Постанова

від 21.07.2020 по справі 712/2575/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1125/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 712/2575/19 Категорія: на ухвалу Пироженко В.Д. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Василенко Л.І., Єльцова В.О.

За участі секретаря Анкудінова О.І.

учасники справи:

заявник - приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Д.М.;

заінтересована особа, боржник - ОСОБА_1 ;

особа, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2020 року, постановлену під головуванням судді Пироженка В.Д., у Соснівському районному суді м. Черкаси 20.05.2020 року, у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступ Дмитра Миколайовича, -

в с т а н о в и в :

19.05.2020 року приватний виконавець Недоступ Дмитро Миколайович звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 .

В обгрунтування подання приватний виконавець Недоступ Д.М. посилається, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д.М., перебуває виконавче провадження № 60963484 з примусового виконання виконавчого листа № 712/2575/19 від 19.09.2019 року, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в розмірі 540052,06 грн. та понесені судові витрати в сумі 5400,53 грн., а всього 545 452,59 грн.

У поданні вказано, що станом на 18.05.2020 року боржником ОСОБА_1 не вчинено дій, спрямованих на виконання рішення суду, та він намагається умисно уникнути зобов`язання по погашенню заборгованості. Приватним виконавцем попереджено про необхідність виконання рішення суду, проте боржник ОСОБА_1 не вживає ніяких заходів щодо повного, або часткового погашення боргу.

Так, в матеріалах виконавчого провадження міститься пояснення боржника ОСОБА_1 від 03.03.2020 року щодо невиконання вимог виконавчого документу, де боржник зобов`язується щомісячно самостійно сплачувати на рахунок приватного виконавця кошти в сумі 50000 грн., але жодних коштів не надходить від боржника.

За вказаних обставин, приватний виконавець Недоступ Д.М. просив суд тимчасово обмежити право виїзду за межі України боржника ОСОБА_1

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2020 року подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 - задоволено.

Тимчасово обмежено виїзд за межі України, громадянина України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який проживає (згідно виконавчого документа) за адресою АДРЕСА_1 , до виконання зобов`язань перед ОСОБА_2 , покладених виконавчим листом № 712/2575/19 від 19.09.2019 року, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив ухвалу суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу 03.06. 2020 року через суд першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана ухвала була винесена на підставі неповного з`ясування та недоведеності всіх обставин, що мають істотне значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що державним виконавцем не було доведено факту ухилення від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду у справі заборгованості за договором позики та судових витрат. Він вказує, що його особисте зобов`язання про сплату коштів по 50000 гривень свідчить лише про усвідомлення наявності майнових зобов`язань та спростовує факт ухилення від виконання рішення суду.

ОСОБА_1 вказує, що ним сплачено частину заборгованості у розмірі 5000 гривень згідно квитанції, що додається до апеляційної скарги, на виконання рішення суду.

Скаржник звертає увагу, що судом першої інстанції не було враховано, та поза увагою суду залишився факт, що з 12 березня до 22 червня 2020 року на усій території України установлено карантин (постанова Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID -19 № 211 від 11.03.2020 року, зі змінами). Тому він вважає, що за таких обставин, непогашення заборгованості згідно рішення суду має об`єктивний характер, тому не може свідчити про його ухилення від виконання рішення суду.

ОСОБА_1 посилається, що він є інвалідом 2 групи, тому має певні обмеження щодо робіт, які він може виконувати за заробляти кошти. Скаржник вказує, що обмеження у праві виїзду за кордон позбавить його можливості поїхати в іншу країну, отримати певні грошові кошти за ту чи іншу роботу, таким чином, виконати зобов`язання щодо заборгованості за договором позики та судових витрат згідно рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.05.2020 року по справі № 712/2575/19 та прийняти відповідне рішення, яким відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступна Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України.

01 липня 2020 року на адресу Черкаського апеляційного суду від приватного виконавця Недоступна Д.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву приватний виконавець Недоступ Д.М. вказує, що повністю не визнає апеляційну скаргу. ОСОБА_3 звертає увагу, що на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника ОСОБА_1 уже відбувся, був об`єктивно наявним та вбачався з матеріалів виконавчого провадження № 60963484.

У відзиві зазначається, що згідно даних відомостей Пенсійного фонду України, боржник офіційно працює в ТОВ Страхова компанія Гардіан та перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ в Черкаській області як пенсіонер, щомісячно отримує стабільний дохід (розмір пенсії боржника становить 5 672 грн. 66 коп.).

Спростовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_3 вказує, що згідно відповіді Територіального сервісного центру 7141 Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області за боржником зареєстрований транспортний засіб Bentley Continental GT, 2006 року випуску VIN/номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , ДНЗ: НОМЕР_3 , сірого кольору, який є автомобілем преміум класу ( бувшого у використанні), орієнтовна вартість автомобіля складає 40000 доларів США . Вказаний автомобіль не просто засіб пересування, а предмет розкоші, який потребує щомісячного витрачання коштів на його утримання. Згідно постанови приватного виконавця даний автомобіль був арештований, однак він перебуває у розшуку, так як працівники поліції не знайшли автомобіль, а боржник переховує вказаний транспортний засіб від виконавця, умисно затягує, ускладнює та ухиляється від виконання рішення суду.

ОСОБА_3 посилається, що всупереч вимогам п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження боржником ОСОБА_1 не надано виконавцю протягом п`яти днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника.

Таким чином, боржник приховує від виконавця інформацію про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, про кошти та майно, належні йому від інших осіб, чим ускладнює виконання рішення суду. Приватним виконавцем у постанові про відкриття провадження 13.01. 2020 року було зобов`язано боржника надати декларацію про доходи та майно і попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

03.03. 2020 року ОСОБА_1 був на прийомі у виконавця, де йому було роз`яснено його обов`язки щодо надання інформації про майно та доходи. Боржник був обізнаний про обов`язок надати декларацію , проте, жодних відомостей про майно та доходи так і не подав, чим ускладнює виконання рішення суду.

Також у відзиві приватний виконавець Недоступ Д.М. вказує, що посилання боржника на часткову сплату ним боргу в сумі 5 000 грн. 03.06. 2020 року, тобто після задоволення подання судом першої інстанції, неможливо вважати діями скаржника, спрямованими на виконання рішення суду, оскільки даний вчинок виконавець розцінює як намагання скаржника (боржника) ввести суд в оману, так як платіж на рахунок приватного виконавця в сумі 5 000 грн. надійшов 03.06.2020 року, тобто за день до дати складення і подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду про скасування ухвали про обмеження у праві виїзду за кордон.

Однак, борг у ОСОБА_1 виник у листопаді 2018 року, коли він зобов`язувався повернути позику, а рішення суду ухвалено у вересня 2019 року, але боржник не сплатив жодної суми за вказаний період до задоволення подання про обмеження у праві виїзду за межі України.

Приватний виконавець Недоступ Д.М. у відзиві просить повністю відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.05.2020 року по справі № 712/2575/19 за поданням приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга неодноразово призначалась до розгляду в судових засіданнях суду апеляційної інстанції, учасники справи повідомлялись належним чином про дату , час місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується даними судових повісток про вручення.

Разом з тим, як вбачається із даних судових повісток, які повернулись на адресу суду, скаржник ОСОБА_1 не отримує судових повісток, які повертаються після закінчення терміну зберігання, хоча його представник адвокат Орленко В. В. отримав судову повістку про розгляд апеляційної скарги на 21.07. 2020 року, тоді як у судові засідання подавав клопотання від 06 липня 2020 року, отримане судом 07 липня 2020 року про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв`язку із занятістю адвоката у справі у Черкаському адміністративному окружному суді , де він є представником сторони.

Судом було відкладено розгляд справи на 08 липня на 12 год. 30 хв., але представник скаржника адвокат Орленко В.В. повторно подав 8 липня 2020 року клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, посилаючись на зайнятість в іншому процесу суду першої інстанції, де він представляє сторону у справі, вказавши при цьому , що відмовляється він повідомлень згідно викликів за допомогою СМС - повідомлень, а просить повідомляти про засідання виключно засобами поштового зв`язку. У судове засідання повторно 21 липня 2020 року як скаржник ОСОБА_1 , так як його представник адвокат Орленко В.В. не з?явилися, про причини неявки не повідомили, заяв та клопотань про перенесення розгляду апеляційної скарги від них на адресу суду не надходило, тому апеляційний суд ухвалив рішення про розгляд апеляційної скарги за їх відсутності, приймаючи до уваги строки розгляду справи та відсутність поважних причин неодноразової повторної неявки скаржника та його представника, які мають бути зацікавлені у розгляді апеляційної скарги, поданої ОСОБА_1 , цікавитися її розглядом та не зловживати своїми процесуальними правами.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення приватного виконавця, який з?явився в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вищевказаним вимогам закону.

Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 , виходив з доведеності та обґрунтованості подання, встановивши, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д.М., перебуває виконавче провадження № 60963484 з примусового виконання виконавчого листа № 712/2575/19 від 19.09.2019 року, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в розмірі 540052,06 грн. та понесених судових витрат в сумі 5400,53 грн. Суд вказав, що в матеріалах виконавчого провадження міститься пояснення боржника від 03.03. 2020 року, який зобов`язувався щомісячно самостійно сплачувати кошти в розмірі 50000 гривень на рахунок приватного виконавця на виконання рішення суду, але такі кошти жодного разу не надходили.

Суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем доведено факт ухилення боржника від виконання рішення суду, а станом на 18.05.2020 року боржником не вчинено дій, спрямованих на виконання рішення суду, тому дійшов висновку про задоволення подання та тимчасового обмеження виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання зобов`язання згідно рішення суду.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом першої інстанції дотримано вимоги чинного законодавства при постановленні оскаржуваної ухвали про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , порушення вимог процесуального права не допущено, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 540 052,06 грн. та понесені судові витрати в сумі 5400,53 грн., а всього 545 453,13 грн.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича перебуває виконавче провадження № 60963484 з примусового виконання виконавчого листа № 712/2575/19 від 19.09.2019 року, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в розмірі 540052,06 грн. та понесених судових витрат в сумі 5400,53 грн., а всього 545 452,59 грн.

13.01.2020 року приватним виконавцем Недоступ Д.М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (а. с. 100).

13.01.2020 року приватним виконавцем винесена постанова про арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 (а. с. 101).

20.01.2020 року приватним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника, а саме: накладено арешт на автомобіль Bentley Continental GT, 2006 року випуску, VIN/номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , ДНЗ: НОМЕР_3 , сірого кольору, що належить боржнику ОСОБА_1 (а. с. 108).

20.01.2020 року приватним виконавцем винесена постанова про розшук майна боржника, а саме: автомобіля Bentley Continental GT, 2006 року випуску, VIN/номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , ДНЗ: НОМЕР_3 , сірого кольору (а. с. 109).

Як вбачається із матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що приватним виконавцем Недоступ Д.М. направлялися запити до Територіального сервісного центру 7141 Регіонального сервісного центру МВС у Черкаській області, Пенсійного фонду України, Державної служби морського та річкового транспорту України, Національної комісії цінних паперів та фондового ринку (а. с. 110-113).

Згідно даних акту приватного виконавця Недоступ Д.М. від 25.03.2020 року приватним виконавцем з метою встановлення факту проживання боржника ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 та перевірки його майнового стану, був здійснений виїзд за вищевказаною адресою та встановлено, що боржник за даною адресою зареєстрований, але фактично не проживає. Ліквідного майна, належного боржнику ОСОБА_1 у будинку не виявлено.

Із змісту постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що приватним виконавцем попереджено боржника про необхідність виконання вищевказаного рішення суду, проте як вбачається з матеріалів справи боржник не вживав ніяких заходів щодо повного, або часткового погашення боргу.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені у Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом, і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров?я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно зі ч. 5 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України передбачено, що громадянин України, може бути тимчасово обмежений у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Отже, у відповідності до пункту 5 зазначеної статті передбачено таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України - до виконання зобов`язання за рішенням.

Аналізуючи вище вказані норми закону, слід дійти висновку, що діючим законодавством передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України за ухилення від виконання судового рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення до суду з відповідним поданням є посилання виконавця саме на наявність статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу у добровільному порядку (самостійне невиконання боржником зобов`язання протягом строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження).

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ст. 19 Закону України Про виконавче провадження , зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; за рішеннями майнового характеру неподання виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларації про доходи та майно боржника, зокрема, про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; своєчасно не з?являтися на вимогу виконавця; не надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Тобто, ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Отже, приймаючи до уваги наведені вище факти, матеріали виконавчого провадження, тривалий термін невиконання судового рішення по стягненню боргу, розшук автомобіля боржника, на який накладено арешт, та переховування автомобіля боржником, колегія суддів апеляційного суду вважає це достатніми підставами для висновку про ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, тому повністю погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником .

З огляду на вище викладене, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що ОСОБА_1 має невиконане зобов`язання за рішенням суду, на протязі тривалого часу ухиляється від виконання рішення суду, оскільки із дати настання повернення боргу у листопаді 2018 року, після ухваленні рішення суду у червні 2019 року, після відкриття виконавчого провадження у січні 2020 року, боржник не сплатив жодної суми в погашення боргу, який становить 540052 грн. 06 коп. та судових витрат.

Перевіривши належним чином всі доводи подання та апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про правомірність ухвали суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань перед ОСОБА_2 , які покладені на боржника рішенням суду, на підставі виконавчого листа № 712/2575/19 від 19.09. 2019 року.

Щодо доводів апеляційної скарги скаржника про те, що обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України призвело до порушення конституційних прав ОСОБА_1 , то колегія суддів апеляційного суду не погоджується із такими доводами скаржника, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, тому не підлягають задоволенню.

Так, апеляційна скарга не містить жодного обгрунтування порушення ухвалою суду першої інстанції прав, інтересів та/або свобод скаржника, передбачених ст. 33 Конституції України, ст. 13 Загальної декларації прав людини, ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Застосоване до скаржника судом першої інстанції тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відповідає усім трьом критеріям, про які йдеться у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Гочев проти Болгарії :

1) обмеження грунтується на законі ( Закону України Про виконавче провадження , Закону України Про порядок виїзду з України і в?їзду в Україну громадян України );

2) обмеження переслідує легітимну мету, передбачену у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: обмеження є необхідним в демократичному суспільстві для підтримання публічного порядку (в даному випадку - щодо обов`язковості виконання судового рішення) та з метою захисту прав інших осіб (в даному випадку - прав стягувачів щодо ефективного виконання судових рішень);

3) обмеження перебуває в справедливому балансі між правами заявника та публічним інтересом (тобто є пропорційним меті його застосування): тимчасове обмеження заявника у виїзді за межі України не завдасть істотної шкоди майновим і немайновим правам заявника (в тому числі - більшої, аніж шкоди, яка заподіюється стягувачу внаслідок довготривалого невиконання боржником судових рішень) і сприятиме виконанню судових рішень і запобігатиме ухиленню заявника від виконання законних вимог державного виконавця щодо виконання судових рішень, які набрали законної сили.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що застосоване судом першої інстанції тимчасове обмеження прав боржника є цілком виправданим, оскільки воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості боржника перед стягувачем у виконавчому провадженні № 60963484.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що застосоване судом тимчасове обмеження прав заявника у виїзді за межі України є цілком виправданим, оскільки воно може показати дієвий результат і дійсно сприятиме погашенню заборгованості боржника перед стягувачем.

Доводи скаржника, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував до ОСОБА_1 заходи тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки таке обмеження є забезпеченням виконання судового рішення, яке має бути виконано.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що є інвалідом 2 групи , тому має певні обмеження щодо робіт , які може виконувати, але разом з тим протирічить своїх доводам, посилаючись, що обмеження у виїзді за кордон позбавлять його можливості поїхати в іншу країну для отримання коштів за певну роботу, щоб виконувати вчасно рішення суду .

Апеляційний суд не вважає дані доводи такими, що заслуговують на увагу, оскільки із наявних матеріалів справи вбачається, що боржник отримує пенсію у розмірі 5672, 66 грн., працевлаштований у ТОВ Страхова компанія Гардіан , де також має певні доходи, але лише після задоволення подання судом про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України та перед поданням апеляційної скарги 03.06. 2020 року боржником ОСОБА_1 сплачено 5000 гривень, хоча до того жодної гривні ним не було сплачено стягувачу, починаючи з набрання законної сили рішення суду в 2019 році.

Крім того, як пояснив в судовому засіданні приватний виконавець Недоступ В.С. , що боржник є власником та засновником 8 фірм, має рухоме та нерухоме майно, в тому числі вартісний автомобіль, який переховує, оскільки автомобіль перебуває у розшуку, отримав в цей період кредит в розмірі 100000 доларів США під іпотеку будинку, який належить боржнику на праві власності, тому є забезпеченою особою, оскільки його майнові статки дозволяють ОСОБА_1 сплачувати по 50000 гривень щомісячно, що він особисто зобов`язався виконувати приватному виконавцю під час зустрічі 03.03. 2020 року, але коштів жодного разу у вказаній сумі не перерахував, що суд апеляційної інстанції також приймає до уваги.

Посилання в апеляційній скарзі скаржника стосовно того, що з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин (постанова Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 року, зі змінами) у зв`язку з чим, на думку скаржника, непогашення заборгованості по судовому рішенню має об`єктивний характер не підлягають задоволенню судом апеляційної інстанції, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ухвалене 10 червня 2019 року, 13 січня 2020 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження та накладено арешт на майно, 20 січня 2020 року приватним виконавцем була винесена постанова про розшук майна боржника, тобто ОСОБА_1 до моменту запровадження карантину не було вчинено жодних дій по сплаті боргових зобов`язань, а тому, колегія суддів апеляційного суду вважає, що дане посилання на запроваджений карантин не дозволяє боржнику не виконувати рішення суду, яке ухвалене задовго до дії карантинних заходів, як і не дає підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон боржника за вказаних доводів та аргументів скаржника.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Як вбачається з практики ЄСПЛ на основі науково-методичного посібника Застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя судові рішення є обов?язковими до виконання.

У рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов?язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов?язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід?ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

Відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція), право доступу до суду, що гарантується статтею 6§1, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Так як у разі невиконання рішення концепція захисту прав судом не працює. Суд зазначив, що право за судовий захист, яке гарантується статтею 6§1 може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обов?язкове судове рішення залишалось не виконуваним на шкоду однієї із сторін. Доступ до суду також охоплює можливість виконання судового рішення без необґрунтованих затримок. На виконавчі процедури може впливати складність виконавчих процедур, поведінка особи-стягувача, поведінка компетентних державних органів та обсяг призначеної до стягнення суми (майна) (Рішення ЄСПЛ: Юрій Миколайович Іванов проти України ).

У пілотному рішенні у справі Бурдов проти Росії від 7 травня 2002 року Європейський суд вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ( право на суд ), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов?язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п.1 ст.6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їхньої справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень.

Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, ухваленого будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова судового розгляду .

У справі Soering vs UK Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов?язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст.6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги, наведені ОСОБА_1 у скарзі не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення подання та не містять підстав для скасування чи зміни ухвали суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню на підставі доводів та вимог скаржника, оскільки постановлена з дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375 , 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2020 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступ Дмитра Миколайовича - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 22 липня 2020 року.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді Л.І. Василенко

В.О. Єльцов