Рішення

від 03.12.2019 по справі 160/9493/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року Справа № 160/9493/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання відмов протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

30 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, викладену у листі від 29 березня 2019 року №К-1477/0-1032/0/20-19, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безплатної приватизації;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21 березня 2019 року вхідний номер №К-1477/0/21-19;

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, викладену у листі від 13 червня 2019 року №К-2511/0-1988/0/20-19, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Сурсько-Михайлівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безплатної приватизації;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14 травня 2019 року вхідний номер №К-2511/0/21-19.

В обґрунтування позову позивачкою зазначено, що вона двічі - 21.03.2019 року та 14.05.2019 року зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявами про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, які знаходяться на території Миколаївської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області та Сурсько - Михайлівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області. Відповідач листом за вих. №К1477/0-1032/0/20-19 від 29.03.2019 року відмовив у наданні дозволу посилаючись на те, що бажане місце розташування земельної ділянки (Миколаївська сільська рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області) не відповідає переліку земельних ділянок, які пропонується передавати у власність та опубліковано на офіційному веб - сайті територіального органу Держгеокадастру. Листом за вих. № К-2511/0-1988/0/20-19 від 13.06.2019 року позивачку було повідомлено про відмову у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою з посиланням на те, що земельна ділянка, що розташована на території Сурсько - Михайлівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, є частиною масиву, який запропоновано до включення до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги. Вважаючи протиправними рішення відповідача, оформлені листами № К-1477/0-1032/0/20-19 від 29.03.2019 року та №К-2511/0-1988/0/20-19 від 13.06.2019 року, щодо відмови у наданні дозволів на розроблення технічної документації із землеустрою, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Цією ж ухвалою відповідача повідомлено про право подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадціти днів з дня отримання копії ухвали.

12.11.2019 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в якому відповідач проти позову заперечує, вважає його таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Позивачка звернулась з заявою від 21.03.2019 року до Головного управління Держгеокадастру, в якому просила надати дозвіл на розроблення проекту (документації) із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, які знаходяться на території Новотаромської сільської (селищної) ради, Дніпровського району, Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. За результатами розгляду клопотання від 21.03.2019 року та доданих до неї документів від 21.03.2019 року, позивачу було надано відповідь від 29.03.2019 року за вих. № К-1477/0-1032/0/20-19, яка є мотивованим рішенням щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, прийнятим у відповідності до чинного законодавства України. Позивачка повторно звернулася до Головного управління Держгеокадасту у Дніпропетровській області з клопотанням від 14.05.2019 року (вх. №К/2511/0/21-19) про надання дозволу на розроблення проекту (документації) із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Сурсько-Михайлівської сільської (селищної) ради, Солонянського району, Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головіним управлінням Держгеокадасту у Дніпропетровській області було надано відповідь від 13.062019 року за № К-2511/0-1988/0/20-19, яка є мотивованим рішенням щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, прийнятим у відповідності до чинного законодавства України.

Частиною 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно зі статтею 258 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що 21 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - відповідач) з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. До клопотання в тому числі було надано витяг з кадастрової карти про земельну ділянку 1221485600:01:061:0086 із визначенням бажаного місця розташування земельної ділянки яку просять виділити у власність.

Листом від 29.03.2019 року за вих. № К-1477/0-1032/0/20-19 відповідач повідомив позивача про неможливість задоволення його клопотання. Так, відповідач зазначив, що Держгеокадастр та його територіальні органи при передачі земельних ділянок у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати у власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до переліку земельних ділянок, який щоквартально формується у розмірі 25 відсотків від площі земельних ділянок, право оренди на яку було продано на території відповідної області. Сформований перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі, оприлюднюється на офіційному веб - сайті територіального органу Держгеокадастру. Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, у тому числі, невідповідність бажаного місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно - правових актів. Враховуючи, що в наданих документах бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає переліку земельних ділянок, які опубліковано на офіційному веб - сайті територіального органу Держгеокадастру, відсутні правові підстави у задоволенні клопотання.

14 травня 2019 року позивачка знову звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Сурсько-Михайлівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. До клопотання було надано в тому числі витяг з кадастрової карти про земельну ділянку 12255087300:01:061:0065 із визначенням бажаного місця розташування земельної ділянки яку просять виділити у власність.

Листом від 13.06.2019 року за вих. № К-2511/0-1988/0/20-19 відповідач повідомив про неможливість задоволення заяви, оскільки запитувана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав оренди на них на земельних торгах. Враховуючи викладене, виділення земельної ділянки можливе лише в оренду та тільки на конкурентних засадах (земельних торгах).

Не погоджуючись з відмовою, позивач звернувся з цим адміністративним позовом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Правовий статус ГУ Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про ГУ Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року N 333 (далі - Положення N 333).

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області.

Судом встановлено, що позивачка звернулася до відповідача із відповідними клопотаннями, за наслідками розгляду яких суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідні управлінські рішення, в той час, як останній протиправно направив ОСОБА_1 відповіді у формі листів.

Відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був прийняти за законом.

Отже, надані відповідачем листи не можуть сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 815/6094/17.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ЗК України, без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданих позивачем клопотань.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання відмови ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській у області, оформлені листами від 29 березня 2019 року №К-1477/0-1032/0/20-19 та №К-2511/0-1988/0/20-19 від 13 червня 2019 року протиправними, підлягає задоволенню.

Суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оформлена листами Про розгляд клопотання не є порушенням вимог ч. 7 ст. 118 ЗК України, оскільки зі змісту наведених норм вказаного Закону, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади за наслідками розгляду поданих клопотань про надання дозволів на розробку проектів землеустрою вмотивованих рішень про надання дозволів або відмову у їх наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Вирішуючи питання щодо зобов`язання відповідача надати дозволи на розробку проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача належним чином розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного владного рішення.

Таким чином, належним способом захисту та відновлення прав позивача з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства.

Щодо вимог позивача про відшкодування судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 1536,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч. 3 ст. 132 КАС України).

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1536,40 грн. підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано договір про надання правової допомоги з адвокатом Норочевським О.О. від 25.09.2019 № 179. Згідно з Додатком № 1 до Договору № 179 від 25.09.2019 року, гонорар адвоката за надані послуги складає 3000,00 грн. та включає: розробку позиції по справі, підготовка та подання позову до суду; участь адвоката в судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи, збір і подання доказів, клопотань, заяв, пояснень з питань розгляду справи; отримання копій рішень та виконавчих листів по справі; представництво інтересів позивача в судах апеляційної і касаційної інстанції. На підтвердження оплати послуг адвоката надано виписку з філії Дніпропетровського обласного управління АТ Ощадбанк про перерахування 27.09.2019 року грошових коштів ОСОБА_1 на рахунок адвоката Норочевського О.О. у сумі 3000,00 грн.

При вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу суд зазначає, що позивачем до суду не надано жодного доказу надання адвокатом Норочевським О.О. правової допомоги позивачці (в т.ч. акти виконаних робіт). Відсутні в матеріалах справи і докази участі адвоката в судових засіданнях, подання ним будь - яких доказів, клопотань, заяв в рамках укладеного договору, складання процесуальних документів та здійснення процесуальних дій.

З урахуванням наведеного суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90,241-246, 372 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (м. Дніпро, пр. О. Поля буд. 2, код ЄДРПОУ 39835428) про визнання відмов протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, викладену у листі від 29 березня 2019 року №К-1477/0-1032/0/20-19, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безплатної приватизації.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21 березня 2019 року вхідний номер №К-1477/0/21-19.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, викладену у листі від 13 червня 2019 року №К-2511/0-1988/0/20-19, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Сурсько-Михайлівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безплатної приватизації.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14 травня 2019 року вхідний номер №К-2511/0/21-19.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1536,40 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтею 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева