Ухвала

від 23.07.2020 по справі 120/3090/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

23 липня 2020 р. Справа № 120/3090/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка Михайла Васильовича, розглянувши в письмовому провадженні клопотання представника позивача про витребування доказів та його заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу відповідача за № 2-11609/15-20-СГ від 04.06.2020 року та зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 гектари для ведення особистого селянського господарства на території Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (за межами села) з земельного масиву за кадастровим номером 0525387700:02:002:0293.

Ухвалою суду від 13.07.2020 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

20.07.2020 року на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшло клопотання представника позивача - адвоката Корнійчука Д.А. про витребування додаткових доказів по справі (вх. № 19456/20), а саме:

- відомостей в яких зазначено, що земельний масив за кадастровим номером: 0525387700:02:002:0293 відноситься до пасовищ і не може бути переданий третім особам, зокрема і позивачу;

- інформацію про те, з яких причин відповідач почав розпаювання земельного масиву за кадастровим номером: 0525387700:02:002:0293 та надав земельну ділянку сільськогосподарського призначення третій особі - ОСОБА_2 із присвоєнням кадастрового номеру: 0525387700:02:002:0294, якщо земельний масив за кадастровим номером 0525387700:02:002:0293 відноситься до пасовища? (надати документи в яких містяться зазначені відомості);

- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером: 0525387700:02:002:0293 для створення громадського пасовища;

- рішення органу місцевого самоврядування про прийняття в комунальну власність земельної ділянки громадського пасовища за кадастровим номером: 0525387700:02:002:0293, акт прийому передачі земельної ділянки та відомості про реєстрацію права власності територіальної громади в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Наведені вище відомості (докази), на думку представника позивача, повинні бути витребуванні у відповідача на підставі ч. 6 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Цього ж дня засобами поштового зв`язку до суду надійшло ще одне клопотання представника позивача про необхідність здійснення розгляду справи в загальному провадженні з викликом сторін (вх. № 19530).

Розглянувши заявлені представником позивача клопотання та вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Щодо клопотання про витребування доказів. Так, вирішуючи заявлене клопотання суд першочергово зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу вимог ч. 3 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Отже, основними критеріями при поданні клопотання про витребування доказів є важливість відповідного доказу для справи та неможливість сторони його самостійно здобути і надати суду.

Натомість представником позивача належним чином не обґрунтовано, по перше: значення документів, про витребування яких він просить для вирішення цієї справи; а по друге: причини, за яких представник позивача, будучи адвокатом, не має змоги їх самостійно отримати і які заходи для цього він вживав, але з незалежних від нього причин не зміг такі докази здобути.

Так, зміст даного клопотання про витребування доказів фактично зводиться до переконання представником позивача суду про те, що оскаржуване рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є безпідставним на належним чином не обґрунтованим. А тому відповідач має довести правомірність свого рішення відповідними доказами.

З цього приводу суд звертає увагу на те, що дійсно, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому відповідач повинен надати суду докази разом із поданням відзиву на позовну заяву (ч. 3 ст. 79 КАС України).

Вимоги щодо змісту та форми відзиву визначені у ст. 162 КАС України. Зокрема, згідно п. 1 ч. 4 цієї статті до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не подані позивачем. Тобто, відповідач у випадку заперечення проти позову зобов`язаний надати суду усі письмові докази, які стосуються предмету розгляду справи та на підтвердження своєї правової позиції.

В той же час за ч. 5 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом встановлено, що провадження у даній справі відкрито 13.07.2020 року. В ухвалі про відкриття провадження судом встановлено відповідачу 15-ти денний строк з дня отримання її копії для подання відзиву на позовну заяву.

Тобто, на час розгляду даного клопотання визначений судом строк для подачі відзиву (і долучених до нього доказів) ще не завершився, а тому доводи представника позивача про те, що відповідач наразі не виконує свого обов`язку, передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України, є передчасними.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що подане представником позивача клопотання про витребування доказів задоволенню не підлягає, позаяк на даний час в суду відсутні підстави стверджувати, що докази які мають значення для розгляду даної справи та стосуються предмету оскаржуваного рішення не будуть подані відповідачем разом із відзивом на позовну заяву.

Крім іншого суд звертає увагу на те, що всупереч п. 4 ч. 2 ст. 80 КАС України представником позивача не зазначено про те, яких заходів він вжив для отримання бажаних для нього доказів, та не надав докази вжиття таких заходів.

При цьому суд враховує, що представник позивача як ініціатор даного клопотання про витребування доказів є адвокатом, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/1514 від 05.07.2018 року. А отже, останній в силу приписів статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не позбавлений можливості звернутися до відповідача із адвокатським запитом та отримати у нього ту інформацію, яка є необхідною для надання належної правової допомоги позивачу в межах розгляду даної справи, та надати відповідні докази суду.

Причин, за яких представник позивача не скористався відповідними позасудовими засобами отримання доказів, матеріали справи не містять.

Та обставина, що обов`язок доказування в адміністративних справах лежить на суб`єктах владних повноважень, в жодному разі не спотворює принцип змагальності сторін та обов`язку в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості ( ч.1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України). Тобто позивач, посилаючись на відповідні обставини, також має обов`язок їх доведення перед судом відповідними доказами, яка вправі самостійно здобути.

Одночасно із цим суд зауважує, що у випадку, якщо після завершення відповідних строків для подання заяв по суті справи наявних у матеріалах справи доказів буде недостатньо для прийняття законного і обґрунтованого рішення в межах даного спору, чи за наявності інших обставин, що потребуватимуть з`ясуванню, суд не позбавлений можливості в тому числі і за власною ініціативою, враховуючи визначений ч. 4 ст. 9 КАС України принцип офіційного з`ясування обставин справи, витребувати відповідні докази чи інформацію в порядку, передбаченому ст. 80 КАС України.

За наведених вище обставин підстав для задоволення поданого представником позивача клопотання про витребування доказів не має.

Щодо іншої заяви представника позивача про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, суд керується такими мотивами.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності для цілей Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, суд зауважує, що такий перелік не є вичерпним і в силу вимог пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України справами незначної складності є також справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Перелік цих справ відповідає справам, визначеним у пунктах 1-4 частини 4 статті 12 КАС України.

В силу вимог ч. 1 ст. 260 КАС України про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Отже, змістовний аналіз вказаних вище норм процесуального закону вказує на те, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка адміністративна справа, окрім тих справ, які обов`язково повинні розглядатися судом у загальному позовному провадженні, перелік яких чітко передбачений у ч. 4 ст. 12 та ч. 4 ст. 257 КАС України. Окрім цього, саме суд визначає форму адміністративного судочинства для розгляду конкретної справи і згідно з вимогами п. 4 ч. 9 ст. 171, ч. 1 ст. 260 КАС України питання про це вирішується в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі.

Як зазначено в ухвалі суду від 13.07.2020 року, рішення суду про можливість розгляду справи за позовом ОСОБА_1 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні) обґрунтоване тим, що за характером спірних правовідносин, предметом доказування і складом учасників ця справа має ознаки адміністративної справи незначної складності та не належить до категорії тих адміністративних справ, які можуть розглядатися виключно за правилами загального провадження.

При цьому, представником позивача у заяві про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, вказаних висновків суду не спростовано та не наведено підстав для прийняття рішення про зміну обраної судом форми адміністративного судочинства.

Крім того, відповідно до ст. 1 КАС України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

У цьому контексті суд зауважує, що спрощене позовне провадження є однією із форм адміністративного судочинства, встановленою законом.

Відтак можливе припущення позивача на те, що розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження порушуватиме його право на справедливий судовий розгляд не може ґрунтуватися на нормах права.

Крім того, частиною першою статті 262 КАС України передбачено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Отже, розгляд судом адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін дає можливість учасникам справи сповна реалізувати свої процесуальні права, визначені, зокрема, у статтях 44, 47 КАС України.

При цьому, сторони перебувають в однаковому процесуальному становищі щодо можливості реалізації таких прав.

З огляду на викладене, наведені представником позивача доводи щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження суд розцінює як безпідставні.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 12, 44, 47, 72, 77, 80, 166, 248, 256, 260, 262, 293, 294 КАС України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача (вх. № 19456/20 від 20.07.20) про витребування доказів - відмовити.

У задоволенні заяви представника позивача (вх. № 19530 від 20.07.20) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович