Рішення

від 21.07.2020 по справі 320/4087/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2020 року № 320/4087/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Транс-Керн до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства Транс-Керн до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 15 липня 2019 року № UA125270/2019/000003/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 125270/2019/00101 від 15 липня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (Контракту). Цей показник заявлено у митній декларації, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження митної вартості. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Позивач вказує на недотримання відповідачем порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

11 вересня 2019 року представником відповідача, через службу діловодства суду, подано відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі. Стверджував, що за результатами опрацювання документів було встановлено, що вони містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, відповідно до товаросупровідних документів поставка товару здійснюється на умовах поставки FOB Ningbo (CN), проте в митній декларації країни відправлення зазначено пункт завантаження порт Яншань, позивачем не було надано документів, що підтверджують чи спростовують факт страхування вантажу продавцем чи покупцем, документально не підтверджено наявність чи відсутність винагороди експедитора по договору транспортного експедитування, не надано документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Додаткові документи були надані декларантом на вимогу митного органу не у повному обсязі. У зв?язку з чим, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 МК України від декларанта не надходило та не було надано додаткової інформації для можливості застосування резервного методу.

7 жовтня 2019 року від представників позивача та відповідача, через службу діловодства суду, надійшли клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року замінено відповідача Київську митницю Державної фіскальної служби на правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство Транс-Керн зареєстроване як юридична особа 29.01.2009, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис 1 353 102 0000 003538, код ЄДРПОУ 36360101, місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Курсова, буд. 3-А, кв.20.

Основним видом діяльності позивача є: Код КВЕД 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля (основний).

16.05.2016 Приватне підприємство Транс-Керн (далі - декларант,позивач) уклало з компанією HANGZHOU LIFENG IMPORT & EXPORT CO., LTD, Китай (далі - компанія ) Контракт №HL/TK-1 (далі - Контракт ) щодо придбання зоготівок постійних магнітів у ненамагнічуваному стані, в асортименті, кількості і по цінам, вказаними в додатках (специфікаціях), які є невід`ємними частинами Контракту (далі - товар ), копія Контракту надається.

Відповідно до п. 1.3, 3.1 Контракту номенклатура та загальна кількість товару може бути змінено протягом дії Контракту. Умови поставки визначені сторонами як FOB-Шанхай, Китай в 20-и або 40 футових контейнерів.

Умови поставки розуміються у відповідності до правил Інкотермс-2000 . Покупець від свого імені і за свій рахунок укладає Контракт з транспортною компанією на перевезення.

Відповідно до специфікації від 26.03.2019 до Контракту компанія поставила декларанту товар на загальну суму 5 385,44дол. США, з яких:

- дисковий ферритовий магніт D 30*13 у кількості 2016 штук за ціною 0,34 дол. США за загальною вартістю 685, 44 дол. США;

- дисковий ферритовий магніт D 15*3 у кількості 100000 штук за ціною 0,0042 дол. США за загальною вартістю 420,00 дол. США;

- дисковий ферритовий магніт D18*3 у кількості 100000 штук за ціною 0,0057 дол. США на загальну вартість 570,00 дол. США;

- дисковий ферритовий магніт D20*3 у кількості 100000 штук за ціною 0,0068 дол. США на загальну вартість 680,00 дол. США;

- дисковий ферритовий магніт D25*3 у кількості 150000 штук за ціною 0,0108 дол. США на загальну вартість 1620,00 дол. США;

- дисковий ферритовий магніт D25*4 у кількості 100000 штук за ціною 0,0141 дол. США на загальну вартість 1410,00 дол. США.

Компанією було надано позивачу калькуляцію оптової ціни товару від 21.05.2019, відповідно до якої у вартість товару входять витрати на логістику перевезення до порту, погрузка на судно, експортні митні платежі, інші локальні витрати в порту.

21.05.2019 компанією надано Інвойс № HZ19CF242 на загальну суму 5 385,44 доларів США.

05.06.2019 декларантом здійснено оплату у сумі 5 385,44 доларів США на розрахунковий рахунок компанії згідно Контракту, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 05.06.2019 №8.

21.05.2019 на виконання Контракту компанією було запаковано товар на 2 фанерних палетах, вагою 3278 кг, об`ємом 1,5 кв.м, що підтверджується пакувальним листом компанії.

Товар погружено компанією на борт, що підтверджується консомантом №AMIGL190212407А, він пройшов митне оформлення на експорт, про що свідчить експортна декларація від 25.05.2019, Товар було доставлено до Одеського порту, а звідти до позивача, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0051212.

Компанією також надано сертифікат походження товару №G193333361090190 від 30.05.2019.

Вартість транспортних витрат по доставці товару до митниці з Україною склала 4 010,97 грн., що підтверджується:

- договором транспортного експедирування від 05.03.2012 №91351, укладений між декларантом та ТОВ ЕФ EC Маккензі-Україна ;

- договором на перевезення вантажів від 08.08.2018 № 08/08/18 укладений між ТОВ ЕФ EC Маккензі-У країна та TOB ВК ТРАНС ЮГ ;

- додатковою угодою (заявка на перевезення) від 17.05.2019 №260619;

- довідкою про транспортні витрати від 08.07.2019 №08-07/1 до митниці з Україною, виданою ТОВ ЕФ EC Маккензі-Україна ;

- рахунком від 08.07.2019 №1524;

- платіжним дорученням від 08.07.2019 №171, в яке також увійшла 100% передплата за транспортно-експедиційні послуги по доставці Товару до митниці з Україною згідно рахунку №1524.

15.07.2019 з метою митного оформлення товару декларантом подано митному органу декларацію №UA125270/2019/864401 щодо митного оформлення товару (далі - декларація ) та документи, в підтвердження заявленої митної вартості.

В цей ж день (15.07.2019) відповідач надіслав позивачу повідомлення в якому просив надати додаткові документи на підставі ч.ч.2, 3 ст. 53, ст.ст. 54, 57 МК України, зокрема заявку про надання транспортно-експедиційних послуг, виписку з бухгалтерської документації та документи про страхування товару, а також документи щодо наявності або відсутності торгівельної марки.

15.07.2019 позивачем разом з листом № 5 надано відповідачу повторно заявку на перевезення від 17.05.2019 та пояснення, в яких повідомив, що товар не страхувався, про що безпосередньо вказано в довідці про транспортні витрати експедитора, порт Яншань - це морський порт та одна із частин порту в Шанхаї.

Станом на 15.07.2019 заявлена декларантом митна вартість товару становила 142 637,15 грн. (на умовах поставки FОВ = вартість Товару + вартість доставки до кордону з Україною), з яких:

- 5 385,44 доларів США згідно курсу НБУ (25,74092000 грн. за 1 дол. США) складала 138 670,77 грн. - вартість товару згідно контракту;

- 4 010,97 грн. - вартість доставки товару до України.

Позивачем нараховано суму митних платежів в декларації в розмірі 37 085,66 грн. (7 131,86 грн. (митні платежі) + 29 953,80 грн. (ПДВ).

Вартість товару скорегована до 2,02 доларів США/кг. Тому, розмір митних платежів та ПДВ становила 43 642,46 грн. (8 392,78+35 249,68). Отже переплата митних платежів склала 6 556,80 грн. (43 642,46 - 37 085,66).

15.07.2019 декларантом на рахунок Державної фіскальної служби України здійснено оплату за митне оформлення товару на території України в сумі 43 675,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 181.

Разом з тим, за результатом розгляду поданих декларантом документів, 15.07.2019 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UА125270/2019/000003/2. Зі змісту оскаржуваного рішення вартість задекларованого товару визначено митним органом із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.

Київською митницею ДФС в обгрунутування прийнятого рішення зазначено, що надані документи містять розбіжності та не містять достовірних і об`єктивних відомостей, які підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема: відповідно до товаросупровідних документів поставка товару здійснюється на умовах поставки FOB Nigbo (CN), проте в митній декларації країни відправлення 223120190001709747 від 25.05.2019 зазначено пункт завантаження Яншань. Відповідно до товаросупровідних документів поставка товару здійснюється на умовах поставки Nigbo (CN), проте до митного контролю не надано документів, що підтверджують чи спростовують факт страхування вантажу продавцем чи покупцем. Пунктом 3.1 договору транспортного експедитування від 05.03.2012 № 91351 передбачено винагороду експедитору, проте наявність чи відсутність останньої документально не підтверджено. Пунктом 2.2 договору перевезення від 08.08.2018 №08/0818 передбачено оформлення замовлення (заявки) на перевезення між ТОВ Ефес Маккензі-Україна (експедитором) та ТОВ ВС Транс Юг (перевізником), проте до митного контролю даний документ не надано. Тобто, відсутні документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Отже, документи, що зазначені у частині 2 статті 53 МКУ, містять розбіжності та відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З метою підтвердження числових складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч. 2 та ч. 3 ст. 53, ст. 57 МК України додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Декларантом надано документи не у повному обсязі, а саме: лише надано заявку на перевезення до договору на транспортне експедитування між ПП Транс-Керн та експедитором ООО ЕФ ЕС Маккензи Украина від 05.03.2012 № 91351 повторно. Виходячи з вищевикладеного, декларантом не вжито заходів встановлених ч. 2 ст. 52, ч. 3 ст. 58 МК України для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення. У зв`язку з вищевикладеним посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України. Отже, подані декларантом основні документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 МК України від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2 а та 2 б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст. ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, та відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних за характеристиками товарів, вироблених в тій же країні, що і спірний товар (ст. 61 МК України). При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути засновані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст. ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути засновані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч. 2 ст. 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2 ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користується митний орган при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару: митна декларація від 24.05.2019 № UA500010/2019/013227 (вартість товару вироби, призначені для перетворення на постійні магніти після намагнічування згідно джерела інформації - 2,02 долари США/кг). Рішення винесено без урахування термінів, передбачених ст. 53 МК України, враховуючи лист ПП Транс Керн від 15.07.2019 № 25.

Разом із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів відповідачем прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 125270/2019/00101 від 15.07.2019.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням митного органу та карткою відмови позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку відноснам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. № 4495-VI, який набув чинності з 1 червня 2012 р. (далі - МК України).

Згідно з вимогами пункту 34-1 частини 1 статті 4 МК України органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до вимог положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до вимог положень ч. 2, 4, 8, 9 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Згідно з вимогами частини 1-4 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Частини 1, 2, 3, 5 статті 54 МК України визначають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).

Відповідно до вимог ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно з вимогами частини 1, 7, 8, 9 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до вимога ч. 1, 2, 5-8 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов?язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Крім того, п. 10 ст. 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

При цьому суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу (здійснення митної формальності - митне оформлення ) на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного ч.2 ст. 53 МК України.

З аналізу ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Як слідує з матеріалів справи, під час митного оформлення товарів та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору стало те, що документи, надані декларантом, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, зокрема, декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Разом з тим, судом, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, не було встановлено розбіжностей у документах, поданих позивачем до митного оформлення, як це стверджує відповідач, а також не встановлено, що відповідні документи були подані до митного органу не у повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджено, що для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару декларантом надано до митного органу наступні документи та пояснення: контракт №HL/TK-1 від 16.05.2016, специфікацію від 26.03.2019, калькуляцію оптової вартості, виданої компанією від 21.05.2019, інвос №HZ19CF242 від 21.05.2019, пакувальний лист, виданий компанією від 21.05.2019, консамент №AMIGL190212407А від 29.05.2019, експертну декларацію від 25.05.2019, автотранспортну накладну від 21.05.2019 № 0051212, сертифікат походження від 30.05.2019, платіжне доручення в іноземній валюті від 05.06.2019 № 8, договір транспортного експедитування від 05.03.2012 № 91351, договір перевезення вантажів від 08.08.2018, додаткову угоду (заявка на перевезення) від 17.05.2019, рахунок від 08.07.2019 № 1524, платіжне доручення від 08.07.2019 № 171, довідку про транспортні витрати від 08.07.2019 № 08-07/1, експертний висновок № 558, виданий 15.07.2019 Київською обласною (регіональною) ТПП.

Щодо зазначення порту Яншань в декларації відправника суд зазначає наступне. Дійсно в експертній декларації від 25.05.2019 порт відправника вказано - Яншань, який є глибоководним морським грузовим портом та однією із частин порту Шанхай. Суд акцентує увагу на тому, що в експертній декларації від 25.05.2019, крім вказаного, зазначена й інша інформація, а саме: номер та назва перевізника, номер рейсу судна, отримувача ПП Транс-Керн , вага брутто 3228,2 кг, магніти, вартість товару (5 385,44 долари США), за допомогою якої можна ідентифікувати товар та його отримувача.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач листом від 15.07.2019 повідомив відповідача про те, що вищевказаний товар не страхувався, що не суперечить вимогам чинного законодавства, про що також додатково було зазначено в заявці на перевезення від 17.05.2019 та довідці про транспортні витрати від 08.07.2019.

Винагорода експедитору, яка не була включена у вартість товару, оскільки до митної вартості безпосередньо включаються затрати на транспортування товару до митниці України, була сплачена відповідно до рахунку від 08.07.2019 №1524, виставленого експедитором (ТОВ ЕФ ЕС Макеннзі-Україна) та платіжного доручення від 08.07.2019 № 171.

Також, суд звертає увагу, що відповідачем в рішенні вказано умови поставки вищезазначеного товару - FOB-NINGBO. Разом з тим, відповідно до п. 3.1 Контракту умовами поставки є - FOB-Шанхай, Китай.

Так, умови поставки розуміються у відповідності з правилами Інкотермс-2000 . Згідно офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс в редакції 2000 року, поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та сплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення.

Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень ст. Б.6 сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із ст. А.3 а , включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна і будь-які платежі за розвантаження товару в узгодженому порту розвантаження, покладені на продавця відповідно до договору перевезення.

Тобто, при поставці товару на умовах Інкотермс-2000 транспортні витрати та витрати на митне оформлення товару вже є включеними до вартості товару, тому при визначенні митної вартості не додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті.

Отже, враховуючи те, що в даному випадку умови поставки товару визначено FOB-Шанхай, Китай, то саме на продавця було покладено обов`язок сплатити вартість фрахту та всі інші витрати щодо завантаження товару на борт судна і будь-які платежі за розвантаження товару в узгодженому порту розвантаження, і дані витрати за умовами поставки вже включені до ціни, що підлягає сплаті з товар, тому доводи відповідача про не підтвердження позивачем затрат на митне оформлення товарів на експорт є необґрунтованими.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 30.01.2018 по справі №826/817/16 та в постанові від 15.05.2018 № 820/3881/17.

Суд вважає, що відповідач неправомірно розрахував вартість товару з огляду на наступне.

Так, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України відповідачем використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунком 2,02 дол. США/кг.

При цьому, згідно калькуляції на кожен вид товару (магніту) враховувались затрати, в тому числі на логістику, митне оформлення, локальні витрати та інші платежі. Тоді, як митний орган посилаючись на митну декларацію від 24.05.2019, де вартість визначалась в кілограмах (2,02 доларів США за 1 кг). При цьому, відповідачем не враховано та не вказано умови поставки аналогічного товару за вищевказаною декларацією, транспортні витрати, об`єм, тощо. Отже, відповідач розрахував вартість товару із загальної ваги, а не з кількості кожного найменування, що призвело до значного збільшення його вартості.

Крім того, судом встановлено, що в п. 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості вказано, що відповідачем застосовано другорядний метод відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 24.05.2019 № UA500010/2019/013227 (вартість товару вироби, призначені для перетворення на постійні магніти після намагнічування згідно джерела інформації - 2,02 долари США/кг).

Відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 826/6346/16 (провадження №К/9901/36092/18).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Між тим, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів у ньому зазначено лише номер та дата митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Відповідачем не наведено обґрунтованих пояснень щодо визначення ціни на товар, якими критеріями він керувався при визначенні товарів, хто був постачальником товарів (посередник/посередники, виробник). А також оскаржуване рішення не містить будь-якого обґрунтування щодо застосування під час коригування митної вартості товару вартість - 6 520,96 доларів США.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товару.

Суд зазначає, що зміст прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування того, що іменовані ним розбіжності будь-яким чином впливають на митну вартість товару. Крім того, не зазначив відповідач і про те, які саме обставини мали б підтвердити документи, які він запропонував позивачу надати додатково.

Більш того, у оскаржуваному рішенні відповідач не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами.

Також суд акцентує увагу на тому, що сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення Підприємством, адже митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку індивідуально. Отримана з Центральної бази даних ЄАІС інформація про митну декларацію, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України.

Із наведених вище підстав суд вважає, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.

На думку суду, відсутність витребуваних відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товару за основним методом, що, в свою чергу, підтверджується наданими до митного оформлення документами. Крім того, неподання позивачем (декларантом) запитуваних відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

На підставі наведеного суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити його митну вартість, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем резервного методу, є необґрунтованим та безпідставним, суд визнає, що документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а тому підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товару.

Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення суд зазначає наступне.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправними та підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а відтак, позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначивши митну вартість за другорядним методом, у результаті чого необґрунтовано та безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 року (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для

Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 травня 2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з матеріалами справи між адвокатом АО Адвокатська сім`я Лисенко (Об`єднання) в особі керуючого партнера Лисенка Я.О. та Приватним підприємством Транс-Керн (Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги від 20 лютого 2019 року, за яким Об`єднання надає клієнту правову допомогу з питань, пов`язаних з митним оформленням товарів і коригування їх митної вартості.

На підтвердження понесених витрат представником позивача подано акт від 19.08.2019 завдання-приймання робіт за договором про надання правової допомоги від 20.02.2019 № б/н, акт від 21.10.2019 завдання-приймання робіт за договором про надання правової допомоги від 20.02.2019 № б/н, розрахунок судових витрат по справі №320/4087/19 від 21.10.2019.

Згідно з актами завдання-приймання робіт, клієнт оплатив Об`єднанню за послуги надання правової допомоги: за написання та оформлення позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці ДФС від 15.07.2019 № UA125270/2019/000003/2 та картки відмови від 15.07.2019, направлення позовної заяви з додатками до Київського окружного адміністративного суду, участь адвоката в судових засіданнях від 03.09.2019, 07.10.2019 по справі 320/4087/19.

На підтвердження сплати позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено платіжні доручення від 19.08.2019 № 219 на суму 5 000,00 грн. та від 28.10.2019 №276 на суму 2 000,00 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд вважає, що клопотання щодо повернення коштів за професійну правничу допомогу необхідно задовольнити та повернути позивачу витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 3 842,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 24.07.2019 № 202, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Приватного підприємства Транс-Керн - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт Бориспіль ) про коригування митної вартості товарів від 15 липня 2019 року № UA125270/2019/000003/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 125270/2019/00101 від 15 липня 2019 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства Транс-Керн (код ЄДРПОУ - 36360101, адреса: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Курсова, 3-А, кв.20 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ - 43337359, адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 копійок

Стягнути на користь Приватного підприємства Транс-Керн (код ЄДРПОУ - 36360101, адреса: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Курсова, 3-А, кв.20) судовий збір у розмірі 3 842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ - 43337359, адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Згідно підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 21.07.2020

Суддя Я.В. Горобцова