Постанова

від 14.07.2020 по справі 2-1143/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-1143/11 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/811/851/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія:1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів Ванівського О.М., Шеремети Н.О.

при секретарі Матяш С.І.

за участю ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 січня 2020 року у справі за заявою боржника ОСОБА_1 , заінтересовані особи: стягувач ОСОБА_3 , Пустомитівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, суд-

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області із заявою, в якій просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене на підставі ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.11.2013 року у справі № 450/4076/13-ц.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 покликається на те, що ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.11.2013 року його тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання покладених на нього зобов`язань згідно з виконавчого листа №2-1316/1143/11, виданого 12.07.2013 року Пустомитівським районним судом Львівської області про солідарне стягнення з нього та його дружини ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 983 424, 54 грн. заборгованості за договором позики від 02.11.2009 року, трьох відсотків річних у розмірі 42 842,99 грн. 1 700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. До серпня 2018 року бухгалтеріями підприємств де він працював регулярно виплачувались кошти на рахунок ОСОБА_3 у відповідності до виконавчих рішень Пустомитівської виконавчої служби. На даний момент залишкова сума боргу становить 885 648, 16 грн. Звертає увагу, що він ніде не працює, зареєстрований у Львівському міському центрі зайнятості і активно шукає роботу. 19.08.2019 року він отримав запрошення від керівництва польської фірми Windykator для проходження співбесіди в галузі ІТ-технологій. На підставі наведеного просить скасувати обмеження у праві виїзду за кордон для можливості працевлаштування для належного виконання зобов`язання перед ОСОБА_3

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 січня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України - відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що він вживає всіх заходів задля виконання рішення та погашення заборгованості перед ОСОБА_3 , регулярно погашає заборгованість, а також не ухиляється від виконання рішення суду. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити його заяву про скасування тимчасового обмеження йому у праві виїзду за межі України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення скаржника та його представника в підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення із наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, суд виходив з тих обставин, що боржник продовжує ухилятися від виконання зобов`язання щодо виконання рішення, підстави для скасування обмежувальних заходів відсутні, виконання боргових зобов`язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 не виконані.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Судом встановлено, що у відділі державної виконавчої служби Пустомитівського району Львівської області перебуває на виконанні виконавче провадження №38958716 з примусового виконання виконавчого листа №2-1316/1143/11, виданого 12.07.2013 року Пустомитівським районним судом Львівської області про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 983 424, 54 грн. заборгованості за договором позики від 02.11.2009 року, трьох відсотків річних у розмірі 42 842,99 грн. 1 700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.11.2013 року у справі №450/4076/13-ц встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до виконання покладених на нього зобов`язань згідно з виконавчим листом №2-1316/1143/11, виданим 12.07.2013 року Пустомитівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 983 424, 54 грн. заборгованості за договором позики від 02.11.2009 року, трьох відсотків річних у розмірі 42 842,99 грн. 1 700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до частин 1-3, 5 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи своєю власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Статтею 13 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на ефективний засіб юридичного захисту. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою відповідно до ст. 441 ЦПК України, просить скасувати застосовані судом обмеження. В обґрунтування заяви посилається на часткове погашення заборгованості на користь ОСОБА_3 та вказує, що йому необхідно пройти співбесіду в польській фірмі Windykator для подальшого працевлаштування з метою як найшвидшого погашення заборгованості перед ОСОБА_3 .

Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування. Виконання вказаного судового рішення, є стадією судового розгляду, та має приорітет над окремими правами сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що довідка надана боржником про запрошення на співбесіду не є належним та допустимим доказом, щодо працевлаштування за кордоном, боржник продовжує ухилятись виконання зобов`язання, тому на даний час немає підстав для скасування обмежувальних заходів, оскільки виконання боргових зобов`язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 не виконані.

Враховуючи суму заборгованості ОСОБА_1 , яка становить більше 800000 грн. та суми погашення заборгованості, які за період з листопада 2019 року по липень 2020 року склали 18739,17 грн., не можна вважати останнім належне виконання боргових зобов`язань та таким, що дає підстави для скасування обмежувальних заходів.

Виходячи зі ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 року права людини вважаються захищеними лише після повного виконання рішення суду. Невиконання судового рішення є порушенням права особи на суд і стаття 6 Конвенції втрачає свій сенс.

З огляду на викладене, оскільки ОСОБА_1 не виконано зобов`язання, покладеного на нього рішеннями суду, з виконання якого відкрито відповідне виконавче провадження, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що боржник ухиляється від виконання зобов`язання вказаного вище, права стягувача ОСОБА_3 залишаються порушеними, в зв`язку з чим тимчасово обмежив боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта до сплати відповідної заборгованості є єдиним ефективним методом у виконанні рішення суду.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 січня 2020 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 січня 2020 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення та оскарженою у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 17 липня 2020 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: О.М. Ванівський

Н.О.Шеремета