Постанова

від 21.07.2020 по справі 910/4129/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2020 р. Справа№ 910/4129/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 21.07.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 (повний текст ухвали складено 05.02.2020)

у справі №910/4129/17 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО КАПІТАЛ БУД"

до 1. Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про відшкодування шкоди у розмірі 172000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 відмовлено Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019.

Відмовляючи у задоволенні заяви Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019, суд першої інстанції виходив з того, що заходи, запропоновані Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві, фактично стосуються зміни рішення по суті, а не зміни способу і порядку його виконання. При цьому, суд зазначив, що право стягувача на отримання належних йому коштів за заподіяну йому шкоду, що визнано рішенням суду, і яке, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, вважається "майном", не може залежати від суб`єктивної волі органу держави чи самоврядування щодо виділення цих коштів.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Господарського міста Києва від 27.01.2020 у справі №910/4129/17, задовольнити заяву Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що для виконання наказу Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 у справі №910/4129/17 необхідно здійснити заходи, передбачені Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 №45) та Порядком використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 №415, враховуючи, що відповідальним за підготовку та подання проектів рішень про місцевий бюджет на відповідний рік та про виділення коштів з резервного фонду бюджету є уповноважений місцевий орган - Київська міська рада за погодженням з Департаментом, а також враховуючи те, що в судовому наказі не зазначено рахунок, з якого підлягають стягненню завдана шкода, а бюджетними програмами не передбачено видатків на відшкодування шкоди, та у зв`язку з відсутністю механізму списання коштів, які не зараховуються до місцевих бюджетів, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві позбавлено можливості виконати відповідний судовий наказ.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №910/4129/17 залишено без руху та встановлено скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги - надання доказів на підтвердження повноважень особи, що підписала апеляційну скаргу. При цьому судом встановлено, що в апеляційній скарзі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві підписантом зазначено "начальник ОСОБА_1, однак стоїть штамп "згідно з оригіналом" та підпис, який візуально відрізняється від підпису, що міститься в наказі №231-ос від 22.11.2019 (в графі підписанта міститься прізвище ОСОБА_1 ).

17.03.2020 до Північного апеляційного господарського суду від Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано апеляційну скаргу, в графі підписанта якої міститься підпис та зазначене посадове становище підписанта - начальник Грицун Т.

Встановивши не надання апелянтом доказів на підтвердження повноважень особи, що підписала апеляційну скаргу, подану 24.02.2020 Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві (вх. №09.1-04.1/1721/20 від 27.02.2020), та зазначивши, що всупереч вимогам ухвали Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 апелянтом подано іншу апеляційну скаргу, судом апеляційної інстанції 26.03.2020 постановлено ухвалу про повернення апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 22.06.2020 скасовано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.03.52020 у справі №910/4129/17; справу направлено до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №910/4129/17; призначено розгляд апеляційної скарги на 21.07.2020.

В судове засідання апеляційної інстанції 21.07.2020 з`явились представники відповідачів, третьої особи; представник позивача не з`явився про поважність причин нез`явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники справи належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення сторонам, третій особі.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача 2 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського міста Києва від 27.01.2020 у справі №910/4129/17, задовольнити заяву Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019.

В судовому засіданні представники відповідача 1 та третьої особи заперечували проти апеляційної скарги, просили суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

04 лютого 2019 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про стягнення з бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО КАПІТАЛ БУД" 484036,00 грн шкоди, стягнення з Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО КАПІТАЛ БУД" 6520,00 грн витрат на експертизу, стягнення з Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Державного бюджету України 7260,54 грн судового збору.

01 липня 2019 року Господарський суд міста Києва видав відповідні накази.

03.01.2020 Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві звернулося до місцевого господарського суду з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, визначивши належного боржника - Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зобов`язати Київську міську раду та Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передбачити у міському бюджеті кошти на відшкодування шкоди або виділення коштів з резервного фонду бюджету.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач 2 зазначає про неможливість виконання наказу Господарського суду міста Києва від 01.07.2019, посилаючись на те, що рішенням Київської міської ради від 13 грудня 2018 року №416/6467 "Про бюджет міста Києва на 2019 рік" не передбачено коштів для відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам, також не включено пропозиції щодо видатків на цю мету й до проекту рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2020 рік", який було схвалено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська адміністрація) від 12.11.2019 №1956. При цьому заявник зазначив, що згідно із пунктами 41-44 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 № 45) (далі - Порядок № 845), здійснюється безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, зокрема заподіяної фізичним та юридичним особам. Орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів місцевого бюджету за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених рішенням про місцевий бюджет на зазначену мету (пункт 43 Порядку № 845). Відповідно до пунктів 44-46 Порядку №845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів місцевого бюджету згідно з пунктом 41 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, орган Казначейства подає протягом місяця з дня надходження виконавчих документів місцевому фінансовому органові пропозиції щодо внесення змін до рішення про місцевий бюджет або виділення коштів з резервного фонду місцевого бюджету на зазначену мету. Орган Казначейства відкладає безспірне списання коштів місцевого бюджету та поновлює його з дати набрання чинності рішенням про внесення змін до рішення про місцевий бюджет або виділення коштів з резервного фонду місцевого бюджету на зазначену мету. У разі невнесення змін до рішення про місцевий бюджет або неприйняття рішення про виділення коштів з резервного фонду місцевого бюджету орган Казначейства повідомляє суду, який прийняв рішення про стягнення коштів, щодо наявності обставин, які перешкоджають виконанню такого рішення. Відповідно до Бюджетного кодексу України рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає відповідна місцева рада. Порядком використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 №415 (далі - Порядок № 415), визначено, що рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймається тільки в межах призначення на цю мету у відповідному бюджеті. Згідно із пунктами 22, 23 та 28 Порядку відповідальним за підготовку та подання проектів рішень про виділення коштів з резервного фонду бюджету є уповноважений місцевий орган. Уповноважений місцевий орган погоджує проект рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету з місцевим фінансовим органом і подає його в установленому порядку на розгляд місцевій держадміністрації, виконавчому органу відповідної ради. Казначейство, його територіальний орган (а у разі відсутності - місцевий фінансовий орган) після внесення змін до розпису бюджету здійснює його виконання в установленому порядку. Згідно із Положенням про Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08 лютого 2018 року № 161 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент), є місцевим фінансовим органом. Таким чином, для виконання рішення суду необхідно здійснити заходи, передбачені Порядком №845 та Порядком №415, враховуючи, що відповідальним за підготовку та подання проектів рішень про місцевий бюджет на відповідний рік та про виділення коштів з резервного фонду бюджету є уповноважений місцевий орган - Київська міська рада за погодженням з Департаментом. На думку заявника, Головне управління казначейства матиме підстави здійснити виконання рішення суду в установленому порядку лише після виконання зазначених заходів.

Виходячи зі змісту статті 331 ГПК України за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини третьої ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Поняття спосіб та порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Колегія суддів вважає, що заходи, запропоновані Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві, фактично стосуються зміни рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішення питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, та не стосуються зміни способу і порядку його виконання, що, відповідно, є підставою для відмови у задоволенні заяви.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування судового рішення, а тому відхиляються судом.

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №910/4129/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4129/17 повернути Господарському суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.07.2020.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

С.Р. Станік