за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про припинення відносин, він вважається щорічно пролонгованим.

Судом встановлено, що у вересні 2019 року Товариством зі станції Переяславська до станції Одеса-Порт (експ.) Одеської Залізниці було відправлено вантаж за накладними від 17 вересня 2019 року № 32007734, від 20 вересня 2019 року № 32047482, від 24 вересня 2019 року № 32117434 та від 28 вересня 2019 року № 32176380.

Навантаження вагонів виконувалось на під`їзній колії, що належить приватному акціонерному товариству "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів", умови користування якою визначено договором про експлуатацію під`їзної колії при станції Переяславська Південно-Західної залізниці від 1 березня 2019 року № 1094, укладеним між Залізницею та приватним акціонерним товариством "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів".

Відповідно до даних відомості плати за користування вагонами № 17090028 подача вагонів (у кількості 54 шт.) за накладною № 32007734 під навантаження відбувалась групами, перша з яких фактично була подана 15 вересня 2019 року о 17 год. 10 хв., а останню групу вагонів забрано станцією 17 вересня 2019 року о 15 год. 30 хв. Отже, загальний час на навантаження маршруту за накладною № 32007734 склав 46 год. 20 хв.

Відповідно до даних відомості плати за користування вагонами № 20090029 подача вагонів (у кількості 52 шт.) за накладною № 32047482 під навантаження відбувалась групами, перша з яких фактично була подана 18 вересня 2019 року о 17 год. 10 хв., а останню групу вагонів забрано станцією 20 вересня 2019 року о 14 год. 50 хв. Отже, загальний час на навантаження маршруту за накладною № 32047482 склав 45 год. 40 хв.

Відповідно до даних відомості плати за користування вагонами № 24090030 подача вагонів (у кількості 53 шт.) за накладною № 32117434 під навантаження відбувалась групами, перша з яких фактично була подана 23 вересня 2019 року о 10 год. 00 хв., а останню групу вагонів забрано станцією 24 вересня 2019 року о 17 год. 30 хв. Отже, загальний час на навантаження маршруту за накладною № 32117434 склав 31 год. 30 хв.

Відповідно до даних відомості плати за користування вагонами № 29090031 подача вагонів (у кількості 52 шт.) за накладною № 32176380 під навантаження відбувалась групами, перша з яких фактично була подана 27 вересня 2019 року о 17 год. 05 хв., а останню групу вагонів забрано станцією 28 вересня 2019 року о 18 год. 40 хв. Отже, загальний час на навантаження маршруту за накладною № 32117434 склав 25 год. 35 хв.

При цьому, 29 жовтня 2019 року Залізницею у період очікування оформлення перевізних документів за вищенаведеними відправленнями було нараховано та в односторонньому порядку списано з розрахункового рахунку позивача 166 553,76 грн. збору за зберігання вантажу у вагонах, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією переліку від 29 жовтня 2019 року № 20191029 (а.с. 71).

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 4 грудня 2019 року № 214/12/19, у якій просив повернути на рахунок Товариства необґрунтовано списані кошти в загальному розмірі 166 553,76 грн., що становлять суму збору за зберігання вантажів у вагонах (а.с. 73-79).

Однак, листом від 12 лютого 2020 року № ЦТЛ-19/262 відповідач відмовив позивачу в задоволенні його вимог (а.с.80-81).

Як стверджує позивач, відповідачем у період очікування оформлення перевізних документів за вищенаведеними відправленнями було нараховано та в односторонньому порядку списано з його розрахункового рахунку 166 553,76 грн. збору за зберігання вантажу у вагонах.

Оскільки позивачем не було допущено жодних прострочень встановленого терміну навантаження цих вагонів та вчасно оформлено відповідні перевізні документи, останній, посилаючись на статті 509, 610, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути з відповідача безпідставно списані Залізницею з рахунку позивача кошти в сумі 166 553,76 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з наступних підстав.

Так, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України унормовано: підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписом статті 628 ЦК України передбачено: зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з ст.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п.62 Статуту та п.1.1 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила №644) порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Платежі за перевезення вантажів і надання додаткових послуг можуть уноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

Відповідно до пункту 2.6 Правил розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.

Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Усі належні Залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Слід наголосити, що сам факт списання спірних грошових коштів за перевезеннями, здійсненими за вказаними вище залізничними накладними, відповідачем не заперечується.

Відповідно до умов пунктів 3.3, 3.4 договору з надання послуг по накопиченню вагонів на станційних коліях для формування маршруту від 8 грудня 2017 року № ПЗ/М-175395/НЮ облік часу на навантаження маршруту починається з фактичної подачі вагонів на під`їзну колію та закінчується часом оформлення перевізних документів. У разі ненавантаження з вини відправника маршруту вагонів за час, визначений в додатку до даного договору, подальші розрахунки проводяться згідно з Тарифним керівництвом № 1.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що додатком № 6 до додаткової угоди від 19 серпня 2019 року № 8 до наведеного правочину сторонами було визначено граничний час на навантаження маршруту - 48 годин.

При цьому, зі змісту наявних у матеріалах справи відомостей № 17090028, № 20090029, № 24090030 та № 29090031 вбачається, що час навантаження відправлених позивачем вагонів не перевищував обумовлений договором 48 годинний строк, що фактично не заперечувалося відповідачем під час розгляду справи та вбачається зі змісту поданих відповідачем документів.

Приписами частин 1, 2 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Оскільки здійснення позивачем навантаження вищенаведених маршрутів за залізничними накладними не перевищувало погодженого між сторонами часу такого навантаження, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи жодних доказів на підтвердження навантаження маршруту вагонів з перевищенням встановленого 48-годинного строку з вини відправника, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірна сума грошових коштів позивача була списана з особового рахунку Товариства безпідставно.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник заперечує проти наведених висновків суду, зокрема стосовно висновків суду про неперевищення часу на навантаження маршруту, з посиланням на п.3.3. та 3.4 Договору з надання послуг по накопиченню вагонів на станційних коліях для формування маршруту, а також апелянт зазначає про неврахування судом актів загальної форми.

Дослідивши вищеописані обставини справи та перевіривши доводи скаржника, судова колегія зазначає, що перегляді оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає підтвердження доводів апелянта про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом було порушено норми матеріального чи процесуального права, що на переконання апелянта полягає у нез`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи.

Доводи відповідача про те, що списання з розрахункового рахунку позивача спірної суми грошових коштів за зберігання вантажу відбулося в рамках надання Товариству окремої послуги - зберігання вантажу з посиланням на п.3.3. та 3.4 Договору з надання послуг по накопиченню вагонів на станційних коліях для формування маршруту судом правомірно відхилено, оскільки надання такої послуги укладеними між сторонами договорами передбачено не було, у той час як стягнення цієї суми в якості збору за зберігання вантажу позивача можливе лише за наявності затримок та простоїв в очікуванні оформлення перевезення.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що такі обставини додатково підтверджуються змістом пункту 3.4 договору з надання послуг по накопиченню вагонів на станційних коліях для формування маршруту від 8 грудня 2017 року № ПЗ/М-175395/НЮ, за яким проведення подальших розрахунків між сторонами згідно з Тарифним керівництвом № 1 відбувається лише за умови ненавантаження маршруту вагонів з вини відправника, якої під час розгляду справи встановлено не було.

Посилання скаржника на акти загальної форми, наявні у матеріалах справи, колегія суддів відхиляє, оскільки відомості, що містяться в таких актах, складених Залізницею у зв`язку із затримкою вагонів через очікування оформлення перевізних документів, суперечать даним, відображеним у наявних в матеріалах справи інших документах відповідача, зокрема, пам`ятках про забирання вагонів, а також самих перевізних документах - залізничних накладних.

Також колегія суддів вкотре звертає увагу, що скаржник не заперечує факт списання спірних грошових коштів за перевезеннями, здійсненими за наявними в матеріалах залізничними накладними.

Враховуючи наведене, доводи відповідача щодо правомірного нарахування списаних коштів з рахунку позивача спростовуються тим, що з доказів, що містяться в матеріалах справи, вбачається відсутність прострочення позивачем встановленого договором 48 годинного строку для навантаження вагонів.

Відтак, обґрунтованим є висновок суду, що оскільки відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, та свідчили про наявність правових підстав для списання з рахунку позивача спірної суми грошових коштів, то наявні підстави для задоволення позову.

Скаржник в апеляційній скарзі не навів суду апеляційної інстанції доводів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, та свідчили про наявність правових підстав для списання з рахунку позивача спірної суми грошових коштів.

За встановлених обставин справи, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно списаних коштів в сумі 166 553,76 грн. є обґрунтованими, доведеними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, а отже колегія суддів погоджується з наявністю підстав для зобов`язання відповідача внести зміни до особового рахунку позивача шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів у сумі 69 361,44 грн.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариство Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №910/3530/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариство Українська залізниця - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №910/3530/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством Українська залізниця .

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №910/3530/20.

5. Матеріали справи № 910/3530/20 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Куксов