Рішення

від 21.07.2020 по справі п/320/488/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2020 року № П/320/488/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерспейс до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерспейс до Головного управління ДПС у Київській області, в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2019 № 0138725005 у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом було помилково зроблено висновок про порушення граничного строку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ІІ квартал 2018 року на 1 (один) календарний день, оскільки така сплата була здійснена своєчасно та у повному обсязі, що підтверджено відповідним платіжним дорученням та випискою з банківського рахунку, а останній день (29.07.2018) граничного строку сплати податку перепав на вихідний день, що не може вважатися податковим правопорушенням.

З урахуванням викладеного вважає, що рішення контролюючого органу суперечить вимогам закону та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було запропоновано вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк.

20 березня 2020 року від представника відповідача через службу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджує, що камеральною перевіркою встановлено, що станом на 29.07.2018 в інтегрованій картці платника податку позивача по коду платежу 18010400 за рахунок переплати, яка виникла після сплати платіжного доручення № 327 від 25.04.2018 до Податкової декларації з податку на нерухоме майно № 9020573912 від 14.02.2018, було зменшено та частково погашено податкові зобов`язання за ІІ квартал 2018 року в сумі 180 грн. Разом з тим, при граничному терміні сплати 29.07.2019, на решту суми податкових зобов`язань за ІІ квартал 2018 року з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, збільшилась недоїмка в сумі 10292, 80 грн. 30 липня 2018 року позивачем було сплачено та повністю погашено недоїмку з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ІІ квартал 2018 року за кодом платежу 18010400, що підтверджено платіжним дорученням № 384 від 30.07.2018 на суму 10472, 80 грн., при граничному терміні сплати - 29.07.2018, тобто позивачем порушено терміни сплати самостійно узгоджених сум податкового зобов`язання із затримкою строків до 30-ти календарних днів, а саме на 1 (один) календарний день. З урахуванням викладеного вважає спірне податкове повідомлення-рішення правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

31 березня 2020 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, за результатом вивчення змісту якої судом встановлено, що позивач позов підтримав та просив суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

в с т а н о в и в:

Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерспейс зареєстроване в якості юридичної особи 23.02.2004 (номер запису: 1 342 120 0000 001868 від 27.12.2007) за адресою: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Трипільська, 33/2, що підтверджується наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією за кодом в ЄДРПОУ 32843144 станом на час прийняття рішення та Витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 24-27).

12 березня 2004 року позивач взятий на облік платником ПДВ, що підтверджено Витягом з реєстру платників податку на додану вартість № 1710374500049 від 10.07.2017 (а.с. 19).

Судом встановлено, що 09.07.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ІІ квартал 2018 року з питань щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

За результатами перевірки складено Акт від 09.07.2019 № 2197/50-05/32843144 (а.с. 31).

Камеральною перевіркою встановлено та в акті зафіксовано порушення вимог пункту 57.1 статті 57 та підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податку несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання із затримкою в 1 (один) календарний день.

На вищевказаний акт камеральної перевірки позивачем були подані заперечення, за результатами розгляду яких Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято рішення № 28401/10/10-36-12-03 від 13.08.2019 про залишення заперечень без задоволення, а висновків акту перевірки - без змін.

На підставі вказаного висновку, викладеного в акті перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0138725005 від 29.07.2019 на суму штрафу в розмірі 1029, 28 грн. (а.с. 30).

Позивач, не погоджуючись із спірним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Зі змісту акта перевірки від 09.07.2019 № 2197/50-05/32843144 встановлено, що контролюючим органом було використано Податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ІІ квартал 2018 року від 14.02.2018 № 9020573912 (Додаток до Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 14.02.2018 № 9020573918 Відомості про наявні об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості ), надану до Білоцерківського управління ГУ ДФС у Київській області та подану в електронній формі до бази даних Державної фіскальної служби України.

Так, камеральною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 та підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податку несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання із затримкою в 1 (один) календарний день. Відповідальність за вищевказане порушення передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що станом на 29.07.2018 в інтегрованій картці платника податку позивача по коду платежу 18010400 за рахунок переплати, яка виникла після сплати платіжного доручення № 327 від 25.04.2018 до Податкової декларації з податку на нерухоме майно № 9020573912 від 14.02.2018, було зменшено та частково погашено податкові зобов`язання за ІІ квартал 2018 року в сумі 180 грн. Разом з тим, при граничному терміні сплати 29.07.2019, на решту суми податкових зобов`язань за ІІ квартал 2018 року з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, збільшилась недоїмка в сумі 10292, 80 грн.

30 липня 2018 року позивачем було сплачено та повністю погашено недоїмку з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ІІ квартал 2018 року за кодом платежу 18010400, що підтверджено платіжним дорученням № 384 від 30.07.2018 на суму 10472, 80 грн., при граничному терміні сплати - 29.07.2018, тобто, на думку контролюючого органу, позивачем порушено терміни сплати самостійно узгоджених сум податкового зобов`язання із затримкою строків до 30-ти календарних днів, а саме на 1 (один) календарний день.

Стосовно тверджень відповідача щодо порушення позивачем терміну сплати самостійно узгоджених сум податкового зобов`язання із затримкою строків до 30-ти календарних днів, а саме на 1 (один) календарний день суд звертає увагу нанаступне.

Судом встановлено, що 13.02.2018 позивачем було подано Податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік (реєстраційний номер документа № 9020573912).

У вищевказаній декларації позивачем самостійно визначено річну суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в сумі 41891, 20 грн., зокрема: І квартал - 10472, 80 грн.; ІІ квартал - 10472, 80 грн.; ІІІ квартал - 10472, 80 грн. та ІV квартал - 10472, 80 грн.

Статтею 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з пунктом 31.3 статті 31 ПК України строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В силу вимог пункту 38.3 статті 38 ПК України спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктом 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

При цьому передбачено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (пункт 49.20 статті 49 ПК України).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особливості сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовані положеннями статті 266 ПК України.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт (підпункт 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України).

В силу вимог підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України, платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (підпункт 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 ПК України).

Згідно з абзацом б підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України, податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ІІ квартал 2018 року було сплачено позивачем 30.07.2018, що підтверджено платіжним дорученням № 384 від 30.07.2018 на суму 10472, 80 грн. (а.с. 41), тобто в межах строків, визначених підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України.

Отже, ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації, крім випадків, установлених ПК України.

Як зазначалося вище, статтею 266 ПК України, регламентовано, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

При цьому передбачено: якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Однак, ПК України не визначено граничного строку сплати податків, якщо останній день сплати припадає на вихідний (святковий) день.

Водночас, Європейською конвенцією про обчислення строків (ETS №76) від 16.05.1972, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 вказує, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховується. Однак, якщо dies ad quem (для цілей цієї Конвенції термін dies ad quem означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

У відповідності до пункту 56.21 статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.04.2019 у справі № 809/1577/17 (провадження № К/9901/47717/18).

Отже, виходячи з наведених норм суд приходить до висновку, що граничний строк сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковою декларацією № 9020573912 від 14.02.2018, який становить, на думку відповідача, 29.07.2018 та перепадає на вихідний (неділя), є перший операційний (банківський) день, тобто 30.07.2018, у відповідності до чого позивачем здійснено сплату податкового зобов`язання у розмірі 10472, 80 грн. без порушення граничного строку сплати податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, відповідальність у вигляді штрафу застосовуються у разі не сплати платником податків протягом строків, визначених ПК України, суми самостійно визначеного грошового зобов`язання та внаслідок набуття узгодженості грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом.

Оскільки, зарахування коштів з податку на нерухоме майно за ІІ квартал 2018 року відбулось у перший робочий день після вихідного, тобто 30.07.2018, отже у відповідача відсутні підстави для застосування відповідальності до позивача.

Згідно п. 22.4 ст. 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Системний аналіз свідчить, що виконання платником обов`язку з перерахування в бюджет суми зобов`язання, а отже його сплата, пов`язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань.

У зв`язку з вищевикладеним, відповідачем у відзиві не наведено доводів, які б спростовували надані позивачем пояснення та докази, не надано доказів на підтвердження наявності порушення позивачем норм податкового законодавства.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог частини другої статті 77 КАС України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого рішення.

Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення відповідача, а позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з вимогами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2102, 00 грн. згідно з платіжним дорученням № 282 від 15.01.2020.

Суд, керуючись частиною першою статті 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачеві 2102, 00 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерспейс - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0138725005 від 29.07.2019.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерспейс (код ЄДРПОУ 32843144, адреса: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Трипільська, 33/2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, адреса: 03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-А) судові витрати в сумі 2102, 00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення рішення суду 21.07.2020

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.