Ухвала від 21.07.2020 по справі 911/2300/19

УХВАЛА

21 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/2300/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 та на рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2020

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новий світ" міста Боярка"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про зобов`язання повернути майно та стягнення 58 011,13 грн,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось через апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 (повний текст постанови складено 09.06.2020) та на рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2020. У касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Оскільки скаржником подано касаційну скаргу після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-IX, то подана касаційна скарга розглядається в порядку, що діє після набрання чинності цим Законом.

Розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз", судом встановлено, що у вересні 2019 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новий світ" міста Боярка" про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в об`ємі 8,681 тис. куб. метрів та/або стягнення 58 011,13 грн, що є вартістю цього набутого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у березні 2017 року безпідставно набув з газотранспортної системи 8,681 тис. куб. м. природного газу, власником якого є Акціонерне товариство "Укртрансгаз", а тому, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, зобов`язаний повернути об`єм безпідставно отриманого газу або сплатити його вартість.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.01.2020 у справі №911/2300/19 залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи зазначені рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що між сторонами у справі існували договірні відносини, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідачем не було перевищено об`єму отриманого газу, встановленого у договорах, укладених між відповідачем та позивачем, а також між відповідачем та третьою особою у справі.

Звертаючись з касаційною скаргою на зазначені судові рішення скаржник підставами касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої та підпункти "а", "б", "в" частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 1212 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах; касаційна скарги стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з цього питання; дана справа становить значний суспільний інтерес, оскільки предметом спору є безпідставне набуття природного газу з ГТС позивача, який був зобов`язаний у 2017 році здійснювати безпечне та безперебійне транспортування природного газу споживачам на всій території України та до країн Європейського Союзу; справа має виняткове значення для позивача, оскільки стосується правовідносин щодо несанкціонованого споживання природного газу із ГТС позивача, який в силу статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" як товариство, що мало на балансі та обслуговувало магістральні газопроводи, має важливе народногосподарське та оборонне значення. При цьому доводи касаційної скарги обґрунтовано неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки судами не враховано правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно із частиною п`ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, Суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом частини п`ятої статті 12 цього Кодексу справи, на які поширюється дія цих положень, є малозначними в силу наведених положень пункту 1 частини п`ятої статті 12 цього Кодексу, виходячи із ціни предмету позову без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначених справ до відповідної категорії.

Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

На момент звернення з касаційною скаргою, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102,00 грн.

Пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача - Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про зобов`язання відповідача повернути безпідставно набуте майно, а саме: природний газ у загальному обсязі 8,681 тис.куб.м, а у разі неможливості повернути в натурі позивачу безпідставно набуте майно - обсяги природного газу, відшкодувати його вартість, яка визначена на момент звернення з позовом до суду у розмірі 58 011,13 грн.

Отже, предметом спору є вартісна оцінка обсягів природного газу - сума коштів, що заявлена до стягнення у загальному розмірі 58 011,13 грн, що становить значно менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 100 = 210 200,00 грн станом на 2020 рік), тому у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є малозначною.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених процесуальним законом випадках, з обґрунтуванням підстав, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наведені аргументи, що викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у даній малозначній справі, оскільки по суті всі доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення та в цілому до заперечення результату розгляду даної справи. Посилання скаржника на не врахування правових висновків Верховного Суду викладених у численних постановах прийнятих за участю позивача (з іншим предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставини, що не має наслідком однакового матеріально-правового регулювання спірних відносин), виходячи із конкретних обставин даної справи, не дають правових підстав для відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 вказаного Кодексу.

При цьому твердження заявника, що рішення суду за наслідками розгляду цієї скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики є безпідставними, оскільки у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

Щодо доводів скаржника, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, то Суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбаченим процесом. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

У частині четвертій статті 11 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Аналогічні положення містить і стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Також, Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

В контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, наведені норми закону надають Верховному Суду право застосовувати критерій малозначності справи, закріплений положеннями статті 12 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Враховуючи вищезазначене, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 та на рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2020 згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до положень частини шостої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 12, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/2300/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 та на рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2020.

2. Копію цієї ухвали та касаційну скаргу разом з доданими до скарги матеріалами направити заявнику, іншим учасникам - копію ухвали.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов