Рішення

від 20.07.2020 по справі 340/1526/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/1526/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області ( 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ - 43142606 ) до Фірми "Корвет" у формі приватного підприємства ( 25028, Кіровоградська область, м.Кропивницький, вул. Волкова, 36, код ЄДРПОУ - 13753327 ) пропро стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить стягнути з Фірми "Корвет" у формі приватного підприємства суму заборгованості на користь державного бюджету України: земельний податок з юридичних осіб в сумі 301 780,36 грн.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг. Сформовану податкову вимогу від 23.08.2019 року №190695-52 на суму 1 089 045,53 грн. отримана відповідачем 28.08.2019 року, проте податковий борг залишився не сплаченим.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, наполягає на неправомірності дій та на безпідставність адміністративного позову. Відповідач зазначає, що відповідно до ч.95,2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податків податкової вимоги. В якості доказів вручення відповідачу податкової вимоги позивачем надано суду копії корінців податкової вимоги від 23.08.2019 р. за №190695-52 на суму 1089045,53 грн та копію повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.08.2019 р. Відповідач вказує, що з цих документів неможливо встановити, яка саме поштова кореспонденція направлялась на адресу ПП Фірма Корвет 23.08.2019 року. Опис відправленої кореспонденції до суду позивачем не надавався, а безпосередньо на зазначених документах відомості про вид кореспонденції відсутні.

Відповідач вважає, що позивачем не надано суду доказів надіслання (вручення) відповідачу податкової вимоги. Таким чином, позивач не виконав умови, передбачені ч.95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, і в нього немає права на стягнення коштів з рахунків фірми.

05.06.2020 року позивачем подано відповідь на відзив у якому зазначено, що податкову вимогу від 23.08.2019 р. за №190695-52 вручено відповідачу відповідно п.42.2. ст.42 Податкового кодексу України та п.7 розділу IV Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків (затверджений Наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610) (а.с.25).

12.06.2020 року відповідачем подано до суду заперечення проти відповіді на відзив на позовну заяву в якій зазначено, що позивач не звертає увагу на п.42.1 Податкового кодексу України, в якому наводиться перелік документів, які надсилаються платникам податків згідно з положеннями п. 42.2. На думку відповідача, позивачем не надано суду доказів, що поштовим повідомленням була направлена саме податкова вимога №190695-52. З квитанції пошти та рекомендованого повідомлення, які надані суду неможливо встановити, яка саме поштова кореспонденція (який саме документ) направлялась на адресу фірми Корвет у формі приватного підприємства 23.08.2019 року. Опис відправленої кореспонденції до суду позивачем не надано, а безпосередньо на зазначених документах відомості про вид кореспонденції відсутні (а.с.27).

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та вирішено здійснювати її розгляд за наявними у справі матеріалами (а.с.18).

Разом з тим, суд зауважує, що у поданому відзиві відповідачем наголошено на пропуску строку звернення позивача із даним адміністративним позовом, тому суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває в податковій заставі.

Отже, наведена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а в разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів. Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою в самостійному погашенні грошового зобов`язання, протягом наступних 1 095 календарних днів із дня виникнення податкового боргу.

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду. Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 ПК України.

Положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 КАСУ встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПКУ, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1 095 календарних днів із дня виникнення податкового боргу. Строк у 1 095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми пункту 102.4 статті 102 ПКУ не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 року справа №1340/5767/18.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду позивач звернувся до суду з дотриманням строків встановлених чинним законодавством.

Додаткових заяв чи клопотань до суду подано не було.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені наступні обставини.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З 18.11.1992 року фірма Корвет у формі приватного підприємства зареєстрована, як юридична особа, 22.11.2005 року внесено до єдиного державного реєстру підприємств та організацій, а також, перебуває на податковому обліку (а.с.8).

Судом встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 301 780,36 гри., а саме:

Податковий борг по земельному податку в сумі 301 78036 гри, який виник:

1) відповідно поданої платником податкової декларації з плати за землю №22276 від 13.02.2019 року

по термінам сплати:

- 30.05.2019 за квітень 2019 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.06.2019 за травень 2019 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.07.2019 за червень 2019 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.08.2019 за липень 2019 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.09.2019 за серпень 2019 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.10.2019 за вересень 2019 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.11.2019 за жовтень 2019 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.12.2019 за листопад 2019 року в сумі 27434,58 гри.;

- 30.01.2020 за грудень 2019 року в сумі 27434,56 грн.;

2) відповідно поданої платником податкової декларації з плати за землю №7525 від 20.01.2020 року по термінам сплати:

- 01.03.2020 за січень 2020 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.03.2020 за лютий 2020 року в сумі 27434,58 грн. (а.с.7-11).

Позивачем, з метою погашення податкового боргу 23.08.2019 року сформована податкова вимога №190695-52 про наявну заборгованість на суму 1 089 045,53 грн., яку направлено поштою засобами поштового зв`язку та отримано 28.08.2019 року (а.с12).

Доказів оскарження вищенаведеної податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку до суду не надано.

Станом на день розгляду справи доказів погашення податкового боргу суду не надано.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов`язком. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов`язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 10.1.1. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.

Пунктом 10.2. статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Податок на майно складається, зокрема, з плати за землю (підпункт 265.1.3. пункту 265.1. статті 265 Податкового кодексу України).

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно пункту 287.1. статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідач згідно пункту 180.1 статті 180 та підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України є платником земельного податку.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Щодо заборгованості відповідача по земельному податку, яка виникла у результаті самостійного розрахунку відповідачем власних зобов`язань, суд зазначає таке.

Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно статті 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховуються до місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодекс України для плати за землю.

Судом встановлено, що фірма Корвет у формі приватного підприємства подала до Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №22276 від 13.02.2019 року відповідно до якої відповідачем самостійно визначено податкове зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб по термінам сплати:

- 30.05.2019 за квітень 2019 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.06.2019 за травень 2019 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.07.2019 за червень 2019 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.08.2019 за липень 2019 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.09.2019 за серпень 2019 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.10.2019 за вересень 2019 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.11.2019 за жовтень 2019 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.12.2019 за листопад 2019 року в сумі 27434,58 гри.;

- 30.01.2020 за грудень 2019 року в сумі 27434,56 грн. (а.с.8).

Відповідно поданої платником податкової декларації з плати за землю №7525 від 20.01.2020 року відповідачем самостійно визначено податкове зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб по термінам сплати:

- 01.03.2020 за січень 2020 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.03.2020 за лютий 2020 року в сумі 27434,58 грн. (а.с.9).

Так, приписами пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховане податкове зобов`язання відповідача із земельного податку, визначене ним в податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік та січень-лютий 2020 року, є узгодженим з дня подання таких декларацій.

З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов`язання земельного податку та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, є узгодженими, а, отже, становлять податковий борг фірма Корвет у формі приватного підприємства.

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем не надано суду доказів направлення податкової вимоги №190695-52, з квитанції пошти та рекомендованого повідомлення неможливо встановити, яка саме поштова кореспонденція (який саме документ) направлялась 23.08.2019 року, відсутність опису та відсутність безпосередньо на зазначених документах відомостей про вид кореспонденції, суд вважає їх надуманими і необґрунтованими та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи контролюючим органом сформовано та надіслано відповідачу податкова вимога №190695-52 від 23.08.2019 року, яка отримана відповідачем 28.08.2019 року, про що підтверджується підписом зазначеному у зворотному рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.10).

При цьому, дослідивши зазначене повідомлення судом встановлено, що в частині бланку форми №119, яка заповнюється відправником та підлягає поверненню після отримання поштового відправлення зазначено вміст, а саме податкова вимога - п/в 190695-52 від 23.08.2019 (а.с.12). Таким чином, позивачем надано належний доказ щодо надсилання та отримання відповідачем податкової вимоги.

Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаної податкової вимоги в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, дана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.

Згідно з пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Спеціальною нормою, яка регулює стягнення коштів, у тому числі, з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є норма абзацу першого пункту 95.3 цієї статті, згідно з якою стягнення коштів із рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Непогашення податкового боргу, зокрема зі сплати штрафних (фінансових) санкцій та пені, дає право контролюючому органу здійснити за цього платника податку і в інтересах держави заходи на погашення податкового боргу, який виник через таку несплату. При цьому такі заходи мають бути здійснені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як це вимагається частиною другою статті 19 Конституції України, якою встановлено критерій поведінки державного органу у сфері публічних відносин. Неправомірна поведінка невладного суб`єкта у цих відносинах не може виправлятися неправомірною поведінкою владного суб`єкта. Правову позицію щодо застосування норм статті 87 і статті 95 ПК України викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі № 440/4082/18, від 10 вересня 2019 року у справі №1840/3549/18.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

На підставі наявних у справі доказів та їх оцінки під час розгляду справи в порядку спрощеного провадження, суд приходить до висновку про доведеність контролюючим органом підстав виникнення податкової заборгованості, наявність боргу у визначеному ним розмірі, а також дотримання встановленої законодавством процедури, що передує стягненню податкового боргу в судовому порядку, що дає суду підстави для задоволення позову у повному обсязі.

VI. Судові витрати.

Оскільки, відповідно до приписів ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати у даному випадку з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул. Велика Перспективна,55, код ЄДРПОУ-43142606) - задовольнити.

Стягнути з Фірми Корвет у формі приватного підприємства (код ЄДРПОУ - 13753327) податкову заборгованість по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 301 780,36 грн. (триста одна тисяча сімсот вісімдесят тисяч гривень) 36 копійок.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Процесуальні строки, визначені рішенням суду застосовуються з урахуванням п. 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20 липня 2020 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук