Рішення

від 09.07.2020 по справі 640/10545/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2020 року м. Київ № 640/10545/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІЗИНГФІНАНС доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень представники позивача - Смогоринський О.В.;

сторін: відповідача - Кокиза Н.В. ,

(у судовому засіданні 09.07.2020, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІЗИНГФІНАНС (далі - позивач або ТОВ ЛІЗИНГФІНАНС або товариство) подано на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва позов до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві або Контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2019 № 00007271402, № 00007281402 та № 00007291402.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/10545/19, призначено справу до розгляду у підготовче засідання на 08.08.2019.

Вказаної дати судом оголошено перерву у справі до 26.09.2019.

Судовими повістками від 02.09.2019 викликано представників сторін у судове засідання на 10.10.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.11.2019; викликано у судове засідання у якості свідка ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2019 повторно викликано у судове засідання 30.01.2020 свідка - ОСОБА_2 .

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2020 витребувано у Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві належним чином завірену копію постанови про закриття кримінального провадження № 32018100100000053; застосовано до свідка ОСОБА_2 привід до судового засідання на 25.02.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2020 застосовано повторно до свідка ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) привід до судового засідання, яке відбудеться 02.04.2020 о 15 год. 30 хв.; доручено Печерському управлінню поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснити привід ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) до Окружного адміністративного суду міста Києва; витребувано у Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві пояснення та відповідні докази щодо дій, вчинених останнім на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2020 про привід свідка у судове засідання на 25.02.2020.

Розгляд справи цієї дати відкладено до 11.06.2020.

Зазначеного дня судом на стадії дебатів оголошено перерву до 09.07.2020.

У судовому засіданні призначеної дати представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов, за викладених у ньому підстав.

Мотивуючи позовні вимоги позивач наводить твердження про те, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам, а також прийняті після закінчення 1095-денного строку, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України. Відповідь на відзив містить аналогічні твердження.

Представник відповідача проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У відзиві на адміністративний позов відповідач звертає увагу, що в даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. На його думку, сам факт наявності у позивача податкових/видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 14.01.2019 № 343 та підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Люкс Консоріс (код ЄДРПОУ 40207026) за період з 01.03.2016 по 30.04.2016.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 26.04.2019 № 297/26-15-14-02-01-14/35466779.

Згідно висновків акта, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, пунктів 2.1, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, пункту 5 П(С)БО 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, в результаті занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 182034,00 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 182034,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання, та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в періоді, що перевірявся, на загальну суму 168550,00 грн., в тому числі по періодах: березень 2016 року у сумі 84275,00 грн., квітень 2016 року у сумі 84275,00 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.05.2019:

- № 00007271402 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 227543,00 грн., з яких: 182034,00 грн. за основним платежем та 45509,00 грн. за штрафними санкціями;

- № 00007281402 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 93595,00 грн., з яких: 74876,00 грн. за основним платежем та 18719,00 грн. за штрафними санкціями;

- № 00007291402 про визначення завищення від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 93674,00 грн.

Незгода з означеними податковими повідомленнями-рішеннями суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з відповідним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (нижче - ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Розділом ІІІ ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності зі статтею 198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України, згідно з положеннями якої:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

В силу вимог частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, встановлені обов`язкові реквізити для первинних документів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз викладених норм свідчить, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як убачається з матеріалів перевірки, відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток на суму 182034,00 грн. та завищення податкового кредиту на суму 168550,00 грн. за результатами господарських операцій із ТОВ Люкс Консоріс .

Зокрема, у березні-квітні 2016 року ТОВ Люкс Консоріс було відвантажено позивачу холодильні моноблоки Zanotti BAS 340 T02 F б/в в загальній кількості 2 шт.

Зазначені товари отримані позивачем згідно із видатковими накладними від 24.03.2016 № 2403 та від 18.04.2016 № 1804.

Вартість поставлених контрагентом товарів сплачено позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями від 24.03.2016 № 77, від 24.03.2016 № 79, від 18.04.2016 № 129 виписками по рахунку № 26002001003871 за 24.03.2016, 18.04.2016.

На виконання вимог ПК України ТОВ Люкс Консоріс складено податкові накладні від 24.03.2016 № 32401, від 24.03.2016 № 32402, від 18.04.2016 № 41801, факт реєстрації яких в ЄРПН підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями № 1 та не заперечується відповідачем.

При цьому судом враховано правосуб`єктність сторін на час проведення спірних господарських операцій, зокрема, контрагент позивача ТОВ Люкс Консоріс був належним учасником господарських правовідносин та був платником ПДВ (свідоцтво платника податку на додану вартість № 200250319 від 01.02.2016 анульовано 09.08.2017, тобто після проведення господарських операцій із позивачем у перевіряємому періоді).

Сукупність наведених вище документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт поставки позивачу товарів його контрагентом - ТОВ Люкс Консоріс та не дає підстав для сумніву щодо реальності її вчинення.

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

При цьому виходячи з характеру спірних операцій, їх проведення відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Зокрема, одним з видів економічної діяльності позивача є фінансовий лізинг (код КВЕД 64.91).

Відповідачем, в цьому контексті, не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій.

Судом відхиляються посилання Контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача по ланцюгу постачання, оскільки остання не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Контролюючий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 14.05.2019 у справі № 813/1341/16.

Також суд критично ставиться до посилань відповідача на досудове розслідування, що здійснюється у кримінальному провадженні № 32018100100000053 від 14.03.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 212 Кримінального кодексу України, оскільки, по-перше, відповідні відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно службових осіб ТОВ Меганом Україна (код ЄДРПОУ 36856796), по-друге, постановою старшого слідчого з ОВС десятого СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві капітана податкової міліції Мазура Юрія Сергійовича від 19.12.2018 вказане провадження закрито у зв`язку відсутністю складу кримінального правопорушення.

Щодо поданого відповідачем до суду протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 18.02.2017 суд, зазначає таке.

Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (скорочено - КПК України).

У частині першій статті 23 КПК України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

При цьому, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.11.2018 справа № 822/551/18.

Натомість, у відповідності до приписів частини першої статті 65 КАС України, як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з`ясувати у справі.

У зв`язку із чим, з метою з`ясування обставин справи, судом викликано у судові засідання 21.11.2019 та 30.01.2020 у якості свідка ОСОБА_2 , як засновника та директора ТОВ Люкс Консоріс (ідентифікаційний код 2542408216, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ).

Однак слід примітити, що викликаний судом свідок ОСОБА_2 у судові засідання 21.11.2019 та 30.01.2020 не з`являвся.

Так керуючись статтею 144 КАС України, суд застосував до свідка ОСОБА_2 привід до судового засідання спочатку на 25.02.2020, в подальшому на 02.04.2020.

Проте, на адресу суду надійшли листи № 1901/125/52/04-2020 від 25.02.2020 та № 3174/125/52/04-2012 від 24.03.2020 Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві поліції Національної поліції України про неможливість забезпечення явки свідка ОСОБА_2 у судові засідання 25.02.2020 та 02.04.2020, через відсутність останнього за місцем реєстрації.

Відтак наявний у справі відповідний протокол допиту суд не приймає до уваги як належний доказ в розумінні ст. 73 КАС України.

З огляду на викладене, вбачається висновок, що відповідачем не доведено нереальності здійснення господарських операцій товариства з ТОВ Люкс Консоріс . При цьому відзначені Контролюючим органом в мотивування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Таким чином висновки ГУ ДФС у м. Києві, викладені в акті перевірки, вбачаються безпідставними, а податкові повідомлення-рішення від 29.05.2019 № 00007271402, № 00007281402 та № 00007291402 - протиправними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Отже виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 6222,19 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІЗИНГФІНАНС - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 29.05.2019 № 00007271402 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю ЛІЗИНГФІНАНС грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 227 543,00 грн., з яких: 182 034,00 грн. за основним платежем та 45 509,00 грн. за штрафними санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 29.05.2019 № 00007281402 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю ЛІЗИНГФІНАНС грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 93 595,00 грн., з яких: 74 876,00 грн. за основним платежем та 18 719,00 грн. за штрафними санкціями.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 29.05.2019 № 00007291402 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю ЛІЗИНГФІНАНС завищення від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 93 674,00 грн.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІЗИНГФІНАНС (04136, м. Київ, вул. Стеценка, буд. 6, код ЄДРПОУ 35466779), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені ТОВ ЛІЗИНГФІНАНС витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 222,19 грн. (шість тисяч двісті двадцять дві гривні 19 копійок).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 21.07.2020.

Суддя К.С. Пащенко