Постанова

від 21.07.2020 по справі 910/17617/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2020 р. Справа№ 910/17617/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

при секретарі Островерха В.Л.

за участю представників

від позивача: Ворон С.В., Цвілій І.В.

від відповідача: голова правління Якобчук О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Академічний"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020

у справі № 910/17617/19 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Академічний"

про стягнення 51 951 грн 41 коп.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Академічний" про стягнення 51 951 грн 41 коп., з яких: 32 517 грн 25 коп. основного боргу, 3 783 грн 70 коп. інфляційних втрат, 1 446 грн 93 коп. 3% річних, 7 700 грн 08 коп. пені, 6 503 грн 45 коп. штрафу, покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору в сумі 1 921 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 6288/4-11 від 19.02.1999 на послуги водопостачання та водовідведення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі № 910/17617/19 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Академічний" задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Академічний" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" основний борг в розмірі 32 517 грн 25 коп., інфляційні витрати - 3 783 грн 70 коп., 3% річних - 1 446 грн 93коп., пені - 7 700 грн 08 коп., 6 503 грн 45 коп. штрафу, 1 921грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Обслуговуючий кооператив "ЖБК Академічний" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі № 910/17617/19 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неправильно досліджено обставини справи та надано невірну оцінку доказів, які надав позивач, що призвело до неправомірного стягнення боргу та штрафних санкцій, та відповідно ухвалення невірного рішення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Академічний" у справі № 910/17617/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Академічний" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 по справі № 910/17617/19, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

23.04.2020 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду позивачем був поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд закрити провадження в частині стягнення суми основного боргу. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі № 910/17617/19 в частині стягнення штрафних санкцій залишити без змін.

08.05.2020 від Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин, справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 розгляд № 910/17617/19 призначено на 02.06.2020.

В судовому засіданні 02.06.2020 було оголошено перерву до 16.06.2020.

15.06.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із отриманою травмою ноги, представником відповідача ОСОБА_1 , додано копію довідки від 11.06.2020 № 6057, видану Травмпунктом Святошинського району м. Києва та клопотання про долучення документів/доказів до матеріалів справи.

Клопотання про долучення документів/доказів до матеріалів справи судом апеляційної інстанції відхилено на підставі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем не доведено суду апеляційної інстанції наявності об`єктивних причин,які не залежали від нього для їх подання до суду першої інстанції.

Відповідач в апеляційні скарзі посилається на те, що він не був обізнаний про наявність судової справи при її розгляді в суді першої інстанції, ухвалу про відкриття провадження у справі не отримував, оскільки не був належно повідомлений судом, а тому не мав можливості подати до суду власні заперечення, відзив та докази, що підтверджують відсутність заборгованості перед позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/17617/19 від 17.12.2019 було надіслано відповідачу на адресу: 03142, м. Київ, вул. Семашка,12.

26.12.2019 на адресу Господарського суду міста Києва повернуто поштове відправлення з відміткою відділення поштового зв`язку Укрпошта - "за місцем обслуговування (адресат відсутній)".

Вказана адреса є адресою місцезнаходження відповідача згідно інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвалу Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/17617/19 від 17.12.2019 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.12.2019, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Отже, відповідач не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про відкриття провадження у справі № 910/17617/19 від 17.12.2019 у відкритому безоплатному цілодобовому доступі Єдиного державного реєстру судових рішень та вчинити необхідні процесуальні дії.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 232, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи зазначене, ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 17.12.2019 вважається врученою відповідачу 24.12.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 розгляд справи № 910/17617/19 відкладено на 21.07.2020.

30.06.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло заперечення на клопотання про приєднання доказів.

14.07.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло пояснення до апеляційної скарги.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили суд закрити провадження в частині стягнення суми основного боргу, рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі № 910/17617/19 в частині стягнення штрафних санкцій залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Академічний", з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, 19.02.1999 між позивачем (змінено найменування на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Абонент) було укладено Договір № 6288/4-11 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов`язується забезпечити Абоненту постачання питної води та приймання від нього каналізаційних стоків, а Абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, визначених Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом № 65 від 01.07.1994.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 5.1, яким встановлено, що Договір укладається строком на 10 років з 19.02.1999 по 19.02.2009 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами і вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 1 місяць до його припинення жодна зі сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, помісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента.

За умовами, визначеними в п. 3.2 Договору, якщо водолічильники тимчасово знято представником Постачальника, або їх зіпсовано не з вини Абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі тривалості роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води назначається за період роботи водолічильника не менше 10-днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не провадиться.

В п. 3.3 Договору зазначено, якщо водолічильники відсутні, Постачальник визначає інший спосіб обліку використаної води, передбачений Правилами.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з Постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

В п. 3.6 Договору встановлено, що абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством України, у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, Абонент зобов`язаний у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом ( п. 3.7 Договору).

За твердженнями позивача, абонентом не було належним чином виконано свої обов`язки з оплати послуг, наданих Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (за кодом 8-157 - питна вода (холодна) та її водовідведення) за період з 01.01.2018 по 31.07.2019 на суму 182 356 грн 27 коп., з яких сплачено 154 130 грн 67 коп., в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 28 225 грн 60 коп. та (за кодом 8-50157 питна (холодна) вода для виготовлення гарячої води та водовідведення гарячої води) за період з 01.05.2019 по 31.07.2019 на суму 4 801 грн 13 коп., з яких сплачено 509 грн 48 коп. в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 4 291 грн 65 коп.

Тобто загалом за двома кодами надано послуг на суму 187 157 грн 40 коп., з яких сплачено 154 640 грн 15 коп., а отже загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 32 517 грн 25 коп.

Місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 32 517 грн 25 коп. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за Договором є обґрунтованими.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду враховуючи наступне.

Причиною спору у справі є питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 6288/4-11 на послуги водопостачання та водовідведення від 19.02.1999 за період з 01.01.2018 по 31.07.2019 (за кодом 8-157 - питна вода (холодна) та її водовідведення) та з 01.05.2019 по 31.07.2019 (за кодом 8-50157 питна (холодна) вода для виготовлення гарячої води та водовідведення гарячої води), а також нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються у період спірних правовідносин з 01.01.2018 по 30.04.2019 Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004, який втратив чинність з 01.05.2019 у зв`язку з веденням в дію Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017, який розповсюджує свою дію на послуги надані з 01.05.2019 по 31.07.2019 та на теперішній час, а також Законом України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення .

Згідно зі статтею 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Виходячи з положень пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) послуги з централізованого постачання холодної, централізованого постачання гарячої води та водовідведення за своїм функціональним призначенням належать до житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоуправління, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 19 Закону Україну "Про житлово-комунальні послуги"(в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 02.10.2012 року N 5400-VI) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

26.04.2014 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 N 1198-VII, яким, зокрема, внесено зміни до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Так, враховуючи внесені Законом України від 10.04.2014 N 1198-VII зміни, стаття 19 Закону Україну "Про житлово-комунальні послуги" (на момент спірних правовідносин з 01.01.2018 по 30.04.2019) встановлює, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Також, вказаним Законом № 1198-VII від 10.04.2014 були внесені зміни до статті 29 Закону України Про житлово-комунальні послуги шляхом її доповнення частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець комунальної послуги зобов`язаний: підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Тому саме на виконавця послуг покладено обов`язок укладати зі споживачами договори про надання житлово-комунальних послуг.

Отже, з 26.04.2014 з огляду на набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії № 1198-VII від 10.04.2014 існує законодавча заборона для суб`єктів господарювання, які не провадять господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення та не є ліцензіатами у цій сфері, виступати виконавцями цих послуг за відсутності відповідної ліцензії та заборона на укладення з власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем багатоквартирного будинку договорів на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Разом з цим, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 279 від 10.08.2012 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення", яка діяла до 18.05.2017 включно, та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 307 від 22.03.2017 (чинна з 19.05.2017) вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення визначено такою, що підлягає ліцензуванню.

Статтею 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 18.05.2017 р. N 2047-VIII) передбачено, що питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення. Споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення"(в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 18.05.2017 N 2047-VIII) суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.

Частина 6 статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Позивачем не надані суду всупереч статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України належні та допустимі докази в обґрунтування того, що відповідач є балансоутримувачем житлового та не житлового фонду, зокрема будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Семашка,12, тоді як відповідно до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 6, 19 та 19 1 Закону України Про кооперацію кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Член житлово-будівельного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Позивачем не надані суду всупереч статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України належні та допустимі докази в обґрунтування того, що квартири у будинку, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Семашка, 12 перебувають у власності відповідача - Обслуговуючого кооперативу ЖБК Академічний , а не його мешканців та, наявності у кооператива, як власника квартир (будинку) права споживати надані позивачем за укладеним між ними договором комунальні послуги по водопостачанню та водовідведенню та, відповідно наявності права виступати стороною цього договору, тоді як відповідно до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила). Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими, виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (пункт 1.1 Правил).

Згідно з пунктом 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 3.13 Правил суб`єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Відповідач не здійснює господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення, не є підприємством питного водопостачання, у розумінні Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення, про що свідчить дані відображені у відкритому доступі на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулюванні у сферах енергетики та комунальних послуг ( http://www.nerc.gov.ua/ ), відносно чого не заперечує позивач, а укладений між сторонами договір не регулює відносини постачання питної води для виготовлення гарячої води.

Позивачем не надані суду всупереч статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України належні та допустимі докази в обґрунтування того, що відповідач є балансоутримувачем теплового пункту, до якого здійснюється подача води, тоді як відповідно до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 509, 607 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Враховуючи вищевикладене, неможливість виконання зобов`язань за укладеним сторонами договором з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договори на надання послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення, а також з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідних ліцензій, яких у відповідача немає.

При цьому, відповідач не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення, про що свідчить дані відображені у відкритому доступі на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулюванні у сферах енергетики та комунальних послуг ( http://www.nerc.gov.ua/ ), відносно чого не заперечує позивач, та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за такі комунальні послуги. Тобто, у відповідача відсутнє право виступати стороною в договорі. Саме позивач, як виконавець послуг, зобов`язаний був з 26.04.2014 укласти прямі договори із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами, які й повинні їх оплачувати.

Аналогічні за змістом положення щодо зобов`язання виконавця послуг, яким є позивач готувати та укладати із споживачами договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором визначено і Законом України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017, який розповсюджує свою дію на послуги надані з 01.05.2019.

Відповідно до статті 607 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Враховуючи вищевикладене, відповідач втратив право виступати стороною договору, у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає - набранням чинності 26.04.2014 Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", яким внесено зміни, зокрема, до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", тоді як, на позивача з 26.04.2014 покладено законодавцем обов`язок укладення договорів на водопостачання та водовідведення зі споживачами вказаних послуг, отже, відсутні підстави для задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за Договором № 6288/4-11 на послуги водопостачання та водовідведення від 19.02.1999, укладеним між позивачем та відповідачем за період 01.01.2018 по 31.07.2019 на суму 32 517 грн 25 коп.

Такого ж висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного суду в постановах від 15.02.2018 у справі № 910/973/16, від 16.04.2018 у справі № 910/1541/16, від 10.01.2020 у справі № 910/17776/17 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 11.10.2019 у справі № 910/3319/18.

При здійсненні апеляційного розгляду у даній справі суд апеляційної інстанції керуючись ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахував висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних є похідними від вимог про стягнення основного боргу, слід відмовити у їх стягненні.

Доводи позивача не спростовують вищевикладеного та не свідчать про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу та залишення без змін оскаржуваного судового рішення в частині стягнення штрафних санкцій.

Посилання позивача на те, що укладений сторонами договір є дійсним, у встановленому законодавством порядку недійсним не визнавався, та підлягає виконанню сторонами, відхиляються судом апеляційної інстанції, зважаючи на положення статті 607 Цивільного кодексу України, у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Академічний" підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено належними засобами доказування обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог.

Вищевикладене свідчить про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що відповідно до пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Академічний" підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України здійснити розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Академічний" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі № 910/17617/19 скасувати повністю та ухвалити нове рішення.

3. У задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а; ідентифікаційний код 03327664) на користь Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Академічний" (03142, м. Київ, вул. Семашка, 12; ідентифікаційний код 22893961) 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн 50 коп. судового збору за апеляційний розгляд.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва .

6. Матеріали справи № 910/17617/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.07.2020.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська