Постанова

від 21.07.2020 по справі 640/6578/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6578/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Земляної Г.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправним та скасування повідомлення, -

В С Т А Н О В И В :

Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просила визнати протиправним та скасувати винесене старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Савчуком К.П. повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 25 березня 2019 року з примусового виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28 травня 2012 року №91/12.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідаем безпідставно повернуто виконавчий документ №91/12 від 28 травня 2012 року без прийняття до виконання, оскільки відповідно до виконавчого документу стягувачем є Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, а не Державна архітектурно-будівельна інспекція України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року в даний адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 статті 311 КАС України.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, посадовою особою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28 травня 2012 року №91/12, відповідно до якої на Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління будівельними проектами ГЕРЦ за вчинення правопорушення, передбаченого п.8 ч.3 статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , накладено штраф у розмірі 49 230,00 грн.

Із названої постанови №91/12 від 28 травня 2012 року вбачається, що строк пред`явлення її до виконання - не пізніше двох років з дня винесення.

18 грудня 2018 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Савчуком К.П. було винесено постанову ВП №35868125 про повернення виконавчого документа №91/12 від 28 травня 2012 року стягувачу з посиланням на норми п.2 ч.1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з відсутністю майна та коштів (доходів) у боржника, на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу.

21 січня 2019 року листом №10/26-43/2101/05 позивач повторно надіслав відповідачу для примусового виконання постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 28 травня 2012 №91/12 Про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , згідно з якою на Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління будівельними проектами ГЕРЦ (код ЄДРПОУ 30971255), місцезнаходження: м. Київ, вул. Пирогова, 2, літ. В, накладено штраф за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Дана заява підписана заступником директора Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у м. Києві Полуніною Т.П.

До заяви додано оригінал постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві № 91/12 від 28 травня 2012 року; копію постанови про повернення виконавчого документа стягувану разом із супровідним листом; копію повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи від 03 квітня 2015 року; копію наказу № 272 від 10 жовтня 2014 року; копії документів про повноваження особи, яка підписала заяву.

У вказаному листі позивач також просив відповідача замінити сторону у виконавчому провадженні відповідно до статті 15 Закону України Про виконавче провадження , а саме: стягувача Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (код ЄДРПОУ 37772089) на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (код ЄДРПОУ 37471912) (далі - Держархбудінспекція).

Так, відповідно до повідомлення Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 03 квітня 2015 року №б/н до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №10701110009043824 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві.

Також у названому вище листі зазначено, що відповідно до наказу Держархбудінспекції від 10 жовтня 2014 року №272 Щодо діяльності деяких підрозділів Державної архітектурно-будівельної інспекції , Департамент забезпечує здійснення функцій та повноважень територіального органу, утвореного як структурний підрозділ апарату Держархбудінспекції, покладених на нього Положенням про Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, затвердженим наказом від 01 жовтня 2014 року №225 на території міста Києва з 10 жовтня 2014 року.

Таким чином, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві - територіальний орган, без статусу юридичної особи публічного права, утворений як структурний підрозділ апарату Держархбудінспекції, з 10 жовтня 2014 року бере участь в реалізації державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду на території міста Києва.

Однак, 04 квітня 2019 року (підтверджується відповідною відміткою вхідної кореспонденції) до позивача надійшло винесене старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Савчуком К.П. повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 25 березня 2019 року №58709710/26 з примусового виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28 травня 2012 року №91/12.

Вказане повідомлення обґрунтовано тим, що згідно п.6 ч.4 статті 4 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до виконавчого документа №91/12 від 28 травня 2012 року стягувачем є Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, а заяву про відкриття виконавчого провадження подано Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві, тобто особою, яка не є стягувачем.

Вважаючи вказані дії державного виконавця протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Законом чітко передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Так, стягувачем в даному випадку є Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, код ЄДРПОУ 37772089, проте, заяву про відкриття виконавчого провадження подано представником Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у місті Києві, код ЄДРПОУ 37471912, тобто особою яка не є стягувачем згідно постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві № 91/12 від 28 травня 2012 року.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності у межах спірних правовідносин передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, та підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, а тому оскаржуване повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є протиправним.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта необґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб`єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлена Законом України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності .

Відповідно до ч.2, 3 статті 4 цього Закону постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами, визначеними у частині 2 статті 3 цього Закону, є виконавчими документами і підлягають виконанню у встановленому законом порядку.

Штраф підлягає сплаті у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови. Копія завіреного банком платіжного документа, що засвідчує факт сплати суми штрафу в повному обсязі, надсилається органу, яким накладено штраф.

У разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку.

Не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення

Примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку покладено на державну виконавчу службу.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено в Законі України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року N 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За ч.1 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 6 ч. 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Статтею 4 Закону №1404-VIII визначено вимоги до виконавчого документу, а саме, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти (ч.1).

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закон (п.6 ч.4).

Згідно п.1 ч.1 статті 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.3 статті 26 Закону України Про виконавче провадження , у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Таким чином, у випадку, якщо не закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим Законом України Про виконавче провадження , і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, обов`язком державного виконавця є прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження.

Судом першої інстанції встановлено, що державний виконавець посилався на пред`явлення виконавчого документу не уповноваженою стороною, як на обставину, що виключає здійснення виконавчого провадження. При цьому, державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття його до виконання, зазначивши, що згідно з постановою про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28 травня 2012 року №91/12 стягувачем має бути Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 15 Закону України Про виконавче провадження , сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Згідно ч.5 статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Між тим, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року №150 Питання функціонування територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції , ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної архітектурно-будівельної інспекції за переліком, згідно з додатком, у тому числі, Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві та прийнято пропозицію Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо утворення її територіальних органів як структурних підрозділів апарату Інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Інспекція державного архітектурно-будівельного у місті Києві припинила свою діяльність як юридична особа, про що 03 квітня 2015 року внесено відповідний запис.

У свою чергу, відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 272 від 10 жовтня 2014 року Щодо діяльності деяких підрозділів Державної архітектурно-будівельної інспекції Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві забезпечує здійснення функцій та повноважень територіального органу, утвореного як структурний підрозділ апарату Державної архітектурно-будівельної інспекції, покладених на нього Положенням про Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, затвердженим наказом № 225 від 01 жовтня 2014 року, на території міста Києва з 10 жовтня 2014 року.

Таким чином, з наведеного вбачається, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України є функціональним правонаступником Інспекції державного архітектурно-будівельного у місті Києві, на користь якої видано виконавчий документ - постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 91/12 від 28 травня 2012 року, та, відповідно, вважається стягувачем і має право звертатись із заявою про примусове виконання.

Відтак, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідачем не доведено наявності у межах спірних правовідносин передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, та не доведено наявності підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Окремо слід зазначити, що наведеними вище нормами передбачено безпосереднє право державного виконавця звертатися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, зокрема, стягувача, за наявності відповідних підстав - як в розглядуваному випадку у зв`язку із реорганізацією органу державної влади. Проте, відповідачем дій, передбачених Законом вчинено не було, жодних пояснень з даного приводу, зокрема, в апеляційній скарзі, не наведено. У зв`язку з цим суд не має підстав стверджувати, що оскаржувані дії апелянта були правомірними та вчиненими на виконання вимог законодавства.

Відтак, дії відповідача щодо повернення стягувачеві без прийняття до виконання постанови № 91/12 від 28 травня 2012 року є протиправними, тому підстав для відмови в задоволенні позову не встановлено.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відтак, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 21 липня 2020 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Г.В. Земляна

Є.І. Мєзєнцев