Господарський суд міста києва
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
21.07.2020Справа № 910/4151/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді : Ломаки В.С. , розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТІС-ВУГІЛЛЯ
до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІРМА-ЕЛЕКТРОСВІТ
про стягнення 13 806, 42 грн.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю ТІС-ВУГІЛЛЯ (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІРМА-ЕЛЕКТРОСВІТ (далі - відповідач) про стягнення 13 806, 42 грн., з яких 6 953, 70 грн. - сума попередньої оплати, 3 529, 71 грн. - сума штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару, 3 323, 01 грн. - сума процентів за користування чужими грошовими коштами. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102, 00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір № 1011-15 від 10.11.2015, в порушення умов якого відповідач не поставив попередньо оплачений позивачем товар. У зв`язку з цим, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2020 відкрито провадження у справі № 910/4151/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження від 23.03.2020 у справі № 910/4151/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідачем означена ухвала була отримана 02.04.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 0103054292760.
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Проте, відповідач своїм правом на подачу відзиву на позов не скористався.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
10.11.2015 року між позивачем (Покупець) та відповідачем (Продавець) було укладено Договір № 1011-15 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця товар, а Покупець - приймати та оплачувати Продавцю його вартість в порядку та в строки, передбачені цим Договором.
Асортимент, кількість, місце та строк поставки товару вказується в узгоджених сторонами рахунках та/або специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору (п. 1.2. Договору).
Пунктом 1.3. Договору передбачено, що оплата Покупцем здійснюється за узгодженими цінами, з урахуванням ПДВ, у відповідності з рахунками-фактурами та видатковими накладними, в яких міститься повна інформація про товар (назва, кількість, ціна за одиницю, загальна сума).
Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. Договору товар відвантажується Продавцем Покупцю за погодженими цінами, зазначеними по кожному виду продукції в рахунках та/або специфікаціях до цього Договору. Ціна Договору визначається як сумарна вартість партій товару, переданих у власність Покупця згідно товарно-супровідних документів протягом терміну дії даного Договору.
Положеннями пункту 3.1. Договору передбачено, що ціна на товар вказується в узгоджених сторонами рахунках та/або специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору. Сторонами досягнуто домовленості, що Покупець здійснює оплату у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на поточний рахунок Продавця у розмірі 50% - передоплата, 50% - протягом 5 календарних днів після отримання партії товару на склад Покупця, якщо інше не передбачено в рахунках та/або специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору.
Днем платежу вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п. 3.2. Договору).
Розділом 4 Договору врегульовано порядок поставки та прийому-передачі товару.
Так, відповідно до п. п. 4.1., 4.2. Договору поставка товару здійснюється партіями у відповідності з замовленням Покупця, протягом періоду, вказаному у рахунках/специфікаціях після узгодження замовлення Покупця. Поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно Інкотермс 2000. Пунктом постави товару за даним Договором є склад Покупця. Адреса складу: Одеська область, Комінтерновський район, територія Визирської сільської ради, вул. 1 км автодороги порту Южний 1е, 1з, 1ж або іншими умовами погодженими сторонами.
Згідно з п. 4.3. Договору за домовленістю сторін пункт поставки може бути змінений на вказаний Покупцем, що зазначається в рахунках та/або Специфікаціях.
За умовами п. 4.10. Договору приймання-передача товару здійснюється в пункті поставки одночасно із розвантаженням товару. Перехід ризиків випадкової втрати і ушкодження переходить до Покупця з моменту отримання товару від Продавця і підписання товарно-супровідних документів.
Пунктом 4.11. Договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної.
Відповідно до п. 9.2. Договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом календарного року, фактично припиняє свою дію після повного розрахунку і виконання сторонами своїх зобов`язань по даному Договору.
Договір пролонговується автоматично, якщо по закінченню дії даного Договору жодна із сторін Договору не повідомила про його припинення. Договір вважається продовженим на кожен послідуючий календарний рік (п. 9.4. Договору).
26.12.2016 року відповідач виставив позивачу для оплати рахунок № ВР00006399 від 26.12.2016 на суму 27 814, 80 грн.
При цьому, в означеному рахунку вказані інші умови поставки товару, ніж визначено п. п. 4.1., 4.2. Договору, а саме зазначено: Увага! Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на р/р Постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта. .
Згідно з наявною в матеріалах справи банківською випискою, позивач 27.01.2017 року відповідно до вимог п. 3.1. Договору здійснив оплату вищевказаного рахунку у розмірі 50% в сумі 13 907, 40 грн.
Згідно з доводами позивача, неспростованими відповідачем, 20.04.2017 року позивач направив на адресу відповідача письмову вимогу № 2004/4-В від 20.04.2017, в якій просив поставити партію товару, в т. ч. згідно рахунку на оплату № ВР00006399 від 26.12.2016, або повернути сплачені грошові кошти.
Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем на адресу відповідача вищевказаної вимоги, проте 11.07.2017 року відповідач повернув позивачу частину попередньої оплати в сумі 6 953, 70 грн. із призначенням платежу Повернення попередньої оплати згідно листа № 2004/4-В від 20.04.2017 у т. ч. ПДВ 20% - 1158, 95 грн. , що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.
Проте, залишок коштів в сумі 6 953, 70 грн. відповідач на адресу позивача не повернув, товар не поставив.
У зв`язку з цим, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 662, 692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту цієї норми вбачається, що договором на покупця може покладатися обов`язок здійснення попередньої оплати товару, тобто оплати до його передання продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути оплачено повну вартість товару або її частину. Розмір попередньої оплати та строки її оплати встановлюються договором. У тих випадках, коли договір містить обов`язок покупця щодо попередньої оплати, проте не встановлює строків її здійснення, строки оплати визначаються відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України. Отже, продавець має право вимагати здійснення попередньої оплати у будь-який час, а покупець повинен здійснити таку оплату у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.
Непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом статті 662 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.
Як вбачається із наявного у матеріалах справи рахунка № ВР00006399 від 26.12.2016 на суму 27 814, 80 грн., в ньому вказані інші умови поставки товару, ніж визначено п. п. 4.1., 4.2. Договору, а саме зазначено: Увага! Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на р/р Постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта. .
Суд зазначає, що оплатою рахунку № ВР00006399 від 26.12.2016, який містить наступне застереження: Увага! Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на р/р Постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта , сторони відповідно до п. 4.3. Договору домовились змінити пункт поставки і позивач погодився із фактом отримання товару самовивозом.
Проте, звертаючись до відповідача з письмовою вимогою № 2004/4-В від 20.04.2017 на підставі статті 530 Цивільного кодексу України про здійснення поставки товару, позивачем не було враховано приписи статей 662, 663 та 693 Цивільного кодексу України та умови, погоджені сторонами щодо поставки товару, зокрема щодо самовивозу товару.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження відповідних обставин стосовно вчинення саме позивачем дій, спрямованих на отримання товару, а отже і порушення відповідачем зобов`язань з поставки товару.
За таких обставин, суд відхиляє доводи позивача щодо обрання на свій власний розсуд належного способу захисту своїх прав, передбаченого ч. 2 ст. 693 ЦК України щодо вимоги про повернення суми попередньої оплати, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків щодо передання товару позивачу, оскільки сторони відповідно до п. 4.3. Договору змінили умови договору та передбачили не передання відповідачем позивачу оплаченого товару, а отримання товару позивачем шляхом самовивозу.
При цьому, повернення відповідачем позивачу частини попередньої оплати в сумі 6 953, 70 грн. суд не може розцінювати як відмову відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару в цілому, оскільки за умовами п. 4.1. Договору поставка товару здійснюється партіями.
Відповідно до статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться, зокрема, за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з положеннями статті 197 Господарського кодексу України господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов`язання. У разі якщо місце виконання зобов`язання не визначено, зобов`язання повинно бути виконано: за іншими зобов`язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов`язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 689 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок покупця щодо прийняття товару, зокрема, покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
За аналізом зазначеної статті покупець для виконання продавцем обов`язку із передачі товару, відповідно до вимог, що склалися між сторонами, зобов`язаний був забезпечити вивезення товару власними силами зі складу продавця.
Тобто договір купівлі-продажу є взаємно зобов`язуючим, де кожна із сторін договору наділена взаємними правами та обов`язками.
Проте, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як зобов`язана сторона договору, вчиняв максимально необхідні дії для належного виконання, зокрема, позивачем не надано належних доказів (вимоги поставити товар з доказами її направлення або вручення відповідачу), що позивач звертався до відповідача у встановленому договором порядку - про отримання самовивозом, за наявності довіреності та паспорта, але відповідачем було відмовлено у передачі товару. За таких обставин, у відповідача були відсутні правові підстави підстави виконувати вимогу позивача про поставку товару або повернення сплачених коштів.
Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що мало місце порушення продавцем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, відмови продавця від здійснення своїх обов`язків; не надано доказів на підтвердження добросовісності поведінки покупця для встановлення належного виконання покупцем свого кореспондуючого обов`язку щодо прийняття товару, в даному випадку, враховуючи характерні властивості предмета поставки, шляхом самовивозу; не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем належним чином всіх дій, регламентованих законодавством, для уникнення неналежного виконання зобов`язань, що склалися між сторонами.
З огляду на вищевикладене, оскільки поставка мала відбутись на умовах самовивозу, про що позивач був обізнаний, доказів відмови відповідача в поставці товару на вимогу позивача матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про повернення попередньої оплати в сумі 6 953, 70 грн. є передчасними та не доведеними належним чином, у зв`язку з чим відмовляє у їх задоволенні.
Як наслідок, суд відмовляє у задоволенні похідних вимог в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 3 529, 71 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 3 323, 01 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ТІС-ВУГІЛЛЯ до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІРМА-ЕЛЕКТРОСВІТ про стягнення 13 806, 42 грн.
2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 21.07.2020 року.
Суддя В.С. Ломака
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 21.07.2020 |
Оприлюднено | 22.07.2020 |
Номер документу | 90488957 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Ломака В.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні