Постанова

від 15.12.2020 по справі 910/4129/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2020 р. Справа№ 910/4129/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Кропивної Л.В.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Кендюх Т.В., посвідчення №242 від 24.12.2019 року;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

за заявою Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про виправлення помилки в наказі суду у господарській справі

на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.08.2020 року про виправлення помилки в наказі

у справі №910/4129/17 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО КАПІТАЛ БУД"

до 1. Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про відшкодування шкоди у розмірі 742 386, 00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2020 року у задоволенні заяви Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про виправлення помилки в наказі господарського суду міста Києва від 01.07.2019 року у справі №910/4129/17 відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 20.08.2020 року у справі №910/4129/17. Задовольнити заяву про виправлення помилки у виконавчому документі по справі №910/4129/17. Виправити помилку в наказі від 01.07.2019 року про примусове виконання рішення господарського суду міста Києва у справі №910/4129/17 про стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО КАПІТАЛ БУД" з бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві 484 036, 00 грн. шкоди, а саме: замість невірно зазначеного боржника Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві зазначити Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказував на те, що внаслідок допущеної помилки у виконавчому документі Головне управління Казначейства неправомірно та незаконно набуло статусу боржника, оскільки суд фактично замінив сторону в зобов`язанні на стадії виконавчого провадження, що, по суті, є зміною судового рішення в цілому.

За твердженням апелянта, у даній справі Головне управління Казначейства не є розпорядником бюджету міста Києва та належним боржником у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2020 року справу №910/4129/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 року враховуючи перебування судді Дідиченко М.А., яка не є головуючим суддею на лікарняному, справу №910/4129/17 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 09.11.2020 року, справу №910/4129/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 року прийнято апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.08.2020 року по справі №910/4129/17 у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуюча суддя), Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В. до свого провадження та призначено до розгляду на 24.11.2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 року розгляд апеляційної скарги призначено на 15.12.2020 року о 10 год. 20 хв.

Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, у зв`язку з чим, апеляційне провадження здійснюється за наявними матеріалами справи.

В судове засідання 15.12.2020 р. з`явився представник заявника апеляційної скарги (відповідач-2), який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Позивач, відповідач-1 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, будучи належним чином сповіщеними про дату, час та місце проведення судового засідання явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про причини неприбуття не повідомили. (а.с. 56-58 т. 5)

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача, відповідача 1 та третьої особи за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника апелянта, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО КАПІТАЛ БУД" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відшкодування шкоди у розмірі 172 000, 00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року (суддя Ковтун С.А. ) задоволено частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО КАПІТАЛ БУД" до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві. Стягнуто з бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО КАПІТАЛ БУД" 484 036,00 грн. шкоди. Стягнуто з Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО КАПІТАЛ БУД" 6520, 00 грн. витрат на експертизу. Стягнуто з Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Державного бюджету України 7260, 54 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 року рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року у справі №910/4129/17 залишено без змін.

01.07.2019 року на виконання рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року видано накази.

Постановою Верховного Суду від 06.08.2019 року рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 року у справі №910/4129/17 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.2020 року задоволено заяву Державної судової адміністрації України. Замінено боржника - Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на правонаступника - Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Поновлено строк пред`явлення наказу господарського суду міста Києва №910/4129/17 від 01.07.2019 року до виконання.

В обґрунтування поданої заяви відповідач 2 зазначає, що в наказі господарського суду міста Києва від 01.07.2019 року допущено описку у зазначенні вірного боржника, а саме замість Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) помилково вказано боржником Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

За результатом розгляду поданої Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві заяви про виправлення помилки в наказі господарського суду міста Києва від 01.07.2019 року у справі №910/4129/17, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та відсутність підстав для її задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду та зазначає наступне з приводу доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: Держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина перша статті 1 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України Про виконавче провадження , та особливості їх виконання.

Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (частина перша статті 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

За положеннями статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з висновком, наведеним у Рішенні Конституційного Суду України від 03 жовтня 2001 року №12/рп-2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державної казначейської служби України.

Отже, під час розгляду справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної влади, судам необхідно враховувати, що відповідачами у таких справах є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Наведені правові висновки знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року у справі №459/274/17 (провадження №61-25576сво18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 серпня 2019 року у справі №336/3056/18 (провадження №61-10291св18).

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, №29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).

ЄСПЛ також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, №28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, №76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, №20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, №20372/11, § 65, ЄСПЛ, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, №42750/09, § 93, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2013 року).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Згідно з практикою ЄСПЛ, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення у справі C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. and Others v. BULGARIA ), заява №1365/07; пункт 170 рішення у справі Олександр Волков проти України , заява №21722/11).

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі Кантоні проти Франції ( CANTONI v. FRANCE ), заява №17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі Вєренцов проти України , заява №20372/11).

З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27.11.2019 року у справі №242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

За приписами абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Аналогічне визначення наведене у п. 2 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 року №440, який визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", інвентаризації та погашення заборгованості за ними; боржник - зазначений у рішенні суду або виконавчому документі суб`єкт, який повинен сплатити кошти або вчинити інші дії майнового характеру щодо особи, на користь чи в інтересах якої ухвалено це рішення.

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

За визначенням понять, наведеним у п. 2 даного Порядку, боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання; виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно п. 35 Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації):

1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду;

2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень;

3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності;

4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні;

5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

При цьому, у відповідності до п. 38 Порядку для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

А як передбачено п. 41 Порядку орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної:

фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування;

органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності.

В оцінці належного боржника у таких правовідносинах апеляційний суд враховує, що зобов`язальною стороною з приводу виконання рішення суду є саме держава в особі Державної казначейської служби України, а не Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, такий обов`язок з виконання рішення суду, за яким боржником є державний орган, покладено на Державну казначейську службу України відповідно до спеціального Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2019 року на виконання рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року було видано накази, боржником за якими вказано Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві. ( а.с. 106 т. 3)

При цьому, в мотивувальній частині рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року судом з посиланням на норми законодавства було роз`яснено підстави визначення боржником Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, оскільки відшкодування шкоди позивачу підлягає за рахунок бюджету міста Києва, розпорядником якого у спірних правовідносинах є Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві.

Постановою Верховного Суду від 06.08.2019 року рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 року у справі №910/4129/17 залишено без змін.

Таким чином, враховуючи що рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року у справі №910/4129/17 переглядалося в апеляційному та касаційному порядку та за результатами розгляду залишене без змін, тобто є чинним та обов`язковим до виконання, приймаючи до уваги виконавчий документ - наказ суду, який повністю відтворює резолютивну частину рішення, відсутні правові підстави для внесення виправлень до наказу господарського суду міста Києва від 01.07.2019 року у справі №910/4129/17.

Рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України", від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відтак, доводи апелянта про те, що внаслідок допущеної помилки у виконавчому документі Головне управління Казначейства неправомірно та незаконно набуло статусу боржника, оскільки суд фактично замінив сторону в зобов`язанні на стадії виконавчого провадження, що, по суті, є зміною судового рішення в цілому, обґрунтовано спростовуються наведеним.

Крім того, колегія суддів зауважує, що ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2020 року, залишеною без змін Постановою північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 року було відмовлено Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду міста Києва №910/4129/17 від 04.02.2019 року, зокрема шляхом визначення належним боржника - Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (правонаступником якого є Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки встановлених судами при вирішення спору по суті обставин справи та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційним судом не встановлено.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду у цій справі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.08.2020 року про виправлення помилки в наказі у справі №910/4129/17 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 20.08.2020 року у справі №910/4129/17 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Матеріали справи №910/4129/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 16.12.2020 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.В. Кропивна