Рішення

від 23.07.2020 по справі 921/207/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 липня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/207/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

розглянув справу

за позовом - Державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек» (14-та лінія, Пуща - Водиця, Оболонський район, м. Київ, 04075)

до відповідача - Державного підприємства «Санаторій «Збруч» (вул. Санаторна, 10, смт. Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область, 48201)

про стягнення 400000 грн.

За участю від:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

Суть справи.

Державне підприємство України «Міжнародний дитячий центр «Артек» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Державного підприємства «Санаторій «Збруч» про стягнення 400000 грн заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем (як правонаступником Санаторію "Збруч" Державного управління справами) взятих на себе зобов`язань згідно умов Договору №283 від 15.12.2005 щодо повернення фінансової допомоги в сумі 400000 грн.

Ухвалою суду від 25.03.2020 позовну заяву Державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек» було залишено без руху, на підставі ст. 174 ГПК України, у зв`язку з недотриманням заявником вимог ст. ст. 162, 164 ГПК України, при її подачі до суду. Цією ж ухвалою позивачу було встановлено визначений ч. 2 ст. 174 ГПК України строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Також, ухвалою від 25.03.2020 судом відмовлено у задоволенні заяви №160 від 19.03.2020 (вх. №2203 від 24.03.2020) Державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек» про забезпечення позову.

В подальшому, Державним підприємством України «Міжнародний дитячий центр «Артек» , заявою №182 від 10.04.2020 (вх. №2568 від 15.04.2020) подано до матеріалів справи документи на усунення недоліків, вказаних в ухвалі від 25.03.2020. А за результатами розгляду судом цих матеріалів, ухвалою суду від 27.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/207/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у даній справі призначено на 21.05.2020, яке за клопотанням позивача відкладалось до 25.06.2020.

Ухвалою суду від 25.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/207/20 до розгляду по суті на 23.07.2020.

23.07.2020 від позивача до матеріалів справи надійшло пояснення №1 від 22.07.2020 (вх. № 4780) в якому вказано, що відповідач у листі №38 від 08.07.2020 підтвердив існування перед позивачем заборгованості по договору №283 від 15.12.2005 в сумі 400000 грн. Про дану обставину також вказує додаток №8 до передавального акту ДП Санаторний комплекс Пуща-Озерна від 06.06.2019.

Враховуючи приписи ч.4 ст.80 ГПК України, дату складення листа №38 від 08.07.2020, суд приймає пояснення №1 від 22.07.2020, з додатком до розгляду. З приводу цього, судом постановлено протокольну ухвалу від 23.07.2020.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання 23.07.2020 не забезпечили, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином.

У поясненнях №1 від 22.07.2020 представник позивача просив суд розгляд справи здійснювати за його відсутності.

ДП «Санаторій «Збруч» у встановлений в ухвалі від 27.04.2020 (про відкриття провадження у справі) строк відзиву на позов не надав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у частині 2 статті 178 ГПК України.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В порядку ч. 3 ст. 222 ГПК України, внаслідок неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Між Державним підприємством „Санаторний комплекс „Пуща-Озерна» (виконавцем) та Санаторієм „Збруч» Державного управління справами (замовником) 15.12.2005 укладено договір №283, предметом якого є фінансова допомога замовнику для належної роботи інфраструктурних об`єктів у зимовий період та обмеженим фінансуванням в сумі 400000 грн.

У п. 1.2 правочину обумовлено термін повернення фінансової допомоги до 15 грудня 2006 року.

Фінансова допомога, що надається є безвідсотковою, тобто за користування нею відсотки (плата) не стягуються (п. 1.3 договору).

Згідно п. 2.1 правочину виконавець надає грошові кошти замовнику після підписання цього договору обома сторонами, але не пізніше 21.12.2005. Фінансова допомога надається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок замовника.

Відповідно до п. 2.2 договору замовник зобов`язується повернути суму фінансової допомоги виконавцю протягом 3 (трьох) банківських днів із дня закінчення терміну надання фінансової допомоги. Замовник на власний розсуд може повернути суму фінансової допомоги достроково попередивши про це виконавця.

Сума фінансової допомоги повертається замовником платіжним дорученням шляхом перерахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок виконавця (п. 2.3 правочину).

Згідно п. 5.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх обов`язків у повному обсязі.

З наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1006493355, сформованого судом станом на 25.03.2020 вбачається, що Санаторій „Збруч» Державного управління справами (місцезнаходження: вул. Санаторна, 10, смт. Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область; ідентифікаційний код 03562201) припинив свою діяльність 13.04.2006 за рішенням засновників. Внаслідок його реорганізації шляхом перетворення 13.04.2006 утворено та зареєстровано Державне підприємство «Санаторій «Збруч» (місцезнаходження: вул. Санаторна, 10, смт. Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область; ідентифікаційний код 03562201), до якого перейшли права та обов`язки припиненої юридичної особи.

У період з 2006 року по 2018 рік між Державним підприємством „Санаторний комплекс „Пуща-Озерна» та Державним підприємством «Санаторій «Збруч» було укладено ряд додаткових угод до договору №283 від 15.12.2005, які є невід`ємними частинами цього договору, зокрема:

- додаткову угоду №1 від 14.12.2006, якою внесено зміни до п. 1.2 договору, а саме: 1.2 Термін повернення фінансової допомоги до 31.12.2007 ;

- додаткову угоду №3 від 26.12.2007, якою внесено зміни до п. 1.2 договору, а саме: 1.2 Термін повернення фінансової допомоги до 31.12.2008 ;

- додаткову угоду від 21.01.2009, якою внесено зміни до п. 1.2 договору, а саме: 1.2 Термін повернення фінансової допомоги до 31.12.2010 ;

- додаткову угоду від 22.11.2010, якою внесено зміни до п. 1.2 договору, а саме: 1.2 Термін повернення фінансової допомоги до 31.12.2011 ;

- додаткову угоду від 30.12.2011, якою внесено зміни до п. 1.2 договору, а саме: 1.2 Термін повернення фінансової допомоги до 31.12.2012 ;

- додаткову угоду від 30.12.2012, якою внесено зміни до п. 1.2 договору, а саме: 1.2 Термін повернення фінансової допомоги до 31.12.2013 ;

- додаткову угоду від 30.12.2013, якою внесено зміни до п. 1.2 договору, а саме: 1.2 Термін повернення фінансової допомоги до 31.12.2014 ;

- додаткову угоду від 31.12.2014, якою внесено зміни до п. 1.2 договору, а саме: 1.2 Термін повернення фінансової допомоги до 31.12.2015 ;

- додаткову угоду від 31.12.2015, якою внесено зміни до п. 1.2 договору, а саме: 1.2 Термін повернення фінансової допомоги до 31.12.2016. Можливе дострокове повернення фінансової допомоги ;

- додаткову угоду від 31.12.2016, якою внесено зміни до п. 1.2 договору, а саме: 1.2 Термін повернення фінансової допомоги до 31.12.2017 ;

- додаткову угоду від 28.12.2017, якою внесено зміни до п. 1.2 договору, а саме: 1.2 Термін повернення фінансової допомоги до 31.12.2018 ;

- додаткову угоду від 28.12.2018, якою внесено зміни до п. 1.2 договору, а саме: 1.2 Термін повернення фінансової допомоги до 31.12.2019 .

Отже, з урахуванням умов п. 5.1 договору №283 від 15.12.2005 та вищезазначених додаткових угод до нього, термін дії вказаного договору сторонами продовжено до 31.12.2019.

Останньою датою повернення фінансової допомоги визначено 31.12.2019.

Усі додаткові угоди підписані відповідачем як правонаступником сторони за основним правочином.

На пропозицію суду, викладену в ухвалі від 25.03.2020, позивач у письмовій інформації №182 від 10.04.2020 (вх. №2569 від 15.04.2020) повідомив про те, що перерахування коштів в сумі 400000 грн на рахунок Санаторію "Збруч" здійснювалося у 2005 році, а тому враховуючи визначені строки зберігання таких документів (5 років), а також реорганізації учасників договірних відносин, документи, що підтверджують факт перерахування коштів (платіжні доручення, виписки тощо) не збереглися.

Разом з цим, у акті звірки розрахунків між Державним підприємством "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" та Державним підприємством "Санаторій "Збруч" за договором №283 від 15.12.2005, оформленим станом на 01.10.2009, зафіксована заборгованість ДП "Санаторій "Збруч" в сумі 400000 грн.

09 жовтня 2019 року згідно Розпорядження Керівника Державного управління справами №143 від 01 червня 2016 року "Про припинення діяльності Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" шляхом приєднання до Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" припинено діяльність Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" (місцезнаходження: Україна, 04075, м. Київ, Пуща - Водиця, 14-та лінія; ідентифікаційний код 05907147) шляхом приєднання до Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (місцезнаходження: Україна, 04075, м. Київ, Пуща - Водиця, 14-та лінія; ідентифікаційний код 16502790) відповідно до чинного законодавства України.

Дану обставину, крім іншого, підтверджує інформація Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006658206, сформованими судом станом на 20.05.2020.

Згідно пункту 5 вищевказаного Розпорядження, Державне підприємство України "Міжнародний дитячий центр "Артек" є правонаступником майна, прав та обов`язків Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" згідно з передавальним актом.

Відповідно до Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів ДП "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна", затвердженого 06.06.2019, Державне підприємство України "Міжнародний дитячий центр "Артек" є правонаступником щодо всього майна, усіх прав та обов`язків ДП "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" після його реорганізації.

Згідно Додатку №8 "Розшифровка іншої поточної дебіторської заборгованості (рахунки 377, 682, 685)" до Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" станом на 06.06.2019 року, за даними бухгалтерського обліку у Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" значиться дебіторська заборгованість з боку ДП "Санаторій "Збруч" в сумі 400000 грн (фінансова допомога) згідно договору №283 від 15.12.2005.

Також, в матеріалах справи міститься лист №38 від 08.07.2020, в якому відповідач підтвердив існування перед позивачем заборгованості по договору №283 від 15.12.2005 в сумі 400000 грн, яка є предметом судового розгляду у господарській справі №921/207/20.

Невиконання умов договору №283 від 15.12.2005 щодо повернення фінансової допомоги, мало наслідком звернення позивача з даним позовом до суду з вимогою про відновлення його порушених прав, шляхом стягнення з відповідача 400000 грн.

З`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 ЦК України, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між сторонами справи виникли правовідносини на підставі договору №283 від 15.12.2005 поворотної фінансової допомоги.

Пунктом 14.1.257 статті 14 ПК України визначено, що фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Цивільним кодексом України, передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

На виконання умов даного договору позивачем надано відповідачу грошові кошти в розмірі 400000 грн як поворотну фінансову допомогу.

За час розгляду справи дана обставина відповідачем не заперечена та не спростована.

Відсутність в матеріалах справи платіжного доручення, яким здійснювалось перерахування вказаної суми на рахунок відповідача в порядку п. 2.1 договору №283 від 15.12.2005, позивачем пояснюється фактом знищення вказаного документу внаслідок закінчення строків зберігання такого типу документів (письмова інформація №182 від 10.04.2020).

Однак, підтверджується іншими доказами.

Так, станом на 01.10.2009 у акті звірки розрахунків між Державним підприємством "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" та Державним підприємством "Санаторій "Збруч" за договором №283 від 15.12.2005, зафіксована заборгованість ДП "Санаторій "Збруч" в сумі 400000 грн.

З врахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, акт звірки являється підтвердженням наявності боргу суб`єкта господарювання, його розміру, визнання боржником такого боргу.

Існування боргу по поверненню позивачу 400000 грн фінансової допомоги підтверджено самим відповідачем у його листі №38 від 08.07.2020. А також умовами самого договору, за яким фінансова допомога повинна була бути надана замовнику не пізніше 21.12.2005, лише після цього у замовника виникав обов`язок по її поверненню.

Доказів невиконання (неналежного виконання) виконавцем свого зобов`язання по перерахуванню фінансової допомоги суду не надано. В той же час, доведено укладення між сторонами основного правочину, численної кількості додаткових угод, якими відтерміновано строки повернення вже наданої грошової допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до п. 1.2, п. 2.2 договору та додаткових угод, що є його невід`ємними частинами, відповідач зобов`язався повернути позивачу кошти в сумі 400000 грн до 31.12.2019.

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Судом з`ясовано, що в порушення умов договору, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України відповідачем свого обов`язку щодо повернення 400000 грн в строк до 31.12.2019 не виконано.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідач викладені у позовній заяві обставини не спростував, доказів в підтвердження повернення заявлених до стягнення коштів в сумі 400000 грн не подав, а тому позов підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорений відповідачем.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Стягнути з Державного підприємства "Санаторій "Збруч" (вул. Санаторна, буд.10, смт. Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 03562201) на користь Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (Пуща-Водиця, 14 лінія, Оболонський район, м. Київ, ідентифікаційний код 16502790) 400000 (чотириста тисяч) грн заборгованості за договором №283 від 15.12.2005, 6000 (шість тисяч) грн в повернення сплаченого судового збору.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України.

Повне рішення складено 23 липня 2020 року.

Суддя І.П. Шумський