Рішення

від 20.07.2020 по справі 520/1826/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткове)

20 липня 2020 р. № 520/1826/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,

представника позивача - Ашурової А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Улянівської сільської ради Богодухівського району Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Улянівської сільської ради Богодухівського району Харківської області у вирішенні заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту на території с. Воскресенівка, Богодухівського району Харківської області;

- зобов`язати Улянівську сільську раду Богодухівського району Харківської області (62113, Харківська обл., Богодухівський район, селище Улянівка, площа Марії Буркун, будинок 1, код ЄДРПОУ 04397135) затвердити поданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6320888303:00:001:0071) у власність загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту с. Воскресенівка, Богодухівського району Харківської області;

- зобов`язати Улянівську сільську раду Богодухівського району Харківської області (62113, Харківська обл., Богодухівський район, селище Улянівка, площа Марії Буркун, будинок 1, код ЄДРПОУ 04397135) подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 по справі №520/1826/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Улянівської сільської ради Богодухівського району Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Скасовано рішення Улянівської сільської ради Богодухівського району Харківської області ХХІХ позачергової сесії VІІ скликання від 21.01.2020 року №640-VІІ.

Зобов`язано Улянівську сільську раду Богодухівського району Харківської області (62113, Харківська обл., Богодухівський район, селище Улянівка, площа Марії Буркун, будинок 1, код ЄДРПОУ 04397135) повторно розглянути питання про затвердження поданого ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6320888303:00:001:0071) у власність загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту с. Воскресенівка, Богодухівського району Харківської області, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Улянівської сільської ради Богодухівського району Харківської області (площа Марії Буркун, буд. 1, с. Улянівка, Богодухівський район, Харківська область, 62113, код 04397135) суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Представником позивача 10.07.2020 року через канцелярію суду подано клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, в якому просить суд ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Улянівської сільської ради Богодухівського району Харківської області на користь ОСОБА_1 розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12500,00 грн.

Відповідно до ч.3, 4 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12500,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши відповідні норми права, суд робить висновок, що клопотання позивача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Із положень статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. (ч.3 ст. 143 КАС України).

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

В свою чергу, стаття 252 Кодексу адміністративного судочинства України вказує, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Отже, з аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що умовами для задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та прийняття додаткового рішення про відшкодування позивачу судових витрат є наявність поважних причин неможливості надання доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу та зазначення про них у поданій до закінчення судових дебатів, заяві.

Оцінюючи мотиви наявності поважних причин, суд у своїх висновках виходить з наступного.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Жодних обставин поважності причин, які б перешкоджали стороні позивача подати своєчасно необхідні докази представником позивача в поданій заяві не зазначено та відповідних доказів до суду не подано.

Також, суд зауважує, що відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд зауважує, що до закінчення судових дебатів представник позивача не зазначав про подання доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, після ухвалення рішення, а навпаки, в судових дебатах просив суд стягнути судові витрати.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі.

Так, 03.02.2020 року між позивачем та адвокатом Ашуровою А.Р. укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат зобов`язується надавати правову допомогу клієнтові, зокрема щодо, складання заяв, скарг, клопотань, інших правових документів з їх поданням у встановленому законом порядку, а клієнт - сплатити грошову винагороду в розмірі, встановленому за домовленістю сторін.

Додатковою угодою № 1 від 19.02.2020 до вказаного договору сторонами досягнуто домовленості, що година роботи адвоката становить 1000 грн., складання процесуальних документів, звернень, заяв, відзивів, заперечень, скарг, пояснень тощо - 500 грн. за сторінку, складання позову - 3000 грн., участь у судовому засіданні - 2000 грн., складання апеляційної скарги - 3500 грн., складання касаційної скарги - 5000 грн.

Суд звертає увагу, що додаткову угоду № 1 від 19.02.2020, якою узгоджено істотні умови договору, а саме, перелік послуг та їх вартість, сторонами укладено вже після подання позовної заяви по даній справі.

Згідно акту приймання-передачі послуг від 09.07.2020 адвокат надав, а клієнт отримав юридичні послуги на суму 12500,00 грн., а саме: опрацювання законодавчої бази у спірних правовідносинах - 3 години - на суму 3000,00 грн., складання позову - 3000,00 грн., складання двох клопотань про проведення судового засідання без участі сторони -1000,00 грн., складання клопотання про стягнення судових витрат - 3 сторінки на суму 1500,00 грн.

Проаналізувавши зазначені документи у поєднанні з наведеними нормативними положеннями, з урахуванням наведеної практики Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з наступного.

Щодо розрахунку витрат на професійну правничу допомогу в контексті витраченого часу, судом встановлено, що в акті прийому - передачі послуг немає детального опису скільки витрачено часу на кожну з послуг, окрім опрацювання законодавчої бази у спірних правовідносинах - 3 години.

Жодних доказів сплати ОСОБА_1 за надані адвокатом послуги за договором від 03.02.2020 року про надання правової допомоги до суду не подано.

Також, суд зауважує, що по вказаній категорії справ є значна кількість усталеної судової практики, що вказує на можливість використання адвокатом у своїй діяльності раніше напрацьованих матеріалів та шаблонних документів, які застосовуються при розгляді судових справ даної категорії.

Складання заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про розгляд справи без участі представника не є послугами, які в розумінні процесуального законодавства входять до складу витрат на правничу допомогу. Зазначені послуги не стосуються безпосередньо предмету розгляду у цій справі.

Вказана справа, згідно ч.6 ст.12 КАС України, є справою незначної складності, відтак, в контексті відсутності даних щодо обсягу витраченого адвокатом часу та включення до вартості послуг, які в розумінні процесуального законодавства входять до складу витрат на правничу допомогу, суд вказує, що заявлена сума правничої допомоги не є співмірною.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 22 липня 2020 року.

Суддя Д.А. Волошин