Постанова

від 13.07.2020 по справі 916/2893/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2893/19

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Гайдук В.С.

за участю представників учасників справи :

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Заруба В.П., наказ;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кнокер

на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2020, ухвалене суддею Волковим Р.В. у м. Одеса, повний текст якого складено 10.02.2020

у справі №916/2893/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Кнокер

до відповідачів:

1.Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області

2.Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ЛЕНД ЛТД

3.Державного реєстратора Кам`янської сільської ради Арцизького району Одеської області Тістол Ольги Федорівни

про: скасування рішення, визнання недійсними результатів земельних торгів, визнання недійсним договору оренди землі та скасувати рішення державного реєстратора, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Кнокер звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Тріада МК про скасування рішення Біляївської міської ради Про затвердження проекту землеустрою №793_40/VII від 24.01.2019 та результатів земельних торгів (аукціон №19844, лот: 38329), а саме права Товариства з обмеженою відповідальністю Тріада МК на укладення договору оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Біляївка, вул. Зелений Хутір, б/н, загальною площею 36,5719 га, кадастровий номер: 512101010002:007:1320.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення його законних прав та інтересів щодо здійснення господарської діяльності з видобування піску на земельній ділянці щодо якої Біляївською міською радою прийняті оспорювані рішення. На думку позивача Біляївська міська рада не мала права надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою та затверджувати такий проект, оскільки місце розташування земельної ділянки суперечить генеральному плану населеного пункту, а Управління містобудування незаконно, всупереч генеральному плану м. Біляївка, погодило вищевказаний проект землеустрою.

28.10.2019 від Біляївської міської ради надійшло клопотання про закриття провадження, в якому заявник просив суд закрити провадження по справі №916/2893/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кнокер до Біляївської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Тріада МК про скасування рішення про затвердження проекту землеустрою та результатів земельних торгів, у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Клопотання, з посиланням на п. 10 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, мотивоване тим, що оспорювані рішення прийняті органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень на виконання його владних управлінських функцій, а відтак спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

04.11.2019 до Господарського суду Одеської області від представника позивача надійшла заява про зміну предмета позову та заміну неналежного відповідача, відповідно до якої останній просив суд замінити неналежного відповідача по справі, а саме, замість відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Тріада МК залучити відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю ГРІН ЛЕНД ЛТД ; залучити в якості співвідповідача державного реєстратора Кам`янської сільської ради Арцизького району Одеської області Тістол Ольгу Федорівну; прийняти до розгляду позовну заяву у новій редакції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Кнокер про зміну предмету позову, про заміну неналежного відповідача та залучення співвідповідача задоволено; замінено Товариством з обмеженою відповідальністю Тріада МК належним відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю ГРІН ЛЕНД ЛТД ; залучено в якості співвідповідача Державного реєстратора Кам`янської сільської ради Арцизського р-ну Одеської обл., Тістол Ольгу Федорівну ; прийнято зміну предмету позову, розгляд позовних вимог позивача вирішено здійснювати в такій редакції:

- скасувати рішення Біляївської міської ради Про затвердження проекту землеустрою №793_40/VII від 24.01.2019.

- визнати недійсними результати земельних торгів (аукціон №19844, лот:38329), а саме право ТОВ ГРІН ЛЕНД ЛТД на укладення договору оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Біляївка, вул. Зелений Хутір, б/н, загальною площею 36,5719 га, кадастровий номер: 512101010002:007:1320), який оформлено протоколом 3/1648 від 09.09.2019 про проведення земельних торгів за лотом №168.

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 09.09.2019, укладений між ТОВ ГРІН ЛЕНД ЛТД та Біляївською міською радою Одеської області.

- скасувати рішення державного реєстратора Тістол Ольги Федорівни про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 49136208 від 11.10.2019, яким за ТОВ ГРІН ЛЕНД ЛТД було зареєстровано право оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Біляївка, вул. Зелений Хутір, б/н, загальною площею 36,5719 га, кадастровий номер: 512101010002:007:1320.

15.01.2020 від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження, в якому заявник зазначав, що з метою встановлення невідповідності місця розташування земельної ділянки генеральному плану м. Біляївка як основної підстави для задоволення позову, ним було подано заяву про проведення експертизи з питань землеустрою, у зв`язку з чим вважав за доцільне зупинити провадження у справі № 916/2893/19 до завершення експертизи з питань землеустрою, що здійснюється Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю Кнокер .

Ухвалою, яка постановлена в судовому засіданні 29.01.2020 та занесена до протоколу судового засідання, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Кнокер про зупинення провадження залишено без задоволення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2020 у справі №916/2893/19 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Кнокер відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з недоведеності обставин порушення прав позивача на ведення господарської діяльності внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки (кадастровий номер 5121010100:02:007:1320) та її подальшого передання в оренду, зважаючи, що:

звернення позивача до органу місцевого самоврядування з метою отримання дозволу на користування надрами не може гарантувати позивачеві отримання такого дозволу;

матеріали справи не містять доказів оскарження рішення Біляївської міської ради №1012-49 від 06.09.2019 Про не погодження надання надр у користування та власне самої заяви та документів, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю Кнокер з метою отримання дозволу на користування надрами.

Додатково судом також зазначено, що земельна ділянка, щодо якої прийнято оскаржуване рішення, та яка є предметом договору оренди, знаходиться у межах родовища піску, проте позивачем не надано доказів того, що така земельна ділянка знаходиться у межах позначення піщаного кар`єру на генеральному плані міста, у зв`язку з чим доводи щодо невідповідності проекту землеустрою генеральному плану м. Біляївка відхилені судом як необґрунтовані.

Відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування зумовила й висновок суду про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди землі б/н від 09.09.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відпоівдальінстю ГРІН ЛЕНД ЛТД та Біляївською міською радою Одеської області та скасування рішення державного реєстратора як похідної вимоги.

Вирішуючи питання підвідомчості даного спору судам господарської юрисдикції, у світлі поданого відповідачем-1 клопотання про закриття провадження, місцевий господарський суд виходив з того, що даний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення Про затвердження проекту землеустрою , не мав публічно-правових відносин саме з позивачем (зазначене відповідає правовій позиції ВП ВС, викладеній у постанові від 15.01.2020 по справі № 821/412/17). В свою чергу, обґрунтування позову порушенням прав позивача на здійснення господарської діяльності обумовлює розгляд даної справи саме у порядку господарського судочинства.

Не погодившись з означеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Кнокер звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2020 у справі №916/2893/19 скасувати та задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кнокер .

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, визнання встановленими недоведених обставин справи, неповне з`ясування обставин справи, у томі числі, щодо:

неможливості отримання дозволу на користування надрами, у зв`язку з тим, що Біляївська міська рада передала земельну ділянку, що передбачена генеральним планом для кар`єру, Товариству з обмеженою відповідальністю ГРІН ЛЕНД ЛТД , що й стало підставою для відмови у погодженні позивачеві надання надр у користування;

невідповідності розташування земельної ділянки генеральному плану населеного пункту, що є підставою для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою та в затвердженні такого проекту;

не наведення у рішенні міської ради про не погодження користування надрами жодної з визначених ч. 5 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності підстав для відмови;

наявності у матеріалах справи звіту з оцінки впливу на довкілля, з якого вбачається відсутність негативного впливу запланованого кар`єру на навколишнє середовище.

При цьому, апелянт також наголошував, що ним було надано достатню кількість документів, що підтверджують намір позивача та конкретні дії, спрямовані на розробку надр, зокрема, долучених до письмових пояснень від 29.11.2019.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.03.2020 для розгляду вказаної справи сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Богацька Н.С., судді Діброва Г.І., Принцевська Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кнокер на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2020 у справі №916/2893/19 залишено без руху; Товариству з обмеженою відповідальністю Кнокер встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 11 526,00 грн, доказів направлення іншим учасникам справи копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення, протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; попереджено Товариство з обмеженою відповідальністю Кнокер , що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута скаржнику.

14.04.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Кнокер надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, у якому останній просить відкрити апеляційне провадження у справі №916/2893/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Кнокер на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2020, додавши до вказаного клопотання квитанцію №ПН1483 від 02.04.2020 про сплату судового збору в сумі 11 526,00 грн. за подання апеляційної скарги, а також докази направлення апеляційної скарги іншим учасникам справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю Кнокер поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2020 у справі №916/2893/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Кнокер на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2020 у справі №916/2893/19; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами його направлення учасникам справи) 10 днів з дня вручення даної ухвали, але не менший, ніж 10 днів з дня закінчення карантину, установленого Урядом України, у зв`язку із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19); роз`яснено іншим учасникам справи їх право у строк 10 днів з дня вручення даної ухвали, але не менший, ніж 10 днів з дня закінчення карантину, установленого Урядом України, у зв`язку із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище статті, або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення чи залишення без розгляду; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2020 у справі №916/2893/19 до закінчення апеляційного перегляду.

03.06.2020 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшло клопотання про долучення доказів у справі, відповідно до якого останній просить суд визнати поважними причини пропуску строку на подачу доказів, а саме висновку експерта №1572/20-41 від 08.04.2020, поновити такий строк та долучити до матеріалів справи №916/2893/19 вказаний висновок експерта.

В обґрунтування вказаного клопотання скаржник зазначає, що ним було подано до суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі для необхідності проведення вищезазначеної експертизи, однак судом було відмовлено позивачу у задоволенні вказаного клопотання та проведено розгляд справи за відсутності висновків експертизи. Таким чином, апелянтом отримано висновки експертизи вже після подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, що зумовило неможливість подання відповідних доказів раніше чи разом з апеляційною скаргою.

Крім того, як на підставу неможливості подання доказів у строк, визначений Господарським процесуальним кодексом України, скаржник посилається на отримання результатів експертизи під час дії на території України карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 Про запобігання поширенню на території України респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 .

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 справу №916/2893/19 призначено до розгляду на 30.06.2020 о 14:00 год.; іншим учасникам справи запропоновано у строк до 26.06.2020 письмово викласти свої міркування/заперечення відносно клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Кнокер про долучення доказів у справі.

Представник апелянта в судове засідання не з`явився, надіславши на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із продовженням дії карантину, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на строк до 31.07.2020, погіршенням самопочуття та необхідністю звернення за медичною допомогою.

Представник Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області в судове засідання з`явився, через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити в силі, зазначаючи про недоведеність обставин порушення прав позивача на здійснення господарської діяльності із видобутку піску; заперечуючи проти поданого апелянтом клопотання про долучення доказів у справі, відповідач-1 вказував на недоведеність об`єктивних причин неможливості подання відповідних доказів в межах підготовчого провадження під час розгляду справи в суді першої інстанції, суперечність та неповноту наданого висновку експерта №1572/20-41 від 08.04.2020.

Вказаний відзив на апеляційну скаргу, відповідно до ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням частини 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, долучено до матеріалів справи.

Наведені скаржником причини неможливості забезпечення явки представника в судове засідання судовою колегією визнані поважними, у зв`язку з чим, з метою усунення порушення рівності та змагальності учасників справи, створення сторонам умов для встановлення фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження, в судовому засіданні 30.06.2020, відповідно до ст.ст. 216, 233, 270 Господарського процесуального кодексу України, оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 13.07.2020 о 14:30год.

13.07.2020 від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із перебуванням у відпустці, на підтвердження чого надано наказ 09-07/20 від 09.07.2020.

Представник відповідача-1 в судове засідання з`явився, надав усні пояснення, підтримав доводи та заперечення, які викладені письмово, просив у задоволенні клопотання про долучення додаткових доказів та у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Відповідачі-2, 3 передбаченими п. 2 ч. 1 ст. 42, ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України правами не скористались, участь повноважних представників у судовому засіданні не забезпечили, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу ч. 3 ст. 263, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України та зважаючи на належне повідомлення останніх про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення.

При розгляді вказаного клопотання судом враховано, що явка повноважного представника позивача в судове засідання 13.07.2020 обов`язковою не визнавалась, він був належним чином сповіщений про час та місце проведення судового засідання, відтак його неприбуття в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а правова позиція щодо оскарженого судового рішення викладена та доведена до суду в поданій ним апеляційній скарзі.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що апеляційне провадження у даній справі триває з квітня 2020 року, розгляд справи відкладався за клопотанням представника, проте наступного судового засідання повноважний представник вдруге не прибув до судового засідання заявивши клопотання про відкладення, втім, останнє не містить жодного обґрунтування неможливості проведення судового засідання за відсутності належним чином повідомленого скаржника.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З приводу поданого апелянтом клопотання про долучення додаткових доказів, колегія суддів зауважує, що положення ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість прийняття додаткових доказів у разі їх існування на момент розгляду справи в суді першої інстанції.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18 та від 04.04.2019 у справі № 918/329/18.

Представлений апелянтом висновок експерта №1572/20-41 було складено 08.04.2020, тобто вже після ухвалення судом оскаржуваного рішення.

Отже, такі докази, не існували на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 30.01.2020, що в контексті положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України унеможливлює їх залучення до матеріалів справи на стадії апеляційного перегляду.

Доводи заявника щодо неможливості подання вказаних доказів суду першої інстанції, внаслідок відхилення клопотання про зупинення провадження, судовою колегією до уваги не приймаються, адже саме заявник був ініціатором даного спору та в якості підстав позову наводив обставини невідповідності проекту землеустрою вимогам чинного законодавства. Даний позов пред`явлено 30.09.2020, провадження у справі відкрито 04.10.2020, у той же час з відповідною заявою до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про проведення експертизи із питань землеустрою на замовлення учасника справи, позивач звернувся лише 09.01.2020. Отже, позивач (апелянт) мав достатньо часу для підготовки та подання суду доказів на підтвердження власної правової позиції, як на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, так і до початку запровадження на території України карантинних заходів, спрямованих на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника Біляївської міської ради, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Біляївської міської ради №680-35/VII від 30.08.2018 Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності, право на які виставляються на земельні торги (т.1 а.с. 15) було затверджено перелік земельних ділянок комунальної власності, право на які виставляються на земельні торги окремими лотами, зокрема, земельна ділянка загальною площею 40,0 га для іншого сільськогосподарського призначення КВЦПЗ 01.13 (для закладання багаторічних плодових насаджень та інш.), яка розташована за адресою: вул. Біляївка, вул. Зелений Хутір, б/н.

Рішенням Біляївської міської ради №713-37/VII Про внесення змін до рішення сесії Біляївської міської ради від 31.10.2018 (т.1 а.с. 16) було внесено зміни у п. 1 рішення сесії Біляївської міської ради №680-35/VII від 30.08.2018 Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності, право на які виставляються на земельні торги та викладено у редакції, в якій затверджено перелік земельних ділянок комунальної власності право оренди на які виставляються окремими лотами, зокрема, земельна ділянка орієнтовною площею 40,0 га, яка розташована за адресою: м. Біляївка, вул. Зелений Хутір, б/н цільове призначення А 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення, вид використання - для закладання багаторічних плодових та інших насаджень. Управлінню містобудування, землевпорядкування та комунального майна Біляївської міської ради укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю Земагросервіс щодо підготовки лотів до проведення земельних торгів та проведення торгів з продажу прав оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 20,0 га та 40,0 га.

Відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №1239/165-18 від 05.12.2018 (т.1 а.с.16) земельна ділянка орієнтовною площею 36,5719 га для закладання багаторічних плодових та інших насаджень, розташована в м. Біляївка, вул. Зелений Хутір, б/н Одеської області згідно звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності станом на 1 січня 2016 року (форми 6-ЗЕМ) враховується в рядку 96 ф. 6-зем - землі, не надані у власність та постійне користування у межах населених пунктів, в графі 5 ф. 6-зем - рілля.

Рішенням Біляївської міської ради №715-37/VII від 31.10.2018 Про надання дозволу та виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (т.1 а.с. 15) Біляївській міській раді в особі управління містобудування, землевпорядкування та комунального майна було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 40,0 га, яка розташована за адресою: м. Біляївка, вул. Зелений Хутір, б/н цільове призначення А.01.13. для іншого сільськогосподарського призначення, вид використання - для закладання багаторічних плодових та інших насаджень.

Управлінням містобудування, землевпорядкування та комунального майна Біляївської міської ради було надано висновок №108/02-04 від 14.12.2018, відповідно до якого Управлінням погоджено проект землеустрою (т.1 а.с.22).

Рішенням Біляївської міської ради №793_40/VII від 24.01.2019 затверджено Біляївській об`єднаній територіальній громаді в особі Біляївської міської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності загальною площею 36,5719 га (кадастровий номер 5121010100:02:007:1320) за цільовим призначенням А.01.13 - для іншого сільськогосподарського призначення, вид використання - для закладання багаторічних плодових та інших насаджень, яка розташована за адресою: м. Біляївка, вул. Зелений Хутір, б/н (т.1 а.с. 24).

Копія проекту землеустрою міститься у матеріалах справи (т.1 а.с. 169-235).

Рішенням Біляївської міської ради №1012-49 від 06.09.2019 (т.2 а.с.39) Про не погодження надання надр у користування Біляївська міська рада, вирішила:

1.Не погоджувати надання надр у користування Товариству з обмеженою відповідальністю Кнокер з метою видобування пісків та гравійно-піщаних порід Південної ділянки Біляївського родовища, що знаходиться за 100 метрів на захід від північно-західної околиці м. Біляївка Одеської області.

2.Схвалити з вказаного питання звернення депутатів Біляївської міської ради до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державної служби геології та надр України, Одеської області та Біляївської районної рад (Додаток 1 до рішення), а також Товариства з обмеженою відповідальністю Кнокер (Додаток 2 до рішення).

Додатком 1 до вказаного рішення є Звернення депутатів Біляївської міської ради до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державної служби геології та надр України, Одеської обласної та Біляївської районної рад (т.2 а.с.40-41), підписане Біляївським міським головою. Відповідно до цього звернення, Біляївська міська рада, враховуючи велику соціальну занепокоєність громади щодо можливості відкриття чергового кар`єру, реагуючи на численні колективні звернення мешканців міста, маючи неодноразовий досвід щодо безстрокового перекриття руху транспорту громадою, у зв`язку з тим, що вантажний транспорт, який перевозить пісок, знищив дорожнє покриття та від його руху тріскаються житлові будинки, звертається з проханням тимчасово обмежити або навіть не надавати відповідні спеціальні дозволи на користування надрами до комплексного вирішення вказаних питань на території міста.

Додатком 2 до рішення є Звернення депутатів Біляївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Кнокер (т.2 а.с.42-43), підписане Біляївським міським головою. Відповідно до цього звернення, Біляївська міська рада, враховуючи велику соціальну занепокоєність громади щодо можливості відкриття чергового кар`єру, реагуючи на численні колективні звернення мешканців міста, маючи неодноразовий досвід щодо безстрокового перекриття руху транспорту громадою, у зв`язку з тим, що вантажний транспорт, який перевозить пісок, знищив дорожнє покриття та від його руху тріскаються житлові будинки, вказує, що прийняла рішення про не погодження надання надр у користування.

Вказане рішення Біляївською міською радою прийняте на підставі ст. ст. 13, 140 Конституції України, п.34 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 12 Земельного кодексу України, ст. 10 Кодексу України про надра, п.9 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615, звернення Державної служби геології та надр України від 14.08.2019 №16701/01/12-19 та враховуючи пропозиції постійної комісії з питань екології, земельних відносин, раціонального використання земельних і природних ресурсів, що відповідно до наданих документів Південна ділянка Біляївського родовища знаходиться в межах земельної ділянки військового містечка №Біляївка-6 (землі державної власності, кадастровий номер 5121010100:02:007:1309) та земельної ділянки сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5121010100:02:007:1320) щодо якої оголошено земельні торги для передачі її у користування на умовах оренди.

Відповідно до Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №727-ДК/674/АП/09/01/-19 від 20.11.2019 Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в Одеській області (а.с. 238-242) зазначено, що при вивченні проекту землеустрою вказаної земельної ділянки встановлено, що в матеріалах проекту є висновок архітектури, який видано без урахування ст.ст. 2,17,21 Закону України Про основи містобудування . Водночас встановлено, що порушення вимог земельного законодавства при проведенні перевірки не встановлені.

Згідно протоколу проведення земельних торгів за лотом №1648 від 09.09.2019 (т.1 а.с.92-93) переможцем земельних торгів (назва лота: земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка не надана у власність чи користування, загальною площею 36,5719 га ріллі, що розташована за адресою: Одеська область, м. Біляївка, вул. Зелений Хутір, б/н, кадастровий номер 5121010100:02:007:1320, для іншого сільськогосподарського призначення, вид використання - для закладання багаторічних плодових та інших насаджень) стало Товариство з обмеженою відповідальністю ГРІН ЛЕНД ЛТД .

На підставі протоколу проведення земельних торгів між Біляївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю ГРІН ЛЕНД ЛТД було укладено Договір оренди землі від 09.09.2019 (т.2 а.с.60-67), відповідно до якого в оренду було передано земельну ділянку кадастровий номер 5121010100:02:007:1320, площею 36,5719 га.

11.10.2019 право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5121010100:02:007:1320, площею 36,5719 га) за Договором оренди землі строком на 7 років (серія та номер: б/н, виданий 09.09.2019, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю ГРІН ЛЕНД ЛТД та Біляївська міська рада Одеської області), - було зареєстровано державним реєстратором Тістол Ольгою Федорівною Кам`янської сільської ради Арцизького району Одеської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49136208. Зазначене підтверджується інформаційної довідкою №185702642 (т.1 а.с. 94-95).

Сутність розглянутого спору полягає у скасуванні рішення Біляївської міської ради Про затвердження проекту землеустрою №793_40/VII від 24.01.2019, визнанні недійсними результатів земельних торгів (аукціон №19844, лот:38329), а саме право ТОВ ГРІН ЛЕНД ЛТД на укладення договору оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Біляївка, вул. Зелений Хутір, б/н, загальною площею 36,5719 га, кадастровий номер: 512101010002:007:1320), який оформлено протоколом 3/1648 від 09.09.2019 про проведення земельних торгів за лотом №168, визнанні недійсним договору оренди землі б/н від 09.09.2019, укладений між ТОВ ГРІН ЛЕНД ЛТД та Біляївською міською радою Одеської області та скасуванні рішення державного реєстратора Тістол Ольги Федорівни про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 49136208 від 11.10.2019, яким за ТОВ ГРІН ЛЕНД ЛТД було зареєстровано право оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Біляївка, вул. Зелений Хутір, б/н, загальною площею 36,5719 га, кадастровий номер: 512101010002:007:1320.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття охоронюваний законом інтерес як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У практиці Європейського суду з прав людини концепт законних очікувань характерно застосовується у зв`язку з певним правом, що гарантується Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). Найширша практика стосується захисту законних очікувань щодо ефективного здійснення права власності (статті 1 Протоколу), що не в останню чергу пов`язано з автономним значенням концепцій власність (property) та майно (possessions) у праві Конвенції.

Уперше у цьому контексті, концепт законних очікувань було застосовано в справі Pine Valley Developments Ltd. and others v. Ireland, в якій компанія-заявник, що купила земельну ділянку, отримавши дозвіл на будівництво, була визнана Європейським судом такою, що мала законні очікування розвивати спірну територію, а відповідний дозвіл, який не міг бути відкликаний адміністративний органом, що його видав, був визнаний складовою частиною власності заявника в розумінні статті 1 Протоколу № 1, а отже, охоронюваним за правом Конвенції об`єктом. У подальшому концепт захисту законних очікувань у контексті статті 1 Протоколу № 1 зазнав детальнішої розробки в межах вироблених Європейського суду з прав людини підходів до тлумачення поняття майно , яке Європейський суд з прав людини розповсюдив як на існуюче майно , так і на активи (фонди), включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності . У цьому контексті Європейський суд з прав людини також установив, що законні очікування не можуть виникати у випадках, коли існує спір щодо правильної інтерпретації і застосування національного права, а також, що для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатись активом , вона повинна мати обґрунтовану законну підставу (sufficient basis in national law) або бути підтвердженою національною судовою практикою. У випадку, якщо ці умови дотримані, концепт законних очікувань може бути застосованим до вирішення справи.

В свою чергу, умовою наявності законного очікування в розумінні практики Європейського суду з прав людини є достатні законні підстави (sufficient legal basis) в національному праві або усталена практика публічної адміністрації. Іншими словами, законне очікування - це очікування можливості (ефективного) здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права.

За змістом ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Позивач зазначає, що прийняття Бліяївською міською радою оспорюваного рішення про затвердження проекту землеустрою унеможливило отримання ним надр у користування та призвело до порушення його законних прав та інтересів на ведення господарської діяльності з видобуванні піску.

До матеріалів справи позивачем додано звіт про розвідку родовища твердих корисних копалин (геолого-економічна оцінка залишкових запасів пісків і піщано-галькових порід ділянки Південна Біляївського родовища у Біляївському районі Одеської області) (т.1 а.с. 149-150), відповідно до якого геологічний звіт затверджено та передано на розгляд до Державної комісії України по запасах корисних копалин.

Відповідно до Протоколу №4685 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 14.02.2019 (Південна ділянка Біляївського родовища пісків і гравійно-піщаних порід) (т.1 а.с.161-168) Товариству з обмеженою відповідальністю Кнокер було рекомендовано, зокрема, внести до тексту звіту, його назви, графічних додатків зміни та доповнення відповідно до рішень цього протоколу та зауважень експертизи; протягом 3 років з часу отримання спеціального дозволу на користування надрами опрацювати та подати на державну експертизу до ДКЗ матеріали детальної геолого-економічної оцінки запасів пісків і гравійно-піщаних порід Південної ділянки Біляївського родовища; до початку робіт з детальної розвідки і видобувних робіт у межах ділянки родовища отримати необхідні погодження та оформити документи, що визначені законодавством; контролювати якість корисної копалини і товарної продукції; проводити маркшейдерський і геологічний супровід під час проведення видобувних робіт; розглянути доцільність узгодження використання геологічної інформації, застосованої для геолого-економічної оцінки Південної ділянки Біляївського родовища в порядку, що визначений Постановою КМУ від 07.11.2018 №939 Питання розпорядження геологічною інформацією ; виконати радіаційно-гігієнічну оцінку корисної копалини родовища (ділянки) відповідно до вимог ДКВ під час проведення детальної геолого-економічної оцінки порід родовища, проводити постійний радіаційний контроль за відповідністю сировини та продукції з неї вимогам НРБУ-97; довивчити породи розкриву з метою встановлення можливих напрямів їх промислового використання. Вказано, що цей протокол підлягає розгляду й уведенню в дію Державною службою геології та надр України.

22.10.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю НЦ-ЕКСПЕРТ на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю Кнокер було виготовлено звіт з оцінки впливу на довкілля Видобування пісків та гравійно-піщаної породи на Південній ділянці Біляївського родовища в Біляївському районі Одеської області (т.1 а.с. 151-152).

Міністерством енергетики та захисту довкілля України Товариству з обмеженою відповідальністю Кнокер 17.10.2019 було видано висновок з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності з Видобування пісків та гравійно-піщаної породи на південній ділянці Біляївського родовища в Біляївському районі Одеської області №7-03/12-20197114050/1 (т.1 а.с.153-160).

Правове регулювання відносин, пов`язаних із користуванням надрами та земельними ділянками для розробки надр, здійснюється у відповідності до положень Конституції України, Кодексу України про надра, Земельного кодексу України, Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 (з наступними змінами та доповненнями) та іншими актами законодавства України.

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно зі ст. 10 вказаного Закону України сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 10 Кодексу України про надра визначено, що до відання сільських, селищних, міських та районних рад і рад об`єднаних територіальних громад на їх території у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами, належить:

1) погодження надання надр у користування з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин місцевого значення;

2) реалізація місцевих програм розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання та охорони надр;

3) обмеження діяльності підприємств, установ, організацій і громадян у випадках і порядку, передбачених цим Кодексом;

4) здійснення контролю за використанням та охороною надр;

5) вирішення інших питань у сфері регулювання гірничих відносин у межах своєї компетенції.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що питання погодження надання надр у користування входить до виключної компетенції Українського народу, який здійснює право власності, зокрема, через органи місцевого самоврядування.

Колегія суддів також враховує, що за змістом ст. 18 Кодексу України про надра надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів. Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.

Як унормовано ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Категорії земель, за приписами ст. 19 Земельного кодексу України визначаються з урахуванням основного цільового призначення земель. Частина перша згаданої статті визначає перелік таких категорій земель, до яких зокрема відносяться землі сільськогосподарського призначення (пункт а ) та землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункт ж ).

Одночасно, приписами ст. 23 Земельного кодексу України встановлено, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру.

Для будівництва промислових підприємств, об`єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов`язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України).

Як вбачається з наявної у матеріалах справи технічною документацією на землю, та, зокрема, довідкою Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №1239/165-18 від 05.12.2018 (т.1 а.с.16) спірна земельна ділянка, яка розташована в м. Біляївка, вул. Зелений Хутір, б/н Одеської області, згідно звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності станом на 1 січня 2016 року (форми 6-ЗЕМ) враховується в рядку 96 ф. 6-зем - землі, не надані у власність та постійне користування у межах населених пунктів, в графі 5 ф. 6-зем - рілля.

Матеріали справи не містять доказів віднесення спірної земельної ділянки до іншої категорії земель.

В свою чергу, при дослідженні роздруківки та схеми, яка міститься на веб-порталі, судом було встановлено, що земельна ділянка, яка була передана в оренду, знаходиться в межах частини міста Біляївка, де на плані позначено (мовою оригіналу) месторождение песка . Межі вказаних родовищ піску чітко на генеральному плані не позначені. При цьому позначення 60 (мовою оригіналу) песчаный карьер знаходиться у межах правої частини зазначеного родовища та не може беззаперечно свідчити про те, що при розробці та затвердженні генерального плану міста було передбачено функціонування піщаного кар`єру на всій території родовища піску.

Так само за змістом наданих позивачем звіту оцінки впливу на довкілля та висновку оцінки впливу на довкілля Біляївське родовище піску та гравійно-піщаної породи розкрите в північній частині родовища існуючим покинутим кар`єром, на даний час родовище не розробляється.

Законом України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Вказане свідчить про те, що надра, які існують, можуть не використовуватися як у даний конкретний період, так і взагалі. Саме з метою виявлення доцільності (економічної, соціальної тощо) використання надр існує процедура попереднього погодження надання надр у користування відповідними органами, які здійснюють право власності від імені Українського народу.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Отже, як правомірно зазначено судом першої інстанції, наявність родовища, позначеного на генеральному плані міста, не може позбавляти Біляївську міську раду права на розпорядження землею комунальної власності у межах власних повноважень та в інтересах територіальної громади.

Матеріали справи не містять доказів наявності у позивача будь-якого речового права на спірну земельну ділянку (кадастровий номер 5121010100:02:007:1320).

Посилання позивача на те, що він вів перемовини із контрагентами щодо отримання необхідної техніки та здійснював інші дії, спрямовані на ведення відповідної господарської діяльності, не підтверджені відповідними доказами.

За таких обставин, враховуючи, що згідно наявних у матеріалах справи доказів, спірна земельна ділянка віднесена до категорії інші землі сільськогосподарського призначення, враховуючи встановлену Земельним кодексом України пріоритетність використання таких земель саме у сільськогосподарських цілях, а не у промислових, а також, оскільки положення ст. ст. 18, 19 Кодексу України про надра, не містять імперативної норми про обов`язкове надання земельної ділянки у оренду користувачу надр, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності у позивача права на захист законного інтересу / законних очікувань , оскільки таке право не є безумовним.

Встановлена недоведеність обставин порушення прав чи охоронюваного законом інтерес позивача внаслідок прийняття Бліляївською міською радою рішення Про затвердження проекту землеустрою №793_40/VII від 24.01.2019 є самостійною та достатньої підставою для відмови в позові в цій частині.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Посилання скаржника на не наведення у рішенні міської ради Про не погодження надання надр у користування №1012-49 від 06.09.2019 жодної з визначених ч. 5 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності підстав для відмови, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки вказане рішення не є предметом розгляду даної справи.

В свою чергу, відмова у задоволенні вищевказаних вимог зумовлює висновок й про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди землі б/н від 09.09.2019, укладеного між ТОВ ГРІН ЛЕНД ЛТД та Біляївською міською радою Одеської області та скасування рішення державного реєстратора як похідної вимоги.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Кнокер залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2020 у справі №916/2893/19 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом судового рішення, підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 271, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кнокер залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2020 у справі №916/2893/19 - без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.07.2020.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська