Рішення

від 10.07.2020 по справі 540/927/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/927/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

при секретарі: Мельниченко В.В.,

за участю представників: позивача - Рейлян М.С., відповідача - Литовської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максігрейн - Україна" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування наказів і податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Максігрейн - Україна" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач), в якому просить визнати неправомірною та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000600522 від 19.03.2020 р., а також визнати неправомірними та скасувати накази від 28.08.2019р. №1074, від 03.09.2019р. №40 та від 27.01.2020р. №131 "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Максігрейн - Україна".".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт перевірки, на підставі якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає неправомірною податкове повідомлення-рішення з огляду на неправомірність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки та неправомірність наказів про проведення перевірки.

Так, позивач вказує на те, що під час проведення перевірки, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами, а саме послуг з перевезення продуктів переробки зернових: соняшника, шрота соняшника, соєвої оболонки, макухи соняшникової, пивної дробини, висівок, КФК - ТОВ Максігрейн - Україна було надано ревізор-інспектору належно оформлені первинні документи. На підтвердження обсягу та видів наданих послуг, ТОВ Максігрейн - Україна надано перевіряючому заявки на перевезення вантажу в яких чітко зазначені завдання, які повинен здійснити Виконавець та відповідна сума оплати за виконані завдання. А також, акти здачі-прийняття робіт в яких чітко зазначені: об`єми виконаних робіт, номенклатура постачання та відповідна сума оплати за виконані завдання. Заявки та акти здачі-прийняття робіт містять обов`язкові реквізити для первинних документів, підписані уповноваженими особами та закріплені печатками підприємств, а отже відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Окремо позивач звертає увагу на технологічний процес здійснення відвантаження продукції. Зокрема, зазначає, що уся продукція розміщується на складах Товариства (згідно вищенаведеного договору оренди), на підставі отриманого листа від клієнта про підхід судна, ТОВ Максігрейн - Україна починає готувати продукцію на відвантаження:

оформлюється заявка на перевезення продукції зі складу до причалу згідно кількості партії для відвантаження (в середньому об`єм складає від 1000 т. до 6000 т.); оформлюється заявка на перевезення продукції від причалу до судна згідно кількості партії для відвантаження (в середньому об`єм складає від 1000 т. до 6000 т.); після підтвердження підходу судна в акваторію порту Товариство відвантажує продукцію за наступною схемою.

Склад за допомогою навантажувача здійснює навантаження отриманих від контрагента вантажних машин (навантажувач за один підйом може завантажити 3 т. - це займає у нього не більш 3 хвилини), далі вантажний транспорт перевозить продукцію до причалу через автомобільні ваги (максимальна відстань складає не більш 500 м., на території транспорт пересувається з швидкістю не більш ніж 20 км на годину, зважування займає 5 хвилин, тому одна ходка транспорту склад-причал-склад складає не більш 20 хвилин з урахуванням навантаження та розвантаження продукції (для середньої партії 10 т)). Підприємство працює цілодобово тому за добу (з урахування перезміни робоча доба складає 22 години) одна машина вантажопідйомністю 10 т. (без врахування вантажопідйомності причіпу) в змозі перевести 10*3*22=660 т продукції або 66 поїздок.

При цьому найменша відстань складає 250 м., тож за добу можливо зробити більшу кількість поїздок, ніж зазначено відповідачем в розрахунку. Необхідно враховувати, що з врахуванням зазначеної відстані, переміщення автотранспорту з пункту а в пункт б становить лише 15-17 хвилин. Згідно договорів та практики роботи Херсонського порту швидкість навантаження судна в середньому складає від 1500 т до 3000 т за добу.

Також, позивач вказує на те, що у розрахунку відповідач нехтує тривалістю робочого дня підприємства, а саме - встановленим цілодобовим графіком роботи, та тим фактом, що усі транспортні засоби були з причепами, а це означає, що одночасно перевантажувалось більше ніж 10 тон за одну ходку автотранспорту.

Таким чином, позивач вказує на безпідставне посилання контролюючого органу на нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Крім того, позивач посилається на недоведеність контролюючим органом наявності негативної податкової історії у контрагентів.

Підсумовуючи вищевикладене, позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою від 14.04.20 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 13.05.20 о 09:30 год.

Ухвалою від 30.04.2020р. відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про розгляд справи №540/927/20 колегією суддів у складі трьох суддів.

У підготовчому засіданні 13.05.2020р. прийнята заява позивача про збільшення позовних вимог та оголошено перерву до 25.05.2020р.

У підготовчому засіданні 25.05.2020р. оголошено перерву до 03.06.2020р.

Ухвалою від 03.06.2020р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала. Зокрема, свою позицію обґрунтовувала наступним.

На підставі направлення від 27.01.2020 №35, виданого Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі відповідно до підпункту ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.10 2755-УІ, наказу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 27.01.2020 №131, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Максігрейн-Україна , з метою перевірки питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками.

Щодо доводів позивача про неправомірність призначення та проведення перевірки, відповідач вказав на те, що у випадку недотримання порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки у платника податків виникає право на недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення позапланової виїзної перевірки, яким позивач не скористався та допустив посадових осіб до проведення перевірки, результати якої оформлено актом від 06.02.2020 р. №11/21-22-05-07/38822821.

Представник відповідача пояснила, що за результатами проведеної перевірки встановлено факт, що підприємство ТОВ Максігрейн-Україна використовувало лише документальне оформлення господарських операцій з відображенням їх в бухгалтерському та податковому обліку, без фактичного їх здійснення з контрагентами - постачальниками ПП Буд-Опторг-Прайм , ТОВ Транзит Про , ПП А-Оптторгсервіс , ПП Херсонбудстар , ТОВ Транс-Трейдинг , ПП Херсонбудресурси , ПП Україна-Сервіс , ТОВ Дайрект Про .

До вказаних висновків контролюючий орган дійшов з огляду на те, що акти здачі- прийняття робіт (надання послуг) не відповідають вимогам первинного документу, так як складені з порушенням норм частини другої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : у графах від виконавця та від замовника відсутні посада та ПІБ осіб, які підписали дані документи, що не дає можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у документальному оформленні операцій.

Також, перевіркою встановлено, що ТТН не відповідають вимогам затвердженої форми документу на перевезення вантажів, так як складені з порушенням норм п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні: у графі прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача) відсутня посада особи, яка підписала дані документи, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у документальному оформленні операції.

З урахуванням наведеного, відсутність належним чином оформлених первинних документів у вигляді товарно-транспортних накладних відповідач вважає, що позивачем не надано доказів здійснення транспортування товару та, як наслідок, нереальність здійснення господарських операцій.

Згідно інформації Регіонального сервісного центру МВС у Херсонській області власником транспортних засобів, які зазначено в наданих ТТН, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Проте, взаємовідносини між перевізниками та вищевказаними власниками транспортних засобів відсутні, що підтверджено податковими деклараціями з податку на додану вартість та даними податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) за відповідні періоди (відсутні ознаки доходу 106 надання майна в лізинг, оренду або суборенду та 157 дохід, виплачений самозайнятій особі ).

Крім того, при розрахунку кількості поїздок протягом доби, з урахуванням вантажопідйомністі автомобілів та причепів, марки яких зазначено в ТТН, встановлено, що перевізникам необхідно було б здійснити дуже значну кількість поїздок (до 68) в одну сторону протягом доби. Зазначене свідчить про неможливість перевізниками протягом доби здійснювати задокументовані послуги перевезення вантажів з вагою в 7-12 разів більшою за вантажопідйомність транспортних засобів, вказаних в ТТН.

Також відповідач посилається на ненадання сертифікатів виробника, паспортів якості на щебінь бутовий (жерства).

Підсумовуючи вищевикладене та посилаючись на відсутність у контрагентів-постачальників позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в задекларованих обсягах, контролюючий орган дійшов до висновку про те, що позивачем фактично здійснено документальне оформлення господарських операцій з купівлі товарів та отримання послуг без реального їх здійснення.

З огляду на викладене представник відповідача вважає правомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення та просить відмовити у задоволенні позову.

Позивачем надано до суду відповідь на відзив, зі змісту якого убачається, що Товариство спростовує наведені контролюючим органом доводи та висновки акту перевірки. Товариство наполягає на задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Максігрейн - Україна (ідентифікаційний код юридичної особи 38822821) зареєстровано 16.08.2013 року Херсонською міською радою Херсонської області, номер запису: 1 499 102 00000 16254. Взято на податковий облік в органах ДПС 19.08.2013 року. У період, який перевірявся та на даний час, позивач є платником податку за загальних підставах та платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності ТОВ Максігрейн - Україна є: складське господарство; післяурожайна діяльність. Інші види діяльності за ВЕД: інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів; діяльність посередників у торгівлі сільскогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; неспеціалізована оптова торгівля; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Відповідно до наказу ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі №1074 від 28.08.2019 р. призначено документальну позапланову перевірку ТОВ Максигрейн-Україна з 29.08.2019р.

Наказом ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі №1077 від 29.08.2019 р. скасовано наказ №1074 від 28.08.2019 р. про проведення позапланової перевірки, у зв`язку із реорганізацію контролюючого органу.

Відповідно до наказу №40 від 03.09.2019 р. призначено позапланову перевірку позивача, термін проведення тривалістю три робочі дні з 04.09.2019 р.

Наказом від 16.12.2019 р. №529, скасовано наказ №40 від 03.09.2019 р., у зв`язку із звільненням ревізор-інспектора, що проводив перевірку.

Відповідно до наказу від 27.01.2020 №131, призначено позапланову виїзну перевірку ТОВ Максігрейн-Україна з 28.01.2020 тривалістю три робочі дні.

У період з 28.01.2020 по 30.01.2020 року, відповідно до підпункту ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 27.01.2020 №131, направлення від 27.01.2020р. №35 виданого Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Максігрейн-Україна (код 38822821), з метою перевірки питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: ПП Буд-Опторг-Прайм (код 40848409) лютий - квітень 2017, ТОВ Транзит Про (код 40812388) за лютий - березень 2017, ПП А-Оптторгсервіс (код 40821214) за лютий - жовтень 2017, ПП Херсонбудстар (код 40957703) за квітень - серпень, жовтень, грудень 2017, січень 2018, ТОВ Транс -Трейдинг (код 41168245) за вересень 2017, ПП Херсонбудресурси (код 41587878) за лютий, травень 2018, ПП Україна- Сервіс (код 41588171) за січень 2018, ТОВ Дайрект Про (код 40878742) за травень 2018 та подальшого використання (реалізації, списання) придбаних товарів та послуг, відображення здійснених фінансово - господарських операцій у податковій звітності.

За результатами проведеної перевірки складено акт №11/21-22-05-07/38822821 від 06.02.2020р., в якому зафіксоване порушення вимог податкового законодавства, а саме:п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого Товариством за лютий-жовтень, грудень 2017р., січень-лютий, травень 2018р. завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 921 122 грн., що призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (ряд.18) у лютому-серпні, жовтні, грудні 2017, січні-лютому, травні 2018р. на загальну суму ПДВ 921 122 грн.

Не погоджуючись з вказаними висновками перевірки, позивач оскаржив акт перевірки в адміністративному порядку.

Відповідно до листа ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 18.03.2020р. №3526/10/21-22-05-07-15 висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000600522 від 19.03.2020 р., відповідно до якого Товариству збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на суму 921 122 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 230 280,50 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням та наказами про призначення перевірки, Товариство звернулось до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними наказів від 28.08.2019р. №1074, від 03.09.2019р. №40 та від 27.01.2020р. №131 "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Максігрейн - Україна", суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова/позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 ПК України).

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки:

- непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення);

- оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

З урахуванням наведеного судова палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справі №826/17123/18 відступила від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.

Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020р. у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Також Верховним Судом зазначено, що при цьому такими підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним наказам, суд зазначає наступне.

Позивач, обґрунтовує протиправність оскаржуваних наказів про проведення перевірки Товариства, посилається на те, що у податкового органу були відсутні підстави для призначення перевірки, оскільки позивачем виконані вимоги запитів. Крім того, відповідачем проведена перевірка повторно з питань ,які вже перевірялись.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі №1074 від 28.08.2019 р. призначено документальну позапланову перевірку ТОВ Максигрейн-Україна з 29.08.2019р.

Наказом ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі №1077 від 29.08.2019 р. скасовано наказ №1074 від 28.08.2019 р. про проведення позапланової перевірки, у зв`язку із реорганізацію контролюючого органу.

Відповідно до наказу №40 від 03.09.2019 р. призначено позапланову перевірку позивача, термін проведення тривалістю три робочі дні з 04.09.2019 р.

Наказом від 16.12.2019 р. №529, скасовано наказ №40 від 03.09.2019 р., у зв`язку із звільненням ревізор-інспектора, що проводив перевірку. Результат перевірки жодним чином не оформлено з тих же підстав (звільнення ревізор-інспектора).

Відповідно до наказу від 27.01.2020 №131, призначено позапланову виїзну перевірку ТОВ Максігрейн-Україна з 28.01.2020 тривалістю три робочі дні. У період з 28.01.2020 по 30.01.2020 року, відповідно до підпункту ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена перевірка, за результатами якої прийняті податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються в межах даної справи.

Тож перевірку призначено на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Відповідно до вказаної норми документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Разом з тим, податковий орган, отримавши відповідь на запит, дослідити та надати оцінку наданим платником податків документам. У разі, якщо податковий орган дійде до висновку про недостатність пояснень або не встановить документальних підтверджень недостовірних даних, останній має право призначити та провести перевірку такого платника податків, на підставі положень ст.20, 78 ПК України.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що процедура призначення та проведення перевірки дотримана податковим органом, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування наказів. Більш того, суд звертає увагу на те, що Наказом ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі №1077 від 29.08.2019 р. скасовано наказ №1074 від 28.08.2019 р. про проведення позапланової перевірки, у зв`язку із реорганізацію контролюючого органу. Отже вказаним наказом взагалі не порушені права позивача.

Таким чином суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправними та скасування наказів.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд вказує на наступне.

Підставами для висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства стали доводи контролюючого органу про нереальність господарських операцій у перевіряємому періоді між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України господарські зобов`язання, а саме майново-господарські зобов`язання, виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, і є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Пунктом 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Виходячи з положень абз.2 п. 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України лише в разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.14 статті 201 розділу V Кодексу визначено, що платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу (пункт 201.15 статті 201 розділу V Кодексу).

Із системного аналізу вказаних правових норм, можна дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-XIV), підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини другої статті 3 Закону №996-XIV на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема від 16.04.2020р. у справі №813/2761/15.

На підтвердження реальності здійснення протягом 2017-2018 років господарських операцій між позивачем та контрагентами ПП Буд-Опторг-Прайм , ТОВ Транзит Про , ПП А-Оптторгсервіс , ПП Херсонбудстар , ТОВ Транс-Трейдинг , ПП Херсонбудресурси , ПП Україна-Сервіс , ТОВ Дайрект Про , позивачем надані договори, первинні документи та документи, які були складені у процесі господарських взаємовідносин. Дослідивши надані первинні документи судом встановлено, що між позивачем та вказаними контрагентами мали місце наступні фактичні взаємовідносини.

Так, між позивачем (Замовник) та ПП Буд-Опторг-Прайм (Виконавець) укладено договір про надання послуг перевезення № 0111/16 від 01.11.2016р. та додаткову угоду до договору № 1 від 16.02.2017р.

Предметом вказаного договору є надання послуг по перевезенню товару автомобілями в міських та міжміських напрямках.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано, а судом досліджено: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000031 від 09.02.17р., № ОУ- 0000032 від 16.02.17р.. № ОУ-0000033 від 16.02.17р., № ОУ-0000034 від 17.02.17р., № ОУ- 0000035 від 18.02.17р., № ОУ-0000036 від 19.02.17р., № ОУ-0000040 від 19.02.17р., № ОУ-0000041 від 20.02.17р., № ОУ-0000042 від 22.02.17р„ № ОУ-0000051 від 22.02.17р„ № ОУ-0000052 від 23.02.17р., ОУ-0000053 від 24.02.17р„ № ОУ-0000054 від 25.02.17р„ № ОУ-0000055 від 26.02.17р., № ОУ-0000056 від 27.02.17р„ № ОУ-0000057 від 27.02.17р., № ОУ-0000058 від 28.02.17р.. № ОУ-0000082 від 06.03.2017р., № ОУ-0000083 від 07.03.2017р., № ОУ-0000084 від 08.03.2017р., № ОУ-0000085 від 09.03.2017р., № ОУ- 0000086 від 10.03.2017р., № ОУ-0000087 від 11.03.2017р., №ОУ-00000104 від 27.03.2017р„ № ОУ-0000105 від 28.03.2017р„ № ОУ-00000106 від 29.03.2017р., № ОУ- 00000136 від 06.04.2017р., № ОУ-00000137 від 08.04.2017р.; платіжні доручення №224 від 28.02.17р. на суму 97 098,60 гривень, №232 від 02.03.17р. на суму 183390,00 гри., №262 від 07.03.2017 на суму 189604,50 грн.; №272 від 10.03.2017 на суму 55509,20 грн.; №299 від 16.03.2017 на суму 54157,00 грн.; №340 від 24.03.2017 на суму 224437.00 гривень.; №390 від 04.04.2017 на суму 100686,00 грн.; №431 від 19.04.2017 на суму 47756,00 гривень; заявки на перевезення вантажу: № 08-02 від 08.02.17р., № 15-02 від 15.02.17р., № 17- 02 від 17.02.2017р. № 21-02 від 21.02.17р., № 24-02 від 24.02.17р. № 24-02-1 від 24.02.17р. №03-03 від 03.03.17р., № 07-03 від 07.03.17р., № 10-03 від 10.03.17р., № 27-03 від 24.03.17р., № 05-04 від 05.04.17р.; товарно-транспортні накладні; обороти по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками за лютий, березень, квітень 2017р.; коносаменти та листи - заявки на відвантаження вантажу на баржі та податкові накладні з квитанціями про їх реєстрацію (т.6 а.с.161-250, т.7 а.с.1-106).

Крім того, судом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ Транзит Про . Так, 15 лютого 2017 року між ТОВ Транзит Про (Продавець) та ТОВ Максігрейн - Україна (Покупець) укладено договір б/№ поставки товару (щебінь бутовий (жерства)), відповідно до умов якої ТОВ Транзит Про (постачальник) зобов`язався поставити, а ТОВ Максігрейн-Україна (покупець) прийняти та оплатити щебінь бутовий (жерству).

На підтвердження реальності господарських операцій з вказаним контрагентом-постачальником позивачем надано, а судом досліджено податкові накладні від 17.02.2017р. №11 та від 01.03.2017 №2, платіжне поручення від 17.02.2017р. №172 та видаткові накладні №PH-0000004 від 17.02. 2017р. на загальну суму 8800,00грн., №PH- 0000010 від 01.03.2017р. на загальну суму 13200,00грн. (т.7 а.с.195-197).

Кількісний та сумарний облік отриманих будівельних матеріалів (щебінь бутовий- жерства) відображено в бухгалтерському обліку ТОВ Максігрейн - Україна в картці рахунку 205 Будівельні матеріали .

Крім того, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ПП А-Оптторгсервіс на підставі договору про надання послуг перевезення від 01.02.2017р. №0102-17.

Згідно умов договору, ТОВ Максігрейн-Україна (замовник) доручив, а ПП А- Огггторгсервіс (виконавець) зобов`язався надати послуги по перевезенню Товару автомобілями в міських та міжміських напрямках. Виконавець зобов`язався перевезти заявлені Замовником Товари, а Замовник зобов`язався оплатити виконані послуги належним чином відповідно до умов цього Договору. Оплата за перевезення встановлена шляхом здійснення безготівкового переказу грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Виконавця або іншим шляхом за згодою сторін. Оплата здійснюється на підставі рахунку або акту приймання- передачі виконаних послуг (п.2.3 Договору). Умовами п. 2.4. Договору встановлено, що кількість перевезень зазначається в актах приймання-передачі наданих послуг, що оформлюється належним чином та підписується уповноваженими на те особами обох сторін та скріплюється печатками. Строк дії встановлено до 31.12.2017р. Сторони також погодили підписання Додаткових угод № 1 від 16.02.17р. та № 2 від 17.05.17р. про зміну умов вартості послуг за перевезення товару.

На підтвердження реальності господарських операцій між вказаними підприємствами позивачем надано, а судом досліджено: заявки на перевезення вантажу; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкові накладні; реєстр податкових накладних ПП А-Оптторгсервіс ; накази Форма № 16 по ПП А-Оптторгсервіс ; коносаменти та листи - заявки на відвантаження вантажу на баржі; товарно-транспортні накладні; реєстр ТТН по ПП А- Оптторгсервіс ; платіжні доручення, якими підтверджено оплату послуг; податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН (т.4 а.с.30-250, т.5 а.с.1-250, т.6 а.с.1-90).

Суд також звертає увагу, що реєстрація ПП А-Оптторгсервіс податкових накладних в ЄРПН не заперечується відповідачем.

Також позивачем надано, а судом досліджено коносаменти на відвантаження вантажів та листи - заявки від замовників/поклажодавців на відвантаження вантажу на баржі.

Крім того, судом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ПП Херсонбудстар . Зокрема, 03 квітня 2017 року між ПП Херсонбудстар (Виконавець) та ТОВ Максігрейн - Україна (Замовник) укладено Договір про надання послуг перевезення за № 03.04-17р. Згідно умов вказаного договору, ТОВ Максігрейн-Україна (замовник) доручив, а виконавець ПП Херсонбудстар (виконавець) зобов`язався надати послуги по перевезенню Товару автомобілями в міських та міжміських напрямках. Виконавець зобов`язався перевезти заявлені Замовником Товари, а Замовник зобов`язався оплатити виконані послуги належним чином відповідно до умов цього Договору. Оплата за перевезення встановлена шляхом здійснення безготівкового переказу грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Виконавця або іншим шляхом за згодою сторін. Оплата здійснюється на підставі рахунку або акту приймання- передачі виконаних послуг (п.2.3 Договору). Умовами п. 2.4. Договору встановлено, що кількість перевезень зазначається в актах приймання-передачі наданих послуг, що оформлюється належним чином та підписується уповноваженими на те особами обох сторін та скріплюється печатками. Строк дії встановлено до 31.03.2018р. Сторони також погодили підписання Додаткової угоди № 1 від 20.04.17р. про зміну умов вартості послуг за перевезення товару.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано, а судом досліджено: заявки на перевезення вантажу; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); товарно-транспортні накладні; податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН (т.2, а.с.129, т.3 а.с.1-250, т.4 а.с.1-8).

Також у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ Транс-Трейдинг на підставі договору про надання послуг перевезення за № 31-08 від 31 серпня 2017 року. Згідно умов договору, ТОВ Максігрейн-Україна (замовник) доручив, а виконавець ТОВ Транс-Трейдинг (виконавець) зобов`язався надати послуги по перевезенню Товару автомобілями в міських та міжміських напрямках. Виконавець зобов`язався перевезти заявлені Замовником Товари, а Замовник зобов`язався оплатити виконані послуги належним чином відповідно до умов цього Договору. Оплата за перевезення встановлена шляхом здійснення безготівкового переказу грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Виконавця або іншим шляхом за згодою сторін. Оплата здійснюється на підставі рахунку або акту приймання- передачі виконаних послуг (п.п. 2.2., 2.3 Договору). Умовами п. 2.4. Договору встановлено, що кількість перевезень зазначається в актах приймання-передачі наданих послуг, що оформлюється належним чином та підписується уповноваженими на те особами обох сторін та скріплюється печатками. Умовами п. 2.5. договору, визначено вартість послуг по перевезенню у розмірі 30,00грн. за перевезення 1 тони висівки, в т.ч. ПДВ - 20%. Строк дії договору встановлено до 30.08.2018р.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, позивачем надано, а судом досліджено: заявку на перевезення товару від 01.09.2017р. №01/09; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000050; товарно-транспортні накладні; податкову накладну; платіжне доручення від 27.09.2017 № 948.

Щодо взаємовідносин ТОВ Максігрейн-Україна з конграгентом-постачальником ПП Херсонбудресурси , судом встановлено наступне.

08 грудня 2017 року між ПП Херсонбудресурси (Виконавець) та ТОВ Максігрейн - Україна (Замовник) укладено Договір про надання послуг перевезення за № 08-12, згідно умов якого, ТОВ Максігрейн-Україна (замовник) доручив, а виконавець ПП Херсонбудресурси (виконавець) зобов`язався надати послуги по перевезенню Товару автомобілями в міських та міжміських напрямках. Виконавець зобов`язався перевезти заявлені Замовником Товари, а Замовник зобов`язався оплатити виконані послуги належним чином відповідно до умов цього Договору. Оплата за перевезення встановлена шляхом здійснення безготівкового переказу грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Виконавця або іншим шляхом за згодою сторін.

Оплата здійснюється на підставі рахунку або акту приймання- передачі виконаних послуг (п.п. 2.2., 2.3 Договору). Умовами п. 2.4. Договору встановлено, що кількість перевезень зазначається в актах приймання-передачі наданих послуг, що оформлюється належним чином та підписується уповноваженими на те особами обох сторін та скріплюється печатками. Умовами п. 2.5. договору, визначено вартість послуг по перевезенню у розмірі 30,00грн. в т.ч. ПДВ - 20% за перевезення 1 тони висівки, ячменя та макухи. Вартість перевезення 1 тони пивної дробини встановлено у розмірі - 50,00грн. в т.ч. ПДВ - 20%. Строк дії договору встановлено до 30.11.2018р.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано, а судом досліджено: заявки на перевезення вантажу: за № 01/02 від 01.02.18р, № 22/02 від 22.02.18р., № 03/05 від 03.05.2018р.; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000014 від 16.02.18р., № ОУ-0000015 від 19.02.18р„ № ОУ-00000016 від 20.02.18р., № ОУ-0000017 від 21.02.18р., № ОУ-0000018 від 23.02.18р., № ОУ-0000019 від 24.02.18р., № ОУ-0000020 від 25.02.18р., № ОУ-0000021 від 26.02.18р., № ОУ-0000059 від 04.05.18р.; товарно-транспортні накладні; платіжні доручення; податкові накладні та докази їх реєстрації в ЄРПН (т.2 а.с.156-163 т.7 а.с.107-171).

Також у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ПП Україна-Сервіс на підставі договору про надання послуг перевезення за № 03-01від 03 січня 2017 року.

Згідно умов вказаного договору, ТОВ Максігрейн-Україна (замовник) доручив, а виконавець ПП Україна-Сервіс (виконавець) зобов`язався надати послуги по перевезенню Товару автомобілями в міських та міжміських напрямках. Виконавець зобов`язався перевезти заявлені Замовником Товари, а Замовник зобов`язався оплатити виконані послуги належним чином відповідно до умов цього Договору. Оплата за перевезення встановлена шляхом здійснення безготівкового переказу грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Виконавця або іншим шляхом за згодою сторін. Оплата здійснюється на підставі рахунку або акту приймання- передачі виконаних послуг (п.п. 2.2., 2.3 Договору). Умовами п. 2.4. Договору встановлено, що кількість перевезень зазначається в актах приймання-передачі наданих послуг, що оформлюється належним чином та підписується уповноваженими на те особами обох сторін та скріплюється печатками. Умовами п. 2.5. договору, визначено вартість послуг по перевезенню у розмірі 30,00грн. в т.ч. ПДВ - 20% за перевезення 1 тони висівки. Строк дії договору встановлено до 31.12.2018р.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій позивачем надано, а судом досліджено: заявку на перевезення товару; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); товарно-транспортні накладні; податкові накладні; платіжне доручення (т.7 а.с.172-189).

Крім того, судом встановлено, що 30 квітня 2018 року між ТОВ Дайрект Про (Виконавець) та ТОВ Максігрейн - Україна (Замовник) укладено Договір про надання послуг перевезення за № 30-04, згідно умов якого ТОВ Максігрейн-Україна (замовник) доручив, а ТОВ Дайрект Про (виконавець) зобов`язався надати послуги по перевезенню Товару автомобілями в міських та міжміських напрямках. Виконавець зобов`язався перевезти заявлені Замовником Товари, а Замовник зобов`язався оплатити виконані послуги належним чином відповідно до умов цього Договору. Оплата за перевезення встановлена шляхом здійснення безготівкового переказу грошових коштів у національній валюті України на порочний рахунок Виконавця або іншим шляхом за згодою сторін. Оплата здійснюється на підставі рахунку або акту приймання- передачі виконаних послуг (п.п. 2.2., 2.3 Договору). Умовами п. 2.4. Договору встановлено, що кількість перевезень зазначається в актах приймання-передачі наданих послуг, що оформлюється належним чином та підписується уповноваженими на те особами обох сторін та скріплюється печатками. Умовами п. 2.5. договору, визначено вартість послуг по перевезенню у розмірі 30,00грн. в т.ч. ПДВ - 20% за перевезення 1 тони висівки, 1 (однієї) тони ячменя становить 30,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%; 1 (однієї) тони макухи становить 50,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%; 1 (однієї) тони пивної дробини становить 50.00 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Строк дії договору встановлено до 29.04.2019р.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано, а судом досліджено заявки на перевезення товару; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); товарно-транспортні накладні; податкові накладні; платіжні доручення (т.7 а.с.198-215).

За результатами усіх вищезазначених господарських операцій Товариством складені податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не оспорюється контролюючим органом.

Окремо суд звертає увагу на те, що 01 лютого 2017 року між ТОВ Максігрейн - Україна та охоронною фірмою ТОВ Альфа МК укладено Договір про надання охоронних послуг за № 01/02-17. Предметом договору - є надання послуг з охорони об`єкта замовника, здійснення встановленого пропускного режиму, ведення суворого обліку переміщення товаро-матеріальних цінностей, транспорту та осіб в межах об`єкта замовника. ТОВ Альфа МК здійснюється фіксація транспорту, що заїжджає на територію елеватора (м. Херсон, вул. Домобудівна 11). Факт заїзду на територію ТОВ Максігрейн - Україна транспортних засобів контрагентів Товариства, зазначених в товаро-транспортних накладних та заявках на перевезення вантажу, та реального здійснення контрагентами транспортних послуг з перевезення вантажів позивача, останнім надано до суду Витяг з електронного реєстру пропусків транспортних засобів на об`єкт, з якого убачається інформація щодо усіх транспортних засобів, на які охоронною фірмою оформлювались пропуски, щодо можливості заїзду транспорту на територію елеватора: м. Херсон, вул. Домобудівна 11 у. Вказані реєстри також містять інформацію про: назву марки та державні номери транспортних засобів, наявність причепу, номенклатура та напрямок руху.

Крім того, судом встановлено, що позивачем були укладені договори про оренду приміщень, зокрема договір оренди № 010816-003-МК від 01.08.2016р., згідно якого ТОВ Агро-Транзит-Інвест (орендодавець) передав, а ТОВ Максігрейн - Україна (орендар) прийняло в строкове, платне користування об`єкти нерухомого майна для здійснення господарської діяльності, а саме - надання послуг із зберігання продуктів переробки зернових.

Факт наявності на складах ТОВ Максігрейн - Україна вантажу - продуктів переробки зернових: соняшника, шрота соняшника, соєвої оболонки, макухи соняшникової, пивної дробини, висівок, КФК, перевезення яких здійснювали контрагенти позивача по маршруту: ангар та склади - причал під розвантаження на баржі (ДМ) та склад - склад для здійснення процедури освіження вантажу, підтверджується укладеними ТОВ Максігрейн - Україна Договорами на здійснення послуг по зберіганню зернових та продуктів їх переробки, здійснення додаткових послуг з підтримання їх якості та відвантаження на баржі з замовниками-поклажодавцями: ПП Виатранс , ТОВ Синтез Груп и К , ТОВ ОХОРОННА КОМПАНІЯ "ФАЛКОН", ТОВ ВІЛАГРО ОІЛ , ТОВ Аскет Шиппинг , ТОВ Херсонська Стивідорна Компанія , ТОВ Бізнесвектор , ТОВ ВНМ - Транс .

Вищевикладені факти податковим органом не оспорюються та не спростовуються.

Також відповідач не заперечує та не спростовує факт наявності товару на складах підприємства позивача та факт його відвантаження.

Однак, обґрунтовуючи нереальність господарських операцій, податковий орган посилається на: дефекти товарно-транспортних накладних, зокрема відсутність посади особи, яка прийняла товар та підписала вказаний документ; відсутність або недостатність трудових та технічних ресурсів у контрагентів позивача; відсутність у контрагентів позивача нерухомого майна, що встановлено відповідно до даних реєстру речових прав; а також фізичною неможливістю надання відповідних послуг.

Щодо тверджень податкового органу про фізичну неможливість надання послуг з перевезення у зв`язку з великим обсягом товарів, суд зазначає наступне.

Наявність відповідних договорів між позивачем та вищезазначеними контрагентами не заперечуються відповідачем, як і не заперечується реєстрація податкових накладних в ЄРПН. Усі договори долучені до матеріалів справи, а їх зміст досліджений в судовому порядку.

Фахівцями податкового органу наведені розрахунки щодо можливості виконання постачальниками транспортних послуг в об`ємах згідно даних товарно-транспортних накладних, виходячи з вантажопідйомністю транспортних засобів. Разом з тим, як установлено судом, податковим органом при здійснені наведених розрахунків не взято до уваги графік роботи позивача (цілодобово), дистанцію маршруту перевезення товару (невеликі відстані перевезень), кількість змін, максимальна вантажопідйомність транспортних засобів та причепів. способи здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт (використання механізмів та спецзасобів) тощо.

Відповідні пояснення не наведені в акті перевірки та не надані в судовому засіданні.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2020р. у справі № 520/942/19 зазначив, що платник здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а податкове законодавство, у свою чергу, не містить положень, які б дозволяли контролюючому органу оцінювати господарську діяльність суб`єкта господарювання з точки зору її доцільності, раціональності чи ефективності.

Доцільність вибору форми здійснення господарських операцій (самостійно або із залученням третіх осіб) є виключною прерогативою підприємства. Суб`єкти господарювання мають самостійність при здійсненні своєї господарської діяльності.

Наведені контролюючим органом в акті перевірки розрахунки обсягів трудовитрат та інших розрахункових показників не є достатніми доказами неможливості проведення відповідних робіт/надання послуг господарюючим суб`єктом, такі розрахунки є суб`єктивними та носять виключно інформаційних характер. Крім того, висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, проте така інформація також носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є достатнім доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема від 24.06.2020р у справі №826/23538/15.

Суд звертає увагу, що господарської операції з перевезення вантажу, є відвантаження зазначеного вантажу на баржу, що в свою чергу підтверджується коносаментами на відвантаження вантажів та листами - заявками від замовника/поклажодавця на таке відвантаження. Крім того, у матеріалах справи містяться витяги з електронного реєстру зафіксованих пропусків транспортних засобів, які містять дані про дату здійснення транспортування, державний номер транспортного засобу, власника або перевізника, номенклатуру та направлення руху.

У постанові від 20.03.2020р. у справі №520/942/19 Верховний Суд зауважив, що законодавство не містить застережень щодо необхідності суб`єкту господарювання необхідно контролювати стан податкового обліку його контрагентів, або ж наявності чи відсутності у них основних фондів. Також Верховний Суд зазначив, що відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів не є доказом неможливості підтвердити реальність господарських операцій, оскільки реальність господарських операцій підтверджується первинними документами.

Окремо суд звертає увагу на суперечності, які містяться в акті перевірки. Так, в акті перевірки відповідач вказує на те, що контрагентом ПП А-Оптторгсервіс до контролюючого органу подані податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з податку (форма №1-ДФ) за усі чотири квартали 2017р., відповідно до яких вказане підприємство нараховувало та виплачувало заробітні плати за основним місцем роботи своїм працівникам, у тому числі водіям, зазначеним у ТТН ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ). При цьому водій ОСОБА_5 фігурує у формі 1-ДФ за ІІ квартал 2017р., тобто вказаному водію була виплачена заробітна плата за основним місцем роботи у ІІ кварталі 2017р. Разом з тим, в акті перевірки перевіряючий вказує на те, що на момент надання послуг з перевезення 15.05.2017р. та 16.05.2017р. водій ОСОБА_5 не перебував у трудових відносинах з ПП А-Оптторгсервіс .

Аналогічні суперечності містяться в акті перевірки щодо інших контрагентів позивача. Тобто податковий орган вказує на відсутність у контрагентів трудових ресурсів та одночасно підтверджує наявність форм 1-ДФ щодо водіїв, зазначених у ТТН.

Суд зауважує, що податковим органом не надано жодного належного доказу на підтвердження неможливості контрагентів надавати спірні послуги.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704. Відповідно до норм вказаного Положення господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Таким чином, недоліки первинної бухгалтерської документації не можуть бути належним та допустимим доказом порушення підприємством податкового законодавства, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій.

Формальні недоліки в первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суд дійшов до висновку, що вищезазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На думку суду, відсутність персоналу, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкт господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах, що не було встановлено податковим органом шляхом проведення перевірок контрагентів позивача.

Чинним законодавством не забороняються взаємовідносини з третіми особами у разі недостатності трудових або матеріальних. Посилання відповідача на відсутність в базах даних щодо відсутності трудового оформлення водіїв контрагентами позивача не є належним та допустимим доказом з огляду на те, що податковим органом не проведена перевірка вказаних суб`єктів господарювання, оскільки, відсутність таких даних може свідчити про порушення останніми вимог податкового чи трудового законодавства.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань…". …У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку… (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов`язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини" як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.06.2020р. у справі №826/23538/15.

Відповідачем не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Згідно з абзацами першим - третім пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацами першим-третім пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абзаци перший-третій пункту 201.10).

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування факту реєстрації податкових накладних, які складені під час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, в Єдиному реєстрі податкових накладних, отже усі податкові накладні пройшли перевірку системою автоматичного моніторингу та були зареєстровані у порядку, встановленому чинним законодавством.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов`язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Таким чином, у позивача було достатньо правових підстав для формування податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пункт 138.2 статті 138 ПК України встановлює, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Отже, у податковому обліку з податку на додану вартість операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Дослідивши надані сторонами докази та проаналізувавши норми законодавства, суд дійшов до висновку, що господарські операції, які відбулись між позивачем та його контрагентами- постачальниками ПП Буд-Опторг-Прайм , ТОВ Транзит Про , ПП А-Оптторгсервіс , ПП Херсонбудстар , ТОВ Транс-Трейдинг , ПП Херсонбудресурси , ПП Україна-Сервіс , ТОВ Дайрект Про у перевіряємий період є реальними, факт їх вчинення в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій. Податковий орган не надав суду доказів на підтвердження документування безтоварних операцій з метою формування фіктивного податкового кредиту та укладення нікчемних правочинів, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Реальність господарської операції підтверджено фактом руху активів та зміною стану зобов`язань суб`єкта господарювання, а також наявністю інших юридичних фактів, що зумовлені результатами досягнення ділової мети у процесі здійснення законної підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Враховуючи наведені обставини, суд зазначає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення ґрунтуються лише на суб`єктивних припущеннях перевіряючого та не підтверджені документами. За недоведеності відповідачем факту відсутності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом з приводу придбання товарів висновки податкового органу є безпідставними.

Таким чином, суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання позивачем послуг, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Тому суд вважає, що позовні вимоги в частині неправомірності податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з даним позовом Товариством сплачено судовий збір у сумі 17271,04 грн. за позовну вимогу щодо протиправності податкового повідомлення-рішення та 2102,00 грн. при поданні заяви про збільшення позовних вимог щодо протиправності наказів про призначення перевірки.

Враховуючи, що позов задоволено в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відшкодуванню підлягає судовий збір у сумі 17271,04 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Максігрейн - Україна" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування наказів і податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі податкове повідомлення-рішення №0000600522 від 19.03.2020 р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максігрейн - Україна" (73011, м. Херсон, вул. Домобудівна, б.11, код ЄДРПОУ 38822821) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 17271 (сімнадцять тисяч двісті сімдесят одну) грн. 04 (чотири) коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20 липня 2020 р.

Суддя А.С. Пекний

кат. 111030300