Рішення

від 09.07.2020 по справі 916/17/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/17/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання А.І. Драгановій

за участю представників:

від позивача - Добров Ю.І., Колеснік Л.І.,

від відповідача - Гусаров О.Л.,

від третіх осіб:

1) державного реєстратора Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіна Кирила Анатолійовича - не з`явився,

2) Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Південна" Концерну "Військторгсервіс" - Назаровець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоєвропа", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державний реєстратор Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякін Кирил Анатолійович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Південна" Концерну "Військторгсервіс", про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування запису про державну реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоєвропа" про:

- витребування з незаконного володіння відповідача у власність держави в особі позивача об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 1885759351101 - адміністративного будинку комбінату загальною площею 1717 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45 (на даний час згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: м. Одеса, вул. Ковальська, 57);

- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчиненого 26.07.2019 р. державним реєстратором Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіним Кирилом Анатолійовичем з індексним номером 32657451 запису про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, загальною площею 1717,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 57; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1885759351101 за ТОВ "Автоєвропа", код ЄДРПОУ: 25197788, країна реєстрації: Україна.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у незаконному володінні ТОВ "Автоєвропа" перебуває адміністративна будівля загальною площею 1717 кв.м, яка складається з підвальних приміщень, площею 503,9 кв.м, приміщення першого поверху, площею 644,6 кв.м, приміщення другого поверху, площею 568,5 кв.м (приміщення - територія військового містечка № 15), яка належить державі в особі Міністерства оборони України з правом господарського відання Концерну "Військторгсервіс", та зареєстровані за ТОВ "Автоєвропа" на праві приватної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером: 1885759351101 за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 57.

Наразі, за ствердженнями позивача, вказане нерухоме майно відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 30.03.2018 р. по справі № 916/540/17 підлягало поверненню на користь Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі Концерну "Військторгсервіс".

Поряд з цим позивач зауважує, що відповідно до Реєстру прав власності на нерухоме майно за Міністерством оборони України були зареєстровані нежилі приміщення загальною площею 3344,5 кв.м у складі 6 нежитлових будівель за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45. Згідно технічного паспорту, виготовленого ТОВ "Бюро технічної інвентаризації та реалізації об`єктів нерухомості? від 06.12.2016 р., частиною вказаного комплексу є спірна будівля літ. "В? площею 1717 кв.м. Також згідно свідоцтва про право власності від 17.12.2002 р. будівля "Будинок військового одягу? загальною площею 1717,0 кв.м належить до державної власності в особі Міністерства оборони України та передана в господарське віддання Концерну "Військторгсервіс". При цьому позивач вказує, що згідно бухгалтерської довідки № 1243 від 26.11.2019 р. вказана будівля "Будинок військового одягу? загальною площею 1717,0 кв.м перебуває на балансі філії "Одеське управління військової торгівлі? Концерну "Війсьторгсервіс?.

Крім того, позивач вказує, що 01.06.2007 р. між ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування?, правонаступником якого згідно наказу Міністра оборони України № 125 від 05.04.2007 р. є Концерн "Війсьторгсервіс?, та Приватним підприємством "Берег? було укладено договір № 3/СД про спільну діяльність (простого товариства) строком дії до 30.04.2027 р. Згідно з актом прийому-передачі від 01.07.2007 р. у відповідності до вищевказаного договору спірна будівля від ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування? була передана ПП "Берег". У зв`язку з невиконанням ПП "Берег" істотних умов договору за рішенням господарського суду Одеської області від 30.03.2018 р. у справі № 916/540/17 цей договір було розірвано, а також зобов`язано ПП "Берег" повернути Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" за актом приймання - передачі двоповерхову будівлю "Будинок військового одягу", загальною площею 1717 кв.м, яка складається з підвальних приміщень площею 503,9 кв.м, приміщення першого поверху площею 644,6 кв.м, приміщення другого поверху площею 568,5 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45. Таким чином, позивач вказує, що рішенням суду по справі № 916/540/17, яке набрало законної сили, підтверджено, що нерухоме майно за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська 45, належить до державної власності в особі Міноборони.

Також позивач зазначає, що за актом державного виконавця від 24.01.2019 р. старшим державним виконавцем Другого Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Майстренюк Т.М. при примусовому виконанні виконавчого документа (судового наказу господарського суду Одеської області від 09.07.2018 р. у справі № 916/540/17) будівлю "Будинок військового одягу" загальною площею 1717 кв.мпередано філії "Одеське управління військової торгівлі", проте всупереч вказаному документу про повернення спірного майна Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі?, будівля загальною площею 1717 кв.м була зареєстрована 26.07.2019 р. на праві приватної власності за ТОВ "Автоєвропа" за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 57, що підтверджується записом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відтак, за ствердженнями позивача, всупереч вказаного рішення суду по справі № 916/540/17 спірне нерухоме майно протиправно вибуло з державної власності та сфери управління Міноборони поза його волі.

Наразі позивач на підтвердження того, що об`єкт, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 57, є тим самим об`єктом, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45, посилається на акт обстеження від 23.10.2019 р., з якого вбачається, що за адресами по вул. Преображенській, 45 та по вул. Ковальській, 57 в м. Одесі знаходиться одна і та ж будівля. Також позивач зауважує, що вказаний об`єкт нерухомого майна - будівля будинку військового одягу загальною площею 1717 кв.м, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45, та об`єкт нерухомого майна, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, загальною площею 1717 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 57, мають ідентичну площу. До того ж в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено, що поміж інших підставами державної реєстрації об`єкту за ТОВ "Автоєвропа" за адресою м. Одеса, вул. Ковальська 57, стали наступні документи: акт прийому-передачі б/н від 15.09.2003 р., видавник ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування?; додаткова угода б/у від 23.12.2002 р., видавник ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування?; договір про спільну діяльність № 3/СД від 19.12.2002 р., видавник ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування?; технічний паспорт, серія та номер 57/01/18 від 09.01.2018 р., видавник: ТОВ "РЄЦ?; статут, серія та номер: б/н, від 16.01.2019 р., видавник: ТОВ "Автоєвропа"; рішення учасника, серія та номер 1/19, від 16.01.2019 р., видавник: ТОВ "Автоєвропа"; виписка з ЄДР, серія та номер: б/н, від 21.01.2019 р., видавник: Приватний нотаріус Кузіна К.В.; довіреність, серія та номер 1/1, від 14.03.2019 р., видавник ТОВ "Автоєвропа".

При цьому позивач зауважує, що відповідно до повідомлення Концерну "Військторгсервіс" № 02/3285 від 23.12.2019 р. відомості щодо укладання Державним підприємством Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування? договору про спільну діяльність № 3/СД від 19.12.2002 р. відсутні, примірник такого договору також відсутній.

Разом з тим, позивач стверджує, що згідно наявної у Концерну "Військторгсервіс" інформації щодо укладання Державним підприємством Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування? договору про спільну діяльність № 3/СД від 01.06.2007 р. останній був розірваний рішенням господарського суду Одеської області від 30.03.2017 р. у справі № 916/540/17.

На думку позивача, вказане свідчить про відсутність документів, які стали підставою реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Автоєвропа". При цьому будь-які відомості про наявність правовідносин між ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування? і ТОВ "Автоєвропа" відсутні.

Отже, позивач вважає, що документи, які стали підставою для реєстрації права власності за ТОВ "Автоєвропа" на спірний об`єкт, зокрема договір, акт прийому-передачі, технічний паспорт, відсутні у Концерну "Військторгсервіс" , тобто в сторони, яка видавала ці документи (як правонаступника ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування?). Також будь-якого нерухоме майно, зареєстроване за адресою м. Одеса, вул. Ковальська 57, за ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування? на будь-якому праві не закріплювалось.

Також, за ствердженнями позивача, згідно повідомлення Одеської міської ради № 528/1-мр від 20.11.2019 р. останньою не приймалось рішення щодо присвоєння адреси: м. Одеса, вул. Ковальська, 57. Як вказує позивач, відповідно до п. 6 Тимчасового порядку реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна, затвердженого поставою КМУ від 27 березня 2019 р. № 367, рішення про присвоєння або зміну адреси об`єкта будівництва, об`єкта нерухомого майна відповідно до нового Порядку приймає уповноважений орган містобудування та архітектури. Водночас, позивач зауважує, що уповноваженим органом з присвоєння адреси, зокрема може бути виконавчий орган сільської, селищної, міської ради - якщо об`єкт розташований у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради. Таким чином, позивач вважає, що з урахуванням згаданого повідомлення уповноваженого органу на присвоєння адрес у встановленому законодавством порядку спірному об`єкту нерухомості адреса: вул. Ковальська, 57 в м. Одесі, не присвоювалася. Крім того, відповідно до листа Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації № 01-13/2370 СП від 30.08.2017 р. будівля за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 57, має поштову адресу: м. Одеса, вул. Преображенська, 45. При цьому позивач додає, що згідно Реєстру прав власності на нерухоме майно будь-які будівлі саме загальною площею 1717 кв.м по вул. Преображенській, 45, не реєструвалися. Наразі позивач зазначає, що з фізичної карти м. Одеси, яка є загальнодоступною в мережі Інтернет, вбачається, що спірний об`єкт, який є частиною комплексу із 6 будівель, розташований саме між вулицями Преображенською та Ковальською. Тобто, на думку позивача, спірна адміністративна будівля загальною площею 1717 кв.м, з реєстраційним номером 1885759351101, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 57, створена шляхом внесення запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та зареєстрована за іншою адресою, тобто є існуючим майном - будівлею будинку військового одягу загальною площею 1717 кв.м, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45.

Так, позивач з посиланням на положення 390 Цивільного кодексу України вказану про недобросовісність набуття ТОВ "Автоєвропа" спірного майна. Адже, договір про спільну діяльність № 3/СД від 19.12.2002 р., який згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно став підставою для реєстрації приватної власності об`єкту площею 1717 кв.м в м. Одеса по вул. Ковальській, 57 за ТОВ "Автоєвропа", відсутній у філії "Південна? (колишня "Одеське управління військової торгівлі?) Концерну "Військторгсервіс", також відсутні відомості про укладення Державним підприємством Міністерства оборони України "Управлінні торгівлі Південного оперативного командування? такого договору про спільну діяльність № 3/СД від 19.12.2002 р. Також позивач звертає увагу на строк договору про спільну діяльність № 3/СД від 19.12.2002 р., оскільки 01.06.2007 р. був укладений інший договір про спільну діяльність за № 3/СД щодо спірної будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45, що свідчить про те, що останній може бути укладений лише у випадку закінчення дії договору від 19.12.2002 р., оскільки один і той самий об`єкт в повному обсязі не може бути предметом двох договорів про спільну діяльність. Отже, позивач стверджує, що відповідач при реєстрації права власності на спірну будівлю був обізнаний про належність спірної будівлі до державної власності, оскільки окремі документи, які стали підставою для реєстрації права власності, видавалися державним підприємством, органом управління якого є Міністерство оборони України. При цьому позивач наголошує, що з державної власності у встановленому законодавством порядку нерухоме майно може вибути лише з дозволу (погодження) його органу управління та Фонду державного майна України, у даному випадку це Міністерство оборони України та ФДМУ, а тому, вступаючи у правовідносини з державним підприємством Міноборони щодо набуття прав на спірне майно, за ствердженнями позивача, відповідач мав би переконатись про наявність дозволу (погодження) безпосередньо Міністерство оборони України, як органу управління майном та ФДМУ.

Також позивач зазначає, що рішення господарського суду Одеської області від 30.03.2018 р. у справі № 916/540/17 є загальнодоступним в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому ТОВ "Автоєвропа" могло дізнатись про можливі негативні наслідки та ризики у разі набуття права власності на спірне майно, а також з посиланнями на ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" позивач зауважує, що будь-яка особа мала можливість ознайомитись із вказаним судовим рішенням в електронній формі, що в свою чергу є підтвердженням недобросовісності відповідача на момент заволодіння спірним майном.

Як зазначає позивач, фактом, який підтверджує недобросовісність ТОВ "Автоєвропа" є існування певної домовленості між вказаним суб`єктом господарювання і ПП "Берег? (колишнім користувачем спірного майна за розірваним у судовому порядку договором від 01.06.2007 р.) щодо виведення майна з державної власності, оскільки, як стверджує позивач, вказаний факт відображений в акті обстеження спірної будівлі представниками Міністерства оборони України від 23.10.2019 р., а саме стосовно того, що директор ПП "Берег? чинить перешкоди у користуванні будівлею, зокрема шляхом встановлення своїх замків, що може свідчити про те, що ПП "Берег? фактично продовжує користуватись спірним майном, незважаючи на те, що воно зареєстровано на праві власності за ТОВ "Автоєвропа".

Окрім цього, позивач зазначає, що додатковим фактом недобросовісності набувача, який мав на меті уникнення повернення державного майна до законного володільця (держави в особі Міністерства оборони України) є факт незаконного присвоєння спірному об`єкту в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно адреси по вул. Ковальській, 57 в м. Одесі.

Крім того, щодо скасування запису про державну реєстрацію спірного об`єкта за ТОВ "Автоєвропа", позивач зазначає, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 26.07.2019 р. державним реєстратором Карякіним Кирилом Анатолійович (Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області) за ТОВ "Автоєвропа" було зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1885759351101 за адресою м. Одеса, вул. Ковальська 57.

Водночас позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.11.2019 р. у справі № 802/3/18-а, за якою належним способом захисту права або інтересу є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності. Враховуючи проведення державної реєстрації права власності за ТОВ "Автоєвропа" на спірний об`єкт за неіснуючою адресою, на думку позивача, такий запис підлягає скасуванню.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.01.2020 р. позовну заяву Міністерства оборони України прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/17/20 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання з викликом учасників справи призначено на 30.01.2020 р.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 30.01.2020 р. у справі № 916/17/20 за клопотанням позивача було витребувані від Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області копії матеріалів реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - адміністративна будівля загальною площею 1717 кв.м, яка складається з підвальних приміщень площею 503,9 кв.м, приміщення першого поверху площею 644,6 кв.м, приміщення другого поверх площею 568,5 кв.м (приміщення - територія військового містечка № 15) за реєстраційним номером 1885759351101, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 57. Також вказаною ухвалою суду від 30.01.2020 р. до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіна Кирила Анатолійовича. Наразі підготовче засідання було відкладено на 19 лютого 2020 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.02.2020 р. до участі у справі № 916/17/20 залучено Концерн "Військторгсервіс? в особі філії "Південна? Концерну "Військторгсервіс? в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, при цьому підготовче засідання відкладено на 03 березня 2020 р.

20.02.2020 р. від третьої особи - державного реєстратора Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіна Кирила Анатолійовича надійшло до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Поряд з цим 20.02.2020 р. від третьої особи - державного реєстратора Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіна Кирила Анатолійовича надійшли пояснення, в яких третя особа вказує, що згідно ст. 9 ч. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна.

03.03.2020 р. третьою особою - Концерном "Військторгсервіс? в особі філії "Південна" Концерну "Військторгсервіс? були подані до господарського суду пояснення, відповідно до яких третя особа підтримує заявлені позовні вимоги та зазначає, що відповідно до свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі та споруди державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" від 17.12.2002 р. № 023181, "Будинок військового одягу" літ. "В" перебуває у державній власності в особі Міністерства оборони України. Як вказує третя особа, 01 червня 2007 р. між Державним підприємством Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" (правонаступником якого є Концерн "Військторгсервіс") та ПП "Берег" було укладено договір № 3/СД про спільну діяльність (простого товариства), відповідно до п. 1.1 якого його предметом та ціллю є проведення капітального ремонту будівлі "Будинок військового одягу", розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45, що належить стороні-1, збереження його як пам`ятника архітектури та організації швейного виробництва та офісних приміщень, як джерела отримання додаткового доходу. Наразі третя особа зауважує, що на виконання умов договору № 3/СД ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування" передало ПП "Берег" за актом приймання-передачі від 01.06.2007 р. будівлю з підвалом по вул. Преображенській, 45 у м. Одеса, яка є пам`яткою архітектури місцевого значення та складається з підвальних приміщень площею 503,9 кв.м, приміщення першого поверху - 644,6 кв.м, приміщення другого поверху - 568,5 кв.м, загальна площа становить 1717 кв.м. В подальшому згідно наказу Міністра оборони України № 125 від 05.04.2007 р. "Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" відбулась реорганізація ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування" шляхом приєднання до Концерну "Військторгсервіс", та останній визнано правонаступником усіх майнових прав та обов`язків державного підприємства. У зв`язку із реорганізацією ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування" за передавальним актом від 19.01.2009 р. Концерну "Військторгсервіс" передано будівлі та споруди, у тому числі і будинок військового одягу площею 1717 кв.м, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45 (Кузнечна, 57).

Також третя особа зауважує, що умовами договору № 3/СД від 01.06.2007 р. не передбачалось передання вказаної будівлі площею 1717 кв.м іншій особі з метою здійснення господарської чи будь-якої іншої діяльності. При цьому, як стверджує третя особа, ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування", а в подальшому Концерном "Військторгсервіс" не укладалось жодних договорів чи актів приймання-передачі будівлі площею 1717 кв.м по вул. Преображенська, 45, з ТОВ "Автоєвропа" чи іншою юридичною особою, окрім як з ПП "Берег" був складений акт від 01.06.2007 р. на виконання договору № 3/СД від 01.06.2007 р. Натомість з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається (згідно інформаційної довідки від 02.03.2020 р.), що 26.07.2019 р. за ТОВ "Автоєвропа" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю площею 1717 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна, 57, підставою виникнення права власності є: акт прийому-передачі серія та номер: б/н, виданий 15.09.2003 р. ДП МОУ "УТПК"; додаткова угода серія та номер: б/н від 23.12.2002 р. ДП МОУ "УТПК"; договір про спільну діяльність серія та номер: 3/СД, виданий 19.12.2002 р. ДП МОУ "УТПК"; технічний паспорт серія та номер 57/01/18, виданий 09.01.2018 р. ТОВ "РЄЦ". Проте, ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування" не видавало зазначені документи, на підставі яких було зареєстровано право власності за ТОВ "Автоєвропа", так як станом на 2002 рік будівля "Будинок військового одягу" площею 1717 кв.м використовувалась у господарській діяльності підприємства, яке входили в структуру Міністерства оборони України.

Водночас, як вказує третя особа, будівля "Будинок військового одягу" має два виходи, перший - на вулицю Преображенську, другий - на вулицю Кузнєчну та вказана будівля площею 1717 кв.м є пам`яткою архітектури місцевого значення (баня Ісаковича), яка складалась з двох будівель, з`єднаних загальним двором - Преображенська, 45 і Ковальська, 57, яку було побудовано в 1902 році за проектом архітектора С.А. Ландесмана, та станом на 2002 рік будівля по вул. Преображенська, 45 (вул. Кузнечна, 57) перебувала у віданні та користуванні філії Одеського торгово-побутового підприємства № 86 державного підприємства "Управління торгівлі Південного оперативного командування".

Так, третя особа зазначає, що Державним комітетом будівництва, архітектури і житлової політики України відкритим акціонерним товариством "Одесграджанпроект" виконано на замовлення філії Одеського торгово-побутового підприємства № 86 ДП "Управління торгівлі Південного оперативного командування" звіт від 10.04.2002 р. про вартість нежитлових приміщень двоповерхової будівлі, розташованої в м. Одесі по вул. Кузнечна, 57. При цьому, як вказує третя особа, у зв`язку з тим, що будівля "Будинок військового одягу" перебувала у неналежному технічному стані, однак використовувалась у господарській діяльності, листом від 29.08.2003 р. № 397 трудовий колектив працівників "Будинку військового одягу" (як структурний підрозділ філії "Одеського торгово-побутового підприємства № 86") звертався до Управління торгівлі Південного оперативного командування, в якому повідомляв про неможливість використовувати будівлю по вул. Кузнечна, 57 "Будинок військового одягу" у подальшій господарській діяльності підприємства, у зв`язку із загрозою життю працівникам, з урахуванням того, що будівля перебуває у поганому технічному стані та потребує проведення ремонтних робіт. Наразі третя особа додає, що згідно акту огляду будівлі пам`ятки містобудівництва і архітектури від 28.08.2003 р., виконаного Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, встановлено, що будівля по вул. Кузнечна, 57, є будівлею бані Ісаковича (споруджена у 1902 році за проектом архітектора С.А. Ландесмана), прийнята під державну охорону рішенням Одеського виконкому від 27.12.1991 р. № 580 як пам`ятка містобудування і архітектури місцевого значення. Цим же актом встановлено, що будівля використовується під розміщення офісних і виробничих приміщень "Будинок військового одягу". Також третя особа зазначає, що у листі від 19.08.2003 р. № 88 зазначається, що "Будинок військового одягу" по вул. Кузнечна, 57 перебуває у неналежному технічному стані, однак використовується державним підприємством в господарській діяльності. До того ж листом від 28.08.2003 р. № 1710 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю підтвердила, що будівля по вул. Кузнечна, 57 перебуває у віданні та користуванні ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування", а в листі від 07.10.2003 р. № 190 Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини зазначає про перебування будівлі по вул. Кузнечна, 57 у віданні ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування". Таким чином, за ствердженнями третьої особи, у період з 2002 по 2006 рік будівля "Будинок військового одягу" використовувалась у господарській діяльності ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування" та не передавалась жодній іншій юридичній особі у користування чи у спільну діяльність.

В подальшому, за ствердженнями третьої особи, у період з 01.06.2007 р. по 24.01.2019 р. будівля площею 1717 кв.м перебувала у спільній діяльності на підставі укладеного між ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування" та ПП "Берег" договору № 3/СД про спільну діяльність (простого товариства) від 01.06.2007 р., який розірвано рішенням господарського суду Одеської області від 30.03.2018 р. (справа № 916/540/17), та за актом державного виконавця Другого Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області від 24.01.2019 р. будівлю передано філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс". При цьому третя особа зауважує, що після повернення будівлі "Будинок військового одягу" із спільної діяльності за актом державного виконавця Другого Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області від 24.01.2019 р. балансоутримувачу вказаного майна - Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Південна" систематично чиняться перешкоди у використанні будівлі невідомими особами.

Також 03.03.2020 р. від Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області на електронну адресу суду надійшов лист, в якому сільрада вказує про неможливість надання копій матеріалів реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - адміністративна будівля загальною площею 1717 кв.м, яка складається з підвальних приміщень площею 503,9 кв.м, приміщення першого поверху площею 644,6 кв,м, приміщення другого поверху площею 568,5 кв.м (приміщення - територія військового містечка № 15) за реєстраційним номером 1885759351101, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 57, оскільки згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" паперова частина реєстраційної справи була направлена до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради.

Під час підготовчого засідання 03.03.2020 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів, в якому заявник просив витребувати у Виконавчого комітету Одеської міської ради копії матеріалів реєстраційної справи (в тому числі в електронній та паперовій формі) на об`єкт нерухомого майна - адміністративна будівля загальною площею 1717 кв.м, яка складається з підвальних приміщень площею 503,9 кв.м, приміщення першого поверху площею 644,6 кв.м, приміщення другого поверх площею 568,5 кв.м (приміщення на території військового містечка № 15 за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45) за реєстраційним номером 1885759351101, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна, 57.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.03.2020 р. у справі № 916/17/20 витребувано від Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради копії матеріалів реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - адміністративна будівля загальною площею 1717 кв.м, яка складається з підвальних приміщень площею 503,9 кв.м, приміщення першого поверху площею 644,6 кв.м, приміщення другого поверх площею 568,5 кв.м (приміщення на території військового містечка № 15 за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45) за реєстраційним номером 1885759351101, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна, 57. Також вказаною ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 17.03.2020 р.

16.03.2020 р. від Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради до господарського суду надійшли копії матеріалів реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна, 57, на виконання ухвали суду від 03.03.2020 р.

16.03.2020 р. від позивача до господарського суду надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

22.06.2020 р. відповідачем надані до господарського суду заперечення проти призначення судової будівельно-технічної експертизи

Також 22.06.2020 р. відповідачем надані пояснення на позов, в яких з посиланням на ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав? № 5 від 07.02.2014 р., відповідач зазначає, що у позивача немає належних та допустимих доказів наявності у нього права власності на спірне нерухоме майно, а додані до позовної заяви документи і документи, які були додані до пояснень концерну "Військторгсервіс?, стосуються права власності позивача на об`єкт нерухомості, який розташований за адресою: вул. Преображенська, 45, договірних відносин позивача з ПП "Берег" і судових справ, пов`язаних із цією юридичною особою; права власності відповідача на об`єкт нерухомості, який розташований за адресою: вул. Ковальська, 57; листування позивача з різними особами; бухгалтерського та кадрового обліку позивача. Проте, як стверджує відповідач, ні кількість вищезазначених документів, ні їх зміст не підтверджують обґрунтованість позову Міністерства оборони України, а свідчить лише про те, що позивач звернувся до господарського суду без належних та допустимих доказів щодо наявності у нього прав на майно, яке є предметом позовних вимог, а відповідно за відсутності доказів існування прав, за захистом яких особа звертається до суду, у останнього немає підстав для задоволення позову цієї особи. Зважаючи на усе вищезазначене, ТОВ "Автоєвропа" вважає, що позовна заява Міністерства оборони України не підлягає задоволенню.

Під час підготовчого засідання 22.06.2020 р. господарським судом було розглянуто клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи від 16.03.2020 р., за результатами чого судом відмовлено у його задоволенні з огляду на положення ст. 99 ГПК України у зв`язку з відсутністю сукупності наведених в ній умов. При цьому позивач не обґрунтував неможливість надання експертного висновку одночасно з поданням позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.06.2020 р. у справі № 916/17/20 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 09 липня 2020 р.

03.07.2020 р. третьою особою - Концерном "Військторгсервіс? в особі філії "Південна" Концерну "Військторгсервіс? були подані до господарського суду пояснення, відповідно до яких третя особа додатково зазначає, що жодних договорів про спільну діяльність з ТОВ "Автоєвропа" не укладалось, про наявність договору № 3/СД про спільну діяльність (простого товариства) від 19.12.2002 р. третя особа дізналася лише з матеріалів даної справи, жодні розрахунки з ТОВ "Автоєвропа" не здійснювались. Так, третя особа вказує, що у матеріалах справи міститься договір № 3/СД про спільну діяльність (простого товариства) від 19.12.2002 р., який нібито укладений між ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування" в особі начальника Горобця В.Я. та ТОВ "Автоєвропа" в особі директора Тіморіної О.О. Наразі третя особа зауважує, що відповідно до наявного у матеріалах справи свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі та споруди державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" від 17.12.2002 №023181 "Будинок військового одягу" літ. "В" перебуває у державній власності в особі Міністерства оборони України та знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45, а тому з наведених доказів вбачається, що будівля "Будинок військового одягу" площею 1717 кв.м, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45 є однією і тією ж будівлею "Будинок військового одягу" площею 1717 кв.м, що і по вул. Кузнечна, 57. Крім цього, третя особа вказує, що договір № 3/СД від 19.12.2002 р. містить умови, які свідчать про те, що фактично він не укладався у 2002 році, оскільки у ньому містяться посилання на положення Цивільного кодексу України, однак Цивільний кодекс України був прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 р. та вступив в дію з 01.01.2004 р., тому станом на 2002 рік сторони не могли керуватись та застосовувати положення законодавства, яке ще не існувало. При цьому третя особа наголошує, що у зв`язку з вчиненням незаконних дій щодо державного майна - нежитлової будівлі "Будинок військового одягу" загальною площею 1717 кв.м Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Південна" звернувся до військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону із заявою про вчинення кримінального правопорушення та 01.07.2020 р. було отримано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого військовою прокуратурою внесено відомості до ЄРДР від 22.05.2020 № 42020161010000138 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, у зв`язку з вчиненням незаконних дій посадовими особами ТОВ "Автоєвропа" та державним реєстратором Усатівської сільської ради Карякіним К.А., в результаті вчинення яких зареєстровано право власності за ТОВ "Автоєвропа", що призвело до вибуття з державної власності нежитлової будівлі "Будинок військового одягу" площею 1717 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45 (вул. Кузнечна, 57).

09.07.2020 р. представником позивача подано до господарського суду клопотання про огляд доказів за місцем їх знаходження, в задоволенні якого судом було відмовлено, про що зазначено у протоколі судового засідання від 09.07.2020 р.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, а відповідач - ТОВ "Автоєвропа" просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

На підставі рішення звуженого виконкому Одеської міської Ради депутатів трудящих від 29.05.1951 р. № 27 та наказу начальника Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України від 18.07.2002 р. № 33 державі в особі Міністерства оборони України було видано свідоцтво № 023181 від 17.12.2002 р. про право власності на нежитлові будівлі та споруди державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування?, що розташовані по вул. Преображенській, 45, в м. Одесі та в цілому складаються з адміністративної будівлі літ. "А?, будинку військового одягу літ. "В?, будівлі колишньої котельні літ. "Г?, майстерні прирізці скла літ. "Д?, цеху безалкогольних напоїв літ. "Е?, взуттєвої майстерні літ. "Ж? загальною площею 3344,5 кв.м, відображених у технічному паспорті від 27.11.2002 р.

Відтак, державою в особі Міністерства оборони України було оформлено 17.12.2002 р. право власності на нежитлові будівлі та споруди загальною площею 3344,5 кв.м, розташовані в м. Одесі по вул. Преображенській, 45.

При цьому судом з`ясовано, що 01 червня 2007 р. між Державним підприємством Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування?, правонаступником якого є Концерн "Військторгсервіс? (сторона-1) та Приватним підприємством "Берег? (сторона-2) було укладено договір № 3/СД про спільну діяльність (простого товариства), згідно п. 1.1 якого сторони з метою проведення капітального ремонту будівлі "Будинок військового одягу?, розташованого у м. Одесі, по вул. Преображенській, 45 - об`єкт, який належить стороні-1, збереження його як пам`ятника архітектури, згідно технічному висновку від 14.03.2007 р., виданого Одеською державною академією будівництва та архітектури та організації на його площах швейного виробництва і офісних приміщень як джерела отримання додаткового доходу (після завершення капітального ремонту) зобов`язався, шляхом об`єднання своїх зусиль та майна, яке належить сторонам на відповідних правових підставах у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі, спільно діяти (без створення юридичної особи) для досягнення загальної господарської мети.

01.06.2007 р. на виконання п. 5.1.4 договору про спільну діяльність (простого товариства) від 01.06.2007 р. Державне підприємство Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування?, правонаступником якого є Концерн "Військторгсервіс? (сторона-1) за актом приймання-передачі передала Приватному підприємству "Берег? (стороні-2) об`єкт - нежилу двоповерхову будівлю з підвалом (пам`ятник архітектури місцевого значення), що значиться на балансовому рахунку сторони-1, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45, загальною площею 1717,0 кв.м, для здійснення капітального ремонту та реконструкції.

Згідно додаткової угоди від 20.08.2008 р. у зв`язку з реорганізацією назву сторони-1 було змінено на Концерн "Військторгсервіс? в особі начальника філії "Одеське управління військової торгівлі? Концерну "Військторгсервіс?.

Так, відповідно до наказу Міністра оборони України від 05.04.2007 р. № 125 "Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування? було припинено діяльність Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування у зв`язку з його реорганізацією шляхом приєднання до Концерну "Військторгсервіс?. На підставі передавального акту від 19.01.2009 р. про приймання-передачі основних фондів, оборотних активів, власного капіталу та зобов`язань Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування? у зв`язку з його реорганізацією шляхом приєднання до Концерну "Військторгсервіс?, будівля колишнього Будинку військового одягу, споруджена у 1901 році, розташована по вул. Преображенській, 45 в м. Одесі, загальною площею 1717,0 кв.м, була передана в господарське відання Концерну "Військторгсервіс?.

Як свідчать матеріли справи, у зв`язку з невиконанням ПП "Берег" істотних умов вищевказаного договору рішенням господарського суду Одеської області від 30.03.2018 р. по справі № 916/540/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 р., було розірвано договір № 3/СД про спільну діяльність (простого товариства) від 01.06.2007 р., укладений між Приватним підприємством "Берег? та Державним підприємством Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування?, правонаступником якого є Концерн "Військторгсервіс??; зобов`язано ПП "Берег? повернути Концерну "Військторгсервіс? в особі філії "Одеське управління військової торгівлі? Концерну "Військторгсервіс? за актом приймання передачі двохповерхову будівлю "Будинок військового одягу?, загальною площею 1717 кв.м, яке складається з підвальних приміщень площею 503,9 кв.м, приміщення першого поверху площею 644,6 кв.м, приміщення другого поверху площею 568,5 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45.

На примусове виконання вказаного рішення господарського суду Одеської області від 30.03.2018 р. по справі № 916/540/17 господарським судом Одеської області були видані відповідні накази від 09.07.2018 року.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, згідно акту державного виконавця Другого Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області від 24.01.2019 р. державним виконавцем були виконані в примусовому порядку вимоги виконавчого документу (наказ господарського суду Одеської області від 09.07.2018 р. у справі № 916/540/17) шляхом передачі за актом приймання-передачі стягувачу - Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" двоповерхової будівлі "Будинок військового одягу? загальною площею 1717,0 кв.м, яке складається з підвальних приміщень площею 503,9 кв.м, приміщення першого поверху площею 644,6 кв.м, приміщення другого поверху площею 568,5 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45. Так, згідно вказаного акту зазначене приміщення прийняв представник за довіреністю Назаровець В.В.

Разом з тим, за ствердженнями позивача, всупереч вказаному судовому рішенню про повернення спірного майна Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі?, будівля загальною площею 1717 кв.м була зареєстрована 26.07.2019 р. на праві приватної власності за ТОВ "Автоєвропа" за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 57, що підтверджується записом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За таких обставин, з огляду на те, що всупереч вказаного рішення суду по справі № 916/540/17 спірне нерухоме майно протиправно вибуло з державної власності та сфери управління Міноборони поза його волі, позивач просить суд на підставі ст. 387 ЦК України витребувати з незаконного володіння відповідача об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1885759351101 - адміністративний будинок комбінат загальною площею 1717 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45 (на даний час згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: м. Одеса, вул. Ковальська, 57).

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Статтею 170 Цивільного кодексу України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Приписами ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. В цивільно-правовій літературі зазначений засіб захисту отримав назву "віндикація".

За положеннями ст. 387 ЦК України власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, а відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Однією з особливостей цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. Віндикаційний позов має місце, коли у власника зберігається право власності, але він не може його здійснювати, оскільки річ вибула із його володіння і перебуває у неправомірному (незаконному) володінні іншої особи. Так, предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном, тобто невласника, про повернення індивідуально-визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, тобто факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. З позиції процесуального права ці та інші обставини становлять предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Отже, саме на позивача законом покладено обов`язок довести як органу, який виступає від імені держави, належність на праві власності держави спірного нерухомого майна за реєстраційним номером 1885759351101 - адміністративного будинку комбінату загальною площею 1717,0 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45, що, за ствердженнями позивача, змінена на вул. Ковальська, 57, а також незаконність володіння відповідачем спірним майном.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки № 195261274 від 27.12.2019 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 1885759351101 (а.с. 31-34 т. 1), державним реєстратором Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіним Кирилом Анатолійовичем було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоєвропа" право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 1717,0 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна (вулиця Ковальська; вулиця Кузнечна (назва нечинна); вулиця Челюскінців), буд. 57, про що зроблено запис про державну реєстрацію № 32657451 від 26.07.2019 р. В якості підстав для виникнення права власності вказані акт прийому-передачі від 15.09.2003 р., виданий ДП МОУ "УТПОК?; додаткова угода від 23.12.2002 р., договір про спільну діяльність № 3/СД від 19.12.2002 р., технічний паспорт № 57/01/18 від 09.01.2018 р., виданий ТОВ "РЄЦ?.

Відповідно до матеріалів реєстраційної справи № 1885759351101 по об`єкту за адресою м. Одеса, вул. Кузнечна, буд. 57, наданої Управлінням державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради на виконання ухвали суду від 03.03.2020 р. у даній справі, право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 1717,0 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна, буд. 57, ТОВ "Автоєвропа" набуло за договором № 3/СД про спільну діяльність (простого товариства).

Як вбачається зі змісту вказаного договору № 3/СД про спільну діяльність (простого товариства), укладеного 19.12.2002 р. між Державним підприємством Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування? (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоєвропа? (сторона-2), сторони з метою проведення капітального ремонту будинку "Будинок військового одягу?, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна, 57, збереження його як пам`ятки архітектури, згідно з технічним висновком, виданого Одеською державною академією будівництва та архітектури, і організації на його площах швейного виробництва та офісних приміщень як джерела отримання додаткового доходу (після завершення капітального ремонту) зобов`язуються шляхом об`єднання своїх зусиль та майна, яке належить сторонам на відповідних правових підставах в порядку та на умовах, викладених в цьому договорі, спільно діяти (без утворення юридичної особи) для досягнення спільної господарської мети:

- здійснення капітального ремонту об`єкта, що є 2-х поверховим будинком загальною площею 1717 кв.м., в тому числі 503,9 кв.м. підвального приміщення в 2 (два) етапи:

1 етап - капітальний ремонт (зміцнення) несучих стін і фасаду, терміни ремонту узгоджуються сторонами після вступу в силу цього договору;

2 етап - ремонт всіх приміщень будівлі, включаючи підвальні приміщення (п.п. 1.1.1);

- після завершення капітального і косметичного ремонту створення на об`єкті офісних приміщень і організації швейного виробництва, як джерела додаткового отримання доходу сторін даного договору.

В п. 2.1 договору від 19.12.2002 р. передбачено, що з метою реалізації завдань спільної діяльності, сторони здійснюють внески в спільну діяльність у вигляді грошових коштів, майна, професійних знань, навичок та умінь, а також ділової репутації та ділових зв`язків, інженерно-технічних можливостей сторін.

Відповідно до п.п. 2.2.1 пункту 2.2 договору від 19.12.2002 р., внеском сторони-1 в спільну діяльність є право володіння об`єктом згідно свідоцтва про право власності № 023181 від 17.12.2002 року, що є підставою для проведення ремонту та реконструкції об`єкта.

В п.п. 2.3.1 пункту 2.3 договору від 19.12.2002 р. передбачено, що внеском сторони-2 в спільну діяльність є грошові внески в розмірі 100% грошових коштів, необхідних для досягнення мети спільної діяльності у відповідності до п. 1.1 даного договору.

В п. 4.5 договору від 19.12.2002 р. сторони погодили, що спільне майно учасників враховується на окремому балансі сторони-2, який ведеться у відповідності з діючим законодавством України.

За положеннями п. 4.8 договору від 19.12.2002 р. сторона-1 здійснює контроль над діяльністю сторони-2 по виконанню умов даного договору.

Пунктом 10.2 договору від 19.12.2002 р. встановлено, що останній набуває чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до 30 квітня 2027 року з можливим продовженням терміну дії договору на новий термін. Договір припиняє свою дію з обопільної згоди сторін. Договір є безстроковим.

Відповідно до п. 10.5. договору від 19.12.2002 р. після підписання цього договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, які так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу.

Згідно п. 10.6 договору від 19.12.2002 р. зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу в разі, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін та скріплені печатками сторін.

В подальшому 23.12.2002 року між Державним підприємством Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування? (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоєвропа? (сторона-2) укладена додаткова угода до договору № 3/СД про спільну діяльність від 19.12.2002 р., згідно пункту 1 якої після завершення капітального ремонту, реконструкції та введення в експлуатацію нежитлового приміщення, яке є предметом договору № 3/СД про спільну діяльність від 19.12.2002 р., та керуючись п. 3.2 договору, сторони дійшли згоди про те, що сторона-1 передає стороні-2 нежитлову будівлю загальною площею 1717 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна, 57.

Згідно п. 2 додаткової угоди від 23.12.2002 р. до договору № 3/СД про спільну діяльність від 19.12.2002 р. сторона-2 передає Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоєвропа? у власність нежитлову будівлю загальною площею 1717 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна, 57.

В п. 3 додаткової угоди від 23.12.2002 р. до договору № 3/СД про спільну діяльність від 19.12.2002 р. сторони погодили, що ця угода є невід`ємною частиною договору № 3/СД про спільну діяльність від 19.12.2002 р.

Також з матеріалів реєстраційної справи № 1885759351101 вбачається, що 15.09.2003 р. між ДП Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування? та ТОВ "Автоєвропа? підписано акт прийому-передачі майна, відповідно до якого ДП Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування? передало, а ТОВ "Автоєвропа? прийняло новостворене майно, а саме нежитлову будівлю загальною площею 1717,0 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна, 57.

Наразі судом не приймаються до уваги доводи позивача стосовно сумнівності укладення вказаного договору № 3/СД про спільну діяльність з огляду на відсутність у філії „Південна" (колишня „Одеське управління військової торгівлі") Концерну "Військторгсервіс" вказаного договору та відомостей про його укладення Державним підприємством Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування?, а також на зміст самого договору, який містить посилання на положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р., що не був діючим на момент його укладення.

Правові підстави набуття права власності визначено у гл. 24 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним , якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність вказаного договору № 3/СД про спільну діяльність від 19.12.2002 р. прямо законом не встановлена, також у судовому порядку такий договір не визнавався недійсним. Ті обставини, що у позивача та третьої особи - Концерну "Військторгсервіс" відсутні відповідні документи щодо укладення вказаного договору, як і сам договір, не свідчить про його недійсність.

Наразі з вищенаведених обставин випливає, що право власності у відповідача на спірний об`єкт нерухомості виникло на підставі правочину, тобто договору про спільну діяльність № 3/СД від 19.12.2002 р., недійсність та нікчемність якого судом не встановлена. Відсутність судового рішення про визнання недійсним правочину, за яким відповідач набув право власності на спірне майно, свідчить про відсутність підстав для заявлення вимог про витребування такого майна, оскільки таке володіння вважається правомірним в силу ст. 328 ЦК України.

Більш того, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

За ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Правила частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У частині 3 цієї статті наведено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

Щодо доводів позивача про те, що спірна нежитлова будівля загальною площею 1717,0 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна, буд. 57, є однією і тією ж будівлею „Будинок військового одягу" площею 1717 кв.м за адресою м. Одеса, вул. Преображенська, 45, яка входить у комплекс нежилих приміщень загальною площею 3344,5 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45, що належать державі в особі Міністерства оборони України, слід зазначити наступне. Так, належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних доводів позивач не надав. В матеріалах справи наявна інформаційна довідка № 1952717243 від 12.12.2019 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 9660340 (а.с. 109-115 т. 1), яка містить відомості про об`єкт нерухомого майна - нежилі приміщення загальною площею 3344,5 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45, з яких вбачається наявність у держави в особі Міністерства оборони України права власності на відповідні частки у вказаному комплексі будівель, поряд з іншими особами. Однак, відомості щодо права власності держави на окрему будівлю „Будинок військового одягу" площею 1717 кв.м у Державному реєстрі речових прав відсутні.

Договір № 3/СД про спільну діяльність (простого товариства) від 01.06.2007 р. та рішення господарського суду Одеської області від 30.03.2018 р. у справі № 916/540/17, на які позивач посилається в позові в якості обґрунтування своїх доводів щодо протиправності вибуття спірного нерухомого майна з державної власності та поза волею власника, судом до уваги не приймаються, оскільки стосуються Приватного підприємства "Берег? та майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45, а не Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоєвропа" та нежитлової будівлі, загальною площею 1717,0 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна (Ковальська), 57. Адже за вказаним рішенням суду саме на ПП "Берег?, а не ТОВ "Автоєвропа" покладено обов`язок повернути Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" двоповерхову будівлю "Будинок військового одягу", загальною площею 1717 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45.

До того ж наданий позивачем до суду акт обстеження будівлі будинку військового одягу загальною площею 1717,0 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45, складений 23.10.2019 р. комісією у складі посадових осіб позивача та третьої особи, не є належним доказом тотожності спірного об`єкту за адресою м. Одеса, вул. Кузнечна, буд. 57, і будівлі „Будинок військового одягу" за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45, яка перебувала на балансі Філії "Одеське управління військової торгівлі? Концерну "Військторгсервіс?. При цьому у вказаному акті обстеження вказано, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які будівлі загальною площею 1717 кв.м по вул. Преображенській, 45, не реєструвалися. Тим більш вказаний акт складено в односторонньому порядку без участі відповідача та інших осіб, які перешкоджають позивачу у користуванні цим приміщенням.

Доводи позивача про чинення перешкод ПП „Берег" у користуванні позивачу належною державі будівлею, а також продовження користування вказаним підприємством майном, незважаючи на зареєстроване право власності ТОВ „Автоєвропа", судом до уваги не приймаються, оскільки вказані обставини не стосуються заявлених вимог, натомість свідчать про фактичне користування майном по вул. Преображенська, 45, іншими особами, ніж відповідач. Відтак, порушення права власності держави на об`єкт по вул. Преображенська, 45, з боку саме відповідача позивачем не доведено.

Поряд з цим слід зазначити, що оскільки судом встановлено, що право власності у ТОВ "Автоєвропа" виникло на законних підставах, то заявлені позивачем вимоги за своїми наслідками становлять втручання позивача у право відповідача на мирне володіння своїм майном.

Зі змісту положень ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Приписами ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Право власності ТОВ "Автоєвропа" на спірний об`єкт становить "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див., mutatismutandis, рішення від 24 червня 2003 року у справі "Стреч проти Сполученого Королівства", заява N 44277/98, пункти 32 - 35).

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) втручання з боку органів державної влади у право власності особи на майно має здійснюватися за принципом пропорційності, який передбачає дотримання, зокрема, законності втручання, переслідування легітимної мети, та визначення того, чи було воно [втручання] необхідним в демократичному суспільстві.

Принцип пропорційності втручання вимагає дотримання справедливої рівноваги між загальними інтересами суспільства та правами приватних власників. Таким чином, має існувати розумний зв`язок між вжитими заходами та їх метою. Ця умова не буде дотримана, якщо на зацікавлену особу було покладено "надмірне обтяження".

У будь-якому випадку, щоб відповідати Конвенції, втручання органів держави у право власності конкретної особи на майно повинно бути законним і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами такої особи (див. п. 36 рішення у справі "Стреч проти Сполученого Королівства").

Так, у позовній заяві позивач вказує про наявність всіх критеріїв щодо правомірності втручання держави в право відповідача на мирне володіння майном, зокрема, законності, виправданості та пропорційності.

Однак, судом такі доводи позивача оцінюються критично. Адже, як вже зазначалось, ТОВ "Автоєвропа" на законних підставах оформило право власності на спірний об`єкт нерухомості, а тому захід впливу, який позивач пропонує вжити до вказаного відповідача та який фактично означає позбавлення вказаного відповідача права власності на спірний об`єкт, на думку суду, не відповідає принципу пропорційності, оскільки не забезпечує справедливий баланс між загальними інтересами держави та приватним інтересом зазначеного Товариства, яке не порушувало вимоги законодавства в процесі набуття ним права власності на спірне майно. Тим більше матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що спірна нежитлова будівля загальною площею 1717,0 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна (Ковальська), 57, належить саме державі в особі Міністерства оборони України на праві власності.

До того ж заявлені позивачем вимоги направлені на витребування у ТОВ "Автоєвропа" будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45, якою відповідач не володіє, оскільки у власності відповідача перебуває нежитлова будівля загальною площею 1717,0 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна (Ковальська), 57. Доказів зміни адреси об`єкта нерухомості по вул. Преображенська, 45, на нову вул. Кузнечна (Ковальська), 57 в матеріалах справи відсутні. Поряд з цим згідно наявної в матеріалах реєстраційної справи № 1885759351101 довідки КП „БТІ" Одеської міської ради від 21.06.2019 р. реєстрація права власності за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна, буд. 57, була відсутня на момент державної реєстрації права власності на спірну будівлю за ТОВ "Автоєвропа".

Щодо порушення принципу належного урядування, то під час оформлення права власності на спірний об`єкт ТОВ "Автоєвропа" дотримано належну законодавчу процедуру, яка включала в себе державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомості.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на дату на 26.07.2019 р. - дату державної реєстрації права власності) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на дату на 26.07.2019 р. - дату державної реєстрації права власності) державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Ч. 4 вказаної статті передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на дату на 26.07.2019 р. - дату державної реєстрації права власності) державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи та підтверджено інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 195261274 від 27.12.2019 р., державним реєстратором Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіним Кирилом Анатолійовичем на підставі договору про спільну діяльність від 19.12.2002 р., додаткової угоди від 23.12.2002 р., акту прийому-передачі від 15.09.2003 р., виданого ДП МОУ "УТПОК?, та технічного паспорту № 57/01/18 від 09.01.2018 р., виданого ТОВ "РЄЦ?, 26.07.2019 р. була здійснена реєстрація права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоєвропа" на нежитлову будівлю, загальною площею 1717,0 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна (вулиця Ковальська; вулиця Кузнечна (назва нечинна); вулиця Челюскінців), буд. 57.

Таким чином, з огляду на вищенаведені приписи законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд доходить висновку про проведення 26.07.2019 р. державної реєстрації права власності за ТОВ "Автоєвропа? на нежитлову будівлю, загальною площею 1717,0 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна (вулиця Ковальська; вулиця Кузнечна (назва нечинна); вулиця Челюскінців), буд. 57, відповідно до вимог вказаного закону.

З огляду на сталу практику ЄСПЛ в частині дотримання принципу пропорційності при вирішенні питання щодо позбавлення власника права на мирне володіння майном, суд вважає, що таке втручання з боку держави є порушенням гарантій за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, яке не є законним та виправданим.

Відтак, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для витребування у відповідача належної йому будівлі.

Щодо заявленої позовної вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчиненого 26.07.2019 р. державним реєстратором Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіним Кирилом Анатолійовичем з індексним номером 32657451 запису про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, загальною площею 1717,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 57; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1885759351101 за ТОВ "Автоєвропа", слід зазначити, що вказана вимога є похідною від вимоги про витребування спірного майна. Адже, рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній до 05.12.2019 р.).

Отже, рішення суду у разі задоволення позову про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, а тому не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Відповідну правову позицію викладено у постановах ВП ВС від 29.05.2019 р. у справі № 367/2022/15-ц (14-376цс18) та від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16.

Між тим, враховуючи те, що судом встановлено відсутність підстав для задоволення вимог позивача про витребування спірного нерухомого майна з володіння відповідача, відповідно відсутні підстави для задоволення вимоги про скасування вчиненого державним реєстратором Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіним Кирилом Анатолійовичем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису за № 32657451 від 26.07.2019 р. про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

Посилання позивача у позові в обґрунтування своїх вимог на те, що оскільки була проведена державна реєстрація права власності за ТОВ "Автоєвропа" на спірний об`єкт за неіснуючою адресою, то такий запис підлягає скасуванню, суд вважає безпідставними, оскільки вказані доводи не узгоджуються з положеннями Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищенаведене та оцінюючи наявні в докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Міністерства оборони України є необґрунтованими, не відповідають матеріалам справи та вимогам діючого законодавства, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

У зв`язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоєвропа", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державний реєстратор Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякін Кирил Анатолійович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Південна" Концерну "Військторгсервіс", про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування запису про державну реєстрацію права власності відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 20 липня 2020 р.

Суддя В.С. Петров