Постанова

від 08.07.2020 по справі 905/1134/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/1134/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,

представників учасників справи:

відповідача 2 - Кислюк А.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт"

на рішення Господарського суду Донецької області

(суддя - Бокова Ю.В.)

від 13.11.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Барбашова С.В., судді - Істоміна О.А., Пелипенко Н.М.)

від 06.04.2020

у справі за позовом ОСОБА_1

до 1. Державного реєстратора виконавчого комітету Дружківської міської ради Донецької області Редькіна Михайла Олексійовича,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт",

3. ОСОБА_2 ,

4. ОСОБА_3

про визнання недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників, оформленого протоколом № 7 від 22.05.2019, скасування державної реєстрації змін,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

1.1. У червні 2019 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного реєстратора виконавчого комітету Дружківської міської ради Донецької області Редькіна Михайла Олексійовича (надалі - державний реєстратор, відповідач -1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт" (надалі - ТОВ "Контакт", відповідач -2), ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 , відповідач -3) та учасника ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3 , відповідач -4), в якому просила:

1. Визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Контакт", оформленого протоколом №7 від 22.05.2019;

2. Скасувати державну реєстрацію змін, які були внесені державним реєстратором виконавчого комітету Дружківської міської ради Донецької області Редькіним Михайлом Олексійовичем за реєстраційним номером №12671050017000039 від 28.05.2019 року.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.05.2019 позачергові загальні збори учасників товариства були проведені без участі та належного повідомлення позивача (частка у СК у розмірі 25,00 %) та її чоловіка ОСОБА_4 (частка у СК у розмірі 26,00 %), тобто з порушенням порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що вплинуло на можливість реалізації ними права на управління справами товариства шляхом участі в загальних зборах. Також позивачка вказує, що протокол №7 від 22.05.2019, до якого внесені відомості про участь у зборах ОСОБА_4., є підробленим, оскільки її чоловік у 2012 році переніс ішемічний інсульт, не здатен самостійно пересуватися, хоча і перебуває у свідомості, спілкуватися може з зусиллями.

1.3. Окрім того, позивачка зазначає, що прийняте рішення про перерозподіл розмірів часток учасників товариства прийняті з порушенням процедури та порядку збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів, що визначений у статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки загальними зборами до цього не приймалось рішення про збільшення статутного капіталу товариства, а рішенням, що оскаржується, лише констатовано факт прийняття додаткового особистого внеску від ОСОБА_2 у розмірі 10000,00 грн та збільшення на цю суму статутного капіталу.

1.4. Позивачка також стверджує, що її корпоративні права були порушені, оскільки внаслідок позбавлення її права зробити додатковий вклад у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до його частки у статутному капіталі та перерозподілу часток, її частка у СК у відсотковому відношенні зменшилась з 25 % до 24,04 %. Окрім того, вказує на те, що державним реєстратором допущено порушення статей 15, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", оскільки зареєстровані зміни на підставі протоколу загальних зборів, який не підписаний засновниками (учасниками) та секретарем загальних зборів та який не був нотаріально посвідчений.

1.6. Відповідач -3 заперечував проти позову, стверджуючи, що: 1) 16.04.2019 позивачці надсилалось письмове повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників товариства на 22.05.2019, і в цей день вона брала участь у зборах шляхом відеоконференції та опитування; 2) порядок збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів та переважне право позивачки зробити додатковий вклад у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до її частки у статутному капіталі не було порушено; 3) доводи, що відповідачем було сфальсифіковано протокол, є необґрунтованими та спростовуються показами свідків.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.11.2019 у справі № 905/1134/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020, позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Контакт", оформлене протоколом № 7 від 22.05.2019, скасовано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційний запис № 12671050017000039 від 28.05.2019, внесений державним реєстратором виконкому Дружківської міської ради Редькіним Михайлом Олексійовичем щодо змін до установчих документів ТОВ "Контакт", зміни статутного або складеного капіталу, зміни складу або інформації про засновників. У задоволенні позовних вимог щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані встановленням обставин порушення порядку скликання почергових загальних зборів товариства; неповідомлення позивачки, частка якої складає 25,00 % статутного капіталу товариства, про проведення зборів із зазначенням часу, місця проведення, порядку денного не менш ніж за 30 днів до скликання зборів та відхиленням наданих відповідачем-2 доказів повідомлення як неналежних; проведення загальних зборів не за місцезнаходженням товариства; відсутність засвідчення нотаріально справжності підписів учасників, які голосували за рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; порушення переважного права позивачки зробити додатковий вклад у межах суми збільшення капіталу, пропорційно до її частки, або відмовитись від реалізації такого права, що передбачено у статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", внаслідок чого її частка у статутному капіталі товариства зменшилась у відсотковому відношенні з 25 % до 24,04%.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

3.1. 28.04.2020 ТОВ "Контакт" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 13.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 у справі № 905/1134/19, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

3.2. Скаржник визначає підставами касаційного оскарження судових рішень:

1) застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду про застосування норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.03.2018 у справі № 910/22291/16 та від 03.04.2018 у справі № 916/3071/16, відповідно до яких відсутність доказів повідомлення учасника про скликання загальних зборів не є підставою для визнання недійсними рішень таких зборів; а також щодо впливу учасника товариства на прийняття загальними зборами рішення, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 904/6965/17, № 904/6983/17 (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);

2) відсутність висновку Верховного Суду про застосування норми підпункту 2 пункту 9 статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);

3) порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання скаржника про допит як свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

3.3. Крім того, скаржник цитує статті 18, 30, 32 - 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" та Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", пункти 21.2., 21.3, 22.1 статті 22 Статуту товариства; а також посилається на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/22291/16, що відсутність доказів повідомлення позивача про проведення загальних зборів не є підставою для визнання недійсними рішення загальних зборів учасників товариства; та зазначає про вихід судом першої інстанції за межі позовних вимог, що є порушення норм статті 129 Конституції України, статей 5, 237 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд не мав досліджувати докази щодо перерозподілу часток учасників товариства; зазначає, що представник позивача не мав повноважень представляти позивача у Східному апеляційному господарському суді, оскільки діяв на підставі ордеру серії ДН № 041273 від 19.06.2019 про надання правничої допомоги в Господарському суді Донецької області.

3.4. Відзивів на касаційну скаргу сторонами справи надано не було.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо оскарження рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.2. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.3. Отже, відповідно до положень цих норм , касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

4.4. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

4.5. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

4.6. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16 ; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.

4.7. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

4.8. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі, з огляду на таке.

4.9. Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.03.2018 у справі № 910/22291/16, від 03.04.2018 у справі № 916/3071/16, відповідно до яких відсутність доказів повідомлення учасника про скликання загальних зборів не є підставою для визнання недійсними рішень таких зборів, якщо буде встановлено присутність учасника (його представника) на оспорюваних загальних зборах, відхиляються, оскільки у справі, що переглядається, суди встановили, що позивач не лише не був повідомлений про проведення загальних зборів, а й не був присутнім при проведенні загальних зборів.

4.10. Відповідно, висновки у справах № 910/22291/16, № 916/3071/16 та у справі, що переглядається, зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин.

4.11. Щодо постанов Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 904/6965/17 та від 27.03.2018 у справі № 904/6983/17, то в цих справах суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо недійсності рішення загальних зборів учасників товариства і виходив з того, що недотримання порядку скликання зборів учасників товариства в частині повідомлення позивача про проведення зборів, прийняття зборами рішень за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про проведення загальних зборів учасників товариства, є порушенням вимог закону та статуту товариства, порушує права позивача, як учасника товариства, на участь в управлінні справами товариства.

4.12. Такого ж висновку дійшов і суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, тому ці постанови Верховного Суду не можуть бути обґрунтуванням наявності підстав касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.13. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду , на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.14. Зважаючи на те, що наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Контакт" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 у справі № 905/1134/19.

Щодо оскарження рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.15. Відповідач-2 вважає, що рішенням загальних зборів, що оскаржується, були затверджені результати внесення додаткових вкладів учасників товариства та здійснений новий розподіл часток учасників, проте суди попередніх інстанцій внаслідок неправильного застосування підпункту 2 пункту 9 статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" дійшли помилкового висновку, що відбувся перерозподіл часток учасників.

4.16. Вирішуючи питання про правильне застосування у подібних правовідносинах зазначеної норм матеріального права, Верховний Суд виходить з такого.

4.17. Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, зміна розміру статутного капіталу товариства (пункт 3) та перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом (пункт 5).

4.18. Зокрема, у частині 2 статті 17 цього Закону передбачено, що у разі збільшення статутного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку товариства без залучення додаткових вкладів склад учасників товариства та співвідношення розмірів їхніх часток у статутному капіталі не змінюються.

4.19. Натомість стаття 18 Закону визначає порядок збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів.

4.20. І в такому разі рішення учасників товариства про затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів, що приймається відповідно до підпункту 2 пункту 9 статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", є рішенням про перерозподіл часток між учасниками товариства в розумінні пункту 5 частини 2 статті 30 цього Закону.

4.21. У контексті пункту 3 частини 2 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" таке рішення про затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів не є рішенням про зміну розміру статутного капіталу, яким відповідно до статей 15 - 17 цього Закону є рішення про збільшення або зменшення статутного капіталу.

4.22. Доводи скаржника, що рішення про затвердження нових розмірів часток учасників товариства та про перерозподіл часток є різними, ґрунтуються на неправильному розумінні положень статей 18, 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

4.23. Ураховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що рішенням загальних зборів учасників було затверджено збільшення статутного капіталу товариства за рахунок лише одного учасника товариства та новий розмір часток учасників товариства, внаслідок чого частка позивачки у статутному капіталі товариства зменшилась у відсотковому відношенні з 25 % до 24,04%, при цьому позивачка не була належним чином повідомлена про час, місце проведення зборів, не брала участі на такому засіданні та була позбавлена можливості зробити додатковий вклад у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до її частки у статутному капіталі, дійшли законного та обґрунтованого висновку, що таке рішення слід визнати недійсним, оскільки воно порушує корпоративні права позивачки та вимоги статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо порядку збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів.

Щодо оскарження рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.24. Відповідно до цього пункту підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

4.25. Зокрема, згідно з пунктом 3 частини 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

4.26. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачка не була повідомлена належним чином про проведення загальних зборів, необґрунтовано відхиливши клопотання скаржника про допит свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , заяви яких долучені до матеріалів справи.

4.27. Частиною першою статті 87 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

4.28. Відповідно до частини 1 статті 88, частини 1 статті 89 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. Свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

4.29. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

4.30. Таким чином, заява свідка є доказом, який за умови дотримання вимог процесуального закону щодо її форми, підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

4.31. Беручи до уваги те, що суди надали оцінку як заявам свідків та викладеним у них обставинам щодо відправлення позивачу повідомлення про проведення загальних зборів товариства, які мали відбутися 22.05.2019, і правильно виходили з того, що обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення, і належним доказом відправлення позивачеві повідомлення про проведення загальних зборів учасників товариства є опис вкладення у поштовий конверт, в якому зазначено, що вкладено повідомлення про проведення загальних зборів учасників товариства, та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), і таки докази в матеріалах справи відсутні, як і докази реєстрації для участі у загальних зборах відповідно до пункту 22.2 статуту, Верховний Суд доходить висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у допиті свідків за клопотанням учасника справи. У даному випадку такі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не підлягають встановленню лише на показаннях свідків.

4.32. Окрім того, суд касаційної інстанції виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним .

4.33. Аргументи скаржника, що представник позивачки, який діяв на підставі ордеру серії ДН № 041273 від 19.06.2019 про надання правничої допомоги в Господарському суді Донецької області, не мав повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції не беруться судом до уваги, оскільки такі посилання не є підставою касаційного оскарження відповідно до вимог частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 309 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

5.4. Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України , не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу також дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.

6. Розподіл судових витрат.

6.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 5 статті 296, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 905/1134/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт", в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Донецької області від 13.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 у справі № 905/1134/19 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

Л. Стратієнко