Рішення

від 23.07.2020 по справі 909/341/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.07.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/341/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

вул. Б.Хмельницького, буд.6,м. Київ,01601

до відповідача: Районного комунального підприємства "Галичтеплосервіс"

вул. Винниченка, буд.5,м. Галич, Галицький район, Івано-Франківська область,77100

про стягнення заборгованості в сумі 35 601грн. 60 коп.

без повідомлення (виклику) сторін

ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до районного комунального підприємства "Галичтеплосервіс" про стягнення 35 601 грн 60 коп. заборгованості, з яких: інфляційні втрати - 10 928 грн 37 коп., 3% річних - 3084 грн 15 коп., пеня - 21 589 грн 08 коп.

Позов мотивовано тим, що в порушення договірних зобов"язань, відповідач не провів оплату за спожитий газ у встановлені договором строки, у зв"язку з чим йому нараховано штрафні санкції у вигляді пені, 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.05.2020, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

09.06.2020 до відділу документального забезпечення, канцелярії Господарського суду Івано-Франківської області від відповідача надійшов відзив на позов №16 від 05.06.2020 (вх.№7074/20) в якому відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі. При цьому, просить суд при прийнятті рішення у справі застосувати до даних правовідносин положення ст.233 ГК України щодо скасування або зменшення розміру нарахованої пені. Клопотання мотивовано тим, що РКП "Галичтеплосервіс" є виробником теплової енергії і придбаває природний газ у АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" виключно для виробництва теплової енергії якою забезпечує бюджетних споживачів, зокрема школи, дитячі садки, медичні заклади, адмінбудинки та інші, що підтверджує доданими до відзиву копіями ліцензій на постачання теплової енергії Серії АВ №580644 та на виробництво теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії серії АГ№580440, переліком споживачів РКП "Галичтеполосервіс", яким надається послуга з теплопостачання. Зазначено, що засновником підприємства - відповідача є Галицька районна рада, що підтверджується доданим до відзиву копією рішення восьмої сесії районної ради шостого скликання від 20.10.2011 "Про створення районного комунального підприємства "Галичтеполосервіс".

Також, відповідач зазначає, що підприємство повністю провело оплату за отриманий природний газ, а причиною порушення термінів оплати є несвоєчасність розрахунку споживачів, що є бюджетними установами та організаціями.

Правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк позивач не скористався.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

14.09.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та РКП "Галичтеплосервіс" (споживач) укладено договір постачання природного газу №5213/1617-БО-15, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та іншими споживачами.

В п.2.1 договору сторони узгодили, що постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 природний газ обсягом до 405 тис. куб. м., у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): жовтень -35, листопад - 50, грудень -75, IV кв. 2016 -160, січень - 95, лютий - 85, березень - 65, І кв.2017 - 245.

Згідно п.3.4 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Споживач зобов"язується не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику: завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеного в акті та категоріями (у т.ч. згідно з цим договором); підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (п.3.5 договору).

Згідно п.5.1 договору, ціна на природний газ визначається відповідно до п.5.2 договору. В подальшому - шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника.

Ціна за 1000 куб.м. природного газу на дату укладення договору становить 5635 грн, крім податку на додану вартість 20% - 1127 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 6762 грн (п.5.2 договору).

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.5.4 договору).

В п.6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом стовідсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п.8.2 договору, у разі невиконання споживачем умов п.6.1 та 6.6 договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.12.1 договору, він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

22.09.2016 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу, якою змінено ціну за газ та узгоджено, що з 01.10.2016 ціна за газ складає за 1000 куб.м - 5916 грн, крім того, ПДВ 20% -1183 грн 20 коп. До сплати за 100 куб.м. природного газу з ПДВ -7099 грн 20 коп.

27.10.2016 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу природного газу, якою змінено п.1.2 розділу 1 "Предмет договору" договору та викладено в наступній редакції: "Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями".

Пункт 2.1 розділу 2 договору викладено в наступній редакції: "Постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 природний газ обсягом до 405 тис. куб. м., у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): жовтень -35, листопад -50, грудень -75, IV кв. 2016 -160, січень - 95, лютий -85, березень - 65, І кв. 2017 - 245".

Також викладено в новій редакції п.3.7, 3.8 розділу 3 "Порядок та умови передачі природного газу" договору; розділ 6 "Порядок та умови проведення розрахунків"; п.п. 2 п.7.1, п.п. 8 п.7.2, п.п. 2, 3, 5 п.7.3 розділу 7 "Права та обов"язки сторін" договору; розділ 8 "Відповідальність сторін" договору в т.ч. п.8.2, згідно якого: "у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов"язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення"; розділ 11 "Інші умови" договору та розділ 13 "Адреси та реквізити сторін" договору.

28.10.2016 між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору постачання природного газу, якою змінено ціну за 1000 куб м. газу та узгоджено, що з 01.11.2016 ціна за газ встановлюється наступним чином: від 50 тис. куб. м. - попередня оплата до початку місяця поставки газу - за ціною з ПДВ - 7380 грн., оплата протягом місяця поставки газу та/або після закінчення місяця поставки газу - 8182 грн 80 коп. з ПДВ; до 50 тис. куб. м. (включно) - 8182 грн 80 коп. з ПДВ (п.5.2 ст.5).

22.11.2016 між сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору постачання природного газу, якою змінено ціну за 1000 куб м. газу та узгоджено, що з 01.12.2016 ціна за газ встановлюється наступним чином: від 50 тис. куб. м. - попередня оплата до початку місяця поставки газу - за ціною з ПДВ - 7780 грн 80 коп., оплата протягом місяця поставки газу та/або після закінчення місяця поставки газу - 8577 грн 60 коп. з ПДВ; до 50 тис. куб. м. (включно) - 8577 грн 60 коп. з ПДВ (п.5.2 ст.5).

30.12.2016 між сторонами укладено додаткову угоду №5 до договору постачання природного газу, якою викладено п.5.1, 5.2 статті 5 "Ціна природного газу" договору в новій редакції та виключено п.5.3 договору.

Додатковою угодою №6 від 23.01.2017 до договору постачання природного газу від 14.09.2016 сторони доповнили розділ 1 "Предмет договору"; виклали п.2.3, 2.4, 2.5 розділу 2 договору в новій редакції; доповнили п.7.1 розділу 7 договору підпунктом 5; виклали п.п. 3, 4, та 5 розділу 7 договору, п.п. 1 п.11.3 розділу 11 в новій редакції; додали до р.11 договору п.11.9.

За період з 01.10.2016 по 31.03.2017 ПАТ "НАК Нафтогаз України" поставив, а РКП "Галичтеплосервіс" прийняв природній газ на загальну суму 1 445 053 грн 74 коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані сторонами та скріплені печатками сторін акти приймання - передачі природного газу за вказаний період, в т.ч.:

- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 43 205 грн 74 коп.;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 148 165 грн 96 коп;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 на суму 350 748 грн 99 коп.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 на суму 409 559 грн 35 коп;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 на суму 398 516 грн 95 коп;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 на суму 94 856 грн 75 коп.

Згідно довідки позивача про операції по підприємству "Галичтеплосервіс РКП", інформаційної довідки по виведенню сальдо по підприємству "Галичтеплосервіс РКП" з 01.10.2016 по 31.03.2018 та розрахунків позивача про нарахування відповідачу пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, основна заборгованість за природний газ за договором постачання природного газу №5213/1617-БО-15 від 14.09.2016 відповідачем погашена у повному обсязі.

Відповідно до розрахунків позивача про нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання обов"язків по оплаті за спожитий природний газ відповідачу за період з 27.02.2017 по 18.05.2017 нараховано інфляційні втрати в сумі 10 928 грн 37 коп., 3% річних в сумі 3084 грн 15 коп., пеню в сумі 21 589 грн 08 коп.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАПВ СУД , ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до наведеного, укладений між сторонами договір постачання природного газу від 14.09.2016 №2513/1617-БО-15 є договором поставки.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 445 053грн. 74коп., про що свідчать долучені до матеріалів справи копії актів приймання-передачі природного газу.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в договорі встановили порядок розрахунків за поставлений природний газ, відповідно до якого остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу (п.6.1. договору).

Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач належним чином виконав договірні зобов`язання щодо поставки природного газу відповідачу.

Відповідач виконав оплату за поставлений природний газ з порушенням визначених у договорі строків, що вбачається з роздруківки по операціях по підприємству "Галичтеплосервіс РКП" за період з 01.10.2016 по 31.08.2018 та не заперечується і самим відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1,2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 8.2, розділу 8 договору, викладеному на умовах додаткової угоди №2 договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов"язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно поданого позивачем розрахунку, за прострочення виконання грошового зобов`язання, нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 10 928 грн 37 коп., 3% річних в сумі 3084 грн 15 коп. та пеню в сумі 21 589 грн 08 коп. за період з 27.02.2017 по 18.05.2017.

Суд перевірив правильність нарахування штрафних санкцій згідно поданих розрахунків та дійшов висновку про їх правильність.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 10928 грн 37 коп. підлягають до задоволення виходячи з положень ст.625 ЦК України.

Разом з тим, суд дійшов висновку про зменшення нарахованої відповідачу пені на 70 відсотків виходячи з такого.

Відповідач у відзиві на позов (вх.№7047/20 від 09.06.2020) заявив клопотання про скасування або зменшення розміру нарахованої пені. Як зазначено вище, в обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає складне фінансове становище підприємства, також те, що підприємство відповідач є виробником теплової енергії виключно для бюджетних споживачів, що підтверджує копіями ліцензій на постачання теплової енергії та на виробництво теплової енергії, переліком споживачів РКП "Галичтеполосервіс", яким надається послуга з теплопостачання.

За приписами статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, що не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3 ЦК України, частині третій статті 509 ЦК України та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін, тощо. Такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 по справі 917/101/19.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Приймаючи до уваги ступінь виконання основного зобов`язання; складне фінансове становище відповідача, враховуючи статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності по безперебійному забезпеченню тепловою енергією бюджетних установ та організацій (школи, дитячі садки, медичні заклади, адмінбудинки тощо), важливість збереження господарської діяльності відповідача як підприємства; наслідки порушення зобов`язання та невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; наявність тривалих партнерських стосунків між сторонами у справі, а також той факт, що позивачем не обґрунтовано понесення ним збитків внаслідок порушення строку виконання зобов`язання, відсутність заборгованості за основним зобов`язанням суд прийняв до уваги заяву відповідача про зменшення розміру пені та прийшов до висновку про її врахування при вирішенні спору та вирішив зменшити позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 21 589 грн 08 коп. на 70%.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 08.10.2019 у справі №920/1013/18.

Таким чином, з урахуванням зменшення до стягнення підлягає пеня в сумі - 6476 грн 72 коп.

Також, суд вбачає підстави для зменшення розміру 3% річних на 70% виходячи з такого.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Згідно з ч.2 ст.216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Передбачена ст.625 ЦК України сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

При цьому, обсяг такої відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного суду України в постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18 в якій зазначено також, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За таких обставин, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, складне фінансове становище відповідача, враховуючи статус підприємства-відповідача, соціальну спрямованість його діяльності по безперебійному забезпеченню тепловою енергією бюджетних установ та організацій (школи, дитячі садки, медичні заклади, адмінбудинки тощо), важливість збереження господарської діяльності відповідача як підприємства; наслідки порушення зобов`язання та невідповідність розміру заявлених до стягнення 35 річних таким наслідкам, суд прийшов до висновку про зменшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 3084 грн 15 коп. на 70% .

Отже, з урахуванням зменшення до стягнення підлягає 3% в сумі - 925 грн 25 коп.

Враховуючи вищевикладене, позов належить до часткового задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2102 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, тобто, судовий збір належить покласти на відповідача без урахування суми зменшеної пені та 3% річних.

Разом з тим, за приписами ст.130 ГПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма закріплена і в ч.3 с.7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи визнання відповідачем позову, яке прийнято судом, позивачу, згідно ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір", належить повернути з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 1051 грн., а 50 відсотків сплаченого судового збору в рівнозначній сумі -1051 грн., належить покласти на відповідача.

Керуючись 74, 76-80, 123, 126, 129, 165, 232, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Районного комунального підприємства "Галичтеплосервіс" вул. Винниченка, буд. 5, м. Галич, Галицький район, Івано-Франківська область,77100, код 37953159) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001, код 20077720) 3% річних в сумі 925 (дев"ятсот двадцять п"ять) гривень 25 коп., інфляційні збитки в сумі 10 928 (десять тисяч дев"ятсот двадцять вісім) гривень 37коп., пеню в сумі 6476 (шість тисяч чотириста сімдесят шість) гривень 72 коп. та 1051 (одну тисячу п"ятдесят одну) гривню 00 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) з Державного бюджету України 1051 (одну тисячу п"ятдесят одну) гривню 00 коп. судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення №0000004188 від 21.04.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.07.2020

Суддя О.В. Рочняк