Ухвала

від 21.07.2020 по справі 916/524/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" липня 2020 р. м. Одеса Справа № 916/524/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши заяву Селянського (фермерського) господарства Нектар (вх. № 2-3179/20 від 20.07.2020р.) про забезпечення позову у справі № 916/524/20

за позовом: Селянського (фермерського) господарства „Нектар" (68654, Одеська обл., Ізмаїльський район, с. Першотравневе, вул. Комсомольська, 79-а; код ЄДРПОУ 30646993)

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м.Одеса, вул. Канатна, буд. 83; код ЄДРПОУ 39765871)

про визнання протиправною відмови в укладанні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство „Нектар" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, у якій просить суд визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в укладанні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, укладеного між СФГ „Нектар" в особі Голови СФГ Унгурян Андрія Родіоновича, та Ізмаїльською районною державною адміністрацією Одеської області в особі Голови Мазура Сергія Івановича (зареєстрований в Ізмаїльському районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 17.01.2005р. за номером 04.05.521.00001.) щодо поновлення договору оренди земельної ділянки загальної площею 0,47 га, що знаходиться на території Першотравневої сільської ради Одеської області кадастрові номери 5122085300:01:002:0724, 5122085300:01:002:0725 та 5122085300:01:002:0726, та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області поновити договір оренди земельної ділянки, укладений між СФГ „Нектар" в особі Голови СФГ Унгурян Андрія Родіоновича, та Ізмаїльською районною державною адміністрацією Одеської області в особі Голови Мазура Сергія Івановича (зареєстрований в Ізмаїльському районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 17.01.2005р. за номером 04.05.521.00001.) шляхом підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди.

20.07.2020 року Селянське (фермерське) господарство „Нектар" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області приймати рішення та/або здійснювати будь-які дії, спрямовані на розпорядження (передачу у власність, користування чи інше речове право) земельними ділянками сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 5122085300:01:002:0743; 5122085300:01:002:0744; 5122085300:01:002:0745; 5122085300:01:002:0746; 5122085300:01:002:0747; 5122085300:01:002:0748; 5122085300:01:002:0749; 5122085300:01:002:0750; 5122085300:01:002:0751; 5122085300:01:002:0752; 5122085300:01:002:0753; 5122085300:01:002:0757; 5122085300:01:002:0758; 5122085300:01:002:0759; 5122085300:01:002:0760; 5122085300:01:002:0761; 5122085300:01:002:0762; 5122085300:01:002:0763; 5122085300:01:002:0764; 5122085300:01:002:0765; 5122085300:01:002:0766; 5122085300:01:002:0767; 5122085300:01:002:0743, які виникли внаслідок скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 5122085300:01:002:0724, 5122085300:01:002:0725, 5122085300:01:002:0726, площею 44, 4858 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Першотравневої сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, до вирішення даного спору по суті.

В обґрунтування поданої заяви Селянське (фермерське) господарство „Нектар" зазначає, що між позивачем та Ізмаїльською районною державною адміністрацією Одеської області було укладено договір оренди земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 47 га. Згідно п. 3.1. вказаного договору, строк дії договору становив 15 років, починаючи з 01 липня 2004 року.

01 липня 2019 року строк дії договору оренди земельної ділянки, передбачений п. 3.1 цього договору, закінчився, проте позивач продовжив користування земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди 01.07.2019 року і внаслідок відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі правомірно вважав, що строк дії договору є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а саме на 15 років з 01 липня 2019 року до 01 липня 2034 року.

Також, заявник зазначив, що 15 квітня 2020 року позивачем було отримано лист від відповідача, в якому містився Наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 10 березня 2020 року Про зупинення права оренди земельними ділянками , яким право оренди позивача на спірні земельні ділянки було припиненим, а самі земельні ділянки було віднесено до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності.

09 липня 2020 року з Публічної кадастрової карти України заявнику стало відомо про те, що відповідачем 21, 22 та 23 квітня 2020 року було видано Накази про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян із земель, які є предметом спору за даною позовною заявою.

Отже, на думку заявника, відповідач протиправно здійснив розпорядження землями, якими заявник користується на підставі договору оренди, з порушенням встановленого законом порядку в межах спірних земельних ділянок було сформовано нові 23 земельні ділянки, які були зареєстрованими з присвоєнням відповідних кадастрових номерів.

Крім того, заявник вказує, що в той час, коли він фактично продовжував користуватись спірними земельними ділянками, сплачувати за них орендну плату та земельний податок, відповідач розпорядився спірними земельними ділянками на підставі ч. 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України як новими земельними ділянками у порядку відведення земельних ділянок із земель державної власності, хоча йому було достовірно відомо проте, що на момент розпорядження спірними землями в квітні 2020 року, в провадженні суду вже перебувала господарська справа, яка безпосередньо стосується порушеного права оренди позивача на земельні ділянки, з приводу яких відповідач видав накази про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відтак, заявник вважає, що відповідач діяв свавільно, недобросовісно, своїми діями не сприяв формуванню у учасників даних господарських відносин позитивного уявлення про те, що держава в особі Головного управління Держгеокадастру України є гарантом прав землекористувачів, які внаслідок тривалого сумлінного користування даними земельними ділянками мали обґрунтовані сподівання на продовження їх права оренди цими землями для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020р. заяву Селянського (фермерського) господарства Нектар (вх. № 2-3179/20 від 20.07.2020р.) про забезпечення позову по справі № 916/524/20 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В. у зв`язку з перебуванням судді Д`яченко Т.Г. у відпустці.

Розглянувши заяву Селянського (фермерського) господарства Нектар про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; виключено; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; виключено; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями абз. 1 ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16).

Отже, у розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. Таким чином, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Як встановлено судом, позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства Нектар направлено на визнання протиправною відмову в укладенні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, укладеного між СФГ „Нектар" та Ізмаїльською районною державною адміністрацією Одеської області щодо поновлення договору оренди земельної ділянки загальної площею 0,47 га, що знаходиться на території Першотравневої сільської ради Одеської області, кадастрові номери 5122085300:01:002:0724, 5122085300:01:002:0725 та 5122085300:01:002:0726, та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області поновити договір оренди земельної ділянки.

З урахуванням наведеного та визначеного, суд зазначає, що за усіма наявними в матеріалах справи документами та доказами, на які посилається позивач як на підставу заявлених вимог в поданій ним заяві, та які останнім було покладено в обґрунтування заяви про забезпечення позову, різняться площі земельних ділянок, які за твердженням позивача, наразі є спірними та щодо яких наразі суду необхідно вжити заходи забезпечення позовних вимог, що викладені позивачем у позовній заяві.

Суд зазначає, що за наявними матеріалами справи, з урахуванням наданих позивачем доказів та документів, а також приймаючи до уваги доводи та твердження, що були надані останнім, не є за можливо ідентифікувати що земельна ділянка, заходи забезпечення позову щодо якої заявлено позивачем, є тотожною земельній ділянці, що була предметом Договору оренди земельної ділянки, укладеного між СФГ „Нектар" та Ізмаїльською районною державною адміністрацією Одеської області, та щодо якої позивач просить визнати протиправною відмову в укладенні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, що наразі розглядається судом як позовні вимоги в межах даної справи

Крім того, варто зазначити, що в Публічній кадастровій карті України, розміщеній на офіційному сайті https://map.land.gov.ua/ та відповідно до наданих заявником Інформаційниї довідок Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельні ділянки, щодо яких позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, мають окремо кожна визначену площу та щодо кожної земельної ділянки, що міститься у вищезгаданих документах, визначено кадастровий номер.

Між тим суд зазначає, що таких відомостей Договір оренди земельної ділянки, укладений між СФГ „Нектар" та Ізмаїльською районною державною адміністрацією Одеської області, не містить.

Водночас жодних доказів на підтвердження своїх доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Більше того, заявником не подано доказів, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5122085300:01:002:0743; 5122085300:01:002:0744; 5122085300:01:002:0745; 5122085300:01:002:0746; 5122085300:01:002:0747; 5122085300:01:002:0748; 5122085300:01:002:0749; 5122085300:01:002:0750; 5122085300:01:002:0751; 5122085300:01:002:0752; 5122085300:01:002:0753; 5122085300:01:002:0757; 5122085300:01:002:0758; 5122085300:01:002:0759; 5122085300:01:002:0760; 5122085300:01:002:0761; 5122085300:01:002:0762; 5122085300:01:002:0763; 5122085300:01:002:0764; 5122085300:01:002:0765; 5122085300:01:002:0766; 5122085300:01:002:0767; 5122085300:01:002:0743; утворені саме за рахунок земельної ділянки з кадастровими номерами 5122085300:01:002:0724, 5122085300:01:002:0725 та 5122085300:01:002:0726, а тому заборона Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області вчиняти заявлені дії відносно земельних ділянок, які визначає заявник в свої заяві, ніяким чином не забезпечує збалансованість інтересів сторін та виконання рішення суду.

Отже, з урахуванням наведеного та викладеного, на думку суду, за матеріалами справи та поданої заяви про забезпечення позову, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б в свою чергу підвереджували його твердження. Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б засвідчували його посилання, викладені ним у поданій заяві про забезпечення позову.

Подана позивачем заява про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях, не містить конкретних фактів та обставин які свідчили б про існування реальної загрози порушення його прав, та реального існування ризиків створення відповідачем перешкод правосуддю.

Посилання в заяві на законодавчо надану можливість відповідача, як розпорядника земельної ділянки, здійснювати будь-які дії по розпорядженню земельною ділянкою, у тому числі передавати земельну ділянку у власність або в користування для всіх потреб іншим особам, змінювати її межі, цільове призначення тощо, не може бути розцінена судом як загроза істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Вирішуючи питання та розглядаючи дану заяву про забезпечення позову, судом було надано оцінку обґрунтованості доводам Селянського (фермерського) господарства Нектар щодо необхідності вжиття заходів, які ним запропоновано та заявлено до суду, враховуючи, зокрема, розумність, обґрунтованість та адекватності вимог, що викладено позивачем у поданій заяві про забезпечення позову та здійснено забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу при розгляді такої заяви.

Відповідно ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч. 12 ст. 137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області приймати рішення та здійснювати будь-які дії, спрямовані на розпорядження земельними ділянками, може розцінюватись, як пряме втручання в діяльність органу місцевого самоврядування, яке може призвести до безповоротних та негативних наслідків.

Також, слід зазначити, що позивач не ставив на розгляд суду жодної з вимог, яка би потребувала виконання судового рішення державною виконавчою службою. Адже визнання незаконної відмови у поновленні договору, визнання поновленим договір договору оренди земельної ділянки - не є майновими вимогами, і для їх виконання, у разі задоволення позову, достатнім є лише судове рішення, що набрало законної сили, а видача наказу та примусове виконання рішення за заявленими позовними вимогами не буде провадитись.

Таким чином, вжиття судом викладених в заяві про забезпечення позову заходів не є адекватними заявленим вимогам, не перебуває у зв`язку з предметом позовних вимог, а тому підстави для задоволення заяви відсутні. Зазначений висновок кореспондуються із позицією Касаційного господарського суду в складі Верховного суду, викладений в постанові від 26 липня 2018р. у справі № 911/396/18.

Аналізуючи обставини, викладені у заяві Селянського (фермерського) господарства Нектар , наявні докази та документи, які досліджено судом та яким надано оцінку у сукупності, предмет заявлених позовних вимог позивача та заходи забезпечення позову, які обрано та заявлено позивачем в поданій заяві, з урахуванням предмету доказування та наявних доказів та документів, що надано позивачем до такої заяви, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви Селянського (фермерського) господарства Нектар ( вх. № 2-3179/20 від 20.07.2020р.) про забезпечення позову у справі № 916/524/20.

Приймаючи до уваги вищевикладене, у задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства Нектар (вх. № 2-3179/20 від 20.07.2020р.) про забезпечення позову у справі № 916/524/20 слід відмовити.

Керуючись ст.ст.136-138, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства Нектар ( вх. № 2-3179/20 від 20.07.2020р.) про забезпечення позову у справі № 916/524/20 - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 21.07.2020р. та підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.В. Цісельський