Ухвала

від 21.07.2020 по справі 583/2217/20

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/2217/20

1-кс/583/892/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка клопотання слідчого Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Охтирської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12020200060000374 від 16.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

20.07.2020 року надійшло зазначене клопотання, яке мотивоване тим, що16.06.2020 року до Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області надійшов рапорт старшого дільничного офіцера поліції Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області ОСОБА_5 про те, що в ході службових обов`язків ним було встановлено, що на території м. Охтирка працюють пункти, які незаконно займаються прийомом металобрухту, крім іншого, за адресою: АДРЕСА_1 .

17.07.2020 року слідчим проведено обшук території за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено металобрухту чорних металів різного виду, роду та розміру вагою 8 тон.

Вилучене в ході обшуку майно є тимчасово вилученим майном відповідно дост. 167 КПК Українита є речовим доказом вчиненого злочину,може бути об`єктом проведення експертних досліджень, у зв`язку з чим виникла необхідність накладення арешту на зазначене майно.

В зв`язку з чим, слідчий звернулась з даним клопотанням.

В судове засідання слідчий, прокурор не з`явилися, надали заяви, в яких просили розглянути клопотання у їх відсутності.

Представник власник майна в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду повідомлений.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_6 надала клопотання, в якому зазначила, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 орендує Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ РЕГІОН» у закладу Професійно-технічної освіти Охтирського учбово-спортивного центру товариства сприяння оборони України відповідно до договору оренди №0107/19-0 від 01.07.2019 року. Майно, яке зберігається за вказаною адресою є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ РЕГІОН», основним видом діяльності якого є оптова торгівля відходами та брухтом. Товариство здійснює діяльність з дотриманням норм законодавства, сумлінно сплачує всі податки та обов`язкові платежі. Вилучене майно не містить слідів кримінального правопорушення та не містить ніяких відомостей, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення. Просить відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту у межах кримінального провадження №12020200060000374від 16.06.2020року за ч.1ст.213КК України(а.с.14).

Слідчий суддя вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність, оскільки, неприбуття вказаних осіб не перешкоджає розгляду клопотання відповідно до положень ст. 172 ч.1 КПК України.

На підставі ч.4 ст.107 КПК України розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.

Слідчий суддя, дослідивши додані матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Положенням ч.1ст. 131 КПК Українипередбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст.173КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Як вбачається з доданих слідчим до клопотання матеріалів, метою арешту майна є забезпечення збереження речового доказу.

Згідно ст.171КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно п.1 ч.2, ч.3ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Встановлено, що Охтирським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області здійснюється досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020200060000374 від 16.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України (а. с. 3).

Згідно з витягом з зазначеного кримінального провадження вбачається, що до Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області надійшов рапорт старшого дільничного офіцера поліції Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області ОСОБА_5 про те, що в ході службових обов`язків ним було встановлено, що на території м. Охтирка працюють пункти, які незаконно займаються прийомом металобрухту (а. с. 3).

В межах кримінального провадження №12020200060000374 від 16.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, відповідно до ухвали слідчого судді Охтирського міськрайонного суду № 583/2217/20 провадження 1-кс/583/841/20 від 07.07.2020 року, 17.07.2020 року було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено речі, зазначені в клопотанні (а. с. 4-10).

Відповідно допостанови слідчоговід 20.07.2020року металобрухт чорних металів різного виду, роду та розміру вагою 8 тон визнано речовими доказами в кримінальному провадженні №12020200060000374 від 16.06.2020 року та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_7 (а. с. 11).

В обґрунтування підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ст.213 ч. 1 КК України слідчим до клопотання додано: витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, ухвала про надання дозволу на проведення обшуку від 07.07.2020 року, протокол обшуку від 17.07.2020 року, постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 20.07.2020 року.

Разом з тим, жоден із наведених документів окремо та в сукупності не доводить обставин, на які слідчий послався у клопотанні про арешт майна, як і не містить підстав для висновку про вчинення кримінального правопорушення. Інших доказів чи документів до клопотання додано не було.

Натомість представником власника майна надано до суду договір оренди №01-07/19-0 від 01.07.2019 року укладений між закладом професійно-технічної освіти охтирський учбово-спортивний центр товариства сприяння оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ РЕГІОН» відповідно до якого нежитлове приміщення за адресою: вул. Індустріальна, 81 м. Охтирка, Сумської області орендує Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ РЕГІОН», основним видом діяльності якого є оптова торгівля відходами та брухтом (а. с.21-26).

Відповідно до копії ліцензій наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ РЕГІОН» №580973 та №580972 від 03.06.2011 року видом господарської діяльності товариства є заготівля, переробка металобрухту чорних металів та кольорових металів, строк дії ліцензій не обмежений (а. с 19-20).

Відповідно до довідки виданої Товариством з обмеженою відповідальністю товариство «СОЮЗ РЕГІО» від 17.07.2020 року вихідний №17072020 за адресою: вул.. Індустріальна, 81, м. Охтирка, Сумської області зберігається брухт чорних металів в кількості 9, 7 тон загальною вартістю 33950 грн. (а. с. 16).

На переконання слідчого судді, слідчим не надано доказів здійснення прийому брухту кольорових і чорних металів фізичними особами металів,здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів посадовими особами суб`єктів господарської діяльності, відомості про яких не включені до переліку суб`єкті в господарювання, що здійснюють операції з металобрухтом, надання приміщення та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схов у та збуту металобрухту, організації незаконних пунктів прийому, схов у та збуту металобрухту, що є необхідною умовою ст. 213 КК України.

Не навів слідчий в своєму клопотанні жодних обставин, які б свідчили про те, що майно, на яке накладено арешт, може бути знищено або відчужене, чи вже були такі спроби.

Крім того, необґрунтований арешт майна перешкоджає юридичній особі належним чином здійснювати господарську діяльність, а потреби судового слідства не виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи юридичної особи.

Крім того, як свідчить аналіз практики ЄСПЛ, найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді - органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля ( рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар ( серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти ( наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

При здійсненні оцінки правомірності та виправданості допустимих обмежень прав і свобод ЄСПЛ послідовно вирішує чотири групи питань: 1) чи було оскаржуване обмеження (втручання) передбачене законом; 2) чи переслідувало воно одну з легітимних цілей, зазначених уКонвенції про захист прав людини і основоположних свободлюдини; 3) чи було воно «необхідним у демократичному суспільстві»; 4) чи було воно пропорційним до тієї правомірної мети, якої намагалися досягти.

На підставі вищевикладених обставин, слід відмовити у задоволенні клопотання слідчого Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області ОСОБА_3 про арешт майна вилученого 17.07.2020 року під час обшуку території за адресою: АДРЕСА_1 року, а саме металобрухту чорних металів різного виду, роду та розміру вагою 8 тон, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 107, 131,132,167, 170,172,173,236, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання слідчого Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області ОСОБА_3 про арешт майна вилученого 17.07.2020 року під час обшуку території за адресою: АДРЕСА_1 року, а саме металобрухту чорних металів різного виду, роду та розміру вагою 8 тон.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Охтирського

міськрайонного суду ОСОБА_1