Постанова

від 21.07.2020 по справі 200/874/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року справа №200/874/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., секретар судового засідання Кобець О.А., за участі представника відповідача Груєнка С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року (повне судове рішення складено 24 березня 2020 року у м. Слов`янську) у справі № 200/874/20-а (суддя в І інстанції Молочна І.С.) за позовом Колективного підприємства Центр-Сервіс до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У січні 2020 року Колективне підприємство Центр-Сервіс (далі - КП Центр-Сервіс , платник податків) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області за формою Ш № 0051915404 від 30 жовтня 2019 року.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що висновки акта перевірки не відповідають фактичним обставинам, а саме ГУ ДПС у Донецькій області проводилась перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичною особою за 2 квартал 2018 року. З податкової декларації № 5704 від 03 липня 2018 року, яка була предметом перевірки, вбачається, що за 2 квартал 2018 року позивачу було нараховано 2793 грн. податку. Отже, інші податкові періоди не входять до предмету перевірки, що визначений в акті перевірки, та не можуть бути використані для прийняття рішень, оскільки платіж, що надійшов 14 серпня 2019 року, містив лише 2793 грн. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2 квартал 2018 року.

Крім того, позивач вказав, що висновки акта перевірки не відповідають предмету перевірки та свідчать про безпідставне встановлення несвоєчасної сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі саме 29 550,00 грн.

Також, платник податків зазначив про недотримання ГУ ДПС у Донецькій області процедури розгляду акта камеральної перевірки КП Центр-Сервіс № 229/05-99-54-04/05-584/24324776 від 17 вересня 2019 року, прийняття податкового повідомлення-рішення № 0051915404 від 30 жовтня 2019 року без врахування заперечень КП Центр-Сервіс за відсутності належного розгляду цих заперечень, а також без складання висновку за наслідками розгляду заперечень.

Враховуючи наведене, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року позовні вимоги задоволені.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в порушення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 57.1 статті 57, підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України КП Центр-Сервіс згідно платіжного доручення від 14 серпня 2019 року погасило заборгованість основного платежу у сумі 29 550,00 грн., що призвело до нарахування в ІКП платника штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку за 2016 рік у сумі - 1653,60 грн., за 2017 рік - 1920 грн., за 2018 рік - 2234,40 грн., а також по податковому повідомленню-рішенню (форма ПС ) - у сумі 102,00 грн.

Крім того, стосовно посилання позивача на порушення ГУ ДПС вимог ПК України строків прийняття податкового повідомлення-рішення, апелянт зазначив, що якщо рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції та з його форми можна чітко встановити його зміст, згідно з яким визначено грошове зобов`язання платника податків, суму такого зобов`язання, таке рішення є правомірним, навіть у разі, коли порушено строки його надсилання (вручення), передбачені ПК України.

Так, при складанні акта камеральної перевірки № 229/05-99-54-04/05-584/24324776 від 17 вересня 2019 року на паперовому носії була допущена технічна помилка, а саме проставлений період, у якому порушено термін сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно - ІІ квартал 2018 року, тоді як вважати періоди, у яких порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно - 2016 рік, 2017 рік, ІІ квартал 2018 року. Матеріалами перевірки встановлено, що позивач несвоєчасно сплатив самостійно визначене грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичною особою, на загальну суму 29 550 грн., отже податковим органом правомірно притягнуто позивача до відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 розділу ІІ ПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача до апеляційного суду не прибув.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.

На обліку як платник податків (за неосновним місцем обліку - стан платника 17) підприємство перебуває в Маріупольській ОДПІ ГУ ДПС у Донецькій області (Приморське відділення).

ГУ ДПС у Донецькій області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичною особою за 2 квартал 2018 року КП Центр-Сервіс , на підставі якої складено акт № 229/05-99-54-04/05-584/24324776 від 17 вересня 2019 року (далі - Акт перевірки), який направлено платнику засобами поштового зв`язку 17 вересня 2019 року (дата отримання - 18 жовтня 2019 року, про що свідчить поштове відправлення № 8751508741060).

На титульному аркуші Акту перевірки зазначено, що акт складено про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичною особою за 2 квартал 2018 року КП Центр-Сервіс .

Згідно вступної частини Акта перевірки, предметом перевірки було питання щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичною особою (позивачем) 2 квартал 2018 року № 5700 від 03.07.2018, № 5702 від 03.07.2018, № 5700 від 03.07.2018.

Зазначеною перевіркою виявлені порушення щодо несвоєчасної сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання за 2018 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичною особою.

Натомість, згідно даних таблиці в акті перевірки, в графі Самостійно визначене платником грошове зобов`язання відповідачем зазначено податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки КП Центр-Сервіс за 2016, 2017, 2018 роки, які подано платником податку до податкового органу 03 липня 2019 року, тобто не в 2 кварталі 2018 року та не за 2 квартал 2018 року, а також, податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2019 року за № 0033674605, в графі Дата сплати вказано 14 серпня 2019 року (платіжне доручення № @2PL987796), що також не відповідає визначеному в акті періоду проведення перевірки.

При цьому, у висновку Акта перевірки зазначено про несвоєчасність сплати позивачем узгодженого податкового зобов`язання позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичною особою на загальну суму 29 550,00 грн.

На підставі зазначено акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0051915404 від 30 жовтня 2019 року про зобов`язання сплатити штраф в сумі 5910,00 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Не погодившись з висновками акта перевірки від 17 вересня 2019 року, позивачем до податкового органу подані на нього заперечення від 01 листопада 2019 року.

ГУ ДПС у Донецькій області було розглянуто заперечення до акта № 229/05-99-54-04/05-584/24324776 та 12 листопада 2019 року за № 23255/10/05-99-54-04 КП Центр- Сервіс спрямована відповідь на заперечення листом з повідомленням про вручення за № 8753916723447 (вручено підприємству КП Центр-Сервіс 19 листопада 2019 року).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0051915404 від 30 жовтня 2019 року, позивачем до Державної податкової служби України подано скаргу.

Рішенням про результати розгляду скарги ДПС України від 28 грудня 2019 року № 1514/0/99-99-08-05-05 податкове повідомлення-рішення № 0051915404 від 30 жовтня 2019 року залишено без змін, а скаргу КП Центр-Сервіс залишено без задоволення.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, апеляційний суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та підстави проведення камеральної перевірки, її строки та предмет регулюються статтями 75, 76 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (стаття 75 Кодексу).

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова (підпункт 76.1 статті 76 Кодексу).

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (підпункт 76.2 статті 76 Кодексу).

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (підпункт 76.3 статті 76 Кодексу).

Відповідно до підпункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Відповідно до підпункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Отже, зазначене дає підстави для висновку, що наведена законодавча норма встановлює строки, протягом яких податковий орган приймає податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки та забезпечує право платника податків на подання заперечень на акт перевірки.

Так, судами встановлено, що відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення прийнято 30 жовтня 2019 року, тобто без дотримання строків, що надані платнику податків для надання своїх заперечень на акт перевірки, які були подані позивачем в межах законодавчо встановленого строку 01 листопада 2019 року.

Відтак, ГУ ДПС у Донецькій області всупереч приписам підпункту 86.7 статті 86 ПК України, прийнято рішення про визначення грошових зобов`язань позивачу без урахування результатів розгляду заперечень платника податків.

Посилання відповідача на те, що ГУ ДПС у Донецькій області розглянуто заперечення до акта № 229/05-99-54-04/05-584/24324776 та 12 листопада 2019 року за № 23255/10/05-99-54-04 листом з повідомленням про вручення КП Центр- Сервіс спрямована відповідь на заперечення, колегія суддів, як і суд першої інстанції оцінює критично, оскільки з урахуванням дати винесення податкового повідомлення-рішення та дати надання платником податків заперечень на акт перевірки, податковий орган при прийнятті рішення про визначення грошових зобов`язань позивачу не міг врахувати доводи, що були в них викладені. Отже, право позивача у разі незгоди з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, було порушено.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування , зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Отже, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем без врахування положень підпункту 86.8 статті 86 ПК України, а саме прийняття відповідного рішення з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, в силу прямої норми Закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. В цьому випадку рішення контролюючого органу є рішенням (індивідуальним актом) суб`єкта владних повноважень, яке порушує права позивача у розумінні положень статей 4, 5, 19 КАС України.

Також, місцевий суд обґрунтовано не взяв до уваги доводи податкового органу стосовно того, що порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, само по собі не впливає на його законність (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2018 року по справі № 820/1975/17) на підставі наступного.

Так, у справі № 820/1975/17 спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті з порушенням граничного строку, передбаченого статтею 86 ПК України, тобто винесені після спливу законодавчо встановленого строку.

При цьому, колегія суддів під час апеляційного розгляду справи, з висновками якої погодився у своїй постанові від 13 лютого 2018 року Верховний Суд, зауважила, що позивач не був позбавлений права подати до контролюючого органу після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом решту первинних документів, які б підтвердили в повному обсязі спірні суми витрат. Крім того, колегія суддів зазначила, що не погодившись з висновками акта перевірки, позивач мав право, закріплене у пункті 86.7 статті 86 ПК України, подати заперечення на акт перевірки, в яких викласти усі свої доводи з приводу формування показників витрат за спірний період, а також надати документи на підтвердження таких доводів. Однак, позивач правом додаткового надання документів після завершення перевірки та правом надання заперечень на акт перевірки не скористався, внаслідок чого задекларовані позивачем суми витрат залишились не підтвердженими первинними документами.

Разом з тим, у справі, що розглядається, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято у строки, що позбавили позивача права надання заперечень на акт перевірки.

Відтак, спірні правовідносини у цих справах не є аналогічними, тому суд не враховує вказані висновки Верховного Суду, викладені ним в постанові від 13 лютого 2018 року по справі № 820/1975/17.

Також, в акті перевірки містяться розбіжності та суперечні дані стосовно періоду, за який було проведено камеральну перевірку позивача та виявлені порушення податкового законодавства, а саме: на титульному аркуші Акту зазначено, що акт складено про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичною особою за 2 квартал 2018 року, в описовій частині акта вказано, що перевірка проводилась за 2 квартал 2018 року, в графі Результати перевірки зазначено, що перевіркою встановлені порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання за 2018 рік, при цьому, під час проведення перевірки, податковим органом були використані дані податкової звітності позивача з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016, 2017, 2018 роки.

В цьому випадку, слід зауважити, що з`ясування податковим органом під час камеральної перевірки питань, що не охоплюються визначеними межами з проведення такої, не можна визнати діями суб`єкта владних повноважень, що відповідають ознакам, визначеним статтею 2 КАС України. Відповідно, інформація, що зібрана податковим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для застосування заходів відповідальності, передбачених ПК України.

Так, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права та узгоджується з правилами статті 6 КАС України.

Також слід зазначити, що місцевий суд своє рішення про задоволення позовних вимог мотивував і такими доводами, як протиправність застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплати грошових зобов`язань за несвоєчасну сплату штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням № 0033674605 від 12 лютого 2019 року (а.с.55), оскільки таке рішення не є податковою звітністю платника податків та не може бути предметом камеральної перевірки.

Такі висновки колегія суддів вважає помилковими, оскільки, як було наведено вище відповідно до приписів ст. 75 ПК України, предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (стаття 75 Кодексу).

Відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Отже, ПК України визначає, що поняття грошове зобов`язання, своєчасність сплати якого може бути предметом камеральної перевірки, включає і штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства.

Однак, наведене не впливає на правильність наведених вище висновків місцевого суду, а встановлених фактичних обставин справи щодо порушення ГУ ДПС у Донецькій області процедури прийняття податкового повідомлення-рішення, цілком достатньо для задоволення позову.

Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суб`єктом владних повноважень належних та допустимих доказів правомірності спірного податкового повідомлення-рішення не надано, в тому числі і під час апеляційного провадження, а тому доводи апеляційної скарги, колегією суддів не прийнято до уваги.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року у справі № 200/874/20-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 21 липня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук