Постанова

від 15.07.2020 по справі 761/8195/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/8195/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2023/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Сердюк К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Панича Олексія Володимировича в інтересах Державного підприємства Укрконверс на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року у складі судді Малинникова О.Ф.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Укрконверс про стягнення невиплаченої вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом з до Державного підприємства Укрконверс (надалі - ДП Укрконверс ) про стягнення невиплаченої вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зазначав, що з 24 жовтня 2013 року працював в ДП Укрконверс на посаді заступника директора, з якої наказом №30/11 від 30 листопада 2014 року був звільнений із виплатою вихідної допомоги, в сумі 22 340 грн. 04 коп., яка не виплачена на даний час.

Вказував, що щомісяця за період з 24 жовтня 2013 року по 01 травня 2014 року позивачу нараховувалась заробітна плата, загальний розмір якої станом на 01 травня 2014 року склав 54 632 грн. 85 коп., та внаслідок несплати якої Шевченківським районним судом м. Києва було видано судовий наказ у справі 761/37720/14-ц від 18 грудня 2014 року.

Окрім цього, щомісяця за період з 01 травня 2014 року по 30 листопада 2014 року позивачу нараховувалась заробітна плата загальний розмір якої станом на 01 грудня 2014 року склав 54 825 грн. 36 коп., яка не була виплачена, у зв`язку з чим Шевченківським районним судом м. Києва було видано судовий наказ у справі №761/11569/15-ц про стягнення зазначеної заборгованості.

Посилаючись на те, що обидва накази Шевченківської районного суду м. Києва набрали законної сили, однак, станом на 01 березня 2016 року зазначені в судових наказах суми до виплати на загальну суму 109 458 грн. 21 коп. не виплачено, позивач, з урахуванням уточнень, просив стягнути з ДП Укрконверс на свою користь кошти, в сумі 225 377 грн. 36 коп., з яких: компенсація втрати частини заробітної плати, у розмірі 34 103 грн. 72 коп.; вихідна допомога при звільненні - 22 340 грн. 04 коп.; середній заробіток за весь час затримки у розмірі 148 933 грн. 60 коп.; моральна шкода (збиток) - 20 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП Укрконверс на користь позивача грошові кошти у сумі 205 377 грн. 36 коп., а саме: компенсацію у частині втрати заробітної плати 34 103 грн. 36 коп., вихідну допомогу при звільненні у розмірі 22 340 грн. 04 коп., середній заробіток за весь час затримки у розмірі 148 933 грн. 60 коп., вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ДП Укрконверс , посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення районного суду в частині задоволених позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у наказі про звільнення ОСОБА_1 було помилкового зазначено як підставу ст. 38 КЗпП України, так як останній мав бути звільнений у відповідності до вимог ст. 39 КЗпП України, якою не передбачено жодних виплат вихідної допомоги при звільненні. Крім того, враховуючи те, що чинне на час звільнення ОСОБА_1 законодавство не передбачало виплату останньому при розірванні строкового трудового договору з ініціативи працівника, вихідної допомоги, її стягнення судом першої інстанції, у розмірі 22 340 грн. 04 коп., не узгоджується з нормами права та є незаконним.

Посилаючись на вказане та те, що в матеріалах справи немає жодного доказу, який би засвідчував той факт, що середній заробіток ОСОБА_1 на підприємстві становив 7 446 грн. 68 коп., а отже, розрахунки суду є помилковими, скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

Учасники справи на неодноразові виклики в судове засідання не з`являлися, про день та час розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили. Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 січня 2020року явку сторін визнано обов`язком, витребувано у державного підприємства докази на підтвердження доводів апеляційної скарги й зобов`язано сторони з`явитися в судове засідання для дачі пояснень. Проте ухвала суду залишилася без реагування, незважаючи на належне інформування щодо зазначеної обставини представника відповідача (а.с.93,101,106,114,122,137,140), а також позивача (а.с.123). Сторони жодного разу не з`явилися в судове засідання.

Враховуючи зазначене, тривалість перебування справи на розгляді у суді апеляційної інстанції - з жовтня 2019року, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників розгляду справи на підставі наявних у справі доказів та в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі наказу №16к від 24 жовтня 2013 року ОСОБА_1 , перебував у трудових відносинах з ДП Укрконверс з 24 жовтня 2013 року на посаді заступника директора (а.с. 5).

Відповідно до наказу № 30/11 від 30 листопада 2014 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за власним бажанням за ст.38 КЗпП України із виплатою вихідної допомоги у сумі 22 348 грн. 04 коп., а також наказано надіслати належно оформлену трудової книжку до 04 грудня 2014 року згідно Контракту від 22 жовтня 2013 року та виплатити всю заборгованість по заробітній платі та іншим зобов`язанням ДП Укрконверс (ас.6,7).

Судовим наказом від 18.12.2014 року Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/37720/14 задоволено заяву ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 54 632 грн. 85 коп. по заробітній платі за період з 24.10.2013 року по 01.05.2014 року (а.с. 15).

Судовим наказом від 28.04.2015 року Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/1 1569/15-ц стягнуто з ДП Укрконверс на користь ОСОБА_1 заборгованість. по заробітній платі за період з 01.05.2014р. по 30.11.2014р., у сумі 54 825грн.36коп. (а.с. 16).

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання судових наказів й стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі.

Згідно цивільно-правового контракту від 24 жовтня 2013року, укладеного між сторонами, ОСОБА_1 зобов`язався представляти інтереси державного підприємства у всіх органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях, а також готувати проекти службових документів. Строк дії контракту визначено з 24 жовтня 2013року по 24 жовтня 2018року (а.с.11-13).

Згідно п.16 контракту, роботодавець, який порушив вимоги пункту п. 9. п., 10., та п. 11. даного контракту та прострочив виконання грошового та іншого зобов`язання, на вимогу працівника зобов`язано сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь і прострочення, та три проценти річних від суми простроченого боргу, а також пеню розмірі 1,5(півтора)% від суми несвоєчасно виконаного грошового та іншого зобов`язання за кожен день прострочення виконання (а.с.12).

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення компенсації втрат частини заробітної плати, у розмірі 34 103 грн. 72 коп.; вихідної допомога при звільненні - 22 340 грн. 04 коп.; середнього заробітку за весь час затримки у розмірі 148 933 грн. 60 коп. суд першої інстанції виходив розрахунків наданих позивачем та не спростованих матеріалами справи (а.с. 61-64).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони справи на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами та обов`язками щодо предмета спору (стаття 13 ЦПК України), а суд на засадах змагальності сторін може лише сприяти застосуванню таких прав та виконанню обов`язків, ураховуючи при цьому принципи справедливості та рівності учасників процесу перед законом та судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів на спростування заявлених по справі вимог відповідачем не надано.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Відносно ОСОБА_1 відповідачем було порушено норми статті 116 КЗпП України, щодо обов`язку підприємства виплатити всі суми які йому належать.

Як убачається зі змісту наказу № 30/11 від 30.11.2014 р про звільнення, позивачу передбачено виплату ДП Укрконверс вихідної допомоги у сумі 22 340 грн. 04 коп.

Проте доказів її сплати до матеріалів справи не долучено.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки станом на день звільнення позивача із займаної посади, а саме 30 листопада 2014 року, відповідач не провів виплату всіх належних сум, а саме не виплатив ОСОБА_1 вихідну допомогу, а тому районним судом правильно стягнуто з ДП Укрконверс середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, у розмірі 148 933 грн. 60 коп. за період з 01.12.2014року по 01.08.2016 року з розрахунку 7 446 грн. 68 коп. (7446,68*20=148933,6).

Відповідно до справи, 22 340 грн. 04 коп. становить трьохмісячний заробіток позивача, з яких за 1 місяць заробітна плата складає 7 446 грн. 68 коп.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у справі належних доказів на підтвердження середньомісячного заробітку ОСОБА_1 , колегія суддів визнає необґрунтованими, остільки на спростування долучених позивачем до справи матеріалів, представником товариства будь-яких доказів не долучено.

Не виконано відповідачем й ухвалу суду про витребування доказів.

Висновки районного суду в частині визначення компенсації втрати частини заробітку, в розмірі 34 103 грн. 36 коп., відповідачем не спростовано.

Відповідачем не надано доказів на виконання судових наказів та сплату позивачу заборгованості по заробітній платі, загальною сумою 109 458 грн. 21 коп.

Аргументи апеляційної скарги про те, що у наказі про звільнення ОСОБА_1 було помилкового зазначено, як підставу звільнення ст. 38 КЗпП України, так як останній мав бути звільнений у відповідності до вимог ст. 39 КЗпП України, якою не передбачено жодних виплат вихідної допомоги при звільненні, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки відповідно до справи, наказ про звільнення позивача з роботи є чинним, а тому й підлягає до виконання.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у судовому рішенні, а зводяться до незгоди відповідача з висновками суду щодо їх оцінки.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права, підстави для його скасування за доводами апеляційної скарги відсутні, тому рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Панича Олексія Володимировича в інтересах Державного підприємства Укрконверс залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення з урахуванням положень п. 3 розділу ХІІ перехідних положень ЦПК України.

Повне судове рішення складено 22 липня 2020 року.

Суддя-доповідач:

Судді: