Постанова

від 05.02.2021 по справі 909/341/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2021 р. Справа №909/341/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Судді-доповідача Дубник О.П.

Суддів Зварич О.В.

Матущака О.І.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") вих. № 39/6-1093-20 від 12.08.2020 (вх. № 01-05/2325/20 від 25.08.2020)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2020 (повний текст рішення складено 23.07.2020, суддя Рочняк О.В.),

у справі № 909/341/20

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Районного комунального підприємства "Галичтеплосервіс", м. Галич, Галицький район, Івано-Франківська область

про стягнення заборгованості в сумі 35 601грн. 60 коп.

1.Розгляд справи .

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Судове засідання не проводилось. Учасники провадження не викликались.

Фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи .

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді - доповідача) Дубник О.П., суддів Хабіб М.І., Матущак О.І.

Ухвалою суду від 26.08.2020 апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2020, у складі зазначеної колегії суддів відкрито апеляційне провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

17.11.2020 на підставі розпорядження керівника апарату №536 у зв`язку із звільненням у відставку судді - члена колегії Хабіб М.І. проведено автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 склад колегії по розгляду справи №909/341/20 визначено: головуючий суддя Дубник О.П., судді Зварич О.В., Матущак О.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 прийнято справу №909/341/20 до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Дубник О.П., суддів Зварич О.В. та Матущака О.І.

Відповідно до оголошення офіційного веб-сайту Західного апеляційного господарського суду, 25.09.2020 судом тимчасово припинено відправку поштової кореспонденції у зв`язку із відсутністю достатнього фінансування.

Ухвалу суду від 17.11.2020 сторонам надіслано на електронні адреси, які наявні в матеріалах справи та відповідно з наявного в матеріалах справи витягу з електронної пошти, сторони ухвалу від 17.11.2020 отримали 19.11.2020.

Відповідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства ).

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії , 1987 рік, Хосце проти Нідерландів , 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини , 1981 рік; Бочан проти України , 2007 рік).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

3. Короткий зміст позовних вимог .

28.04.2020 на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області АТ НАК Нафтогаз України подано позовну заяву до Районного комунального підприємства Галичтеплосервіс про стягнення боргу у загальній сумі 35601,60 грн. в тому числі: пеня в сумі 21 589,08 грн., три проценти річних в сумі 3 084,15 грн., інфляційні втрати в сумі 10 928,37 грн. Зазначає, також про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач у вигляді сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. (а.с.1-6).

Позовні вимоги мотивовано тим, що у порушення умов договору постачання природного газу №5213/1617-БО-15 від 14.09.2016 (з додатковими угодами до нього), відповідач у встановлені договором строки не провів оплату за спожитий газ, у зв`язку з чим йому нараховано 3% річних, збитків від інфляції та штрафні санкції у вигляді пені.

Позивач правовою підставою позову зазначає ст.ст. 11-16, 258, 525,526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України

Відповідач - Районне комунальне підприємство Галичтеплосервіс у відзиві позовні вимоги визнав у повному обсязі. При цьому, просив Господарський суд Івано-Франківської області при прийнятті рішення у справі застосувати до спірних правовідносин положення ст. 233 ГПК України щодо скасування або зменшення розміру нарахованої пені. В обґрунтування даного посилається на те,що РКП Галичтеплосервіс є виробником теплової енергії і придбаває природний газ у АТ НАК Нафтогаз України виключно для виробництва теплової енергії, якою забезпечує бюджетних споживачів, зокрема, школи, дитячі садки, медичні заклади, адмінбудинки та інші в обґрунтування чого подає копії ліцензій на постачання теплової енергії серії АВ №580644 та на виробництво теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання , якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії серії АГ №580440, переліком споживачів РКП Галичтеплосервіс , яким надається послуга з теплопостачання. При цьому, також вказує, що засновником підприємства - відповідача є Галицька районна рада, в обґрунтування чого подає копію рішення восьмої сесії районної ради шостого скликання від 20.10.2011 Про створення районного комунального підприємства Галичтеплосервіс . Відповідач зазначає, що підприємство повністю провело оплату за отриманий природний газ, а причиною порушення термінів оплати є несвоєчасність розрахунку споживачів, що є бюджетними установами та організаціями (а.с.56-61).

4. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2020 частково задоволено позовні вимоги. Стягнуто з Районного комунального підприємства Галичтеплосервіс на користь Публічного акціонерного товариства НАК Нафтогаз України 3% річних в сумі 925,25 грн., інфляційні збитки в сумі 10 928,37 грн., пеню в сумі 6476,72 грн. та 1051,00 грн. судового збору. В решті позову - відмовлено.

Дане рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог з посиланням на положення ст. ст. 11, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 712, Цивільного кодексу України, ст. ст. 67, 265, 173, 174, 179, 193, 230, 233 Господарського кодексу України.

При постановленні рішення судом враховано визнання відповідачем повністю позовних вимог та застосовано за клопотанням відповідача положення ст. 233 Господарського кодексу України. Відтак, з врахуванням специфіки підприємства відповідача, складного фінансового становища, важливість збереження господарської діяльності його як підприємства судом зменшено позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 21 589,08 грн. на 70%, та стягнуто 6476,72 грн. пені. В цій частині взято до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 08.10.2019 у справі №920/1013/18.

Також місцевим господарським судом зменшено 3% річних в сумі 3084,15 грн. на 70%, в зв`язку з чим присуджено до стягнення 925,25 грн., при цьому до уваги взято судом ступінь виконання основного зобов`язання, складне фінансове становище відповідача, враховано статус підприємства - відповідача, соціальну спрямованість його діяльності по безперебійному забезпеченню тепловою енергією бюджетних установ та організацій. При цьому, місцевим господарським судом взято до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18.

З врахуванням положень ст. 625 ЦК України місцевим господарським судом визнано обґрунтованими в повній мірі позовні вимоги в частині інфляційних втрат в сумі 10 928,37 грн.

5.Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

5.1. Позивач - АТ НАК Нафтогаз України , не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 15 112,36 грн. пені та 2 158,90 грн. 3% річних подав апеляційну скаргу, вважаюяи, що воно прийняте з невірним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи та за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Зазначає, що суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин ст.233 ГК України та ст. 551 ЦК України, не врахував інтереси та майновий стан позивача, а також те, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими у порівнянні з невиконаним відповідачем грошовим зобов`язанням.

Апелянт вважає, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу та скрутне фінансове становище останнього не є винятковим випадком для зменшення розміру неустойки.

Щодо зменшення місцевим господарським судом 3% річних, то вважає апелянт, що поза увагою суду залишився той факт що справи №902/417/18 та №909/341/20 не є подібними, оскільки є різними предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а відтак має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. Вважає, що висновки місцевого господарського суду про подібність вказаних справ та застосування в оскаржуваному рішенні до правовідносин сторін висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18 є порушенням норм процесуального права, зокрема, ч.4 ст. 236 ГПК України.

З врахуванням наведеного, апелянт просить рішення місцевого господарського суду у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 15 112,36 грн. пені та 2 158,90 грн. 3% річних скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

5.2 . Відповідач - Районне комунальне підприємство Галичтеплосервіс у відзиві заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що РКП Галичтеплосервіс є виробником теплової енергії і придбаває природній газ у АТ НАК Нафтогаз України виключно для виробництва теплової енергії, якою забезпечує бюджетних споживачів, зокрема, це школи, дитячі садки, медичні заклади, адмінбудинки та інше. Засновником підприємства є Галицька районна рада. Складне фінансове становище підтверджується фінансовими звітами підприємства за 1-ий квартал 2017, за півріччя 2020.

Відповідач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

14.09.2016 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та РКП "Галичтеплосервіс" (споживач) укладено договір постачання природного газу №5213/1617-БО-15 (а.с.11-19), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та іншими споживачами.

Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 природний газ обсягом до 405 тис. куб. м., у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): жовтень - 35, листопад - 50, грудень -75, IV кв. 2016 -160, січень - 95, лютий - 85, березень - 65, І кв.2017 - 245.

Згідно п.3.4 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Споживач зобов`язується не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику: завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеного в акті та категоріями (у т.ч. згідно з цим договором); підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (п.3.5 договору).

Згідно п.5.1 договору, ціна на природний газ визначається відповідно до п.5.2 договору. В подальшому - шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника.

Ціна за 1000 куб. м. природного газу на дату укладення договору становить 5635 грн., крім податку на додану вартість 20% - 1127 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ - 6762 грн. (п.5.2 договору).

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.5.4 договору).

В п.6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом стовідсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до п.8.2 договору, у разі невиконання споживачем умов п.6.1 та 6.6 договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно п.12.1 договору, він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

22.09.2016 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу, якою змінено ціну за газ та узгоджено, що з 01.10.2016 ціна за газ складає за 1000 куб.м. - 5916 грн., крім того, ПДВ 20% -1183 грн. 20 коп. до сплати за 100 куб. м. природного газу з ПДВ -7099 грн. 20 коп. (а.с.20).

27.10.2016 сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу природного газу, якою змінено п.1.2 розділу 1 "Предмет договору" договору та викладено в наступній редакції: "Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями" (а.с.21-24).

Пункт 2.1 розділу 2 договору викладено в наступній редакції: "постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 природний газ обсягом до 405 тис. куб. м., у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): жовтень -35, листопад -50, грудень -75, IV кв. 2016 -160, січень - 95, лютий -85, березень - 65, І кв. 2017 - 245".

Також викладено в новій редакції п.3.7, 3.8 розділу 3 "Порядок та умови передачі природного газу" договору; розділ 6 "Порядок та умови проведення розрахунків"; п.п. 2 п.7.1, п.п. 8 п.7.2, п.п. 2, 3, 5 п.7.3 розділу 7 "Права та обов`язки сторін" договору; розділ 8 "Відповідальність сторін" договору в т.ч. п.8.2, згідно якого: "у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення"; розділ 11 "Інші умови" договору та розділ 13 "Адреси та реквізити сторін" договору.

28.10.2016 сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору постачання природного газу, якою змінено ціну за 1000 куб м. газу та узгоджено, що з 01.11.2016 ціна за газ встановлюється наступним чином: від 50 тис. куб. м. - попередня оплата до початку місяця поставки газу - за ціною з ПДВ - 7380 грн., оплата протягом місяця поставки газу та/або після закінчення місяця поставки газу - 8182 грн. 80 коп. з ПДВ; до 50 тис. куб. м. (включно) - 8182 грн. 80 коп. з ПДВ (п.5.2 ст.5) (а.с.25).

22.11.2016 сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору постачання природного газу, якою змінено ціну за 1000 куб м. газу та узгоджено, що з 01.12.2016 ціна за газ встановлюється наступним чином: від 50 тис. куб. м. - попередня оплата до початку місяця поставки газу - за ціною з ПДВ - 7780 грн. 80 коп., оплата протягом місяця поставки газу та/або після закінчення місяця поставки газу - 8577 грн. 60 коп. з ПДВ; до 50 тис. куб. м. (включно) - 8577 грн. 60 коп. з ПДВ (п.5.2 ст.5) (а.с.26).

30.12.2016 сторонами укладено додаткову угоду №5 до договору постачання природного газу, якою викладено п.5.1, 5.2 статті 5 "Ціна природного газу" договору в новій редакції та виключено п.5.3 договору (а.с.27).

Додатковою угодою №6 від 23.01.2017 до договору постачання природного газу від 14.09.2016 сторони доповнили розділ 1 "Предмет договору"; виклали п.2.3, 2.4, 2.5 розділу 2 договору в новій редакції; доповнили п.7.1 розділу 7 договору підпунктом 5; виклали п.п. 3, 4, та 5 розділу 7 договору, п.п. 1 п.11.3 розділу 11 в новій редакції; додали до р.11 договору п.11.9. (а.с.28-29).

Обставинами справи встановлено, що за період з 01.10.2016 по 31.03.2017 ПАТ "НАК Нафтогаз України" поставив, а РКП "Галичтеплосервіс" прийняв природній газ на загальну суму 1 445 053 грн. 74 коп., про що свідчать підписані сторонами та скріплені печатками сторін акти приймання - передачі природного газу за вказаний період: - акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 43 205 грн. 74 коп. (а.с.30); - акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 148 165 грн. 96 коп. (а.с.31); - акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 на суму 350 748 грн. 99 коп. (а.с.32); - акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 на суму 409 559 грн. 35 коп. (а.с.33); - акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 на суму 398 516 грн. 95 коп. (а.с.34); - акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 на суму 94 856 грн. 75 коп. (а.с.35).

Згідно довідки позивача про операції по підприємству "Галичтеплосервіс РКП", інформаційної довідки по виведенню сальдо по підприємству "Галичтеплосервіс РКП" з 01.10.2016 по 31.03.2018 та розрахунків позивача про нарахування відповідачу пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, основна заборгованість за природний газ за договором постачання природного газу №5213/1617-БО-15 від 14.09.2016 відповідачем погашена у повному обсязі (а.с.36, 37).

Відповідно до розрахунків позивача про нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання обов`язків по оплаті за спожитий природний газ відповідачу за період з 27.02.2017 по 18.05.2017 нараховано інфляційні втрати в сумі 10 928 грн. 37 коп., 3% річних в сумі 3084 грн. 15 коп. та пеню в сумі 21 589 грн. 08 коп. (а.с.8-10).

7. Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно вимог ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, що кореспондується положенням ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами у справі укладено договір постачання природного газу від 14.09.2016 №2513/1617-БО-15 (а.с.11-19), згідно п.1.1. якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 1 445 053,74 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.30-35).

Пунктом 6.1. договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Обставинами та матеріалами справи встановлено, що відповідач виконав оплату за поставлений природний газ з порушення визначених у договорі строків, що підтверджується роздруківкою по операціях по підприємству Галичтеплосервіс РКП за період з 01.10.2016 по 31.08.2018 (а.с.36,37) та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 8.2 договору, викладеному на умовах додаткової угоди №2 договору, визначено, що у разі невиконання споживачем умов п.6.1 та 6.6 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано згідно розрахунку та заявлено до стягнення пеню в сумі 21 589,08 грн., 3% річних в сумі 3084,15 грн. та інфляційні втрати в сумі 10928,37 грн. за період з 27.02.2017 по 18.05.2017 ( а.с.8-10).

Як вбачається з обставин справи відповідач у відзиві на позов визнав позовні вимоги АТ НАК Нафтогаз України та просив застосувати положення ст. 233 Господарського кодексу України щодо скасування або зменшення розміру нарахованої пені.

Нормами ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З вищенаведених норм права випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених санкцій, зокрема із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін, тощо (така правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 23.10.2019 у справі №917/101/19).

Згідно вимог ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підстав яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, як мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони до якої така санкція застосовується, довести згідно з статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковим обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Відповідач в обґрунтування скасування або зменшення розміру нарахованої пені згідно вимог ст. 233 Господарського процесуального кодексу України в суді першої інстанції посилався на те, що РКП Галичтеплосервіс є виробником теплової енергії і придбаває природний газ у АТ НАК Нафтогаз України виключно для виробництва теплової енергії якою забезпечує бюджетних споживачів, зокрема школи, дитячі садки , медичні заклади адмінбудинки та інші, що підтверджує копіями ліцензій на постачання теплової енергії серії АВ №580644 та на виробництво теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання , якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії серії АГ №580440, переліком споживачів РКП Галичтеплосервіс , яким надається послуга з теплопостачання. При цьому також зазначав, що засновником підприємства - відповідача є Галицька районна рада, в підтвердження чого подано копію рішення восьмої сесії районної ради шостого скликання від 20.01.2011 Про створення районного комунального підприємства Галичтеплосервіс . Відповідач, зазначає, що підприємство повністю провело оплату за отриманий природний газ, а причиною порушення термінів оплати є несвоєчасність розрахунку споживачів, що є бюджетними установами та організаціями.

Відтак, приймаючи до уваги ступінь виконання основного зобов`язання; складне фінансове становище відповідача, враховуючи статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності по безперебійному забезпеченню тепловою енергією бюджетних установ та організацій (школи, дитячі садки, медичні заклади, адмінбудинки тощо), важливість збереження господарської діяльності відповідача як підприємства; наслідки порушення зобов`язання та невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; наявність тривалих партнерських стосунків між сторонами у справі, а також той факт, що позивачем не обґрунтовано понесення ним збитків внаслідок порушення строку виконання зобов`язання, відсутність заборгованості за основним зобов`язанням місцевим господарським судом обґрунтовано прийнято до уваги заяву відповідача про зменшення розміру пені та зроблено висновок про її врахування при вирішенні спору, а відтак обґрунтовано зменшено позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 21 589 грн. 08 коп. на 70%, задоволивши до стягнення 6476,72 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 08.10.2019 у справі №920/1013/18.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія апеляційного суду звертає увагу на те, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

З врахуванням наведеного, перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних, судова колегія апеляційного суду вважає обґрунтованим розрахунок позивача, а відтак правомірно задоволено до стягнення місцевим господарським судом інфляційних втрат в сумі 10928,37 грн. В даній частині рішення місцевого господарського суду сторонами не оскаржується.

Також, вірним є розрахунок 3% річних сума яких складає 3084,15 грн., однак місцевим господарським судом зроблено висновок про зменшення розміру таких з посиланням на положення ст. 233 ГК України на 70%, задоволивши до стягнення 925,25 грн. При цьому, місцевий господарський суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Судова колегія апеляційного суду вважає обґрунтованим посилання скаржника на те, що правові висновки. викладені у справі № 902/417/18, не є подібними правовідносинами сторін у даній справі. Слід зазначити, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Із змісту постанови від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вбачається, що сторонами в договорі змінено розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, а з матеріалів справи №909/341/20 вбачається, що сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних, а тому судова колегія вважає обґрунтованим висновок скаржника про те, що стягненню підлягають 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 3084,15 грн. із застосуванням положень ч.2 ст. 625 ЦК України.

Крім цього, як вбачається з актів приймання-передачі природного газу, вартість поставленого позивачем відповідачу природного газу за договором складає 1 445 053,74 грн., при цьому пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором нарахована позивачем в розмірі 21 589,08 грн., що у відсотковому співвідношенні складає 1,49% від вартості поставленого природного газу; 3% річних за порушення грошового зобов`язання нараховані позивачем в розмірі 3084,15 грн., що у відсотковому відношенні складає 0,21% від вартості поставленого природного газу. Отже, вбачається висновок, що заявлені позивачем до стягнення розмір пені та 3% річних не є надмірним, а є співмірним з розміром основного зобов`язання відповідача, виконаного останнім з порушенням строку, встановленого договором.

З врахуванням наведеного, апеляційна скаргу АТ НАК Нафтогаз України є обґрунтованою та підлягає задоволенню в частині щодо відмови у задоволенні місцевим господарським судом позовних вимог щодо стягнення 2158,90 грн. 3% річних. З врахуванням наведеного до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних за порушення грошового зобов`язання в розмірі 3084,15 грн. В решті рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, з огляду на його обґрунтованість.

8. Судові витрати.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, апеляційний господарський суд на підставі ч.14 ст. 129 ГПК України змінює розподіл судових витрат.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст. 129 судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1028,65 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1812,97 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Керуючись ч. 13 ст. 8, ст.ст. 86, 129, 236, 254, 255, 269, 270, 271, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу АТ НАК Нафтогаз України у справі №909/341/20 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2020 у справі №909/341/20 скасувати в частині відмови в стягненні 2 158,90 грн. 3% річних. Прийняти в цій частині нове рішення. Позов задоволити.

3. Стягнути з Районного комунального підприємства Галичтеплосервіс (вул. Винниченка, буд. 5, м. Галич, Галицький район, Івано-Франківська область, 77100, код 37953159) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 3% річних в сумі 3084,15 грн.

4. В решті рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

5. Стягнути з Районного комунального підприємства Галичтеплосервіс (вул. Винниченка, буд. 5, м. Галич, Галицький район, Івано-Франківська область, 77100, код 37953159) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 1028,65 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1812,97 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

7. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий-суддя О.П. Дубник

Судді О.В.Зварич

О.І.Матущак