Постанова

від 22.07.2020 по справі 580/4070/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4070/19 Суддя першої інстанції: А.М. Бабич

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Епель О.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство Безпеки Кречет на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство Безпеки Кречет до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агентство Безпеки Кречет (далі - Позивач, ТОВ АБ Кречет ) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Відповідач, ГУ ДФС у Черкаській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2019 року №0008921304 та №0008931304.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки несплата Позивачем у повному обсязі зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а доказів подання останнім платіжних доручень про їх сплату ТОВ АБ Кречет не надано, то підстави для скасування оскаржуваних індивідуальних актів відсутні.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що судом не було враховано факту виконання ТОВ АБ Кречет вимог законодавства щодо своєчасної сплати податку та збору, однак через недотримання платіжної дисципліни обслуговуючим банком кошти перераховані не були.

Після усунення визначених в ухвалі від 06.04.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2020 року відкрито апеляційне провадження та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.07.2020 року.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у червні 2019 року працівниками ГУ ДФС у Черкаській області на підставі наказу від 05.06.2019 року №1165 (а.с. 29) згідно пп. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 ПК України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ АБ Кречет з питань перевірки інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам заробітної плати за період господарської діяльності з 01.01.2017 року по 27.04.2019 року.

У ході перевірки контролюючим органом було виявлено порушення Позивачем:

- пп.163.1.2. п.163.1. ст.163, пп.164.1.2. п.164.1. ст.164, пп. пп. 168.1.1., 168.1.5 п.168.1. ст.168, пп. а п.171.2 ст.171, пп. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України - порушення граничних термінів сплати податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати в сумі 247 551,61 грн., у тому числі 89 459,17 грн. - сума несвоєчасно перерахованого податку та 158 092,44 грн. - сума несплаченого податку;

- пп.1.4,3 1.5, 1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу 10, пп.163.1.2. п.163.1. ст.163, пп.164.1.2. п.164.1. ст.164, пп.168.1.1., 168.1.5 п.168.1. ст.168, пп. а п.171.2 ст.171, пп. а п.176.2 ст.176 ПК України, а саме: порушення граничних термінів сплати військового збору із заробітної плати в сумі 22 170,07грн., у т.ч. 8 895,20 грн. - сума несвоєчасно перерахованого військового збору та 13 274,87грн. - сума несплаченого військового збору.

Висновки перевірки зафіксовані в акті від 20.06.2019 року №356/23-00-13-0214/36157598 (а.с. 34-44).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 09.08.2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми Д № 0008931304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, пені на 30 245,86 грн., з них за податковим зобов`язанням - 13 274,87 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 119,65 грн. та пенею - 851,34 грн. (а.с. 49-52);

- форми Д № 0008921304 , яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на 346 398,32 грн., з них за податковим зобов`язанням - 158 092,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 180 677,41 грн. та пенею - 7 628,47 грн. (а.с. 45-48).

За наслідками адміністративного оскарження (а.с. 55-63) спірні індивідуальні акти були залишені без змін рішенням Державної податкової служби України від 06.11.2019 року №8478/6/99-00-08-05-04 (а.с. 64-67).

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції встановив, що ТОВ АБ Кречет у податкових розрахунках за формою №1-ДФ задекларувало нарахування податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) та військового збору (далі - ВЗ) у такому розмірі:

- 1 квартал 2017 року: 25347,60грн. - ПДФО та 1432,95 - ВЗ;

- 2 квартал 2017 року: 24192,60грн. - ПДФО та 2016,00 - ВЗ;

- 3 квартал 2017 року: 23486,24грн. - ПДФО та 1957,19 - ВЗ;

- 4 квартал 2017 року: 23200,20грн. - ПДФО та 1933,35 - ВЗ;

- 1 квартал 2018 року: 26527,50грн. - ПДФО та 2210,63 - ВЗ;

- 2 квартал 2018 року: 24477,44грн. - ПДФО та 2039,79 - ВЗ;

- 3 квартал 2018 року: 31015,80грн. - ПДФО та 2584,65 - ВЗ;

- 4 квартал 2018 року: 41356,62грн. - ПДФО та 3518,39 - ВЗ (а.с. 69-91).

При цьому, у ході перевірки встановлено, що за вищевказаний період Позивач у порушення граничних термінів сплати ПДФО сплатив 89 459,17грн. та не сплатив ПДФО на суму 158 092,44 грн. Крім того, як зазначив Черкаський окружний адміністративний суд, в акті перевірки встановлено, що згідно даних облікової картки товариство в порушення граничних термінів сплати сплатило військовий збір на суму 8 895,20 грн. та не забезпечило його сплату на суму 13 274,87 грн. (а.с. 166-172).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз ст. ст. 14, 46, 51, 127, 129, 162, 163, 165, 167, 176, п.16-1 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України, прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що матеріалами справи не підтверджується факт направлення Позивачем до обслуговуючого банку платіжних доручень про сплату грошових зобов`язань, у той час як наявність заборгованості підтверджується належними і допустимими доказами.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до пп. пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

За правилами п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Для цілей цього розділу та п. 54.2 ст. 54 цього Кодексу під терміном граничний термін сплати до бюджету податку розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом (пп. 168.1.6 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 163.1.1 - 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

При цьому ставка податку протягом 2017 - 2018 років залишалася незмінною та складала 18% бази оподаткування (п. 167.1 ст. 167 ПК України).

Положення п. 162.1 ст. 162 ПК України визначають, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

В силу приписів пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Тобто, ТОВ АБ Кречет , будучи податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, було зобов`язане сплачувати (перераховувати) податок до бюджету під час виплати заробітної плати працівникам, проводити перерахування податку до бюджету у строки встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу (строк сплати податкових зобов`язань, за якими податковий період складає один місяць обчислюється, виходячи з положень пп. 49.18.1 п. 49.18 ст .49 та п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податковий агент згідно п. 51.1 ст. 51 ПК України зобов`язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, в силу положень пп. б п. 176.2 ст. 176 ПК України зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається зі змісту акту перевірки, а також підтверджується наданими на вимогу суду першої інстанції документами (інтегрованою карткою платника), Позивачем несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб за березень - грудень 2017 року та за січень - березень 2018 року в сумі 89 459,17 грн. та не сплачено такий податок за березень 2018 року - березень 2019 року в сумі 158 092,44 грн.

При цьому судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що, не заперечуючи факт несплати згаданих податкових зобов`язань, ТОВ АБ Кречет посилалося на те, що порушення останнім вимог податкового законодавства зумовлене невиконанням платіжної дисципліни ПАТ Укрсиббанк , тобто обслуговуючого банку. Аналогічні доводи безпідставності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначені Позивачем й в апеляційній скарзі. Разом з тим, суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що такі доводи товариства не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Крім іншого, Черкаський окружний адміністративний суд обґрунтовано з урахуванням даних облікових карток ТОВ АБ Кречет звернув увагу на те, що зазначені у них дати платіжних доручень, якими у визначеному періоді частково сплачені зобов`язання, відповідають датам зарахування коштів на бюджетні рахунки.

Відповідно до пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

За таких обставин, оскільки несплата ТОВ АБ Кречет у повному обсязі зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб підтверджена даними облікової кратки товариства з відповідного податку, а посилання Позивача на їх несплату обґрунтоване жодним чином не підтвердженими доводами про порушення платіжної дисципліни обслуговуючим банком, то суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що донарахування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0008921304 основного зобов`язання з ПДФО на суму 158 092,44 грн. є обґрунтованим.

Пунктом 127.1 статті 127 ПК України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, диспозиція статті 127 ПК України передбачає відповідальність за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, тобто, в такому випадку платником податків має бути допущена бездіяльність в частині виконання свого обов`язку, передбаченого статтею 168 ПК України. Положеннями статті 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №813/5787/15, від 27.03.2018 року у справі №П/811/618/17, від 11.09.2018 року у справі №805/3649/17-а, від 24.10.2018 року у справі №820/2405/16, від 08.10.2019 року у справі № 820/5099/18 та від 10.06.2020 року у справі № 460/2721/18.

Положеннями ст. 129 ПК України регламентовано порядок нарахування пені. Так, зокрема, при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, нарахування пені розпочинається, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов`язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

Як вірно встановлено судом першої інстанції зі змісту розрахунку до податкового повідомлення-рішення №0008921304, пеня на суму 7 628,47 грн. нарахована щодо несвоєчасно сплачених зобов`язань на суму 89 459,17 грн. за період з березня 2017 року до березня 2018 року з урахуванням облікової ставки Національного банку України. Крім того, її розмір ТОВ АБ Кречет під сумнів не ставиться.

За таких обставин Черкаський окружний адміністративний суд прийшов до правильного висновку, що оскаржуваний індивідуальний акт №0008921304 прийнятий контролюючим органом правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Надаючи оцінку позиції суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008931304, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Згідно пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 171.2 статті 171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Приписи п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України визначають, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За правилами п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Тобто, розмір військового збору обраховується виходячи з розміру доходу (прибутку), отриманого фізичною особою, що підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, обов`язок з нарахування та виплати якого належить податковому агенту.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в акті перевірки зазначено та підтверджено даними облікової картки ТОВ АБ Кречет порушення платником граничних термінів сплати військового збору на суму 8 895,20 грн. та його несплату в сумі 13 274,87 грн. Отже, застосування Відповідачем до спірних правовідносин вищезазначених норм ст. 127 ПК України щодо нарахування штрафу за несплату військового збору та ст. 129 ПК України щодо застосування пені за несвоєчасну його сплату є обґрунтованим.

При цьому судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що, не заперечуючи факт несплати згаданих зобов`язань, ТОВ АБ Кречет також посилалося на те, що порушення останнім вимог податкового законодавства зумовлене невиконанням платіжної дисципліни ПАТ Укрсиббанк , тобто обслуговуючого банку. Разом з тим, з огляду на неподання жодних документів на підтвердження подання до банківської установи платіжних доручень щодо сплати військового збору, наведені доводи Апелянта судовою колегією відхиляються з підстав, наведених вище.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство Безпеки Кречет - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено та підписано 22 липня 2020 року.