Постанова

від 08.07.2020 по справі 914/2011/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2020 р. Справа №914/2011/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кришталь М.Б.,

явка учасників справи:

від позивача - Бондарук І.Ю. (ордер РН-781№002 від 09.11.2018);

від відповідача - Василюк М.Р. (довіреність №36-вих-3273 від 20.01.2020);

від третьої особи-1 - не з`явився;

від третьої особи-2 - не з`явився;

розглянув апеляційну скаргу Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради за №36-вих-12307 від 18.02.2020

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2020, суддя: Коссак С.М., м.Львів, повний текст рішення складено - 31.01.2020

за позовом Приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп , м. Київ

до відповідача Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Львівського комунального підприємства Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району , м. Львів,

про стягнення 233 225,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог .

27.09.2019 в Господарський суд Львівської області звернулось ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про стягнення 233 225,05 грн. матеріальних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідності до чинного законодавства позивач має право на відшкодування понесених ним витрат, які пов`язані з виплатою страхового відшкодування на ремонт автомобіля ТОВ Бізнес-Вектор ДК , який зазнав механічних пошкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, причиною якої став незадовільний стан дорожнього покриття на ділянці автомобільної дороги в м. Львів по вул. І. Миколайчука (поворот на а/д Львів-Брюховичі), яка знаходиться на балансі Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради.

Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 993, 1172-1174 ЦК України, ст. 27 Закону України Про страхування , ст. 16, 19, 21 Закону України Про автомобільні дороги , ст.ст. 12, 53 Закону України Про дорожній рух .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції .

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.01.2020 вищезазначений позов задоволено повністю. Стягнуто з Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп збитки в розмірі 233 225,05 грн. та 3 498,38 грн. у відшкодування судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що виплативши страхове відшкодування у визначеному розмірі, за договором страхування, позивач набув право регресної вимоги до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, оскільки ДТП мала місце внаслідок невиконання посадовою особою відповідача ОСОБА_1 - начальником відділу комунального господарства Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради своїх службових обов`язків по утриманню вулиці району в належному стані.

Факт адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (вина посадової особи) встановлена постановою Шевченківського районного суду від 06.11.2018 у справі №466/7800/18 в порядку Кодексу про адміністративні правопорушення.

На підставі цього суд дійшов до висновку, що позивач довів наявність у діях (бездіяльності) відповідача усі елементи цивільного правопорушення, які є необхідною передумовою для задоволення позовних вимог в даній справі.

Правовою підставою задоволення вимог суд зазначив ст.ст. 11, 22, 979, 993, 1166 ЦК України, ст. 21 Закону України Про автомобільні дороги , ст. 24 Закону України Про дорожній рух , ст.ст. 16, 19, 25, 27 Закону України Про страхування , п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 за №198, ст. 31, 54 Закону України Про місцеве самоврядування .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги .

В апеляційній скарзі №36-вих-12307 від 18.02.2020 Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушенням норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу .

Суд першої інстанції не з`ясував точне місце скоєння дорожньо-транспортної пригоди, оскільки наявні у матеріалах справи докази містять різні відомості про це. Зокрема у довідці від 26.09.2018 місцем ДТП вказано: у м. Львові на вул. Миколайчука, поворот до автодороги Львів-Брюховичі в Шевченківському районі , а в акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, який складений працівниками поліції та постанові Шевченківського районного від 06.11.2018 у справі №466/7800/18 зазначено: від повороту з автодороги Львів-Брюховичі до Голосіївського цвинтаря 950 метрів .

Оскільки на момент ДТП (липень 2018 року) з вулиці Миколайчука до Голосківського кладовища не було дороги з твердим покриттям, а була ґрунтова дорога, яку самочинно проклали власники автомашин, то відсутні підстави для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди завданої неналежною якістю доріг.

Місцевий господарський суд не врахував, що працівниками Шевченківського відділу поліції не дотримано процедури оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, оскільки не складено всіх необхідних документів для оформлення ДТП, які передбачені в п. 1 розділу VIII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України за №1395 від 07.11.2015.

Протокол про адміністративне правопорушення складений 21.09.2018, тобто не протягом 24 годин, як це передбачено ст. 254 КУпАП, а за спливом майже двох місяців після скоєння ДТП - 26.07.2018.

Довідка про дорожньо-транспортну пригоду №3018208441887137, видана Управлінням патрульної поліції у Львівській області є неналежним, недостовірним та недостатнім доказом у даній справі, оскільки не містить інформації про пошкодження автомобіля та не свідчить про наявність цих обставин, так як видана 26.09.2018 через два місці з часу ДТП.

Акт обстеження працівниками поліції ділянки вулично-шляхової мережі від 26.07.2018 складений без участі представника відповідача.

Постановою Шевченківського районного суду міста Львова від 06.11.2018 у справі №466/7800/18 про адміністративне правопорушення закрито провадження в зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, а тому цим рішенням суду не встановлювалась вина відповідача і відповідно всі елементи правопорушення, зокрема причиново-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою.

Скаржник покликаючись на п. 4.48 Положення про Шевченківську районну адміністрацію, яке затверджене рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №977 від 01.11.2016 (зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету №759 від 20.07.2018), п. 3.1 Порядку проведення ремонту та утримання об`єктів благоустрою населених пунктів, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства за №154 від 23.09.2003 та на договір №81/Т/18 від 14.03.2018, стверджує, що він є неналежним відповідачем у справі, а за шкоду мало б відповідати- ЛКП Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району , яке проводило ремонтні роботи.

Узагальнені доводи та заперечення позивача .

Заперечує доводи апелянта про неналежність акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, який складений працівниками поліції від 26.07.2018, оскільки такий відповідає формі п. 3 розділу ІІ та додатку 2 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України за №1395 від 07.11.2015.

Стверджує, що довідка про дорожньо-транспортну пригоду №3018208441887137, видана Управлінням патрульної поліції у Львівській області, відповідає вимогам Порядку видачі довідки про дорожньо-транспортну пригоду, який затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України за №389 від 04.07.2011 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України за №927/19665 від 28.07.2011).

Зазначає, що характер пошкоджень автомобіля виключає необхідність його планового ремонту та узгоджується з фактом дорожньо-транспортної пригоди.

Покликається на ч. 4 ст. 236 ГПК України згідно з якою суд повинен врахувати правову позицію викладену в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/18319/16 про те, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Заперечує доводи апелянта про вину водія у пошкодженні транспортного засобу, ремонт якого оплачений позивачем, оскільки водій не притягався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Покликаючись на п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994, а також ст. 9 Закону України Про дорожній рух , вважає, що Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради є належним відповідачем у даній справі.

Згідно з умовами договору №81/Т/18 від 14.03.2-18 виконавець несе відповідальність за неналежне виконання своїх послуг перед замовником, а не перед третіми особами, а тому третя особа не є належним відповідачем у справі.

В судове засідання 08.07.2020 представники сторін з`явились.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, причин неявки суду не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового повідомлення та інформацією про відстеження поштового відправлення, клопотань про відкладення справи не поступало, а тому їх неявку суд визнає як без поважних причин та у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України розглядає справу за без їх участі.

Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, а тому розгляд справи за відсутності учасників справи, які в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи, відповідає вимогам процесуального законодавства.

Аналогічна правова позиція щодо застосування цих норм процесуального права викладена у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.05.2020 у справі №910/3880/19, від 05.05.2020 у справі № 908/2323/19, від 02.07.2020 у справі № 921/438/19.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2020 на виконання вимог п. 1 ч. 1 ст. 267 ГПК України (в редакції Закону №460-ІХ від 15.01.2020) залучено до участі в справі Львівське комунальне підприємство Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району (79068, м. Львів, вул. Інструментальна, 13, код ЄДРПОУ - 03348946) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Така процесуальна дія мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що рішення в даній справі може вплинути на права або обов`язки відповідача, як замовника, щодо ЛКП Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району , як підрядника, оскільки за умовами пункту 1.1 договору №81/Т/18 від 14.03.2018 виконавець зобов`язується надати замовнику послуги ДК 021:2015 (CPV) 452230000-8, а саме поточний ремонт вулично-дорожньої мережі Шевченківського району м. Львова.

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що між ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп та ТОВ Бізнес-Вектор ДК було укладено договір №06/02-40К-0111814 від 05.04.2018 (а.с.13-15, т.1) про добровільне страхування транспортного засобу (КАСКО) - автомобіля BMW 740D XDRIVE реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 13.1 цього договору страховим випадком, крім інших вважається дорожньо-транспортна пригода (подія, що сталася під час руху застрахованого транспортного засобу або іншого транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки).

Відповідно до пункту 9 даного договору страхова сума транспортного засобу становить 4 000 000,00 грн.

Період страхування становить з 06.04.2018 по 05.04.2019 (пункт 12 договору№06/02-40К-0111814 від 05.04.2018).

26.07.2018 о 10 год. 30 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого позивачем автомобіля BMW 740D XDRIVE реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ Бізнес-Вектор ДК . Місце скоєння ДТП - Львівська обл., м. Львів, Шевченківський район, вул. Миколайчука І., поворот до автодороги Львів - Брюховичі. За зовнішнім оглядом установлено, що автомобіль отримав такі механічні ушкодження: передня права частина, задня права частина.

Ці обставини підтверджуються довідкою №3018208441887137 від 26.09.2018 про дорожньо-транспортну пригоду, яка складена управлінням патрульної поліції у Львівській області (а.с.16, т.1).

У Розділі ІІІ цієї довідки Наявні недоліки утримання вулично-дорожньої мережі на місці ДТП зазначено про наявність на покритті ямок та руйнувань, а також про те, що ДТП сталася внаслідок порушення особою ОСОБА_1 ст. 12 Закону України Про дорожній рух , п. 1.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001.

За фактом порушення, які призвели до скоєння ДТП складено адміністративний протокол серія БР №079470 від 21.09.2018 про притягнення ОСОБА_1 , начальника ВКГ Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до адміністративної відповідальності.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 , будучи посадово-відповідальною особою порушив правила, норми і стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, при утриманні вулично-шляхової мережі, а саме не вжив заходів своєчасного виявлення, огородження та усунення недоліку у вигляді вибоїни розміром 1,0 м. * 1,0 м. та глибиною 15 см. та розміром 1,1 м. * 0,9 м. та глибиною 15 см., що спричинило пошкодження транспортного засобу марки BMW 740 державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 внаслідок ДТП, що сталася 26.07.2018 о 10 год. 30 хв. на ділянці дороги від повороту з автодороги Львів-Брюховичі до Голосіївського (прим. - Голосківського) цвинтару + 950 м, , чим відповідно порушено вимоги пункту 1.5 ПДР, 3.1 ДСТУ 3587-97, та ст. 12 Закону України Про дорожній рух , і як наслідок вчинено ним адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 140 КУпАП.

В результаті ДТП транспортний засіб отримав технічні пошкодження заднього та переднього правих коліс, а саме пошкодження дисків та шин.

Як зазначено в постанові серії БР № 079470 від 21.09.2018 у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення зазначено, що особа вини своєї не визнає.

В акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 26.07.2018 встановлено наявність вибоїни розміром 1,0 м * 1,0 м, глибиною 15 см та розміром 1,1 м * 0,9 м, глибиною 15 см. Забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки дороги (вулиці) покладено на Шевченківську району адміністрацію Львівської міської ради.

Згідно з рахунком СТО ПФ Христина за №504 від 08.08.2018 (а.с.20, т.1) вартість матеріального збитку, завданого автомобілю ВМW 740d р/н НОМЕР_1 в цій ДТП, становила 311 225,05 грн.

Згідно звіту №1617/18 від 14.08.2018 (а.с.140-142,т.1) про оцінку автомобіля ВМW 740d XDRIVE р/н НОМЕР_1 , виконаного ТОВ АК ЕКСПЕРТ-СЕРВІС , який є суб`єктом оціночної діяльності (сертифікат №3100/17, виданий Фондом державного майна України 05 травня 2018 року), вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ, завданого власнику автомобіля з врахуванням ВМW 740d XDRIVE, реєстраційний номер НОМЕР_1 з ПДВ складає 329 870,94 грн.

На підставі пунктів 16, 17.2, 23.7.1.1, 23.10.3, 23.25.2 договору страхування, позивач, за заявою страхувальника ТОВ Бізнес-Вектор ДК (а.с.22,т.1), виплатив страхове відшкодування в розмірі 233 225,05 грн. на ремонт даного автомобіля, що підтверджується платіжними дорученнями №ЗР 073605 від 12.10.2018 (а.с.27,т.1) та №ЗР 074222 від 16.10.2018 (а.с.28, т.1).

Даний розмір страхового відшкодування був визначений наступним чином: 311 225,05 грн. (вартість відновлювального ремонту автомобіля згідно рахунку СТО-Партнер ПФ Христина ) - 78 000 грн. (згідно п.23.25.2 договору - додаткова безумовна франшиза у розмірі загального страхового платежу, зазначеного у п.11, у зв`язку з вибором умови виплати страхового відшкодування Перший ризик 50% , про що зазначено у п.16 Договору) = 233 225,05 грн.

Виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем у зв`язку зі страховим випадком у відповідності до умов договору страхування транспортного засобу №06/02-40К-0111814 від 05.04.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, факт виплати страховиком страхового відшкодування обумовив перехід до нього від страхувальника відповідних прав у порядку регресу до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах понесених ним витрат на виплату страхового відшкодування.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями про відшкодування шкоди, ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади або органів місцевого самоврядування та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади або органів місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади або органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: протиправної поведінки органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях чи бездіяльності або його посадових осіб немає вини у заподіянні шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Аналогічний правовий висновок про застосування норм матеріального права - ст. 1173, 1174 ЦК України викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.03.2019 у справі №920/715/17, яка враховується апеляційним господарським судом в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 902/320/17).

За таких обставин до предмету доказування в даній справі, серед іншого, входять обставин щодо факту протиправної поведінки наявності та з`ясування особи, яка її вчинила (допустила) за наслідками чого необхідно встановити чи є особа належним відповідачем.

З метою з`ясування цих обставин, апеляційний господарський суд дослідив наступне.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного та зручного руху транспортних засобів. Вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів.

Відповідно до ст.16 цього ж Закону вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться (ст.17 закону).

З довідки №3018208441887137 від 26.07.2018 про ДТП, яка складена управлінням патрульної поліції у Львівській області, акту від 26.07.2018 про обстеження ділянки вулично-шляхової мережі вбачається, що спірна ДТП вчинена у м. Львів на вул. Миколайчука, поворот на автомобільну дорогу Львів-Брюховичі в Шевченківському районі м. Львів, відноситься до доріг місцевого значення, а тому знаходяться у віданні Львівської міської ради, як органу місцевого самоврядування.

Вказані обставини також встановлені постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 06.11.2018 у справі №466/7800/18, щодо місця ДТП, що ДТП вчинена у м. Львів на вул. Миколайчука, поворот на автомобільну дорогу Львів-Брюховичі в Шевченківському районі м. Львів, а тому не підлягають повторному доказуванню в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України.

З цих підстав спростовуються доводи апелянта, що точне місце ДТП не встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до положень статті 19 Закону України Про автомобільні дороги основними обов`язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: 1)забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів; 2)організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами; 3)видача дозволів на прокладання нових та ремонт існуючих мереж у межах "червоних ліній" вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 4)завчасне оповіщення учасників руху і мешканців міст та інших населених пунктів про строки та порядок тимчасового обмеження або припинення руху транспортних засобів; 5)здійснення статистичного обліку та паспортизації вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 6)забезпечення дотримання норм природоохоронного законодавства у процесі будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про автомобільні дороги" органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: 1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; 2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв; 4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Отже, характер пошкоджень автомобіля, які зафіксовані в довідці №3018208441887137 від 26.07.2018, яка складена управлінням патрульної поліції у Львівській області, свідчить про те, що саме бездіяльність у вигляді незабезпечення належного стану відрізку дороги стала причиною ДТП, що підтверджує причиново-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про дорожній рух" власники доріг або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, що знаходяться у їх віданні. Власники доріг, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з їх вини.

За змістом пункту 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994, №198 (із змінами та доповненнями), власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; аналізувати стан аварійності на дорожніх об`єктах, виявляти аварійно-небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння; забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки, а також безпеки дорожнього руху під час виконання дорожньо-експлуатаційних робіт; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Отже, у розумінні наведених положень у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.

Таким чином , причинами заподіяння власнику транспортного засобу матеріальної шкоди, є неналежне виконання обов`язків власниками дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи .

У зв`язку з цим, виходячи з фактичних обставин справи, слід встановити особу, яка несе відповідальність за неналежний стан дороги місцевого значення у спірному випадку.

Відповідно до ст. 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження, зокрема організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах).

Відповідно до ст.54 цього ж закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради. Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.

Відповідно до п. 1.2 Положення про Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради, яке затверджене рішенням виконкому Львівської міської ради від 28.11.2016 за №977 передбачено, що районна адміністрація є виконавчим органом органу місцевого самоврядування - Львівської міської ради, підзвітна та підконтрольна їй.

Згідно з п.6.1. цього ж Положення, фінансове забезпечення районної адміністрації здійснюється за рахунок коштів міського бюджету.

Пунктом 4.48 цього ж Положення передбачено, що до компетенції Шевченківської районної адміністрації належить, зокрема, організація за рахунок бюджетних коштів на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення. Для реалізації завдань та виконання повноважень, передбачених цим положенням, іншими нормативними актами, районна адміністрація має право здійснювати контроль, проводити перевірки,інспекції та аналітичну роботу з питань, які належать до її компетенції (п.5).

Аналогічне вищезазначеному передбачено й у п.4.3.1. Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №777 від 14.07.2016 Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради . Зокрема, у преамбулі цього положення вказано, що воно є нормативним актом, що визначає та розмежовує повноваження між виконавчим комітетом, департаментами, управліннями, відділами, іншими виконавчими органами ради у межах повноважень, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими нормативними актами, а також актами Львівської міської ради та її виконавчих органів. Це Положення є основою для підготовки та внесення змін до положень про виконавчі органи міської ради. Порядок прийняття рішень, підготовка яких потребує погодження декількома виконавчими органами, визначає виконавчий комітет окремо. У межах повноважень, визначених цим Положенням, виконавчі органи ради та їх керівники наділені правом виступати (діяти) від імені міської ради та її виконавчого комітету без окремого доручення.

Отже, органом місцевого самоврядування делеговано Шевченківській районній адміністрації виключно повноваження, які стосуються організації за рахунок бюджетних коштів будівництва, реконструкції і ремонту автомобільних доріг, що не звільняє Львівську міську раду, як власника автомобільних доріг, від відповідальності за неналежний стан цих доріг та відповідно і відшкодування шкоди в порядку ст.1173,1174 ЦК України.

Відповідно до рішення Львівської міської ради №304 від 18.09.2002 "Про передачу об`єктів зовнішнього благоустрою на баланс районних адміністрацій" відділи комунального господарства районних адміністрацій, які на цей час були наділені статусом юридичних осіб, прийняли на баланс вулично-шляхове господарство, штучні споруди та всі об`єкти благоустрою, які розташовані у межах червоних ліній.

Розпорядженням міського голови №577 від 25.11.2002 були затверджені акти приймання-передачі об`єктів зовнішнього благоустрою з балансів ЛКП "Львівсвітло" і ЛКП ЛШЕД районів на баланси відділів комунальних господарств районних адміністрацій, які на цей час були наділені статусом юридичних осіб.

Разом з цим, передача майна на баланс певній особі не змінює власника майна і межі його відповідальності, визначені Законом.

Розпорядженням в.о. голови Шевченківської районної адміністрації від 27.12.2006 №392-к на виконання ухвал Львівської міської ради з 01.01.2007 було ліквідовано як юридичну особу відділ комунального господарства районної адміністрації.

З довідки Шевченківської районної адміністрації від 28.04.2020 за №36-вих-32076 за змістом якої ділянки дороги від повороту з автодороги Львів-Брюховичі до Голосківського цвинтаря станом на 01.01.2020 не обліковується, станом на 26.07.2018 на балансі районної адміністрації не обліковувалась. Вказаний доказ, яки поданий в підготовчому засіданні, суд апеляційної інстанції протокольною ухвалою долучив до матеріалів справи, оскільки за своєю природою має загальновідомив характер.

Таким чином, апеляційний господарський суд встановив, що станом на момент вчинення ДТП (26.07.2018) Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради не була уповноваженим органом місцевого самоврядування в розумінні наведених вище норм чинного законодавства, а відтак відсутні правові підстави стягнення з неї у вигляді відшкодування сплаченого позивачем страхового відшкодування. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні та позивачем у справі суду не подані.

Що стосується доводів апелянта про те, що внаслідок укладення договору №81/Т/18 від 14.03.2018 відповідальність повинна бути покладена на Львівське комунальне підприємство Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району , то суд першої інстанції правильно відхилив ці заперечення відповідача, оскільки згідно з вимогами ч. 2 ст. 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Окрім того, за умовами договору №81/Т/18 від 14.03.2-18 виконавець несе відповідальність за неналежне виконання своїх послуг перед замовником, а не перед третіми особами.

Водночас, судом першої інстанції безпідставно не залучено ЛКП Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Недотримання вимог ч. 2 ст. 50 ГПК України призвело до прийняття судового рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Зобов`язуючи Шевченківську районну адміністрацію відшкодувати завдану шкоду під час ДТП, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідно до Положення про Шевченківську районну адміністрацію, остання є виконавчим органом Львівської міської ради, а структурним підрозділом районної адміністрації є відділ комунального господарства, невиконання обов`язків начальником якого (Бегей М.Б.) стало причиною виникнення спірної ДТП.

З приводу висновків суду першої інстанції про наявність протиправних (винних) дій щодо посадової особи відповідача, то апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Постановою Шевченківського районного суду міста Львова від 06.11.2018 у справі №466/7800/18 (а.с.17-18,т.1) провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративні правопорушення передбачені ч. 4 ст. 140 КУпАП та ч. 4 ст. 140 КУпАП - закрито на підставі ч. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення передбачених ст. 38 КУпАП.

Окрім того в цій постанові зазначено, що справа підлягає закриттю без визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Тобто в межах цієї адміністративної справи суд не встановлював вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і зазначив саме цю обставину в змісті постанови.

Тому посилання позивача в запереченнях про те, що до спірних правовідносин слід застосувати правовий висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/18319/16 за змістом якої закриття провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення передбачених ст. 38 КУпАП не є реабілітуючою обставиною, а отже встановлена вина посадової особи відповідача, відхиляється апеляційним судом, оскільки ця постанова Верховного Суду приймалася, як випливає з її змісту за фактично-доказової бази, відмінної від тієї, яка має місце в даній справі.

Суд в господарській справі не вправі переоцінювати встановлені обставини в справі про адміністративні правопорушення, а саме в цій постанові Шевченківського районного суду м. Львова зазначено, справа підлягає закриттю без визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому посилання позивача в запереченнях на апеляційну скаргу, на цю постанову і встановлення нею вини посадової особи відповідача, апеляційний суд не оцінює як преюдиційний факт, що не потребує доведенню в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України.

З цих підстав обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення посадової особи відповідача не може бути беззаперечною обставиною наявності вини цієї особи у незабезпеченні безпеки дорожнього руху, при утриманні вулично-шляхової мережі, а саме невжиття заходів своєчасного виявлення, огородження та усунення недоліків у вигляді вибоїн.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, а також іншими документами. Згідно ст. 278 КУпАП, суд при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Даних, які б свідчили про повернення судом для дооформлення цих документів , що розглядав справу про адміністративне порушення нема.

А тому, доводи апелянта про неналежність та недостовірність документів, якими оформлене адміністративне правопорушення, зводилися б до переоцінки апеляційним господарським судом доказів, які вже оцінені Шевченківським районним судом міста Львова у справі №466/7800/18 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , що чинним законодавством не передбачено.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: протиправної поведінки органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173,1174 ЦК України. Відсутність хоча б однієї з цих умов є підставою у відмові в позові.

Таким чином позов у даній справі пред`явлено до неналежного відповідача, а тому не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради у відшкодування шкоди суми 233 225,05 грн., за відсутності доказів протиправної поведінки в діях саме відповідача щодо неналежного експлуатаційного утримання відрізку дороги, на якій трапилася ДТП.

У даній справі суд першої інстанції дійшов до висновку, що протиправна поведінка у даному випадку проявилась у неналежному експлуатаційному утриманні відповідачем відрізку дороги, на якій трапилася ДТП.

Проте цей висновок місцевого господарського суду зроблений без урахування обсягу та змісту повноважень, які були делеговані Шевченківській районній адміністрації органом місцевого самоврядування - Львівською міською радою власником доріг місцевого значення, внаслідок чого неправильно встановлено, що факт протиправної поведінки вчинено відповідачем, а не Львівською міською радою, яка є відповідальною за належний стан доріг в силу вимог вище зазначених нормативних актів.

З встановлених всіх обставин по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки позов пред`явлений до неналежного відповідача. Відповідно вимоги апеляційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції та про відмову в позові є обґрунтованими.

Оскільки апеляційним судом в порядку п. 1 ч. 1 ст. 267 ГПК України здійснювалося залучення до даного спору в якості третьої особи ЛКП Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району , то у відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України рішення суду в разі незалучення підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Доводи відповідача про те, що він є неналежним відповідачем у справі знайшли підтвердження та відповідно спростовують висновки суду першої інстанції про наявність у його діях чи бездіяльності елементів складу цивільного правопорушення, а тому апеляційна скарга Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради за № 36-вих-12307 від 18.02.2020 підлягає в цій частині задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню.

Заперечення позивача, які викладені у відзиві, не спростовують правильних тверджень апелянта в частині відсутності доказів його протиправної поведінки і як наслідок його цивільно-правової відповідальності у відшкодуванні матеріальної шкоди позивачу.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Законом №132-IX від 20.09.2019 (набрав чинності 17.10.2019) до ч. 1 ст. 79 ГПК України внесено зміни, за змістом яких законодавцем змінено стандарти доказування, а саме: Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування .

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на balance of probabilities ( баланс ймовірностей ) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 суд застосовує баланс ймовірностей . У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позову про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.

Аналогічний підхід продемострував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019 у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).

Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.

У зв`язку з цим, апеляційний господарський суд при перегляді даної справи в апеляційному порядку керується вищезазначеним стандартом доказування.

У частині другій статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019) встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 76 ГПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 13 та частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи скасування рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з позивача на користь відповідача 5247,57 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, який сплачений згідно з платіжним дорученням за №26 від 04.02.2020.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради за № 36-вих-12307 від 18.02.2020 - задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2020 у справі №914/2011/19 скасувати.

В позові Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" до відповідача Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Львівської міської ради та Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району" про стягнення 233 225,05 грн. відмовити

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (реквізити: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44,код ЄДРПОУ 24175269) на користь Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (реквізити: 79058, м. Львів, вул. Липинського, 11, код ЄДРПОУ 04056115) судовий збір у розмірі 5247,57 грн. за перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції.

Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 327 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий (суддя-доповідач): С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено 17.07.2020.