Постанова

від 16.07.2020 по справі 6/562-09

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2020 Справа № 6/562-09

м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,

суддів - Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В.,

при секретарі судового засідання: Пінчук Є.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2020 у справі № 6/562-09 (суддя Примак С.А.) за заявою арбітражного керуючого-ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Корпорація Сталь" про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та про видачу дубліката наказу у даній справі

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ

до Закритого акціонерного товариства "Корпорація Сталь", м. Дніпро

про стягнення 1 348 582 грн 78 коп.

та

за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства "Корпорація Сталь", м. Дніпро

до Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ

про стягнення 736 768 грн 12 коп.

ВСТАНОВИВ:

- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2020 у справі №6/562-09 заява арбітражного керуючого-ліквідатора Закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) "Корпорація Сталь" Литвина Р.О. № 02-06/69 від 14.02.2020 задоволена, поновлено строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2010 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Укрнафта" на користь ЗАТ "Корпорація Сталь" 736 768 грн 12 коп. заборгованості, 7 367 грн 68 коп. держмита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, встановлено строк пред`явлення цього наказу до виконання до 10.06.2020 та видано дублікат останнього;

- при винесенні ухвали господарський суд виходив з обставин щодо невиконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2010 у цій справі, відсутності в матеріалах даної справи та справи № Б29/186-09 про банкрутство ЗАТ "Корпорація Сталь" оригіналу наказу, втрати наказу господарського суду з незалежних від позивача причин, поважності причин пропуску строку пред`явлення наказу до виконання та обов`язковості виконання судового рішення;

- не погодившись з винесеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування господарським судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи просить цю ухвалу скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні вимог ліквідатора ЗАТ "Корпорація Сталь";

- у поданій скарзі йдеться про те, що висновок суду першої інстанції стосовно невиконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2010 у даній справі не відповідає дійсним обставинам тому, що виконавче провадження ВП №19666939 з примусового виконання наказу №6/562-09, виданого господарським судом 26.02.2010, закінчено державним виконавцем 30.11.2016, про те, що ліквідатор був обізнаний про існування заборгованості у стягуваній сумі, оскільки звертався з відповідним запитом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ, про те, що існування заборгованості підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 09.06.2010, яка була направлена всім сторонам виконавчого провадження, та інформацією про відкриття виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження, про те, що у випадку неотримання відповіді на свій запит ліквідатор ЗАТ "Корпорація Сталь" мав право звернутися, зокрема, до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, про те, що наведені в ухвалі господарського суду постанови Верховного Суду стосуються випадків повернення виконавчих документів органами державної виконавчої служби та неправомірності дій посадових осіб цих органів, між тим у справі №6/562-09 виконавче провадження №19666939 було закінчено, а факти неправомірності дій посадових осіб органів державної виконавчої служби відсутні, а також про те, що при постановленні ухвали від 10.03.2020 господарський суд не застосував положення абзацу 2 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", за якими вказане вище виконавче провадження не може бути розпочате знову у зв`язку з винесенням державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.11.2016;

- 16.07.2020 представник скаржника з`явився в судове засідання та підтримав вимоги апеляційної скарги;

- арбітражний керуючий-ліквідатор ЗАТ "Корпорація Сталь" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що судове рішення є обов`язковим до виконання, на те, що ліквідатор повинен передусім керуватися принципами максимального наповнення ліквідаційної маси підприємства-боржника з метою погашення кредиторських вимог у найбільшому розмірі, на те, що у зв`язку з бездіяльністю Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ ліквідатор ЗАТ "Корпорація Сталь" більше ніж чотири місяці не міг дізнатися про стан виконавчого провадження №19666939 та про той факт, що оригінал виконавчого документа разом із постановою про закінчення виконавчого провадження направлено до Господарського суду Дніпропетровської області, на те, що станом на день постановлення ухвали від 10.03.2020 рішення суду від 04.02.2010 не було виконано, на те, що норми Господарського процесуального кодексу України не вимагають від стягувача проходження будь-якої процедури оскарження дій державного виконавця для видачі дубліката виконавчого документа, на те, що висновки Верховного Суду в постанові від 17.04.2019 у справі №914/4192/15 не стосуються питання видачі дубліката виконавчого документа або поновлення строку на його пред`явлення, а також на те, що з підстав невиконання рішення суду від 04.02.2010, втрати виконавчого документа по справі №6/562-09 та за наявності поважних причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання ЗАТ "Корпорація Сталь" має законні очікування, що його позовні вимоги до боржника будуть виконані;

- арбітражний керуючий-ліквідатор ЗАТ "Корпорація Сталь" з`явився в судове засідання і просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2010 у даній справі зустрічний позов ЗАТ "Корпорація Сталь" задоволено, з ВАТ "Укрнафта" на користь позивача за цим позовом стягнуто заборгованість в сумі 736 768 грн 12 коп., державне мито в сумі 7 367 грн 68 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн 00 коп..

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 вказане рішення залишено без змін, апеляційну скаргу ВАТ "Укрнафта" без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2010 касаційну скаргу ВАТ "Укрнафта" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2010 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 без змін.

26.02.2010 на виконання прийнятого господарським судом рішення видано відповідний наказ зі строком пред`явлення його до виконання до 26.02.2013.

09.06.2010 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Дякон Н.М. за заявою стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №19666445 з примусового виконання виданого наказу.

Постановою державного виконавця від 25.06.2010 наведене виконавче провадження зупинено з підстав, встановлених п. 15 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення постанови), у зв`язку із внесенням боржника - ВАТ "Укрнафта" до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які є учасниками процедури погашення заборгованості відповідно до вимог Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

30.11.2016 державним виконавцем згідно з вимогами п. 3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з тим, що відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2015 у справі № Б29/186-09 і постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2016 стягувача - ЗАТ "Корпорація Сталь" ліквідовано. Оригінал виконавчого документа разом із постановою про закінчення виконавчого провадження направлено до Господарського суду Дніпропетровської області, про що зазначено в листі виконуючого обов`язки начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.02.2020.

17.02.2020 арбітражний керуючий-ліквідатор ЗАТ "Корпорація Сталь" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про поновлення строку для пред`явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2010 у справі №6/562-09 до виконання та видачу дубліката цього наказу.

В обґрунтування заяви покладені обставини щодо ненадходження на адресу суду, за даними інформаційного центру, спірного наказу після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, невиконання станом на день звернення з заявою цього наказу та втрати останнього, щодо наявності у стягувача права на отримання дубліката втраченого виконавчого документа, щодо обов`язкової умови видачі дубліката наказу, якою є звернення до суду з відповідною заявою в межах строку для пред`явлення його до виконання, щодо закінчення строку по пред`явленню до виконання наказу господарського суду по даній справі, щодо поважності причин такого пропуску, якими є перебування товариства у процедурі банкрутства, зміна осіб арбітражних керуючих, необізнаність про існування дебіторської заборгованості та про повернення наказу виконавчою службою.

У додаткових поясненнях заявник посилався на те, що листом від 07.10.2019 №02-06/58 ліквідатор звертався до начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ з проханням повідомити про стан виконання спірного наказу, на те, що відповідь на цей лист ліквідатором не отримана, у зв`язку з чим, 31.01.2020 запит було направлено повторно, на те, що після повторного запиту державною виконавчою службою надано відповідь від 14.02.2020 про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та направлення наказу до господарського суду, а також на те, що внаслідок бездіяльності Шевченківського відділу державної виконавчої служби ліквідатор більше ніж чотири місяці не міг дізнатися про стан виконавчого провадження.

За наслідками розгляду заяви арбітражного керуючого-ліквідатора ЗАТ "Корпорація Сталь" господарським судом винесена оскаржувана ухвала.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Ч. 1 ст. 327 Кодексу встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до п. 19.4 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017 у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 26.12.2019 у справі №10/339/10, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г, від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012, від 10.04.2018 у справі № 24/234 Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Станом на момент розгляду заяви арбітражного керуючого-ліквідатора ЗАТ "Корпорація Сталь" про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката цього наказу рішення господарського суду у даній справі не виконано.

Як вбачається зі змісту листа Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14.02.2020 оригінал виконавчого документу разом із постановою про закінчення виконавчого провадження від 30.11.2016 направлено до Господарського суду Дніпропетровської області.

Натомість, в матеріалах справи оригінал наказу від 26.02.2010 відсутній.

Викладене свідчить про втрату судового наказу з незалежних від позивача за зустрічним позовом причин.

Враховуючи встановлені обставини невиконання рішення господарського суду та втрату наказу, виданого на його примусове виконання, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав для видачі дубліката наказу.

Водночас, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

За приписами ст. 329 Кодексу у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Питання щодо поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання (у розумінні ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України), тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від стягувача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне пред`явлення наказу до виконання, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Зважаючи на наведені заявником обставини щодо перебування ЗАТ "Корпорація Сталь" у процедурі банкрутства, щодо зміни осіб арбітражних керуючих, щодо необізнаності арбітражного керуючого-ліквідатора товариства про існування дебіторської заборгованості та про повернення наказу виконавчою службою, щодо вчинення заявником дій, спрямованих на повернення банкруту сум дебіторської заборгованості колегія суддів вважає правильним висновок господарського суду стосовно пропуску позивачем за зустрічним позовом строку пред`явлення наказу до виконання з поважних причин та наявність підстав для поновлення останнього.

Тому ухвалу господарського суду слід залишити без змін.

Посилання скаржника на обставини закінчення виконавчого провадження №19666939 згідно з постановою державного виконавця від 30.11.2016 колегією суддів не прийняті до уваги тому, що виконавче провадження було закінчене не з підстав виконання рішення, а з підстав ліквідації ЗАТ "Корпорація Сталь", що не позбавляє арбітражного керуючого-ліквідатора товариства права звернутись до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку на його пред`явлення.

Відповідно до п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) суд наголошує, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити ст. 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.07.2012 у справі "Глоба проти України" зазначено, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Доводи скаржника стосовно обізнаності ліквідатора про існування спору у справі №6/562-09 та факт закінчення виконавчого провадження в жовтні 2019 року колегією суддів визнані необґрунтованими, оскільки відповідь на запит ліквідатора надана Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) лише в листі від 14.02.2020.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи скаржника щодо відсутності встановлених фактів бездіяльності органів державної виконавчої служби у даній справі у зв`язку з тим, що чинне законодавство не покладає на сторону виконавчого провадження імперативного обов`язку оскаржити дії або бездіяльність державного виконавця до реалізації свого права на звернення до суду. Крім того, подання відповідної скарги не має наслідком вирішення питання щодо поновлення строку пред`явлення наказу до виконання.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №914/4192/15 колегією суддів визнані безпідставними з огляду на те, що обставини вказаної справи стосуються відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, за яким є закінчене виконавче провадження, однак питання видачі дубліката виконавчого документа та поновлення строку його пред`явлення до виконання не було предметом дослідження, відтак дана правова позиція не може бути застосована при розгляді даної справи.

Інші доводи скаржника не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 271, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2020 у справі № 6/562-09 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови;

- повна постанова складена 23.07.2020

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна