Постанова

від 10.09.2020 по справі 914/2011/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 914/2011/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп",

представник - адвокат Дубовий А.С. (ордер серії КС №527851 від 21.01.2019, договір про надання правової допомоги №16/01/2019 від 17.01.2019)

відповідач - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Львівська міська рада,

2) Львівське комунальне підприємство "Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району"

розглянув касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" та Львівської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду

від 08.07.2020

у складі колегії суддів: Бойко С.М. (головуючий), Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.

у справі №914/2011/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради

про стягнення 233 225, 05 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 24.07.2020 поштовим відправленням Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою за вих. №180000172886 від 24.07.2020 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 у справі №914/2011/19 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

1.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/2011/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Васьковського О.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2020.

1.2. Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі №914/2011/19 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 та призначено її розгляд на 10.09.2020 о 10:00; надано учасникам справи строк на подання відзиву на касаційну скаргу позивача до 04.09.2020.

2. 13.08.2020 поштовим відправленням Львівська міська рада звернулася безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою за вих. №2901/вих-841 від 13.08.2020 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 у справі №914/2011/19 в порядку статей 286-289 ГПК України та клопотала про поновлення строку на касаційне оскарження.

2.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/2011/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Васьковського О.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.08.2020.

3. Ухвалою 20.08.2020 Верховний Суд поновив Львівській міській раді строк на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 у справі №914/2011/19; відкрив касаційне провадження у справі №914/2011/19 за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2020; об`єднав касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" та Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 у справі №914/2011/19 в одне касаційне провадження; вирішив розглянути касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 у справі №914/2011/19 разом із касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" у судовому засіданні, призначеному ухвалою Верховного Суду від 17.08.2020 на 10.09.2020 о 10:00.

4. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/2011/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020; ухвалою Суду від 08.09.2020 зазначеною колегією суддів справу №914/2011/19 з касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" та Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 у справі №914/2011/19 прийнято до провадження з призначеним ухвалою Суду 17.08.2020 розглядом на 10.09.2020 о 10:00.

5. Від Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (далі - Шевченківська районна адміністрація, відповідач) надійшов відзив на касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (далі - ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", позивач) та Львівської міської ради.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

6. ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про стягнення 233 225, 05 грн.

6.1. Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у позивача права на відшкодування понесених ним витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування на ремонт автомобіля ТОВ "Бізнес-Вектор" ДК", який зазнав механічних пошкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, причиною якої став незадовільний стан дорожнього покриття на ділянці автомобільної дороги у місті Львові по вулиці І. Миколайчука (поворот на а/д Львів-Брюховичі). Правовими підставами позову заявником зазначено положення статей 993, 1172-1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 27 Закону України "Про страхування", статей 16, 19, 21 Закону України "Про автомобільні дороги", статей 12, 53 Закону України "Про дорожній рух".

Короткий зміст рішення першої інстанції

7. Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.01.2020 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" збитки на суму 233 225, 05 грн. та 3 498, 38 грн. судового збору.

7.1. Дослідивши наявні у матеріалах справи Довідку №3018208441887137 про дорожньо-транспортну пригоду від 26.09.2018 (складена управлінням патрульної поліції у Львівській області 26.07.2018 10:30 год.) та адміністративний протокол (серія БР №079470 від 21.09.2018) на посадову відповідальну особу ОСОБА_1 за порушення правил, норм та стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, місцевий суд встановив настання дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобіля BMW 740D XDRIVE, реєстраційний номер НОМЕР_1 (застрахований транспортний засіб), що належав ТОВ "Бізнес-Вектор" ДК". Також, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, складений 26.07.2018 о 10:30 год., та Акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 26.07.2018, суд встановив, що забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки дороги (вулиці) покладено на Шевченківську району адміністрацію Львівської міської ради (зазначене підтверджено представником Львівської міської ради у судовому засіданні 21.01.2020) та підтверджено наявність вибоїни розміром 1,0 м. * 1,0 м. та глибиною 15 см. та розміром 1,1 м. * 0,9 м. та глибиною 15 см.

7.2. Місцевим судом встановлено, що 05.04.2018 між ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" та ТОВ "Бізнес-Вектор" ДК" укладено договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) №06/02-40К-0111814. Місцевий суд зазначив, що згідно з Рахунком СТО ПФ "Христина" №504 від 08.08.2018, вартість завданого матеріального збитку становить 311 225, 05 грн. ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" виплатило страхове відшкодування на ремонт транспортного засобу на суму 233 225, 05 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №ЗР 073605 від 12.10.2018 та №ЗР 074222 від 16.10.2018.

7.3. Місцевий суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача про те, що відповідальність повинна бути покладена на Львівське комунальне підприємство "Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району", з яким Шевченківською райдержадміністрацією Львівської міської ради укладено договір №81/Т/18 від 14.03.2018 щодо надання послуг ДК 021:2015 (CPV) 452230000-8, а саме поточного ремонту вулично-дорожньої мережі Шевченківського району міста Львова, з посиланням на частину другу статті 1172 ЦК України, згідно з якою замовник відшкодовує шкоду, завдану підрядником іншій особі, якщо він діяв за завданням замовника.

7.4. Суд зауважив, що наявність факту вчинення ДТП відповідачем та третьою особою не оспорювалось, дій, які б свідчили про це, суду не надано (скарг, пояснень, заперечень тощо). Водночас, місцевий суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача в частині відсутності вини посадової особи Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради Бегея М.Б. у причетності до ДТП з посиланням на закриття провадження в адміністративній справі №446/7800/18 на підставі постанови Шевченківського районного суду міста Львова від 06.11.2018 внаслідок закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності.

7.5. Застосувавши правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/18319/16, про те, що закриття адміністративного провадження внаслідок закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, місцевий суд дійшов висновку про те, що наявність постанови Шевченківського районного суду міста Львова від 06.11.2018 у справі №466/7800/18 не спростовує вини відповідача, як елемента цивільно-правової відповідальності, оскільки вина його посадової особи доведена іншими матеріалами справи.

7.6. Місцевим судом застосовано положення статей 11, 979, 993, 1166 ЦК України, статті 16, частини першої статті 25, статті 27 Закону України "Про страхування", статей 1, 16, 17, 19, 21 Закону України "Про автомобільні дороги", статті 24 Закону України "Про дорожній рух", пункт 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, статей 31, 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 4.48 Положення про Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 28.11.2016 №977, пункту 4.3.1. Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №777 від 14.07.2016 "Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради".

Місцевий суд дійшов висновку про покладення Львівською міською радою повноважень з утримання ділянки дороги, на якій трапилася дорожньо-транспортна подія, на відповідача; встановив факт завдання збитків власнику автомобіля неналежним утриманням відповідачем, як уповноваженою особою, ділянки дороги, на якій трапилася ДТП; зазначив про наявність причинно-наслідкового зв`язку між виплатою страховою компанією страхового відшкодування та винними діями відповідача, внаслідок чого дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми збитків.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

8. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду 23.04.2020 на виконання вимог пункту 1 частини першої статті 267 ГПК України залучено до участі у справі Львівське комунальне підприємство "Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району" як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Постановою 08.07.2020 Західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради за №36-вих-12307 від 18.02.2020 задовольнив; рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2020 скасував; в позові ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" до відповідача Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Львівської міської ради та Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району" про стягнення 233 225, 05 грн. відмовив; стягнув з ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (код ЄДРПОУ 24175269) на користь Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04056115) судовий збір на суму 5 247, 57 грн. за перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції.

8.1. Апеляційний суд зазначив про необґрунтованість доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не встановлено точне місце ДТП, оскільки зазначена інформація вбачається з довідки №3018208441887137 від 26.07.2018, акта від 26.07.2018 про обстеження ділянки вуличної шляхової мережі, постанови Шевченківського районного суду міста Львова від 06.11.2018 у справі №466/7800/18.

8.2. Застосувавши положення статті 19 Закону України "Про автомобільні дороги", статті 21 Закону України "Про автомобільні дороги", апеляційний суд зауважив, що характер пошкоджень автомобіля, які зафіксовані в довідці №3018208441887137 від 26.07.2018, складеній управлінням патрульної поліції у Львівській області, підтверджує причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою (незабезпечення належного стану відрізку дороги) та завданою шкодою (спричиненою ДТП). Водночас, з урахуванням положень статті 24 Закону України "Про дорожній рух", пункт 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, апеляційний суд дійшов висновку, що у випадку заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки повинен відшкодовувати власник доріг або уповноважений ними орган.

8.3. Дослідивши пункти 1.2, 4.48, 6.1. Положення про Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 28.11.2016 за №977, пункт 4.3.1. Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №777 від 14.07.2016 "Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради", апеляційний суд встановив, що органом місцевого самоврядування делеговано Шевченківській районній адміністрації виключно повноваження, які стосуються організації за рахунок бюджетних коштів будівництва, реконструкції і ремонту автомобільних доріг . Зазначивши про те, що передання повноважень з організації здійснення за рахунок бюджетних коштів будівництва та ремонту автомобільних доріг не звільняє Львівську міську раду, як власника автомобільних доріг в межах цього адміністративного пункту, від відповідальності за неналежний стан цих доріг та від відшкодування шкоди, завданої неналежним утриманням цих доріг у порядку, передбаченому положеннями статей 1173, 1174 ЦК України.

8.4. Апеляційним судом встановлено, що відповідно до рішення Львівської міської ради №304 від 18.09.2002 "Про передачу об`єктів зовнішнього благоустрою на баланс районних адміністрацій", відділи комунального господарства районних адміністрацій, які на цей час були наділені статусом юридичних осіб, прийняли на баланс вулично-шляхове господарство, штучні споруди та всі об`єкти благоустрою, які розташовані у межах червоних ліній. Також, суд зазначив, що Розпорядженням міського голови №577 від 25.11.2002 затверджено акти приймання-передачі об`єктів зовнішнього благоустрою з балансів ЛКП "Львівсвітло" і ЛКП ЛШЕД районів на баланси відділів комунальних господарств районних адміністрацій, які на цей час були наділені статусом юридичних осіб, однак у цих актах не відображено інформації про передачу на баланс спірної дороги.

Також, апеляційним судом встановлено, що розпорядженням в.о. голови Шевченківської районної адміністрації від 27.12.2006 №392-к на виконання ухвал Львівської міської ради з 01.01.2007 ліквідовано як юридичну особу відділ комунального господарства районної адміністрації, а відповідно до довідки Шевченківської районної адміністрації від 28.04.2020 за №36-вих-32076 за змістом якої вбачається, що ділянка дороги від повороту з автодороги Львів-Брюховичі до Голосківського цвинтаря станом на 26.07.2018 на балансі районної адміністрації не перебувала та станом на 01.01.2020 не обліковується.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що позов у даній справі пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки станом на момент вчинення ДТП (26.07.2018) Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради не була уповноваженим органом місцевого самоврядування (балансоутримувачем спірної дороги), докази протиправної поведінки в діях саме відповідача щодо неналежного експлуатаційного утримання відрізку дороги, на якій трапилася ДТП, відсутні.

8.5. Апеляційний суд прийняв до уваги, що з Довідки №3018208441887137 від 26.07.2018 про ДТП, складеної Управлінням патрульної поліції у Львівській області, акта 26.07.2018 про обстеження вулично-шляхової мережі вбачається, що спірна ДТП трапилась на дорозі місцевого значення, яка перебуває у віданні Львівської міської ради як органу місцевого самоврядування.

8.6. З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що станом на момент вчинення ДТП Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради не була уповноваженим органом місцевого самоврядування в розумінні статей 31, 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", не була балансоутримувачем спірної дороги. Тому апеляційний суд дійшов висновку, що Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради не може бути належним відповідачем за шкоду, яка є предметом позовних вимог, внаслідок чого існують підстави для відмови у задоволенні позовних вимог за наслідком апеляційного перегляду справи та іншої оцінки доказів у справі.

8.7. Апеляційний суд не погодився з висновками місцевого суду про те, що до спірних правовідносин необхідно застосувати правовий висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/18319/16, оскільки зазначена постанова Верховного Суду приймалась за наявності інших доказів та фактичних обставин, а в даному випадку у постанові Шевченківського районного суду міста Львова від 06.11.2018 у справі №466/7800/18 прямо зазначено, що провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає закриттю без визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення (том 1, а.с.17-18) і такі обставини мають преюдиційне значення для встановлення факту наявності вини в уповноваженої особи працівника відповідача, що звільняє суд у цій справі від обов`язку повторного дослідження обставин винної поведінки ОСОБА_1 .

8.8. Апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим судом безпідставно не залучено ЛКП "Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, внаслідок чого місцевим судом недотримано вимог частини другої статті 50 ГПК України. З огляду на таке процесуальне порушення, апеляційний суд додатково аргументував свої висновки про наявність підстав для скасування рішення місцевого суду на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України.

8.9. З огляду на таке, апеляційний суд скасував рішення місцевого суду та прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача до визначеного ним відповідача у справі.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника-1 (ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп")

9. Скаржник зазначив, що апеляційним судом не враховано, що відповідно до статей 29, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктів 4.22, 4.48 Положення про Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому від 01.11.2016 №977, статті 19 Закону України "Про автомобільні дороги", статті 6 Закону України "Про дорожній рух", саме відповідач наділений повноваженнями з управління функціонуванням та розвитком утримання вулиць і доріг міста та інших населених пунктів та за відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міста, що виникли через їх незадовільний стан.

10. Скаржник аргументував, що апеляційним господарським судом не враховані висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які містяться у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/18319/16, від 16.04.2019 у справі №927/623/18, згідно з якими у випадку, якщо провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо особи було закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, суд має виходити з того, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у скоєнні правопорушення. Скаржник зазначив, що з правового аналізу положень статті 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, а у разі відсутності вини особи у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

11. Скаржник зазначив, що наявність певних державних стандартів утримання доріг норм ДСТУ 3587-97, невідповідність обстеженої ділянки дороги цим нормам (що не спростовано судами), та встановлені Законом відповідні обов`язки посадових осіб і відповідальність за їх невиконання, також свідчить про наявність протиправної поведінки і вини посадової особи відповідача у спричиненні ДТП та, відповідно, обов`язку відповідача відшкодувати заподіяну шкоду. Водночас, апеляційним господарським судом не спростовано та не заперечується факт скоєння ДТП через незадовільний стан дороги та заподіяння шкоди з цих підстав саме на ділянці дороги, яка відноситься до Шевченківського району міста Львова, та зазначена у Довідці №3018208441887137 про дорожньо-транспортну пригоду від 26.09.2018, оформленій управлінням патрульної поліції у Львівській області 26.07.2018, протоколі про адміністративне правопорушення серії БР №079470, та відповідно, у постанові Шевченківського районного суду міста Львова від 06.11.2018 у справі №466/7800/18.

12. Скаржник зауважив, що апеляційним господарським судом долучено до матеріалів справи доповнення відповідача до апеляційної скарги, яке подано 28.04.2020 (вих. №36-вих-32113), яке згодом було перейменовано відповідачем у "Доводи (обґрунтування) до апеляційної скарги" (вих. №36-вих-32225 від 28.04.2020), але зміст тексту залишився той самий. Водночас, доповненням до апеляційної скарги апеляційним господарським судом долучено до матеріалів справи та враховано нові докази (довідка від 28.04.2020 №36-вих-32076, видана Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради про відсутність на балансі відповідача відрізку дороги, де сталась ДТП), які зазначені у додатку до доповнення та доводів до апеляційної скарги, і які не подавалися відповідачем до господарського суду першої інстанції та не були подані з апеляційною скаргою.

Доводи скаржника-2 (Львівської міської ради)

13. Скаржник доводив, що апеляційним судом неправильно застосовано статтю 24 Закону України "Про дорожній рух", статті 1173, 1174 ЦК України. Скаржник аргументував, що апеляційний суд здійснив помилкову оцінку доказів щодо відсутності делегування Шевченківській районній адміністрації в цілому повноважень щодо утримання в належному стані та нагляду за спірною дорогою, що має наслідком покладення саме на неї відповідальності за завдану шкоду. А висновки апеляційного суду про те, що встановлення неналежності повноважень Шевченківської районної адміністрації щодо відшкодування завданої шкоди, не звільняють Львівську міську раду, як власника спірної дороги на території міста Львова, від відповідальності за неналежний стан цієї дороги, скаржник вважає такими, що не відповідають приписам статей 1173, 1174 ЦК України.

14. Також, скаржник зауважив, що у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №904/5489/18 за аналогічних обставин, суд дійшов інших висновків про стягнення шкоди зі Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, як з балансоутримувача дороги, який здійснює її експлуатаційне утримання.

Доводи інших учасників справи

15. У відзиві Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради на касаційні скарги ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" та Львівської міської ради зазначено, що Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради є виконавчим органом Львівської міської ради, діє відповідно до ухвали від 14.07.2016 №777 "Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради" та Положення про Шевченківську районну адміністрацію, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 01.11.2016 №977 (зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.07.2018 №759). Зазначеними документами повноваження із забезпечення безпечного експлуатаційного стану доріг районній адміністрації не делеговано. Перебування на балансі відповідача ділянки дороги, на які трапилось ДТП, належними доказами не підтверджено.

16. Відповідач погодився з обґрунтованістю висновків апеляційного господарського суду про недоведеність позивачем факту нанесення йому шкоди саме Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради чи її посадовими особами.

17. Відповідач зазначив про безпідставність посилання Львівської міської ради на положення Закону України "Про автомобільні дороги" (статті 1, 16, 17, 19, 21), оскільки Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради не є дорожньо-експлуатаційною організацією, не здійснює господарської діяльності, є виконавчим органом органу місцевого самоврядування - Львівської міської ради і не наділена повноваженнями з експлуатаційного утримання спірної дороги.

18. Відповідач аргументував, що посилання третьої особи на ухвалу Львівської міської ради від 16.11.2017 №2585 "Про міський бюджет м. Львова на 2018 рік" про розподіл видатків міського бюджету є додатковим підтвердженням відповідальності Львівської міської ради, оскільки саме депутати міської ради на сесійних засіданнях приймають рішення про розподіл видатків міського бюджету на утримання тих чи інших об`єктів комунальної власності.

19. Відповідач зауважив, що посилання міської ради у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду у справах №904/5489/18 від 16.04.2020, №748/60/17 від 03.04.2019, №554/13464/15-ц від 08.05.2018, №185/8229/16-ц від 20.12.2018, №0508/1310/2012 від 13.02.2019 не є такими, що прийняті за подібних обставин, оскільки відповідачами у зазначених справах були "Служби автомобільних доріг" різних областей України, які є державними організаціями, що належать до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор) та спеціально утворені державою для утримання доріг загального користування за рахунок коштів державного бюджету та забезпечення їх експлуатаційного утримання відповідно до державних стандартів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

20. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятними касаційні скарги щодо доводів скаржників про неправильне застосування апеляційним судом положень статей 1173, 1174 ЦК України, статей 29, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 19 Закону України "Про автомобільні дороги", статей 6, 24 Закону України "Про дорожній рух".

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

21. Відповідно до положень частини першої статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні положення також закріплені у статті 27 Закону України "Про страхування", який є спеціальним для даного виду правовідносин.

22. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у цій справі є вимога позивача в порядку зазначених статей про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП через незадовільний стан автомобільної дороги, що розташована в межах міста Львова. Водночас, позивач у справі визначив відповідачем Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради, оскільки вважав її балансоутримувачем та особою, відповідальною за стан автомобільної дороги, на якій сталась ДТП.

Отже, правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем у зв`язку із виплатою на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої сторони у деліктному зобов`язанні.

23. Місцевий суд, задовольняючи позовні вимоги, зазначив про обґрунтованість доводів позивача, та, з огляду на наявні у матеріалах справи докази та пояснення представників сторін, дійшов висновку, що у даному випадку Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради, як уповноваженій особі (балансоутримувачу автомобільної дороги, на якій мала місце ДТП), було передано Львівською міською радою повноваження щодо її експлуатаційного утримання, а тому вона є відповідальною за завдані збитки.

24. Апеляційний суд, переглядаючи справу, здійснив власну оцінку доказів у справі та встановив відсутність належних та достатніх доказів на обґрунтування висновків про передання на баланс Львівською міською радою спірної дороги відповідачу у 2002 році, зазначив про помилковість висновків місцевого суду щодо встановлення відповідальної особи за експлуатаційне утримання дороги, на якій мала місце ДТП, внаслідок її неналежного утримання, скасував рішення місцевого суду, у задоволенні позовних вимог відмовив з підстав звернення з позовом до неналежного відповідача.

25. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги позивача та частково обґрунтованими доводи, викладені у касаційній скарзі Львівської міської ради, з огляду на таке.

26. Частиною першою статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги" розмежовано поняття "автомобільна дорога" та "вулиця".

Так, відповідно до абзацу 2 частини першої статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги", автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів. Абзацом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що вулиця - це автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів.

Частиною третьою статті 16 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів поділяються на магістральні дороги (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці загальноміського значення (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці районного значення, а також вулиці і дороги місцевого значення.

Отже, вулиця (в розумінні зазначеного Закону) є різновидом автомобільної дороги, яка розташована в межах населеного пункту та державне значення якої визначається законодавцем у залежності від інтенсивності та організації руху.

27. Відповідно до пункту 1.1. Розділу І Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14.02.2012 №54 (далі - Технічні правила), ці Технічні правила є обов`язковими для суб`єктів господарювання незалежно від їх форми власності, які виконують роботи з ремонту і утримання вулиць та доріг.

Абзацом 15 пункту 1.3. розділу І Технічних правил визначено, що технічний облік та паспортизація вулиць (доріг) - комплекс обов`язкових заходів, що проводяться постійно з метою одержання докладних відомостей про наявність та технічний стан вулиць (доріг) і штучних споруд в населених пунктах для раціонального планування робіт з їх реконструкції, ремонту та утримання. Крім того, пунктом 8.10. Технічних правил передбачено, що технічний облік і паспортизацію виконує балансоутримувач вулично-дорожньої мережі.

Отже, вбачається логічним висновок про те, що наявні у населених пунктах вулиці та дороги підлягають обов`язковому виявленню, обліку та утриманню відповідними суб`єктами господарювання (власниками, балансоутримувачами, яким делеговано такі повноваження).

Відтак, для правильного вирішення питання щодо стягнення у порядку суброгації (відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування", статті 993 ЦК України) суми шкоди, завданої внаслідок ДТП, важливим є встановлення фактичного власника чи балансоутримувача вулиці (автомобільної дороги місцевого значення).

28. Частина перша статті 17 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачає, що управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Водночас, частиною другою статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи , а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

29. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 19 Закону України "Про автомобільні дороги", основними обов`язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів ; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами. Отже, такі повноваження виділено законодавцем, як два самостійні повноваження органів місцевого самоврядування.

30. Організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах) відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" віднесено до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, як повноваження у галузі будівництва.

31. А управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню, відповідно до пункту 1 частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" віднесено до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, як повноваження у галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку.

32. Як встановлено апеляційним судом, Рішенням №304 від 18.09.2002 Виконавчого комітету Львівської міської ради було визначено Відділам комунального господарства районних адміністрацій прийняти на баланс вулично-шляхове господарство, штучні споруди та всі об`єкти благоустрою, які розташовані у межах червоних ліній, оформивши приймання-передачу актами відповідного територіального розподілу (том 2, а.с. 48). Однак, доказів передачі спірної дороги за актом приймання-передачі на баланс Відділу комунального господарства Шевченківської районної адміністрації позивачем та третьою особою (Львівською міською радою) суду не надано, а відповідач заперечував ті обставини, що він є балансоутримувачем спірного майна. З огляду на встановлення таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про недоведення позивачем підстав для відповідальності відповідача за експлуатаційний стан дороги, як її балансоутримувача.

33. Дослідивши обставини щодо розподілу повноважень між Львівською міською радою та Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради, апеляційний суд дійшов висновку, що пунктом 4.48 Положення про Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому №977 від 01.11.2016, відповідачу було делеговано повноваження щодо організації за бюджетні кошти капітального та поточного ремонту доріг і вулиць цього населеного пункту. Такі повноваження є складовою частиною самоврядних повноважень Львівської міської ради в галузі будівництва, згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Доказів передання Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради інших самоврядних повноважень, а зокрема, повноважень із забезпечення належного утримання та ефективної експлуатації транспортних магістралей (доріг та вулиць), необхідного рівня та якості послуг населенню внаслідок їх експлуатації, відповідно до пункту 1 частини першої статті 30 цього Закону, учасниками провадження до матеріалів справи не надано.

34. З огляду на таке, касаційний суд, керуючись приписами частин третьої-четвертої статті 41 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яка наділяє відповідні міські ради повноваженнями з визначення обсягу та меж повноважень районних у містах рад та їх органів за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах та забороняє їх зміну без згоди відповідної районної ради протягом даного скликання, не вбачає порушення норм матеріального права при прийнятті висновків апеляційного суду про недоведення позивачем делегування Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради самоврядних повноважень з експлуатаційного утримання транспортних магістралей міста Львова (доріг та вулиць).

35. Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про автомобільні дороги", вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю . Статтею 17 цього Закону регламентовано, що управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться. Пункт 4 частини першої статті 21 цього Закону передбачає, що органи місцевого самоврядування, які управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за обов`язок відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом .

36. Згідно з частиною першою статті 24 Закону України "Про дорожній рух", власники доріг або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, що знаходяться у їх віданні.

Як вбачається з матеріалів справи та прийнятої постанови апеляційного суду, до участі у цій справі третьою особою, яка не заявляла самостійних вимог на стороні відповідача, була залучена Львівська міська рада, яка не заперечувала своїх прав власника спірної дороги як такої, що є комунальною власністю. Апеляційний суд дійшов висновку, що Львівською міською радою не спростовано доводів відповідача про те, що нею не передавалися йому повноваження балансоутримувача спірної дороги та не визначалися повноваження з її експлуатаційного утримання.

37. За встановлених обставин касаційний суд не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права у висновках апеляційного суду про можливість відповідальності за завдану транспортному засобу шкоду, яка відшкодована власнику страховою компанією, саме власником цього комунального майна.

38. З огляду на зазначене та межі касаційного перегляду відповідно до статті 300 ГПК України, які виключають повноваження касаційного суду щодо оцінки та переоцінки доказів у справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи скаржників, викладені у пунктах 9, 13 описової частини цієї постанови.

39. Доводи скаржника (позивача), викладені у пункті 12 описової частини даної постанови щодо порушення порядку подання доказів відповідачем (довідки Шевченківської районної адміністрації 28.04.2020 №36-вих-32076) та про те, що спірна дорога не обліковувалася на балансі відповідача станом на 26.07.2018 та не обліковувалася за ним на 21.01.2020 - на час судового розгляду справи, колегія суддів вважає частково обґрунтованими, оскільки відповідач не був позбавлений можливості подати таку довідку під час розгляду спору в місцевому суді. Разом з тим, прийняття до уваги такого доказу апеляційним судом з порушенням положень частин третьої-шостої статті 80, частини третьої статті 269 ГПК України не призвело до прийняття апеляційним судом неправильного рішення в цілому, оскільки оцінка доказів здійснена апеляційним судом за сукупністю доказів у справі, з відповідним аналізом повноважень відповідача та інших доказів, якими не підтверджено передачі спірного майна за актом приймання-передачі від власника до балансоутримувача. Тому таке порушення не може бути підставою для скасування в цілому обґрунтованої постанови апеляційного суду.

40. З матеріалів справи не вбачається, а Львівською міською радою та позивачем не надано належних та допустимих в розумінні статей 74, 76-77 ГПК України доказів (акти прийому-передачі, документально підтверджений перелік об`єктів, які були передані на баланс адміністрації відповідно до рішення Львівської міської ради №304 від 18.09.2002 та розпорядження міського голови №577 від 25.11.2002) на підтвердження перебування вулиці І. Миколайчука (автомобільної дороги) саме на балансі Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради. Відтак, не вбачається порушенням апеляційним судом принципу змагальності господарського судочинства згідно із статтею 13 ГПК України.

41. Верховний Суд вважає нерелевантними висновки Верховного Суду, які були викладені у постановах від 07.02.2018 у справі №910/18319/16, від 16.04.2019 у справі №927/623/18 та на які посилається у касаційній скарзі позивач, до даних правовідносин з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту цих постанов, Верховний Суд під час розгляду зазначених справ дійшов висновку, що застосування пункту 7 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у скоєнні ДТП.

Разом з тим, при прийнятті постанови Шевченківського районного суду міста Львова від 06.11.2018 у справі №466/7800/18, яка є чинною на час розгляду господарського спору, прямо зазначено, що провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає закриттю без визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення .

Отже, у даному випадку має місце встановлення за чинним судовим рішенням інших обставин справи, ніж ті, які були прийняті до уваги судами у справах №910/18319/16 та №927/623/18.

За зазначених обставин, Верховний Суд не вбачає підстав для відступлення від правового висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.09.2019 у справі №234/16272/15-ц.

42. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника, зазначені в пункті 11 описової частини цієї постанови, оскільки факт настання ДТП іншими учасниками справи не заперечувався. Однак, зазначені доводи скаржника не спростовують правильності висновків апеляційного суду про заявлення позову у справі до неналежного відповідача.

43. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи Львівської міської ради щодо необхідності застосування правових висновків, викладених у постанові №904/5489/18 від 16.04.2020, як таких, що прийняті за встановлення інших обставин справи. У цій справі позов про відшкодування шкоди було заявлено правонаступником власника автомобіля до Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, яка була утворена компетентним державним органом з метою здійснення експлуатаційного утримання дороги загальнодержавного значення, та судами встановлено факт перебування на балансі відповідача дороги, на якій мала місце ДТП внаслідок незадовільного експлуатаційного утримання автомобільної дороги, на якій мало місце ДТП.

Отже, зазначена постанова Верховного Суду прийнята за встановлення інших обставин щодо визначення особи, яка може бути відповідачем у справі про стягнення шкоди, а тому не підтверджує різного застосування судами у справі, яка порівнюється, та у справі №914/2011/19 положень цивільного законодавства про відшкодування шкоди (статей 993, 1166, 1191 ЦК України).

44. Верховний Суд вважає правильним виключити з мотивувальної частини постанови від 08.07.2020 висновки апеляційного суду щодо спростування доводів апелянта про покладення відповідальності на Львівське комунальне підприємство "Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району" з посиланням на те, що суд першої інстанції правильно відхилив ці заперечення відповідача з посиланням на приписи частини другої статті 1172 ЦК України, з огляду на таке.

Позов до Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району" у справі №914/2011/19 не заявлявся, ця особа не була залучена до участі у справі як третя особа на стадії розгляду справи місцевим судом. Відтак, місцевий суд дійшов помилкового висновку про права третьої особи, яка не була залучена до участі у справі, внаслідок чого посилання на правильність висновків місцевого суду в цій частині слід виключити, а зокрема, два абзаци мотивувальної частини постанови апеляційного суду 08.07.2020 на аркуші 10 такого змісту:

"Що стосується доводів апелянта про те, що внаслідок укладення договору №81/Т/18 від 14.03.2018 відповідальність повинна бути покладена на Львівське комунальне підприємство "Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району", то суд першої інстанції правильно відхилив ці заперечення відповідача, оскільки згідно з вимогами ч. 2 ст. 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Окрім того, за умовами договору №81/Т/18 від 14.03.2-18 виконавець несе відповідальність за неналежне виконання своїх послуг перед замовником, а не перед третіми особами."

45. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду та вважає, що позивачем не доведено протиправність поведінки відповідача, яка б полягала у незабезпеченні ним належного утримання автомобільної дороги у межах наданих йому власником повноважень, що спростовує наявність повного складу правопорушення, необхідного для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди з відповідача.

46. Звертаючись з касаційною скаргою, ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" та Львівська міська рада не спростували наведених висновків апеляційного суду та не довели неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення у справі.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" та наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Львівської міської ради, з підстав, зазначених у пункті 44 мотивувальної частини цієї постанови.

Разом з тим, зазначене не призвело до прийняття апеляційним судом неправильного рішення по суті спору, який було заявлено до відповідача. Тому за відсутності інших порушень норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду 08.07.2020 в іншій частині.

В. Судові витрати

48. Судові витрати за розгляд касаційних скарг, відповідно до положень статті 129 ГПК України, слід залишити за скаржниками у зв`язку з недоведенням підстав для скасування постанови апеляційного суду в цілому.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 311, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково.

3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 у справі №914/2011/19 змінити. Виключити з мотивувальної частини постанови Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 два абзаци такого змісту:

"Що стосується доводів апелянта про те, що внаслідок укладення договору №81/Т/18 від 14.03.2018 відповідальність повинна бути покладена на Львівське комунальне підприємство "Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району", то суд першої інстанції правильно відхилив ці заперечення відповідача, оскільки згідно з вимогами ч. 2 ст. 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Окрім того, за умовами договору №81/Т/18 від 14.03.2-18 виконавець несе відповідальність за неналежне виконання своїх послуг перед замовником, а не перед третіми особами."

В решті постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 у справі №914/2011/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.О. Банасько

В.Г. Пєсков