Постанова

від 05.11.2020 по справі 340/1526/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 340/1526/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Фірми "Корвет" у формі приватного підприємства

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 (головуючий суддя Жук Р.В., повний текст складено 20.07.2020)

у справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області до відповідача Фірми "Корвет" у формі приватного підприємства про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДПС у Кіровоградській області, звернувся до суду з позовом до відповідача Фірми "Корвет" у формі приватного підприємства, просив: стягнути з Фірми "Корвет" у формі приватного підприємства заборгованість на користь державного бюджету України: земельний податок з юридичних осіб в сумі 301 780,36 грн.

Позов обґрунтовано тим, що за відповідачем рахується податковий борг. Сформовану податкову вимогу від 23.08.2019 року №190695-52 на суму 1 089 045,53 грн. отримана відповідачем 28.08.2019 року, проте податковий борг залишився не сплаченим.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 позов задоволено.

Стягнуто з Фірми Корвет у формі приватного підприємства податкову заборгованість по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 301 780,36 грн.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що на підставі наявних у справі доказів та їх оцінки під час розгляду справи в порядку спрощеного провадження встановлено доведеність контролюючим органом податкового боргу у відповідача, а також дотримано встановленої законодавством процедури, що передує стягненню податкового боргу в судовому порядку.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що на строки звернення до суду, визначені ст. 122 КАС України та зазначає про 1095-ти денний строк нарахування грошового зобов`язання згідно ст. 102 ПКУ.

До апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що з 18.11.1992 року відповідач (фірма Корвет у формі приватного підприємства) зареєстрована як юридична особа, 22.11.2005 року внесена до єдиного державного реєстру підприємств та організацій, та перебуває на податковому обліку (а.с. 8). При цьому, за відповідачем рахується податковий борг в сумі 301 780,36 гри., а саме: податковий борг по земельному податку в сумі 301 78036 гри, який виник відповідно поданої платником податкової декларації з плати за землю №22276 від 13.02.2019 року та №7525 від 20.01.2020 року (а.с.7-11).

Позивачем (контролюючим органом), з метою погашення податкового боргу 23.08.2019 року сформована податкова вимога №190695-52 про наявну заборгованість на суму 1 089 045,53 грн., яку направлено поштою засобами поштового зв`язку та отримано 28.08.2019 року (а.с. 12).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу статті 1 Податкового кодексу України, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України.

Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов`язком.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Підстави припинення податкового обов`язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 10.1.1. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.

Пунктом 10.2. статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю ).

Податок на майно складається, зокрема, з плати за землю (підпункт 265.1.3. пункту 265.1. статті 265 Податкового кодексу України).

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно пункту 287.1. статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідач (Фірми Корвет у формі приватного підприємства) згідно пункту 180.1 статті 180 та підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України є платником земельного податку .

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Стосовно заборгованості відповідача (Фірми Корвет у формі приватного підприємства) по земельному податку, яка виникла у результаті самостійного розрахунку відповідачем власних зобов`язань, слід зазначити наступне.

Пунктом 286.2. статті 286 ПКУ визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями . Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 ПКУ встановлено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

плата за землю зараховуються до місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодекс України для плати за землю (ст. 290 ПКУ).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач (фірма Корвет у формі приватного підприємства) подала до Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №22276 від 13.02.2019 року відповідно до якої відповідачем самостійно визначено податкове зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб по термінам сплати:

- 30.05.2019 за квітень 2019 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.06.2019 за травень 2019 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.07.2019 за червень 2019 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.08.2019 за липень 2019 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.09.2019 за серпень 2019 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.10.2019 за вересень 2019 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.11.2019 за жовтень 2019 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.12.2019 за листопад 2019 року в сумі 27434,58 гри.;

- 30.01.2020 за грудень 2019 року в сумі 27434,56 грн. (а.с. 8).

Також згідно поданої відповідачем податкової декларації з плати за землю №7525 від 20.01.2020 року відповідачем самостійно визначено податкове зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб по термінам сплати:

- 01.03.2020 за січень 2020 року в сумі 27434,58 грн.;

- 30.03.2020 за лютий 2020 року в сумі 27434,58 грн. (а.с. 9).

За приписами пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків .

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що самостійно обраховане податкове зобов`язання відповідача (фірма Корвет у формі приватного підприємства) із земельного податку, визначене ним в податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік та січень-лютий 2020 року, є узгодженим з дня подання таких декларацій .

З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем (фірма Корвет у формі приватного підприємства) зобов`язання земельного податку та несплачені ним у строки встановлені Податковим кодексом України, є узгодженими, а, отже, становлять податковий борг фірми Корвет у формі приватного підприємства.

Слід взяти до уваги, що норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України встановлюють: у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем (контролюючим органом) зазначеної норми (а.с. 12).

В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

З приводу доводів відповідача про те, що позивачем не надано суду доказів направлення податкової вимоги №190695-52, з квитанції пошти та рекомендованого повідомлення неможливо встановити, яка саме поштова кореспонденція (який саме документ) направлялась 23.08.2019 року, відсутність опису та відсутність безпосередньо на зазначених документах відомостей про вид кореспонденції, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх надуманими і необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу №190695-52 від 23.08.2019 року, яка отримана відповідачем 28.08.2019 року, про що підтверджується підписом зазначеному у зворотному рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.10).

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що суд першої інстанції, дослідив зазначене повідомлення, та правильно встановив, що в частині бланку форми №119, яка заповнюється відправником та підлягає поверненню після отримання поштового відправлення зазначено вміст, а саме податкова вимога - п/в 190695-52 від 23.08.2019 (а.с.12).

Таким чином, позивачем (контролюючим органом) надано належний доказ щодо надіслання та отримання відповідачем (фірмою Корвет у формі приватного підприємства) податкової вимоги.

Згідно з пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 ПКУ).

При цьому в силу пункту 95.3. статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п. 95.4 ст. 95 ПКУ).

Також, пунктами 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Слід зазначити, що спеціальною нормою, яка регулює стягнення коштів, у тому числі, з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є норма абзацу 1 пункту 95.3 цієї статті, згідно з якою стягнення коштів із рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

При цьому, непогашення податкового боргу , зокрема зі сплати штрафних (фінансових) санкцій та пені, дає право контролюючому органу здійснити за цього платника податку і в інтересах держави заходи на погашення податкового боргу , який виник через таку несплату.

Водночас, такі заходи мають бути здійснені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як це вимагається частиною 2 статті 19 Конституції України, якою встановлено критерій поведінки державного органу у сфері публічних відносин.

Однак, неправомірна поведінка невладного суб`єкта у цих відносинах не може виправлятися неправомірною поведінкою владного суб`єкта .

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, розглядаючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовано послався на правову позицію Верховного Суду щодо застосування норм статті 87 і статті 95 ПК України викладену в постановах Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі № 440/4082/18, від 10 вересня 2019 року у справі №1840/3549/18.

Слід взяти до уваги, що матеріали справи не містять доказів оскарження вищенаведеної податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку.

Також, матеріали справи не містять доказів погашення податкового боргу, що дає підстави для висновку про стягнення податкового боргу.

При цьому, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання вищевказаної податкової вимоги в повному обсязі, то дана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши доводи відповідача щодо строків звернення до суду, які визначені ст. 122 КАС України та 1095-ти денний строк нарахування грошового зобов`язання, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України, вважає, що у даних правовідносинах позивач не вийшов за межі зазначених норм, а суд першої інстанції ухвалив рішення без порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на результати розгляду справи, характер спірних відносин судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фірми "Корвет" у формі приватного підприємства - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 25.11.2020.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова