Рішення

від 10.07.2020 по справі 305/2235/19

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/2235/19

Провадження по справі №2/305/216/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2020 Рахівський районний суд Закарпатської області

в складі головуючої судді - Бліщ О. Б.

секретаря судових засідань - Вербещука В.А.,

з участю: позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Розтоківська сільська рада Рахівського району Закарпатської області, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, відділ у Рахівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у суд із позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Розтоківська сільська рада Рахівського району Закарпатської області, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, відділ у Рахівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Розтоківської сільської ради передано у власність громадянину ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,085 га, розташовану за адресою, АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Зазначає, що законодавством передбачено, що складання та підписання акту погодження меж є обов`язковим при виготовленні проекту землеустрою, однак у даному випадку при передачі у власність громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,085 га, розташованої за адресою, АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ним, як сусіднім землекористувачем, не проводилось погодження меж і йому навіть не було відомо про процедуру приватизації згаданої земельної ділянки. На його неодноразові запити до Розтоківської сільської ради про підстави передачі у власність спірної земельної ділянки та про те, як відбувалось погодження меж, передбачене законодавством, він належної відповіді по даний час не отримав, копії відповідних рішень за його зверненнями йому також не було надано. Вказує також, що представникам Розтоківської сільської ради, достеменно було відомо, що дана земельна ділянка є спірною, і навіть попри це, вказану ділянку, з порушенням процедури, було передано у власність ОСОБА_2 . Зазначає, що до земельної ділянки площею 0,085 га, що передана у власність ОСОБА_2 , включено частину його земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні його родини понад 30 років, і правом на приватизацію якої його родина поки не скористалась. У позові стверджує, що у даному випадку відбулось часткове захоплення земельної ділянки, яка перебуває у його постійному користуванні, це позбавляє його права в повній площі провести приватизацію земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні та використовується для обслуговування його житлового будинку АДРЕСА_2 , оскільки відбулось накладання меж земельної ділянки, що була приватизована ОСОБА_2 і меж земельної ділянки, що перебуває в його користуванні.

Таким чином, просить визнати незаконним та скасувати рішення Розтоківської сільської ради про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, пл. 0,085 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та скасувати реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Бліщ О.Б. від 20.12.2019 відкрито провадження у даній справі.

На підставі ухвали суду від 23.01.2020 у справі закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

30 січня 2020 року від Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, надійшли письмові пояснення. Суть яких зводиться до наступного. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на спірну земельну ділянку була виготовлена на підставі заяви громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і розроблена ФОП ОСОБА_4 на основі договору від 07.06.2019 № 87. Рішенням від 11.07.2019 № 346 Розтоківської сільської ради Рахівського району Закарпатської області було затверджено акт встановлення меж земельної ділянки громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без погодження (підпису) суміжного землекористувача ОСОБА_1 . Зазначають, що земельна ділянка ОСОБА_2 сформована у відповідності до Закону України Про державний земельний кадастр , кадастровий номер присвоєно. Окрім цього, рішенням Розтоківської сільської ради від 12.11.2019 № 362 було затверджено технічну документацію із землеустрою, що є обов`язковою умовою для прийняття законного рішення.

29 квітня 2020 року від позивача ОСОБА_1 надійшла виправлена позовна заява у частині позовних вимог, суть якої зводиться до збільшення позовних вимог у частині стягнення судового збору та моральної шкоди із відповідачів.

Ухвалою суду від 10.07.2020 виправлену позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку із порушенням строків її подачі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 первинні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх з підстав, які наведені у позовній заяві. Окрім цього пояснив, що ще у 1981 році його мати дала йому земельну ділянку. Однак, у документах було допущкено помилку, зазначивши, що мати дала йому 4 сотини, хоча насправді вона дала йому 7 сотин. Отже, його родина понад 30 років користується земедьною ділянкою, частину якої оспорюваним рішенням передано відповідачеві.

Представник відповідача Розтоківської сільської ради Закарпатської області у судове засідання не з`явився. Разом з тим, від представника сільської ради Шміляк Ю.М. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги ОСОБА_1 не визнають та просять відмовити у їх задоволенні у зв`язку із необґрунтованістю.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Натомість надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що на підставі рішення зборів уповноважених колгоспу 8 Березня від 18.10.1981 ОСОБА_1 виділено земельну ділянку під будівництво нового будинку пл. 0,04 га по згоді батьків ОСОБА_5 за погодженням районного архітектора та старшого інженера землевпорядника управління сільського господарства. Окрім цього, вирішили просити виконком Розтоківської сільської Ради народних депутатів затвердити дане рішення та підняти клопотання перед райвиконкомом про надання дозволу на будівництво нового будинку.

Рішенням двадцять третьої сесії сьомого скликання Розтоківської сільської ради від 12.11.2019 № 362 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність земель ділянку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості та передано у сумісну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 . 0,0421 га.

Позивач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо неправомірності дій Розтоківської сільської ради при прийнятті рішення від 12.11.2019 №362, посилався на те, що частина земельної ділянки, переданої відповідачу ОСОБА_2 належить йому на приватної власності на підставі рішення зборів уповноважених колгоспу 8 Березня від 18.10.1981, згідно якого йому, ОСОБА_1 , виділено земельну ділянку під будівництво нового будинку пл. 0,04 га по згоді батьків ОСОБА_5 . Зокрема, вказував, що сім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали у власність земельну ділянку із порушенням вимог чинного земельного законодавства, оскільки вони отримали частину належної йому земельної ділянки. При цьому зазначає, що він користувався частиною спірної земельної ділянки з 1982 року, а тому порушено його права як власника спірної земельної ділянки.

Разом з тим, суд не погоджується з наведеним позивачем ОСОБА_1 обґрунтуванням позову з огляду на наступне.

Право власності, у т.ч., на землю, набувається і реалізується громадянами відповідно до закону, це право гарантується, є непорушним, підлягає захисту, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, випадки позбавлення, обмеження права власності, припинення права власності та діяльності власника встановлюються Конституцією та законами України; правомірність набуття права власності на землю презюмується; земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом, забезпечення гарантій прав на землю (ст. 14 ч. 2, ст. 41 ч. 4 Конституції України, ст. 3 ч. 1 п.п. 2, 5, ст.ст. 15, 16, ст. 319 ч. 7, ст. 321 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 328, 386 ЦК України, ст. 1 ч. 2, ст. 5 ч. 1 п.п. б , в , ґ , ст. 78 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 79, 81, ст. 90 ч. 2, ст. 152, ст. 153 ч. 1 ЗК України).

Законодавство щодо права власності на землю станом на 1981 рік відповідні питання регулювало загалом аналогічно та передбачало, зокрема, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає в порядку її відведення, після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право, приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється; право власності на землю посвідчується державним актом, який видається і реєструється, зокрема, сільською радою (ст.ст. 4, 6, 86 ЦК Української РСР (1963 р.), ст.ст. 2, 4, 8, 12-14, 19, 48, 49, 51, 55 Закону України Про власність , ст.ст. 3, 6, 7, 17, 19, 22-24, 39, 43, 44 ЗК України (1990 р.).

Законом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ прийнято нову редакцію ЗК України, який набрав чинності 01 січня 2002 року.

Відповідно до пункту 1 розділу Х Перехідні положення ЗК України 2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. У разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Декретом КМ України від 26.12.1992 № 15-92 Про приватизацію земельних ділянок постановлено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених ЗК України. Установлено, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов`язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акту на право приватної власності на землю.

З наведеного випливає, що підставою виникнення права власності на земельну ділянку є державний акт на право власності на землю, а не саме рішення про відведення чи надання такої земельної ділянки у власність.

Разом з тим, позивач у своїй позовній заяві зазначив, що заходи щодо оформлення свідоцтва на право власності на земельну ділянку він не вживав, тобто на час прийняття оскаржуваного рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Розтоківської сільської ради від 12.11.2019 № 362 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність земель ділянку він, у розумінні наведених вище вимог чинного земельного законодавства не був власником частини спірної частини земельної ділянки.

Окрім наведеного, суд зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів позовної заяви, позивачу, на підставі рішення зборів уповноважених колгоспу 8 Березня від 18.10.1981 ОСОБА_1 виділено земельну ділянку під будівництво нового будинку пл. 0,04 га по згоді матері ОСОБА_5 за погодженням районного архітектора та старшого інженера землевпорядника управління сільського господарства.

Судом встановлено, що позивач не скористався своїм правом на приватизацію виділеної йому зазначеної земельної ділянки.

Так, наведене підтверджується випискою з рішення зборів уповноважених колгоспу 8 Березня від 18.10.1981, відповідно до якого ОСОБА_1 виділено земельну ділянку під будівництво нового будинку пл. 0,04 га по згоді батьків ОСОБА_5 за погодженням районного архітектора та старшого інженера землевпорядника управління сільського господарства.

Окрім цього, згідно довідки Розтоківської сільської ради Рахівського району Закарпатської області за ОСОБА_1 згідно запису погосподарської книги за № 06 за 2011-2015 роки зареєстровані земельні ділянки розміром 0,04 га для обслуговування житлового будинку та земельна ділянка пл. 2,32 га для ведення особистого селянського господарства.

При цьому суд, не приймає до уваги як належні та допустимі докази, подані позивачем проект забудови земельної ділянки індивідуального житлового будинку, геодезичні обміри земельної ділянки на якій виник спір та архівний витяг з протоколу № 3 зборів уповноважених колгоспників колгоспу 8-Березня с. Богдан Рахівського району Закарпатської області з огляду на наступне.

Так, у проекті забудови земельної ділянки житлового будинку не вказано площу земельної ділянки, яка належить забудовнику ОСОБА_1 , що унеможливлює встановлення реального розміру виділеної йому земельної ділянки.

Щодо архівного витягу з протоколу № 3 зборів уповноважених колгоспників колгоспу 8-Березня с. Богдан Рахівського району Закарпатської області, у якому зазначено, що ОСОБА_1 виділено земельну ділянку пл. 0,07 га, то такий не може бути взятий судом до уваги, оскільки зазначений протокол не є за своєю суттю документом, на підставі якого можуть виникати права та обов`язки, а є лише документальним оформленням засідання зборів уповноважених колгоспників колгоспу 8 Березня с. Богдан Рахівського району. При цьому, згідно виписки з рішення зборів уповноважених колгоспу 8 Березня від 18.10.1981, ОСОБА_1 виділено земельну ділянку під будівництво нового будинку пл. 0,04 га, що також підтверджується і іншими доказами.

Окрім цього, у геодезичних обмірах земельної ділянки на якій виник спір, не зазначено розмірів спірної земельної ділянки, а лише площу земельної ділянки (дороги загального користування) яка була встановлена за зверненням ОСОБА_1 , що жодним чином не свідчить про те, що були порушені права позивача.

Щодо посилання позивача про те, що спірна земельна ділянка була виділена відповідачу з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки він, як суміжний землекористувач не погодив межі спірної земельної ділянки, то такі не можуть бути прийняті судом з огляду на те, що рішенням Розтоківської сільської ради від 11.07.2019 № 346 було встановлено межу земельної ділянки між суміжними землекористувачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Вказане рішення сільської ради прийнято у межах компетенції, оскільки у відповідності до вимог ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Оскільки інших підстав для скасування оскаржуваного рішення Розтоківської сільської ради від 12.11.2019 № 362 позивачем не наведено, а під час судового розгляду не встановлено підстав для його скасування, тому оспорюване рішення прийняте у відповідності до вимог чинного на той час законодавства. Сумнівів у протилежному у суду не виникає, а позивачем ОСОБА_1 іншого не доведено та у судовому засіданні не надано жодних належних, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували неправомірність оспорюваного рішення.

Судом було надано рівні права сторонам процесу щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості. Однак, позивач не в повній мірі скористався наданим правом та не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідач незаконно отримав у власність частину земельної ділянку, яка йому належить на праві користування, позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях. Позивачем також не надано суду доказів того, що наявна у нього земельна ділянка є належним чином оформлена і знаходиться у нього у власності. Відповідно у суду відсутні підстави скасовувати рішення Розтоківської сільської ради.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд, враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Статтею 80 ЦПК України регламентовано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій та другій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити через недоведеність.

На підставі наведеного та ст.ст. 125, 126, 141, 152, 153, 155 Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 16, 319, 321, 325, 373, 386 ЦК України та керуючись 12, 13, 76- 81, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду або через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 20 липня 2020 року.

Головуюча: Бліщ О.Б.