Ухвала

від 13.07.2020 по справі 202/3919/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1306/20 Справа № 202/3919/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

представника потерпілого ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №42017042630000041 за апеляційними скаргами прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_7 та представника потерпілого Товариства з обмеженою відповідальністю Бромікс - адвоката ОСОБА_9 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2020 року щодо

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, працюючого на посаді директора ТОВ НПП Дніропетровський ремонтно-механічний завод, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України,

В с т а н о в и л а:

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2020 року ОСОБА_10 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України та виправдано його на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку із недоведенням вчинення злочину обвинуваченим.

Судом першої інстанції у вироку викладено, що ОСОБА_10 пред`явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, такого змісту.

30 серпня 2007 року, на підставі рішення загальних зборів учасників створено ТОВ ВКФ Станкогідросервіс (код ЄДРПОУ 35394852), зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою: м. Дніпро, вул. Каштанова, 15-Б, з фактичним здійсненням діяльності за адресою: м. Дніпро, вул. Ясельна, 1, офіс №315. Згідно з рішенням №5 єдиного учасника вищевказаного підприємства ОСОБА_11 від 22.12.2014 року, ОСОБА_10 призначено на посаду директора підприємства, який 23.12.2014 року відповідно до наказу №23/12 від 23.12.2014 року, підписаного ним же, приступив до виконання обов`язків директора ТОВ ВКФ Станкогідросервіс, тим самим став службовою особою приватного права.26 грудня 2014 року, в АТ Райффайзен банк Аваль, де було відкрито розрахункові рахунки підприємства № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 (№ НОМЕР_3 ), нотаріально засвідчено підпис директора ТОВ ВКФ Станкогідросервіс ОСОБА_10 та зразок відбитку печатки підприємства в картці із зразками підписів та відбитку печатки, в якій надано відомості про уповноважених осіб щодо управління розрахунковим рахунком ТОВ ВКФ Станкогідросервіс № НОМЕР_1 .

26 березня 2015 року, на підставі заяви, заповненої та підписаної особисто ОСОБА_10 , та наданих документів на підтвердження повноважень керівника підприємства, останнім отримано іменну корпоративну банківську картку № НОМЕР_4 до карткового рахунку № НОМЕР_2 , з PIN-кодом доступу до неї, що підтверджено відповідною розпискою ОСОБА_10 про отримання вказаної картки.

23 вересня 2015 року ОСОБА_10 , з метою відкриття рахунку в ПАТ КБ Приватбанк, особисто подано заяву про відкриття рахунку з одночасним заповненням картки із зразками підписів керівника підприємства і відбитка печатки, які нотаріально засвідчено, на підставі чого відкрито рахунок № НОМЕР_5 , до якого в подальшому випущено пластикову банківську картку-ключ № НОМЕР_6 , яку ОСОБА_10 отримав особисто в приміщенні відділення вищевказаного банку.

28 серпня 2015 року, більш точного часу в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА_10 , розуміючи про наявність у нього повноважень з розпорядження коштами підприємства в силу положень Статуту, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на зловживання наданими йому Статутом ТОВ ВКФ Станкогідросервіс повноваженнями, всупереч цілям та завданням підприємства, з метою безпідставного одержання з розрахункових рахунків грошових коштів підприємства для себе та інших осіб, тобто на заволодіння чужим майном, перебуваючи за місцем знаходження вказаного підприємства за адресою: м. Дніпро, вул. Ясельна, 1, офіс №315, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб, здійснюючи в силу наданих йому повноважень, достовірно знаючи про наявність отриманих від господарської діяльності підприємства грошових коштів в сумі 81158,85 грн. на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ Райффайзен банк Аваль та маючи ключ-доступ до зазначеного рахунку як керівник підприємства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та матеріальної шкоди для підприємства, всупереч інтересам підприємства, здійснив безпідставне перерахування грошових коштів підприємства з рахунку № НОМЕР_1 на картковий рахунок ТОВ ВКФ Станкогідросервіс № НОМЕР_2 (№ НОМЕР_3 ) в сумі 24,000 грн. начебто на господарські потреби підприємства.

Після чого, в період часу з 28.08.2015 до 30.08.2015 року включно, ОСОБА_10 , використовуючи банкомат АТ Рйффайзен банк Аваль №АТМ1323 POSTOFFICE DN DNEPROPETROVSK, який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Привокзальна, 11, та власну іменну корпоративну банківську картку № НОМЕР_4 , безпідставно одержав для себе та інших осіб з рахунку № НОМЕР_2 (№ НОМЕР_3 ) раніше перераховані грошові кошти підприємства, на загальну суму 24002,3 грн., з яких оплачено комісію банку за операціями із зняття готівки на загальну суму 202,30 грн., а саме:

- 28.08.2015 року здійснив зняття грошових коштів (операція №49249982) в сумі 4000 грн., оплативши комісію банку в сумі 34 грн.;

- 28.08.2015 року здійснив зняття грошових коштів (операція №49249983) в сумі 3400 грн., оплативши комісію банку в сумі 28,9 грн.;

- 28.08.2015 року здійснив зняття грошових коштів (операція №49249984) в сумі 1500 грн., оплативши комісію банку в сумі 12,75 грн.;

- 28.08.2015 року здійснив зняття грошових коштів (операція №49249985) в сумі 5000 грн., оплативши комісію банку в сумі 42,5 грн.;

- 30.08.2015 року здійснив зняття грошових коштів (операція №5628293) в сумі 5000 грн., оплативши комісію банку в сумі 42,5 грн.;

- 30.08.2015 року здійснив зняття грошових коштів (операція №5628294) в сумі 4900 грн., оплативши комісію банку в сумі 41,65 грн.

31 серпня 2015 року, більш точного часу в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА_10 , перебуваючи за місцем знаходження вищевказаного підприємства за адресою: м. Дніпро, вул. Ясельна, 1, офіс №315, достовірно знаючи про наявність отриманих від господарської діяльності підприємства грошових коштів в сумі 57158,85 грн. на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ Райффайзен банк Аваль, здійснив безпідставне перерахування грошових коштів підприємства із зазначеного рахунку на картковий рахунок підприємства № НОМЕР_2 (№ НОМЕР_3 ) в сумі 53,000 грн. начебто на господарські потреби підприємства.

Після цього, 31.08.2015 року, більш точного часу в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА_10 , знаходячись у приміщенні Дніпропетровської обласної дирекції АТ Райффайзен банк Аваль відділення Калинове за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, 53, діючи умисно, з корисливих мотивів, в касі зазначеного відділення, використовуючи власну іменну корпоративну банківську картку № НОМЕР_4 , безпідставно одержав для себе та інших осіб з рахунку № НОМЕР_2 (№ НОМЕР_3 ) раніше перераховані грошові кошти підприємства, на загальну суму 52946,25 грн., з яких оплачено комісію банку за операціями із зняття готівки на загальну суму 446,65 грн.

01 вересня 2015 року, більш точного часу в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА_10 , знаходячись за місцем знаходження вищевказаного підприємства за адресою: м. Дніпро, вул. Ясельна, 1, офіс №315, достовірно знаючи про наявність отриманих від господарської діяльності підприємства грошових коштів в сумі 4130,19 грн. на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , здійснив безпідставне перерахування грошових коштів підприємства із зазначеного рахунку на картковий рахунок підприємства № НОМЕР_2 (№ НОМЕР_3 ) в сумі 4000 грн. начебто на господарські потреби підприємства.

Після чого, 01 вересня 2015 року, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_10 , використовуючи банкомат АТ Райффайзен банк Аваль №АТМ1312ATB KARUNY DNEPROPETROVSK, який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Каруни, 131-м, та власну іменну корпоративну банківську картку № НОМЕР_4 , безпідставно одержав для себе та інших осіб з рахунку № НОМЕР_2 (№ НОМЕР_3 ) раніше перераховані грошові кошти підприємства, на загальну суму 4034 грн., з яких оплачено комісію банку за операціями із зняття готівки на загальну суму 34 грн.

11 вересня 2015 року, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_10 , перебуваючи за місцем знаходження вищевказаного підприємства за адресою: м. Дніпро, вул. Ясельна, 1, офіс №315, достовірно знаючи про наявність отриманих від господарської діяльності підприємства грошових коштів в сумі 29273,49 грн. на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , здійснив безпідставне перерахування грошових коштів підприємства із зазначеного рахунку на картковий рахунок підприємства № НОМЕР_2 (№ НОМЕР_3 ) в сумі 10,000 грн. начебто на господарські потреби підприємства.

11 вересня 2015 року, більш точного часу в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА_10 , використовуючи банкомат АТ Райффайзен банк Аваль №АТМ1312ATB KARUNY DNEPROPETROVSK, який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Каруни, 131-м, та власну іменну корпоративну банківську картку № НОМЕР_4 , безпідставно одержав для себе та інших осіб з рахунку № НОМЕР_2 (№ НОМЕР_3 ) раніше перераховані грошові кошти підприємства, на загальну суму 9984,15 грн., з яких оплачено комісію банку за операціями із зняття готівки на загальну суму 84,15 грн., а саме:

- 11.09.2015 року здійснив зняття грошових коштів (операція №2965463) в сумі 5000 грн., оплативши комісію банку в сумі 42,5 грн.;

- 11.09.2015 року здійснив зняття грошових коштів (операція №2965464) в сумі 4900 грн., оплативши комісію банку в сумі 41,65 грн.

18 вересня 2015 року, точного часу в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА_10 , знаходячись за місцем знаходження вищевказаного підприємства за адресою: м. Дніпро, вул. Ясельна, 1, офіс №315, достовірно знаючи про наявність отриманих від господарської діяльності підприємства грошових коштів в сумі 3272,49 грн. на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , здійснив безпідставне перерахування грошових коштів підприємства із зазначеного рахунку на картковий рахунок підприємства № НОМЕР_2 (№ НОМЕР_3 ) в сумі 3000 грн. начебто на господарські потреби підприємства.

18 вересня 2015 року, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_10 , використовуючи банкомат АТ Райффайзен банк Аваль №АТМ1312ATB KARUNY DNEPROPETROVSK, який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Каруни, 131-м, та власну іменну корпоративну банківську картку № НОМЕР_4 , безпідставно одержав для себе та інших осіб з рахунку № НОМЕР_2 (№ НОМЕР_3 ) раніше перераховані грошові кошти підприємства, на загальну суму 3025,5 грн., з яких оплачено комісію банку за операціями із зняття готівки на загальну суму 25,50 грн.

25 вересня 2015 року, більш точного часу в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА_10 , знаходячись за місцем знаходження вищевказаного підприємстваза адресою: м. Дніпро, вул. Ясельна, 1, офіс №315, достовірно знаючи про наявність отриманих від господарської діяльності підприємства грошових коштів в сумі 4130,19 грн. на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , здійснив безпідставне перерахування грошових коштів підприємства із зазначеного рахунку на картковий рахунок підприємства № НОМЕР_2 (№ НОМЕР_3 ) в сумі 5000 грн. начебто на господарські потреби підприємства.

27 вересня 2015 року, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_10 , використовуючи банкомат АТ Райффайзен банк Аваль №АТМ1312ATB KARUNY DNEPROPETROVSK, який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Каруни, 131-м, та власну іменну корпоративну банківську картку № НОМЕР_4 , безпідставно одержав для себе та інших осіб з рахунку № НОМЕР_2 (№ НОМЕР_3 ) раніше перераховані грошові кошти підприємства, на загальну суму 4840,8 грн., з яких оплачено комісію банку за операціями із зняття готівки на загальну суму 25,50 грн.

Крім того, 25.09.2015 року, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_10 , перебуваючи за місцем знаходження ТОВ ПКФ Станкогідросервіс за адресою: м. Дніпро, вул. Курчатова, 10, офіс №302, передав на адресу ОСОБА_12 , у якості виконання своїх боргових зобов`язань перед останнім, миттєву картку-ключ №5169330503700582 до рахунку ТОВ ВКФ Станкогідросервіс № НОМЕР_5 , відкритому в ПАТ КБ Приватбанк, з метою безпідставного одержання останнім грошових коштів підприємства із вказаного рахунку, після чого в період часу з 25.09.2015 до 12.01.2016 року, з використанням зазначеної миттєвої картки-ключа, через банкомати ПАТ КБ Приватбанк на території м. Дніпро, з рахунку ТОВ ВКФ Станкогідросервіс № НОМЕР_5 ОСОБА_12 безпідставно одержано грошові кошти підприємства на загальну суму 98 464,94 грн., з яких 749,48 грн. сплачено комісію банку за вчинені операції, а саме:

- 25.09.2015 року о 17:48 годині зняття готівки в сумі 2500 грн. (комісія банку склала 18,75 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53;

-28.09.2015року о14:07годині зняття готівкив сумі200грн.(комісіябанку склала1,5грн.)в банкоматіза адресою:м.Дніпро, вул. Каруни, 131-д;

- 28.09.2015 року о 14:07 годині зняття готівки в сумі 100 грн. (комісія банку склала 0,75 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, вул. Каруни, 131-д;

- 02.10.2015 року о 12:35 годині зняття готівки в сумі 500 грн. (комісія банку склала 3,75 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 1;

- 02.10.2015 року о 13:47 годині зняття готівки в сумі 1450 грн. (комісія банку склала 10,88 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 9;

- 12.10.2015 о 16:55 годині - зняття готівки в сумі 3000 гривень (комісія банку склала 22,50 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53;

- 16.10.2015 о 13:40 годині - зняття готівки в сумі 5000 гривень (комісія банку склала 37,50 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 9;

- 19.10.2015 о 16:56 годині - зняття готівки в сумі 600 гривень (комісія банку склала 4,50 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Петровського, 2Б;

- 20.10.2015 о 12:59 годині - зняття готівки в сумі 400 гривень (комісія банку склала 3 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 1;

- 22.10.2015 о 15:10 годині - зняття готівки в сумі 580 гривень (комісія банку склала 4,35 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 9;

- 23.10.2015 о 15:21 годині - зняття готівки в сумі 4000 гривень (комісія банку склала 30 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 1;

- 24.10.2015 о 19:18 годині - зняття готівки в сумі 500 гривень (комісія банку склала 3,75 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Героїв Сталінграду, 118;

- 26.10.2015 о 17:11 годині - зняття готівки в сумі 500 гривень (комісія банку склала 3,75 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53;

- 26.10.2015 о 17:12 годині - зняття готівки в сумі 200 гривень (комісія банку склала 1,50 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53;

- 29.10.2015 о 14:42 годині - зняття готівки в сумі 8000 гривень (комісія банку склала 60 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 9;

- 29.10.2015 о 14:43 годині - зняття готівки в сумі 5000 гривень (комісія банку склала 37,50 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 9;

- 30.10.2015 о 13:09 годині - зняття готівки в сумі 3700 гривень (комісія банку склала 27,75 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 1;

- 30.10.2015 о 14:25 годині - зняття готівки в сумі 5000 гривень (комісія банку склала 37,50 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 1;

- 11.11.2015 о 14:12 годині - зняття готівки в сумі 3200 гривень (комісія банку склала 24 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 1;

- 13.11.2015 о 17:46 годині - зняття готівки в сумі 4000 гривень (комісія банку склала 30 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пл. Петровського, 5;

- 16.11.2015 о 15:51 годині - зняття готівки в сумі 2200 гривень (комісія банку склала 16,50 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пл. Петровського, 5;

- 18.11.2015 о 09:47 годині - зняття готівки в сумі 600 гривень (комісія банку склала 4,50 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 1;

- 18.11.2015 о 18:31 годині - зняття готівки в сумі 1800 гривень (комісія банку склала 13,50 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пл. Петровського, 5;

- 20.11.2015 о 16:04:05 годині - зняття готівки в сумі 2900 гривень (комісія банку склала 21,75 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 1;

- 20.11.2015 о 16:04:53 годині - зняття готівки в сумі 100 гривень (комісія банку склала 0,75 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 1;

- 21.11.2015 о 15:26 годині - зняття готівки в сумі 200 гривень (комісія банку склала 1,50 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Петровського, 45;

- 21.11.2015 о 19:09 годині - зняття готівки в сумі 1000 гривень (комісія банку склала 7,50 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пл. Петровського, 13;

- 24.11.2015 о 14:46 годині - зняття готівки в сумі 400 гривень (комісія банку склала 3 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 1;

- 27.11.2015 о 12:12 годині - зняття готівки в сумі 500 гривень (комісія банку склала 3,75 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 1;

- 30.11.2015 о 13:55 годині - зняття готівки в сумі 2500 гривень (комісія банку склала 18,75 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 1;

- 04.12.2015 о 15:14 годині - зняття готівки в сумі 8000 гривень (комісія банку склала 60 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 1;

- 04.12.2015 о 16:42 годині - зняття готівки в сумі 500 гривень (комісія банку склала 3,75 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пл. Петровського, 13;

- 04.12.2015 о 16:43 годині - зняття готівки в сумі 1000 гривень (комісія банку склала 7,50 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пл. Петровського, 13;

- 04.12.2015 о 16:44 годині - зняття готівки в сумі 1000 гривень (комісія банку склала 7,50 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пл. Петровського, 13;

- 04.12.2015 о 16:45 годині - зняття готівки в сумі 1000 гривень (комісія банку склала 7,50 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пл. Петровського, 13;

- 04.12.2015 о 16:46 годині - зняття готівки в сумі 1000 гривень (комісія банку склала 7,50 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пл. Петровського, 13;

- 04.12.2015 о 16:47 годині - зняття готівки в сумі 1000 гривень (комісія банку склала 7,50 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пл. Петровського, 13;

- 09.12.2015 о 09:54 годині - зняття готівки в сумі 4000 гривень (комісія банку склала 30 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 9;

- 09.12.2015 о 13:15 годині - зняття готівки в сумі 4000 гривень (комісія банку склала 30 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 9;

- 09.12.2015 о 09:54 годині - зняття готівки в сумі 200 гривень (комісія банку склала 1,5 грн.) в банкоматі ПАТ «Кредобанк» за адресою: м. Дніпро, пл. Петровського, 5;

- 16.12.2015 о 15:53 годині - зняття готівки в сумі 4000 гривень (комісія банку склала 30 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 9;

- 16.12.2015 о 15:54 годині - зняття готівки в сумі 2000 гривень (комісія банку склала 15 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 9;

- 16.12.2015 о 16:27 годині - зняття готівки в сумі 1000 гривень (комісія банку склала 7,50 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пл. Петровського, 13;

- 16.12.2015 о 21:13 годині поповнення рахунку мобільного телефону за номером НОМЕР_7 оператора ПрАТ «Київстар» на суму 200 грн. (комісія банку склала 4 грн.);

- 18.12.2015 о 20:39 годині - зняття готівки в сумі 2000 гривень (комісія банку склала 15 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 1;

- 21.12.2015 о 23:19 годині поповнення рахунку мобільного телефону за номером НОМЕР_7 оператора ПрАТ «Київстар» на суму 100 грн. (комісія банку склала 2 грн.);

- 06.01.2016 о 12:44 годині - зняття готівки в сумі 7000 гривень (комісія банку склала 52,50 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 1;

- 12.01.2016 о 11:32 годині оплата карткою товару в сумі 1279,46 гривень (комісія банку склала 0 грн.) в ТЦ «Епіцентр» за адресою Дніпропетровська область, смт Ювілейне, вул. Бабенка, 25;

- 12.01.2016 о 11:47 годині - зняття готівки в сумі 800 гривень (комісія банку склала 6 грн.) в банкоматі за адресою: Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Бабенка, 25.

12.01.2016 миттєва картка-ключ №5169330503700582 заблокована банкоматом в ТЦ «Епіцентр» за адресою Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Бабенка, 25, у зв`язку з чим директор ТОВ «ВКФ «Станкогідросервіс» ОСОБА_10 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, з метою продовжити реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, звернувся до відділення ПАТ КБ «Приватбанк» для випуску нової миттєвої картки-ключ до рахунку № НОМЕР_5 .

В подальшому, у невстановлений в ході досудового розслідування час, на підставі звернення директора ТОВ «ВКФ «Станкогідросервіс» ОСОБА_10 до ПАТ КБ «Приватбанк», на його адресу видано миттєву картку-ключ № НОМЕР_8 до рахунку № НОМЕР_5 .

Після цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, у невстановлених в ході досудового розслідування час та місці, ОСОБА_10 , передав на адресу ОСОБА_12 , у якості виконання своїх боргових зобов`язань перед останнім, нову миттєву картку-ключ №5169330503642438 до рахунку ТОВ «ВКФ «Станкогідросервіс» № НОМЕР_5 , відкритому в ПАТ КБ «Приватбанк» для продовження безпідставного одержання останнім грошових коштів підприємства із вказаного рахунку, після чого в період часу з 22.01.2016 до 18.02.2016 з використанням миттєвої картки-ключ № НОМЕР_8 , через банкомати ПАТ «КБ «Приватбанк» на території м. Дніпро, з рахунку ТОВ «ВКФ «Станкогідросервіс» № НОМЕР_5 ОСОБА_12 безпідставно одержано грошові кошти ТОВ «ВКФ «Станкогідросервіс» на загальну суму 7959 гривень 25 копійок, з яких 59,25 гривень, сплачено комісію банку за вчинені операції, а саме:

- 22.01.2016 о 13:08 годині - зняття готівки в сумі 4000 гривень (комісія банку склала 30 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 9;

- 25.01.2016 о 15:19 годині - зняття готівки в сумі 1000 гривень (комісія банку склала 7,5 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 1;

- 13.02.2016 о 10:51:00 годині - зняття готівки в сумі 1000 гривень (комісія банку склала 7,5 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пл. Петровського, 13;

- 13.02.2016 о 10:51:33 годині - зняття готівки в сумі 1000 гривень (комісія банку склала 7,5 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пл. Петровського, 13;

- 18.02.2016 о 15:16 годині - зняття готівки в сумі 900 гривень (комісія банку склала 6,75 грн.) в банкоматі за адресою: м. Дніпро, пр. Воронцова, 1.

Також судом у вироку зазначено, що як підсумовується в обвинувальному акті, в результаті вказаних злочинних дій ОСОБА_10 ТОВ «ВКФ «Станкогідросервіс» спричинено матеріальні збитки на загальну суму 205 257 гривень 19 копійок, що на момент вчинення даного кримінального правопорушення більш ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є тяжкими наслідками для вказаного підприємства. Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у зловживанні повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки інтересам юридичної особи, ОСОБА_10 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 364-1 КК України.

В апеляційних скаргах:

- прокурор просить вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 03 лютого 2020 року відносно ОСОБА_10 скасувати. Ухвалити свій вирок, яким визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 500 нмдг, а саме 8500 гривень, з позбавленням права обіймати певні посади, пов`язані із виконанням організаційно - господарської та організаційно - розпорядчої діяльності строком на 1 рік.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що визнання ОСОБА_10 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364-1 КК України та виправдання його за вказаною статтею у зв`язку з недоведеністю вчинення злочину обвинуваченим, є безпідставним і явно надуманим, оскільки висновки суду 1 інстанції, викладені у вироку не відповідають дійсності, є односторонніми і взагалі не зіставляються з усіма матеріалами вказаного кримінального провадження, зібраними в ході досудового розслідування, а також здобутими в судовому провадженні, крім того, дослідженими в судовому засіданні.

Вказує, що судом при постановленні виправдувального вироку відносно ОСОБА_10 встановлено інші, ніж передбачені чинним Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року, підстави, що є неприпустимим при формулюванні змісту вироку, його резолютивної частини, оскільки також зазначене судом формулювання різниться із тим, яке використано у мотивувальній частині.

Звертає увагу, що судом було зазначено, що стороною обвинувачення, безпосередньо прокурором, не доведено обвинувачення певної особи у пред`явленому їй обвинуваченні, що може бути трактовано або як відсутність складу злочину (щодо конкретного пред`явленого обвинувачення за певною частиною статті або статтею КК України) в діянні певної особи, або відсутність доведення вини певної особи у вчиненні певного злочину, їй пред`явленого, з підстав відсутності суб`єктивної сторони злочину, а саме - вини, що також є елементом складу злочину; або невірним визначення суб`єкту злочину - пред`явлення обвинувачення не тій особі - ОСОБА_10 за наявністю вини іншої особи. За висновками суду, якщо не доведено вчинення злочину саме певним суб`єктом - ОСОБА_10 , то цей злочин вчинено іншою невідомою особою, за наявності факту вчинення злочину щодо потерпілої юридичної особи приватного права - ТОВ «ВКФ Станкогідросервіс».

Оскільки, за висновками суду щодо недоведеності вини ОСОБА_10 у використанні своїх повноважень директора підприємства з метою одержання неправомірної вигоди (зняття коштів із рахунку підприємства - фактично виведення їх у тіньовий сектор економіки), тому такі дії, за висновками суду, було здійснено іншої особою,не ОСОБА_10 ,тому дії ОСОБА_10 щодо створення офіційних документів в підтвердження вчинених розрахункових операцій за проведеними господарськими операціями, створенні офіційних бухгалтерських та податкових документів, подання таких документів, в тому числі, і до контролюючих органів, без доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_10 у зловживанні повноваженнями, необхідно кваліфікувати в подальшому за іншими статтями кримінального кодексу України. Таким чином, на думку апелянта, суд, виправдовуючи ОСОБА_10 , підсвідомо спонукає сторону обвинувачення до притягнення ОСОБА_10 до проведення іншого досудового розслідування щодо нього відносно розслідування злочинів, пов`язаних із здійсненням останнім організаційно - розпорядчих повноважень, пов`язаних з рухом коштів підприємства та створенням відповідних офіційних документів, а також наданням таких підроблених ним документів до контролюючих органів, створення податкового кредиту іншим юридичним особам приватного права, передача їм підроблених документів, фактично як фіктивне підприємництво, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також ухилення від сплати податків, зборів (ст.ст. 203, 209, 209-1, 212 КК України) тощо.

Також вказує на те, що судом в порушення вимог ст.ст. 94, 374 КПК України, за наявності достатніх інших доказів щодо вини обвинуваченого ОСОБА_10 , виправдав останнього без надання жодної оцінки доказам, наданим стороною обвинувачення, яким у вироку відведено тільки один абзац, однак, жодного аналізу переліченим у вироку доказам сторони обвинувачення, названими судом у вироку «документами» (абз. 14 арк. 15 вироку), дослідженим в судовому провадженні, судом не надано, як і не надано обґрунтування відкидання письмових доказів сторони обвинувачення в підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_10 , що є неприпустимим.

Звертає увагу прокурор і на те, що суд прийняв покази свідків захисту, яких не було допитано на досудовому слідстві ( ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ), а тільки в судовому засіданні, як беззаперечні, без підтвердження будь - якими фактами щодо здійснення такими особами трудової діяльності у потерпілої особи ТОВ"ВКФ Станкогідросервіс", крім того, допуск як свідків для допиту виключно в стадії судового слідства наразі є однозначно неврегульованим, та отримані покази від допиту таких осіб, як свідків, судом без отримання поза розумним сумнівом підтверджуючої інформації про таких осіб із достовірних джерел щодо можливості надання такими особами дійсно достовірних свідчень, на думку сторони обвинувачення, повинні сприйматись судом вкрай виважено та не бути «єдиними» можливими доказами тих чи інших дій. Крім того, суд у вироку взяв до уваги покази обвинуваченого, як беззаперечні, в обгрунтування його невинуватості без врахування їх детального аналізу та співставлення із показами інших допитаних належним чином осіб, а також дослідженими доказами у провадженні.

Крім того, апелянт вказує, що в ході розслідування кримінального провадження було проведено судово - економічну експертизу, витрати на проведення якої склали відповідно до відомостей експертної установи - 11400 грн., однак судом віднесено витрати у розмірі 300 грн. на рахунок Державного бюджету України, в той час як іншу суму витрат у розмірі 11 100 гривень не віднесено на жодну із сторін, що визначено ст. 118, 119, 122, 124,126КПК України, таким чином судом в повному обсязі не вирішено питання щодо процесуальних витрат.

- представник потерпілого - Товариства з обмеженою відповідальністю Бромікс - адвокат ОСОБА_9 просить скасувати вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 03лютого 2020 року та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_10 винним у скоєні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 364-1КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 6800 гривень та з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права протягом 1 року обіймати керівні посади директора на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вирок суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню через не відповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Зазначає, що Як посвідчила в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , вона працювала в ТОВ "ВКФ «Станкогідросервіс з 03.02.2014 року (з 01.09.2016 року підприємство перейменовано в ТОВ «Бромікс») та була звільнена за угодою сторін 22.05.2017 року. При цьому посвідчила, що на її думку, картки доступу до рахунків підприємства силоміць утримував ОСОБА_12 , (свідок по справі), який не був офіційно посадовою особою на цьому підприємстві, але якось вибудував якусь систему залякування персоналу. Отже він і зняв зазначені кошти. Проте, на питання представника потерпілого, зазначений свідок підтвердила, що це є її припущенням. Отже, як було насправді, свідок пояснити не змогла.

Приблизно аналогічні свідчення стосовно заволодіння ОСОБА_12 картками підприємства надали свідки ОСОБА_15 , та ОСОБА_13 . Але, до їх свідчень слід ставитися критично, оскільки ОСОБА_15 взагалі не мала трудових відносин з ТОВ "ВКФ «Станкогідросервіс", а ОСОБА_13 працювала в ТОВ "ВКФ «Станкогідросервіс" на посаді головного бухгалтера з 01.10.2007 pокупо 31.01.2015 року, коли була звільнена за власним бажанням. Після звільнення з посади головного бухгалтера, трудові відносини з ОСОБА_13 не поновлювалися ні в якому вигляді, ні з ТОВ "ВКФ «Станкогідросервіс", ні з ТОВ "Бромікс". Вказує, що заволодіння коштами підприємства почалися з серпня 2015 року, тобто по спливу півроку після звільнення ОСОБА_13 . Отже ні ОСОБА_15 , ні ОСОБА_13 достовірно знати, що відбувалося на підприємстві саме в цей період объективно не могли.

На підставі таких неперевірених свідчень, на думку апелянта, суд дійшов висновку, що свідок ОСОБА_12 організував на підприємстві, де він не працював, таку атмосферу, яка фактично паралізувала волю ОСОБА_10 . Поставившись критично до його свідчень, що ОСОБА_10 був винен гроші, і погашав цей борг за рахунок підприємства, суд фактично вдався до аналізу цивільно-правових норм зобов`язань позики, яка нібито існувала між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 . Крім того, свідок ОСОБА_12 зазначив, що ніяк не керував цим підприємством, тому протизаконно звільнити, притягти до відповідальності, позбавити зарплати ОСОБА_10 , одним словом - вплинути, він не міг.

На апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого захисником обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокатом ОСОБА_8 були подані заперечення, в яких остання виражає незгоду з поданими апеляціями та просить залишити їх без задоволення, а вирок суду як законний та обгрунтований залишити без змін.

В суді апеляційної інстанції прокурори, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення та просили її задовольнити.

Представник потерпілого підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу прокурора.

Обвинувачений та його захисник, кожен окремо, заперечували проти задоволення поданих апеляційних скарг.

В судових дебатах сторони підтримали таки ж позиції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думки учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

З положень ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обгрунтованості та умотивованості судового рішення убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим рішенням є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Таким чином, судове рішення у кримінальному провадженні є актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.

У справі Kari-PekkaPietilainenv. Finland(Кари-Пека Питилайнен проти Фінляндії, рішення від 22.09.2009 року), у §33 Європейський суд зазначив, що право сторін надавати міркування по справі, які вони вважають такими, що стосуються справи, визначає відповідний обов`язок суду належним чином досліджувати всі доводи, представлені сторонами: Розділ 13 Застосування положень ст.6 Конвенції з прав людини 167 «...право на справедливий судовий розгляд, гарантоване за статтею 6 §1 Конвенції, охоплює, між іншим, право сторін у провадженні надавати доводи, які вони вважають такими, що стосуються їхньої справи. Оскільки призначення Конвенції гарантувати не права, які є теоретичними чи ілюзорними, а права, які є реальними та ефективними.., це право може розглядатись як ефективне лише, якщо заявник дійсно «заслуховується», тобто його доводи належним чином досліджуються судом. Стаття 6 §1 Конвенції покладає на суди обов`язок провести належне дослідження доводів, аргументів та доказів, представлених сторонами, без упередженості до їхньої оцінки або релевантності до їхнього рішення..».

За вимогами ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються: 1) у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; 2) у разі визнання особи винуватою: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, мотиви призначення покарання.

Судом першої інстанції вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону були порушені.

Відповідно до ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п.1 ч.1 ст.410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Частиною 1 статті 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Перевіряючи у межах апеляційних скарг вирок суду першої інстанції з огляду на його відповідність вимогам законності та обгрунтованості апеляційний суд зауважує, що прокурор та представник потерпілого наводили у скаргах доводи щодо безпідставності виправдання ОСОБА_10 , оскільки винність останнього було доведено зібраними стороною обвинувачення доказами, пославшись на допущену судом вибірковість в оцінці досліджених доказів шляхом надання переваги певним доказам з безпідставним не врахуванням інших, без належного аналізу та спростування, без надання належної правової оцінки всім дослідженим доказам в їх сукупності.

Ухвалюючи вирок, місцевий суд повинен був дати остаточну оцінку кожному доказу з точки зору його допустимості, належності, достовірності, та достатності для правильного встановлення всіх обставин справи. Однак судом першої інстанції вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону не були дотримані, внаслідок чого, як правильно вказують в своїх апеляціях прокурор та представник потерпілого, було допущено неповноту досудового розслідування та судового розгляду, суд дійшов висновку, який не відповідає фактичним обставинам справи, не належним чином перевірив обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_10 обвинувачення та не дав відповідну оцінку доказам по даному кримінальному провадженню, а також допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, стороною обвинувачення були надані наступні письмові документи та речові докази: заява про вчинене кримінальне правопорушення колишнім директором ТОВ «ВКФ Станкогідросервіс» ОСОБА_10 від 23.03.2017 року, подана керівником ТОВ «Бромікс»; протокол огляду речей від 06.04.2017 року, об`єктом якого є банківська картка, надана ОСОБА_16 ; наказ ТОВ «ВКФ Станкогідросервіс» №23/12 від 23.12.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_10 почав виконувати обов`язки директора TOB «ВКФ Станкогідросервіс»; рішення ТОВ «ВКФ Станкогідросервіс» № 6 від 25.02.2016року,яким ОСОБА_10 було звільненоз посадидиректора ТОВ«ВКФ Станкогідросервіс» та01.03.2016року надану посадупризначено ОСОБА_16 ;протокол тимчасовогодоступу доречей ідокументів від07.07.2017року,відповідно до якого у ПАТ КБ "ПриватБанк" вилучено наступні документи: 1) оригінал анкети-заяви, заповненої ОСОБА_10 на 1 арк.; 2) оригінал заяви про приєднання від 25.09.2015 року на 1 арк.; 3) оригінал заяви про приєднання від 23.09.2015 року на 1 арк.; 4) оригінал заяви про відкриття рахунку поточного від 25.09.2015 року з виправленням на 1 арк.; 5) копія заяви про відкриття поточного рахунку на 1 арк.; 6) копія заяви про відкриття поточного рахунку на 1 арк.; 7) копія заяви про відкриття поточного рахунку на 1 арк.: 8) завірена копія статуту ТОВ «ВКФ «Станкогідросервіс» від 02.08.2013 року на 13 арк.; 9) завірена копія наказу № 23/12 від 23.12.2014 року на 1 арк.; 10) копія рішення № 5 від 22.12.2014 на 1 арк.; 11) завірена копія витягу ТОВ «ВКФ» з ЄДР на 1 арк.; 12) оригінал картки із зразками підписів ОСОБА_10 та відбитка печатки ТОВ «ВКФ «Станкогідросервіс» на 1 арк.; 13) оригінал заяви на відкриття рахунку на 1 арк.; 14) оригінал листа про учасників підприємства ТОВ «ВКФ «Станкогідросервіс» з додатками на 4 арк.; 15) завірена копія паспорта ОСОБА_10 на 1 арк.; 16) оптичний диск "Professional CD-R"80 min/700 MB із записом на ньому фотоматеріалів з банкоматів про зняття коштів та виписки за рахунками підприємства - 1 шт.; протокол огляду речей від 10.07.2017 року, яким встановлено підтвердження зняття грошових коштів із банкоматів фізичними особами за рахунками ТОВ «ВКФ «Станкогідросервіс»; протокол тимчасового доступу до речей і документів від 27.07.2017 року в AT «Райффайзен Банк Аваль» до документів, які містять в собі відомості стосовно рахунків ТОВ «ВКФ «Станкогідросервіс» в цій банківській установі, та вилучено електронні копії наступних документів: юридичної справи, в тому числі уставних та реєстраційних документів, заяв на відкриття (закриття) кожного рахунку, картки з зразками підписів та відбитками печаток, договорів на розрахунково-касове обслуговування, договорів на обслуговування в системі «Клієнт-Банк», актів прийому-передачі програмного продукту та пластикових, копії документів засновників, службових осіб та уповноважених осіб підприємства, довіреності на право управління рахунком та розпорядження грошовими коштами, які знаходиться на них; платіжних документів, що відображають рух грошових коштів за вищевказаними рахункам, з наступними відомостями: дати надходження (перерахування), МФО, номера рахунку, номера платіжного документу, назву підприємства (контрагента), код ЄДРПОУ, суми, призначення платежу; документів, які стали підставами для видачі готівкових грошових коштів з вищевказаних рахунків - чеків, квитанцій, видаткових ордерів, договорів та ін.; руху грошових коштів за вищевказаними рахунками за період з 28.08.2015 року до 01.03.2016 року; протокол огляду речей від 28.07.2017 року, відповідно до якого досліджено наступні документи ТОВ «ВКФ «Станкогідросервіс»: Договір Оренди.pdf; Інші документи. pdf; Картка зі зразком підпису-pdf; Копія довідки про внесення юридичної особи до ЄДРПОУ-pdf; Копія документа про взяття на облік в органі Державної Подат. pdf; Копія документу про реєстрацію в Пенсійному фонді Фонді CCHB.pdf; Копія Свідоцтва Виписки Витягу про держ реєстрацію.pdf; Копія свідоцтва платника ПДВ Копія витяну з реєстру платників.pdf; Копія установчого документа (Статуту Засновницького договору У. pdf; Опитувальник Клієнта з фінансового моніторингу-pdf; Паспорт + ІПН Kepiвника.pdf; Паспортний документ + ІПН.pdf; Протокол Рішення Наказ Kлiєнтa Зacнoвникiв.pdf.; протокол тимчасового доступу до речей і документів від 06.06.2018 року в ПАТ КБ "ПриватБанк", до документів, які містять в собі відомості про випуск карт та осіб, які отримують такі карти за певним рахунком, яким встановлено, що 2 банківські картки випускались як картки-ключі до рахунку ТОВ "ВКФ Станкогідросервіс" та видавалися керівнику вказаного підприємства ОСОБА_10 в день заповнення та підписання ним анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "ПриватБанк", що засвідчено відповідною анкетою та фото із зображенням ОСОБА_10 , який тримає в руках відповідну картку; довідки ПАТ КБ "ПриватБанк" № 20.1.0.0.0/-20180607/6935 від 08.06.2018 року, згідно яких для отримання карток-ключів за рахунком ТОВ "ВКФ Станкогідросервіс" до відділення ПАТ КБ "ПриватБанк" звертався особисто гр. ОСОБА_10 ; висновок судової економічної експертизи № 21/11.1./14 від 30.05.2018 року, відповідно до якого документально підтверджується зняття грошових коштів з розрахункових рахунків ТОВ «ВКФ «Станкогідросервіс» у сумі 203 615,46 грн. та комісія за зняття грошових коштів у сумі 1 641,73 грн. за період з 01,08.2015 року до 25.03.2016 року включно, всього у сумі 205 257,19 грн.

Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Засаду безпосередності дослідження доказів можна охарактеризувати, як фундаментальну ідею кримінального процесу, виражену в таких положеннях КПК:

1) суд досліджує докази безпосередньо й отримує усно показання учасників кримінального провадження (ч. 1 ст. 23);

2) не можуть бути визнані доказами ті відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК (ч. 2 ст. 23);

3) суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК(ч. 2 ст. 23);

4) під час судового засідання головуючий зобов`язаний з`ясувати думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження, про можливість визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються, і чи правильно сторони розуміють зміст цих обставин, а також роз`яснити правові наслідки такого рішення (ст. 349);

5) речові докази оглядаються судом в судовому засіданні, а при неможливості їх доставки в судове засідання за необхідності за їх місцезнаходженням (частини 1, 2 ст. 357);

6) протоколи слідчих (розшукових) дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження повинні бути оголошені в судовому засіданні за ініціативою суду або клопотанням учасників судового провадження (ч. 1 ст. 358);

7) відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в залі судового засідання або іншому спеціально обладнаному для цього приміщенні (ст. 359);

8) у виняткових випадках суд, визнавши за необхідне оглянути певне місце, проводить огляд за участю учасників судового провадження (ч. 1ст. 361);

9) обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду (ч. 3 ст. 370).

З наведеного убачається, що правовою підставою реалізації засади безпосередності дослідження доказів судом є положення кримінального процесуального закону, які закріплюють імперативні обов`язки суду щодо діяльності, пов`язаної з дослідженням доказів, зокрема в суді першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу суду на те, що Конституційний Суд України у рішенні № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.

Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Не можна не ставити під сумнів рішення суду першої інстанції, коли судом замовчуються деякі докази, або суд необґрунтовано відмовляє у дослідженні доказів за клопотанням сторін.

Разом з цим, суд першої інстанції у мотивувальній частині вказаного вироку не надав оцінки та належного аналізу з точки зору належності, допустимості та достовірності доказам, на які вказувала під час судового розгляду сторона обвинувачення, а лише послався на них, допустивши при їх оцінці вибірковість, надавши перевагу одним доказам та без належного спростування не дав правову оцінку всім дослідженим доказам в їх сукупності, що є неприпустимим під час ухвалення виправдувального вироку, що мало наслідком невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду.

Також судом в обгрунтування невинуватості ОСОБА_10 було надано перевагу як показам свідків захисту, яких не було допитано під час досудового розслідування, а саме ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , так і поясненням самого обвинуваченого, на противагу показам представника потерпілого ОСОБА_16 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , допитаних як на досудовому слідстві, так і протягом судового розгляду. Вищенаведені покази суд прийняв як беззаперечні, без врахування їх детального аналізу та співставлення із показами інших допитаних належним чином осіб, а також дослідженими доказами у провадженні, а натомість вони повинні були сприйматись судом вкрай виважено, та не бути єдиними можливими доказами невинуватості ОСОБА_10 .

Крім того, слушними є й доводи прокурора з приводу того, що в мотивувальній частині оскаржуваного вироку судом зазначається про невірну кваліфікацію дій ОСОБА_10 стороною обвинувачення з посиланням на ст. 101 КК України. При цьому, суд в вказує на те, що вину ОСОБА_10 не доведено через відсутність причинного зв`язку заподіяння потерпілому збитків саме діями підсудного ОСОБА_10 , як не доведено і наявність умислу ОСОБА_10 саме на зловживання повноваженнями. А посилання суду у вироку на обґрунтування своєї позиції стосовно виправдання обвинуваченого на відсутність доказів зловживання владою є взагалі недоречними, оскільки диспозиція статті 364-1 КК України такого формулювання не містить.

Не вирішеним в повному обсязі судом під час ухвалення вироку всупереч вимогам ст..374 КПК України залишилося й питання розподілу процесуальних витрат. Так, в ході здійснення досудового розслідування було проведено судово-економічну експертизу, витрати на проведення якої склали відповідно до матеріалів кримінального провадження - 11400 гривень, однак судом на рахунок Державного бюджету України віднесено витрати у розмірі 300 гривень в той час як решта суми витрат у розмірі 11 100 гривень залишилася не вирішеною, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не сформулював належним чином висновки щодо обґрунтованості виправдання ОСОБА_10 , не зазначив у вироку конкретних підстав, через які аргументи сторони обвинувачення визнав необґрунтованими та відхилив їх, не усунув наявні протиріччя у поясненнях свідків, що в даному випадку могло мати вирішальне значення у встановленні винності або невинуватості вказаної особи у скоєнні інкримінованого їй злочину, чим допустив неповноту судового розгляду, яка в свою чергу призвела до неправильних висновків суду, які не відповідають фактичним обставинам справи, покладених в основу виправдувального вироку.

За наведених вище обставин висновки суду про визнання ОСОБА_10 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України та виправдання його на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведенням вчинення злочину обвинуваченим є передчасними, зробленими без повного, всебічного, об`єктивного дослідження та аналізу наявних у кримінальному провадженні доказів, а тому не може визнаватися законним та обґрунтованим.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що вищезазначені істотні порушення є процесуально неприпустимими при судовому розгляді, оскільки в такий спосіб порушуються норми кримінального процесуального закону та загальні засади забезпечення права на захист, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, безпосередності дослідження доказів і змагальності сторін у процесі, законності та одночасно обґрунтованості судового рішення, що передбачено як обов`язкова вимога у ст. 370 КПК України.

Без усунення протиріч в цій частині в наданих доказах у їх сукупності апеляційний розгляд є неповним, тому колегія суддів вважає, що, виходячи із загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п.15), п.16) ч.1 ст.7 КПК України, ч.6 ст.22 КПК України та ст.23 КПК України, вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2020 року щодо ОСОБА_10 підлягає скасуванню.

Оскільки суд апеляційної інстанції відповідно до положень ст.404КПК України не вправі встановлювати й доказувати факти, які не були встановлені та не доведені судом першої інстанції, долучати до матеріалів провадження докази, які не були предметом дослідження місцевого суду, колегія суддів позбавлена можливості дійти однозначного висновку щодо правильності застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.

Колегія суддів позбавлена також і можливості винесення кінцевого рішення у даному кримінальному провадженні, оскільки відповідно до п.19) ч.1 ст.7, ч.2, ч.3 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом, а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Згідно норм ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення того ж Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 того ж Кодексу.

Так, колегія суддів апеляційного суду приймає до уваги ті обставини, що нормами чинного КПК України з одного боку чітко визначено повноваження суду апеляційної інстанції, до яких не входить проведення процесуальних дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 91, ч. 2 ст. 347 КПК України, а з іншого боку істотні порушення вимог кримінального процесуального закону не входять в перелік підстав для призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції, визначений нормами ст. 415 КПК України.

За викладених обставин колегія суддів апеляційного суду, керуючись загальними засадами кримінального провадження, передбаченими п.п. 1, 15, 16, 19 ч. 1 ст. 7 КПК України, а саме: верховенство права; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів, диспозитивність, доходить висновку про те, що вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2020 року щодо ОСОБА_10 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 415 КПК України, відповідно до яких, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, колегія суддів не входить в обговорення питань щодо доведеності винуватості ОСОБА_10 у вказаному злочині, правильності кваліфікації дій обвинуваченого, призначення покарання, тощо, оскільки ці обставини підлягають перевірці під час нового судового розгляду.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, проаналізувати докази у кримінальному провадженні, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх достовірність, допустимість та достатність, з урахуванням положень, передбачених ст.ст. 17, 23, 94, 95 КПК України, з дотриманням прав учасників процесу, перевірити доводи, зазначені в апеляційних скаргах прокурора та представника потерпілог, оскільки це певною мірою може вплинути на об`єктивність та неупередженість встановлення фактичних обставин подій та питання винності чи невинуватості ОСОБА_10 і в залежності від цього постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого підлягають частковому задоволенню, судове рішення скасуванню, а кримінальне провадження направленню на новий судовий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_7 та представника потерпілого - Товариства з обмеженою відповідальністю Бромікс - адвоката ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2020 року щодо ОСОБА_10 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4