Постанова

від 21.07.2020 по справі 146/828/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 146/828/18

Провадження № 22-ц/801/1231/2020

Категорія: 32

Головуючий у суді 1-ї інстанції Пилипчук О. В.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 рокуСправа № 146/828/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Берегового О.Ю., Сала Т.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 17 березня 2020 року, ухвалене суддею Томашпільського районного суду Вінницької області Пилипчком О.В.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП (далі ПрАТ Зернопродукт МХП ) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом є власником земельної ділянки площею 2,4647 га, що розташована на території Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

ОСОБА_1 зазначає, що відповідач ПрАТ Зернопродукт МХП на даний час користується вказаною земельною ділянкою, відповідно до начебто укладеного 01.10.2015 договору оренди землі, між ОСОБА_2 та відповідачем ПрАТ Зернопродукт МХП .

Згідно умов договору ОСОБА_2 зобов`язався передати у строкове платне користування відповідачу належну йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

Позивач вказує, що ОСОБА_2 , як попередній власник, даний договір і акт про передачу земельної ділянки не підписував, тому вважає вказану угоду недійсною.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач ПрАТ Зернопродукт МХП подало до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує на безпідставність та не обґрунтованість зазначених позивачем обставин, просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог. Зазначає, що за весь період часу з моменту укладення договору сторони належним чином виконували свої обов`язки, ПрАТ Зернопродукт МХП використовував земельну ділянку згідно її цільового призначення, не погіршував її стан та своєчасно і в повному обсязі виплачував орендну плату та за ОСОБА_2 щороку сплачували ПДФО з орендної плати.

Крім того на момент укладення договору сторони мали необхідний об`єм цивільної дієздатності. Їх волевиявлення було вільним та направленим на заключення договору оренди.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 липня 2019 року, в зв`язку зі смертю позивача, залучено до участі у справі в якості її правонаступника ОСОБА_3

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 17 березня 2020 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер: 0523982600:04:000:0329, площею 2,4647 га., що знаходиться на території Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, та зареєстрована на праві приватної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 від 19 червня 2019 року, номер запису про право власності: 32059267, на підставі свідоцтва про право на спадщину номер: 763, виданого 19 червня 2019 року державним нотаріусом Томашпільської державної нотаріальної контори, укладений 01 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та приватним акціонерним товариством Зернопродукт МХП та зареєстрований 06 липня 2017 року державним реєстратором Томашпільської РДА.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПрАТ Зернопродукт МХП подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення не відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову задоволені позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд неправомірно посилався на висновок судової експертизи, оскільки він є неналежним доказом, так як прийнятий з порушенням Науково-методичних рекомендацій, а також не дав належної правової оцінки факту виконання умов договору обома сторонами.

В свою чергу позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначив, що суд ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Позивач та відповідач в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Суд вирішив розглянути справу у відсутність нез`явившихся осіб, неявка яких є неповажною.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, дослідивши матеріали та обставини справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду відповідає.

Судом встановлено, що відповідно до договору оренди землі за № 509-Л-Т-В від 01.10.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ПрАТ Зернопродукт МХП , акту приймання-передачі об`єкта оренди та акту визначення меж земельної ділянки в натурі, які є додатками до даного договору, ОСОБА_2 передав в оренду земельну ділянку площею 2,4648 га., кадастровий номер: 0523982600:04:000:0329, яка розташована на території Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області відповідачу строком на 16 років (а.с. 8-13).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 2,4647 га, яку вона успадкувала після смерті свого чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач ОСОБА_1 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 99).

З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.06.2019 слідує, що спадкоємцем майна ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 є її син ОСОБА_3 .. Спадщина на яку видано вказане свідоцтво складається із земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,4647 га., що знаходиться на території Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, кадастровий номер: 0523982600:04:000:0329. (а.с.97)

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.06.2019 року, індексний номер витягу 170981087, ОСОБА_3 належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,4647 га., що знаходиться на території Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, кадастровий номер: 0523982600:04:000:0329.(а.с.98)

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в своїй позовній заяві вказувала на те, що її чоловік ОСОБА_2 вказаний договір про оренду землі з відповідачем не підписував і згоди на його укладення не надавав. Тому позивачем було заявлено клопотання про призначення відповідної почеркознавчої експертизи.

Згідно з висновком експерта № 5861/5862/18-21 від 17.01.2019 підпис в оригіналі Договору оренди землі від 01.10.2015 виконаний не самим ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с. 70-75).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що спірний договір, укладений від імені орендодавця підписаний не ним, а іншою особою, тобто спірний договір був укладений без волевиявлення орендодавця, а тому наявні підстави для визнання договору оренди землі недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Між сторонами виник спір з приводу недійсності Договору оренди землі з підстав відсутності волевиявлення орендодавця на її укладення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

У ч. 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально (статті14 Закону України Про оренду землі ).

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5-6 ст.203 цього Кодексу.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 не підписував договір оренди землі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання вказаного договору недійсним, у зв`язку з відсутністю волевиявлення власника земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України зазначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У роз`ясненнях, викладених у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними звернуто увагу судів на те, що виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, прийшов до правильного висновку, що встановивши, що спірний договір, який за формою та змісту відповідає закону, але експертизою підтверджено, що одна із сторін його не підписувала, потрібно виходити із того, що договір є вчиненим. Тому відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними наслідки про невчинення договору, чи не укладення не застосовуються.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи спір, суд правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки отримання орендної плати не свідчить про факт укладення між сторонами договору оренди земельної ділянки на умовах, визначених в договорі від 01 жовтня 2015 року, який орендодавець не підписував.

Факт отримання орендної плати за оспорюваним договором має значення лише для визначення наслідків недійсності договору, а не для вирішення спору про визнання договору оренди землі недійсним через його невідповідність закону.

Ст.ст. 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не довів в суді першої інстанції, що договір, який є предметом спору, підписаний особисто орендодавцем.

Також не заслуговують на увагу доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що експертиза була проведена з грубим порушенням Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, яка регламентує порядок призначення та проведення експертизи, згідно яких потрібно вільні зразки підпису для дослідження не менше ніж на 15 документах,. Оскільки вказані доводи належним чином не підтверджені та не спростовують вірний висновок суду першої інстанції, тому колегією суддів не приймається до уваги.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач в суді першої інстанції не заявляв клопотання про призначення додаткової чи повторної експертизи, а сама по собі незгода з висновком експертизи не може бути підставою для його відхилення судом.

Отже висновок технічної та почеркознавчої експертизи Вінницького відділення КНДІСЕ № 5861/5862/18-21 від 17.01.2019 є належним та допустимим доказом, оскільки його отримано за результатами експертного дослідження, призначеного судовим рішенням та проведено атестованим судовим експертам.

Відповідачем висновок вищевказаної експертизи у встановленому законом порядку не спростований, що є його процесуальним обов`язком у разі заперечення такого факту.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не впливають на правильність прийнятого судом рішення, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у його мотивувальній частині, а тому правових підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП залишити без задоволення.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 17 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 липня 2020 року.

Головуючий М.М. Якименко

О.Ю. Береговий

Т.Б. Сало