Рішення

від 22.07.2020 по справі 640/11451/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2020 року м. Київ № 640/11451/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Енергосервіс ДоГоловного управління ДФС у м.Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергосервіс (далі-позивач/ТОВ Енергосервіс ) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві (далі - відповідач/ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2018 р. № 6042615147 та № 6032615147.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2019 року суд визнав подану заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, встановив, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ГУ ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 18.09.2018 р. № 224/26-15-14-07-03-10/32771803 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Відповідач в письмовому відзиві на позов підтримав висновки акта перевірки та вказав на відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Енергосервіс (код ЄДРПОУ 32771803) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами за період з 01.01.2014 р. по 29.07.2016 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Енергосервіс дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Інтербілд Комьюніті , а саме:

- п. 44.1, п. 44.2, ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 43 794,00 грн.

-п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за 2015 рік на загальну суму 48 660,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 18.09.2018 р. № 224/26-15-14-07-03-10/32771803 та винесено податкові повідомлення-рішення:

від 09.11.2018 р. № 6032615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання податком на прибуток на загальну суму 43 794,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 43 794,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 0 грн.;

від 09.11.2018 р. № 6042615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 72 990 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 48 660,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24 330,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, ДФС України прийнято рішення від 19.03.2019 р. № 12598/6/99-99-11-04-01-25, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно п.п. 200.1 і 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду..

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 , пп. а п. 198.1 , п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV , господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами Податкового кодексу України.

Також виходячи з аналізу наведених норм Кодексу в сукупності суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, як викладені у його постановах від 30.01.2018 р. №К/9901/2803/18 (у справі №820/11856/13-а), від 31.01.2018 р. №К/9901/5557/18 (у справі №826/245/14), від 06.02.2018 р. №К/9901/7258/18 (у справі №810/6695/14), 04.04.2018 р. № К/9901/27694/18 (у справі №808/2519/15).

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами; мету придбання та обставини використання придбаних робіт у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (замовник) та ТОВ Інтербілд Комьюніті (підрядник) укладено договір підряду на технічне обслуговування від 26.10.2015 р. № 2610, відповідно до умов якого, підрядник зобов`язується на свій ризик та на замовлення замовника виконати роботи Технічне обслуговування щитових та внутрішніх мереж в Святошинському районі м. Києва , а замовник зобов`язується прийняти від підрядника й оплатити виконані роботи, у відповідності з вимогами цього Договору.

Загальна вартість Договору визначається, згідно протоколу договірної ціни і становить 24 990,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 4 165,00 грн. (п. 2.1 Договору).

При передачі виконаних робіт підрядник надає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт (п. 5.1 Договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії договору підряду на технічне обслуговування від 26.10.2015 р. № 2610, Додатку 2 до вказаного Договору про перелік об`єктів на технічне обслуговування щитових та внутрішніх мереж (Святошинський р-н м. Києва), Додатку № 3 до Договору - калькуляцію на технічне обслуговування внутрішніх мереж, Додаткової угоди № 01 від 03.11.2015 р. платіжного доручення від 13.11.2015 р. № 1099 на суму 24 990,00 грн., акта здачі-приймання від 05.11.2015 р., податкової накладної від 05.11.2015 р. № 20.

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ Інтербілд Комьюніті (підрядник) укладено договір на технічне обслуговування від 27.10.2015 р. № 2710, відповідно до умов якого, підрядник зобов`язується на свій ризик та на замовлення замовника виконати роботи Технічне обслуговування щитових та внутрішніх мереж в Солом`янському районі м. Києва , а замовник зобов`язується прийняти від підрядника й оплатити виконані роботи, у відповідності з вимогами цього Договору.

Загальна вартість Договору визначається, згідно протоколу договірної ціни і становить 37 620,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 6 270,00 грн. (п. 2.1 Договору).

При передачі виконаних робіт підрядник надає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт (п. 5.1 Договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії договору на технічне обслуговування від 27.10.2015 р. № 2710, Додатку 1 до вказаного Договору - протокол узгодження договірної ціни на технічне обслуговування, Додаткової угоди № 1, платіжного доручення від 13.11.2015 р. № 1100 на суму 37 620,00 грн., акта здачі-приймання від 06.11.2015 р., перелік об`єктів на технічне обслуговування щитових та внутрішніх мереж в Солом`янському р-ну м. Києва, податкової накладної від 06.11.2015 р. № 21.

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ Інтербілд Комьюніті (підрядник) укладено договір на технічне обслуговування МІТП від 23.10.2015 р. № 2310, відповідно до умов якого, підрядник зобов`язується на свій ризик та на замовлення замовника виконати роботи Технічне обслуговування модулів індивідуального теплового пункту (МІТП) в Святошинському р-ні м. Києва , а замовник зобов`язується прийняти від підрядника й оплатити виконані роботи, у відповідності з вимогами цього Договору.

Загальна вартість Договору визначається, згідно протоколу договірної ціни і становить 61 563,60 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 10 260,60 грн. (п. 2.1 Договору).

При передачі виконаних робіт підрядник надає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт (п. 5.1 Договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії договору на технічне обслуговування від 23.10.2015 р. № 2310, Додатку 1 до вказаного Договору - протокол узгодження договірної ціни на технічне обслуговування, Додатку № 2 до Договору - калькуляцію на технічне обслуговування модулів індивідуального теплового пункту (МІТП), Додаткової угоди № 01, платіжного доручення від 13.11.2015 р. № 1098 на суму 61 563,60 грн., акта здачі-приймання від 05.11.2015 р., перелік закладів на технічне обслуговування модулів індивідуального теплового пункту (МІТП), податкової накладної від 05.11.2015 р. № 19.

Між позивачем (замовник) та ТОВ Інтербілд Комьюніті (підрядник) укладено договір на аварійне обслуговування від 28.10.2015 р. № 2810, відповідно до умов якого, підрядник зобов`язується на свій ризик та на замовлення замовника виконати роботи Аварійне обслуговування електромереж та електрощитових в Голосіївському р-ні м. Києва , а замовник зобов`язується прийняти від підрядника й оплатити виконані роботи, у відповідності з вимогами цього Договору.

Загальна вартість Договору визначається, згідно протоколу договірної ціни і становить 8 352,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1 392,00 грн. (п. 2.1 Договору).

При передачі виконаних робіт підрядник надає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт (п. 5.1 Договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії договору на аварійне обслуговування від 28.10.2015 р. № 2810, Додатку 1 до вказаного Договору - протокол узгодження договірної ціни на аварійне обслуговування, калькуляції, розрахунку, Додаткової угоди № 01, платіжного доручення від 13.11.2015 р. № 1101 на суму 8 352,00 грн., акта здачі-приймання від 06.11.2015 р., перелік об`єктів на аварійне обслуговування електромереж та електрощитових, податкової накладної від 06.11.2015 р. № 22.

Між позивачем (замовник) та ТОВ Інтербілд Комьюніті (підрядник) укладено договір підряду на розроблення робочих проектів від 29.10.2015 р. № 2910, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець забезпечує виконання: Розроблення робочих проектів з встановлення вузлів обліку теплової енергії на вводах житлових будинків , відповідно до діючих нормативних документів.

Вартість робіт складає 116 970,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 19 495,00 грн. (п. 3.1 Договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії договір підряду на розроблення робочих проектів від 29.10.2015 р. № 2910, додатків до договору, протоколу узгодження договірної ціни, акт здачі-приймання від 09.11.2015 р., платіжного доручення від 20.11.2015 р. № 2346, 30127 на суму 116 970,00 грн., податкової накладної від 09.11.2015 р. № 34.

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ Інтербілд Комьюніті (підрядник) укладено договір на капітальний ремонт внутрішньобудинкових мереж від 30.10.2015 р. № 3010, відповідно до умов якого, підрядник зобов`язується на свій ризик та на замовлення замовника виконати роботи Капітальний ремонт внутрішньобудинкових мереж житлового будинку за адресою: вул. В.Гетьмана, 22-Б м. Києва , а замовник зобов`язується прийняти від підрядника й оплатити виконані роботи, у відповідності з вимогами цього Договору.

Загальна вартість Договору визначається, згідно протоколу договірної ціни і становить 27 198,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 4 533,00 грн. (п. 2.1 Договору).

При передачі виконаних робіт підрядник надає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт (п. 5.1 Договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії договору на капітальний ремонт внутрішньобудинкових мереж від 30.10.2015 р. № 3010, Додатку 1 до вказаного Договору - протокол узгодження договірної ціни на аварійне обслуговування, калькуляції, розрахунку, Додаткової угоди № 01, платіжного доручення від 20.11.2015 р. № 2346, 30128 на суму 27 198,00 грн., кошторису, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акта приймання виконаних будівельних робіт, акта здачі-приймання від 10.11.2015 р., податкової накладної від 10.11.2015 р. № 35.

Аналогічний договір було укладено між позивачем (замовник) та ТОВ Інтербілд Комьюніті (підрядник) від 02.11.2015 р. № 0211, відповідно до умов якого, підрядник зобов`язується на свій ризик та на замовлення замовника виконати роботи Капітальний ремонт внутрішньобудинкових мереж житлового будинку за адресою: вул. Борщагівська, 152 м. Києва , а замовник зобов`язується прийняти від підрядника й оплатити виконані роботи, у відповідності з вимогами цього Договору.

Загальна вартість Договору визначається, згідно протоколу договірної ціни і становить 15 264,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2 544,00 грн. (п. 2.1 Договору).

При передачі виконаних робіт підрядник надає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт (п. 5.1 Договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії договору на капітальний ремонт внутрішньобудинкових мереж від 02.11.2015 р. № 0211, Додатку 1 до вказаного Договору - протокол узгодження договірної ціни на аварійне обслуговування, калькуляції, розрахунку, Додаткової угоди № 01, платіжного доручення від 20.11.2015 р. № 2346, 30129 на суму 15 264,00 грн., кошторису, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акта приймання виконаних будівельних робіт, акта здачі-приймання від 10.11.2015 р., податкової накладної від 10.11.2015 р. № 35.

Досліджуючи питання пов`язаності отриманих позивачем товарів із його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що видами діяльності позивача згідно КВЕД є електромонтажні роботи; ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування, будівництво житлових і нежитлових будівель (основна).

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що контрагентом позивача надавались послуги на аварійне обслуговування, капітального ремонту внутрішньобудинкових мереж, на розроблення робочих проектів, на технічне обслуговування, що свідчить про те, що отримані позивачем послуги відповідають та пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Більше того, як на підставу для необхідності укладання договорів з ТОВ Інтербілд Комьюніті , позивач посилається на зобов`язання перед третіми особами, зокрема надано договір про закупівлю від 30.06.2015 р. № 176/15, договір від 25.05.2015 р. № 107, договір про закупівлю від 30.06.2015 р. № 177/15, договір про закупівлю послуг за державні кошти від 02.02.2015 р. № ГД-10-15, договір від 05.10.2015 р. № 559/31-15, договір підряду від 18.05.2015 р. № 188, договір підряду від 18.05.2015 р. № 187 із відповідними документаціями.

Необґрунтованими є посилання контролюючого органу на відсутність у контрагента позивача ліцензії на виконання будівельних робіт, згідно договору від 28.10.2015 р. № 2810, оскільки п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності не передбачає обов`язкове ліцензування такого виду діяльності як аварійне обслуговування електромереж та електрощитових .

З приводу доводів податкового органу, що банківський рахунок контрагента відкритий 28.10.2015 р, тоді як договори №№ 2310, 2710, 2610 укладено 23.10.2015 р., 27.10.2015 р., 26.10.2015 р. відповідно, суд дійшов до висновку, що дана обставина не спростовує факту виконання зобов`язань за укладеним договором, проведення оплати за надані послуги та зміну майнового стану платника податків.

Також, необґрунтованими є посилання відповідача на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 р. по матеріалам кримінального провадження внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12015000000000630 від 08.12.2015 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України та ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 р. по спарві № 760/6919/16-к, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом , який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України .

У частині першій статті 23 Кримінального процесуального кодексу України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу . Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, протоколи допиту, пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

З наведеного вбачається, що сам факт отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Також, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів надано не було.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17.

Відтак, аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, які долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачено статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Досліджені первинні документи, які згідно з п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, як зазначалося, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами. Матеріалами справи підтверджується, що господарські операції фактично виконані та оформлені відповідними первинними (бухгалтерськими та податковими) документами. Визнання первинних документів та господарських операцій податковим органом недійсними, не пов`язаними з отриманням доходу та такими, що зумовлюють завищення витрат, лише на підставі припущень податкового органу в односторонньому порядку, не породжує недійсності фінансових документів, пов`язаних з виконанням правочинів та здійсненням підприємницької діяльності.

Так, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

За змістом рішення Вищого адміністративного суду України від 20.07.2016 р. у справі №К/800/3837/16 наголошено на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені податковою інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відтак, дослідивши матеріали справи, суд звертає увагу, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами та не спростовують реальність господарських операцій позивача з його контрагентом, а досліджені господарські операції позивача обумовлені розумними економічними причинами та здійснені з метою отримання матеріальної вигоди.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень податкового законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом, а тому податкові повідомлення-рішення від 09.11.2018 р. № 6042615147 та № 6032615147 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервіс (02090, м.Київ, вул. В. Сосюри, 5, оф. 408/3, код ЄДРПОУ 32771803) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 09.11.2018 р. № 6042615147 та № 6032615147.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервіс (02090, м.Київ, вул. В. Сосюри, 5, оф. 408/3, код ЄДРПОУ 32771803) судові витрати в сумі 1 921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя І.П. Васильченко