Рішення

від 13.07.2020 по справі 809/2510/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2020 р. справа № 809/2510/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Королевич О.В.,

за участю: представника позивача - Олійника Т.В., представника відповідача - Боднара О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0005801704, 0000042202, 0000032202, 0000022202 від 24.03.2014, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005801704, №0000042202, №0000032202, №0000022202 від 24.03.2014.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки складено акт від 05.03.2014 року №985/09-15-22-02/31790584, згідно з яким відповідач дійшов помилкових висновків щодо безтоварності господарських операцій позивача з його контрагентами внаслідок чого встановив заниження суми податку на прибуток, в тому числі авансових внесків з цього податку, податку на додану вартість та несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб. Позивач вважає висновки акту перевірки безпідставними, а винесені на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню. Висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, без врахування того, що позивач не несе відповідальність за можливі порушення його контрагентів. Посилання відповідача на фіктивність правочинів, що мали місце між позивачем та його контрагентами є передчасними та безпідставними, а висновки щодо нікчемності договорів між позивачем та його контрагентами є протиправними та такими, що зроблені з перевищенням повноважень, наданих відповідачу. Просить суд визнати нечинними та скасувати оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2014 відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №809/2510/14 від 06.11.2014 позовні вимоги задоволено частково (т.2 а.с.100-108).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року у справі №809/2510/14 (876/11025/14) постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року залишено без змін (т.2 а.с.173-181).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 08 серпня 2019 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду (т.3 а.с.150-157).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 замінено відповідача Державну податкову інспекцію у м. Івано-Франківську на належного відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області.

Відповідач згідно поданого відзиву на позовну заяву позовні вимоги не визнав та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, господарські операції позивача, які відображені в бухгалтерському та податковому обліку носять характер безтоварних і спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди для ДП Івано-Франківський облавтодор (т.3 а.с.205-207).

Позивач правом подання заперечення на відзив не скористався.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази та інші матеріали справи, судом встановлено наступне.

Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" взяте на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську 12 червня 2002 року.

Податковим органом з 17 грудня 2013 року по 30 січня 2014 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт №985/09-15-22-02/31790584 від 5 березня 2014 року (т.1 а.с.22-89).

Згідно з висновками вищевказаного акту перевірки встановлено наступні порушення:

- порушення вимог статей 3, 42, 207, 208 Господарського кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, внаслідок чого встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг), не підтверджено товарність операції, а також реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності;

- підпункту 14.1.11, підпункту 14.1.27 пункту 14.1, пункту 44.6 статті 44, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4, пункту 138.6 статті 138, підпунктів 139.1.9, 139.1.11. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 412890 грн.;

- підпунктів 14.1.11, 14.1.27 пункту 14.1, статті 14, пункту 44.6 статті 44, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.6 статті 138, підпунктів 139.1.9, 139.1.11. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого перевіркою збільшено авансові платежі з податку на прибуток за період з січня 2013 року по лютий 2014 року на суму 951400 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 201.4, 201.5, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 373427 грн.

- пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 статті 171, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого, за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб нараховано пеню в сумі 113,88 грн.;

- пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (недостовірне відображення даних у формі № 1ДФ за III, IV квартал 2012 року).

Крім цього, в результаті проведених перевірок філій ДП "Івано-Франківський облавтодор" донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 62002,51 грн. та пені за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб в сумі 2 044,99 грн., встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 1367 грн. та неподання заяви на перереєстрацію зміни посадової особи, чим порушено пункт 66.4 статті 66 Податкового кодексу України.

Внаслідок вищенаведених порушень, виявлених за результатами перевірки, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 24 березня 2014 року:

- податкове повідомлення-рішення № 0005801704, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за штрафними санкціями з податку з доходів найманих працівників на суму 28759,39 грн. (т.1 а.с.19);

- податкове повідомлення-рішення № 0000042202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 560141 грн., з яких за основним платежем в розмірі 373427 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 186714 грн. (т.1 а.с.18);

- податкове повідомлення-рішення № 0000032202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 1427100 грн., з яких за основним платежем на суму 951400 грн. та 475700 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.20);

- податкове повідомлення-рішення № 0000022202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 619335,00 грн., з яких за основним платежем в сумі 412890 грн. та 206445 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.21).

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Вирішуючи даний спір суд виходив з наступних мотивів та норм права.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010, зі змінами та доповненнями; Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року за №996-XIV, зі змінами та доповненнями, в редакції, яка діяла час спірних правовідносин.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000022202 від 24.03.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 619335,00 грн., з яких за основним платежем в сумі 412890 грн. та 206445 грн. за штрафними санкціями судом встановлено наступне.

Визначена сума грошового зобов`язанні згідно вказаного податкового повідомлення-рішення складається з наступних грошових зобов`язань донарахованих внаслідок виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень.

Виявлене порушення підпункту 14.1.11, підпункту 14.1.27 пункту 14.1, пункту 44.6 статті 44, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4, пункту 138.6 статті 138, підпункту 139.1.9, підпункту 139.1.11. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 412890 грн.

Вказана сума визначена податковим органом в тому числі внаслідок виявленого завищення позивачем сум витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 3 квартал 2012 року на загальну суму 1826181,00 грн. по взаємовідносинам із ТОВ НБ -Україна , що слугувала підставою для донарахування податку на прибуток в сумі 383498,00 грн. за основним платежем та 191749,00 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На думку відповідача договірні відносини позивача та ТОВ НБ-Україна мали безтоварний і нікчемний характер, не спричинили реального настання правових наслідків.

Щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ "НБ-Україна", то підставою для таких висновків відповідача став акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 25.07.2013 року за №1105/22.2.09/3541645, про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "НБ-Україна" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Асгільдія", ТОВ "Транс Логістик Плюс", ТОВ "Адіс Медіа Холдинг", ТОВ "Астана К", ТОВ "КПТ Міг", в якому, серед іншого, встановлено відсутність об`єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), внаслідок чого операції з поставки товарів із вказаними покупцями, визнано такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків (том 1 а.с.158-167). Згідно з даними акту перевірки ТОВ "НБ - Україна" та його посадові особи відсутні за податковою адресою: АДРЕСА_1 . На дату складання акту перевірки місцезнаходження ТОВ "НБ - Україна" не встановлено.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 статті 2 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посада, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В обґрунтування реальності проведених операцій, позивачем надано належним чином оформлений договір поставки №35/08 від 15.10.2008, за яким ТОВ "НБ-Україна" (постачальник) та позивач (покупець) уклали договір, в якому постачальник зобов`язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити вартість паливно-мастильних матеріалів, додатково договори перевезення не укладалися, доставка товару здійснювалася на умовах FCA (Франко-перевізник) Інкотермс - 2000, згідно із цим ж договором поставки (т. 1, а.с.90-92).

Крім цього, надані суду первинні документи:

- видаткові накладні №РН-0000036 від 14.08.2012 (т. 1 а.с.93), №0000035 від 11.08.2012 (т. 1 а.с.96), №0000037 від 29.08.2012 (т. 1 а.с.99), №0000041 від 28.09.2012 (т 1. а.с.103);

- акти прийому-передачі товару від 14.08.2012 (т. 1, а.с.94), від 11.08.2012 (т.1, а.с.97), від 29.08.2012 (т. 1 а.с.101), від 28.09.2012 (т. 1 а.с.105), за яким ТОВ "НБ-Україна" передала позивачу бітум нафтовий дорожній;

- податкові накладні, а саме: №3 від 13.08.2012 на суму 576737,50 грн. (т. 1 а.с.95); №2 від 11.08.2012 на суму 557775 грн., (т 1 а.с.98); №4 від 29.08.2012 на суму 793650 грн. (т. 1 а.с.102); №4 від 28.09.2012 на суму 263255 грн. (т 1 а.с.106);

- рахунки-фактури від 29.08.2012 (т. 1, а.с.100), від 28.09.2012 (т. 1 а.с.104).

Оплата за поставлений товар позивачем проводилась шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "НБ-Україна", що підтверджується копіями платіжних доручень (том 2 а.с. 4-16).

При цьому, судом встановлено, що згідно призначення платежу вказаного у платіжних дорученнях оплата здійснена у межах господарських операцій з посилання на договір №35/08 від 15.10.2008.

Судом встановлено, що при укладенні договору з ТОВ НБ-Україна у позивача була наявна ділова мета, оскільки товарно-матеріальні цінності (бітум), придбані у ТОВ НБ-Україна , були використані позивачем у власній господарській діяльності при будівництві та капітальному ремонті доріг з метою належного виконання позивачем (як підрядником) своїх зобов`язань за договорами, укладеними зі ТОВ Станіславський , Службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області, Березівською сільською радою та іншими замовниками, що підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами: актами приймання виконаних будівельних робіт, відомостями ресурсів (т. 1 а.с. 169-208); господарські операції між позивачем та ТОВ НБ- Україна мали реальний характер та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами і спричинили реальні зміни майнового стану позивача. Зі змісту акту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 25.07.2013 року за №1105/22.2.09/3541645 не вбачається існування господарських відносин між ТОВ "Асгільдія", ТОВ "Транс Логістик Плюс", ТОВ "Адіс Медіа Холдинг", ТОВ "Астана К", ТОВ "КПТ Міг" (щодо діяльності яких стосуються висновки викладені в акті) та позивача, з урахуванням того, що доказів реалізації ТОВ НБ-Україна на адресу позивача товарно-матеріальних цінностей, придбаних ТОВ НБ-Україна саме у ТОВ "Асгільдія", ТОВ "Транс Логістик Плюс", ТОВ "Адіс Медіа Холдинг", ТОВ "Астана К", ТОВ "КПТ Міг", податковим органом надано не було.

Обґрунтовуючи безтоварність операції в своїх запереченнях відповідач, зокрема, зазначав, що в наданих до перевірки залізничних накладних на перевезення товару залізничним транспортом, постачальниками бітуму значаться не ТОВ "НБ - Україна", а ТОВ "Тандем-Оіл" (код 34994936, м.Одеса) та ТОВ "БНК-Україна" (код 36949031, м. Київ).

Відтак, при транспортуванні та прийомі нафтопродуктів сторони повинні керуватися "Інструкцією про порядок прийомки, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" (наказ Мінпаливенерго № 281/171/578/155 від 20.05.2008), а оскільки Додаткові угоди, в яких би було наведено конкретне транспортування товару та сертифікати відповідності до перевірки не надано, вказане підтверджує безтоварність операцій між позивачем та ТОВ "НБ - Україна".

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до умов доставки товару FCA (Франко-перевізник) Інкотермс - 2000 продавець товару приймає на себе обов`язок доставити товар перевізником, вказаним покупцем, до місця розвантаження.

Таким чином, всі питання, пов`язані з перевезенням товару, згідно з умовами договору поставки покладалися на ТОВ "НБ-Україна", а не на позивача.

Судом встановлено, що позивач не брав участі у відносинах з перевезення вантажу, а відтак неналежне, на думку відповідача, оформлення товарно-транспортної накладної не має юридичного значення при дослідженні товарності господарських операцій з придбання товару. Встановлені розбіжності в найменуванні відправників товару при оформленні товарно-транспортної накладної можуть мати негативні наслідки виключно для ТОВ "НБ - Україна" у взаємовідносинах із своїми контрагентами, оскільки обов`язок доставки товару покладався саме на ТОВ "НБ - Україна". А відтак, за наявності первинних документів на підтвердження фактичного отримання та оплати товару, а також подальшого його використання позивачем в господарській діяльності, встановлені розбіжності в трьох, наданих суду, товарно-транспортних накладних не є тією обставиною, що беззаперечно підтверджує доводи відповідача, оскільки у даному спорі предметом дослідження є правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарською операцією з придбання бітуму дорожнього, а не з його перевезення (т.2 а.с.17-19).

Також для підтвердження реальних господарських взаємовідносин з контрагентом позивачем додатково надано ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2013 року у справі №909/871/13, яка набрала законної сили та згідно з якою між ТзОВ "НБ - Україна" та позивачем затверджено мирову угоду щодо сплати заборгованості за поставлений товар та договір відповідального зберігання нафтопродуктів №03/05-12 від 03.05.2012 року, укладений між ТзОВ "НБ - Україна" та позивачем, згідно з умовами якого позивач приймав на відповідальне зберігання від ТзОВ "НБ - Україна" нафтопродукти, що засвідчується актами приймання-здавання нафтопродуктів на відповідальне зберігання (т.2, а.с.2, 3, 20-30). При цьому, судом встановлено, що господарські операції щодо зберігання нафтопродуції не вплинули на визначення грошового зобов`язання згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Що стосується акту про неможливість проведення перевірки ТОВ "НБ - Україна", то з цього приводу суд зазначає, що відсутність контрагента та його первинних документів за місцем державної реєстрації на момент перевірки не є підставою для зменшення суми валових витрат та податкового кредиту для самого позивача, а самі результати невиїзної перевірки контрагента позивача носять формальний характер, що повинно було б слугувати підставою для вжиття податковим органом всіх можливих заходів, а саме: встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ "НБ - Україна", відібрання пояснень в його посадових осіб тощо.

Крім цього, ймовірні порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків, а відтак й не підтверджують правомірність донарахування позивачу грошових зобов`язань з ПДВ та податку на прибуток, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Крім цього, ймовірні порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків, а відтак й не підтверджують правомірність донарахування позивачу грошових зобов`язань з ПДВ та податку на прибуток, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податковим органом необґрунтовано визначено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 383498,00 грн. за основним платежем та 191749,00 грн. за штрафними санкціями згідно податкового повідомлення-рішення № 0000022202 від 24.03.2014.

Також підставою визначення грошового зобов`язання згідно податкового повідомлення-рішення № 0000022202 стало виявлення завищення позивачем сум витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 3 та 4 квартали 2012 року по взаємовідносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . В зв`язку з цим податковим органом визначено суму грошового зобов`язання за 3 квартал 2012 року 2112,00 грн. за основним платежем та 1057,00 грн. за штрафними санкціями та за 4 квартал 2012 року 1620,00 грн. за основним платежем та 810,00 грн. за штрафними санкціями.

Актом позапланової виїзної документальної перевірки №1045/09-05-22/33645458 від 01.11.2013 р. (т. 2 а.с.47-57) встановлено, що філія "Долинська дорожня експлуатаційна дільниця" здійснювала операції із ПП ОСОБА_1 на підставі укладеного договору поставки від 03 січня 2012 року без номера (том 1 а.с.126).

Згідно з видатковими накладними позивач придбавав у ПП ОСОБА_1 господарські товари широкого асортименту (т. 1, а.с.127-132). Вказані операції супроводжувалися податковими накладними (т. 1 а.с.133-138). Оплата товару здійснювалася по перерахунку та проведена в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень (т. 2 а.с.31-42).

Перевіркою відповідача встановлено, що позивачем за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 року безпідставно сформовано валові витрати та включено до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних від ПП ОСОБА_1 , які підписані не уповноваженою особою.

До таких висновків відповідач дійшов на підставі того, що у вказаних податкових накладних підписантом зазначена " ОСОБА_2 ", а не " ОСОБА_1 ", натомість відповідно до протоколу допиту свідка від 24.09.2013 року ОСОБА_1 пояснював, що всі первинні документи підписував власноруч, інші особи таким правом не володіли.

Також, судом встановлено, що у провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів в області перебуває кримінальне провадження №320113090000000096 за фактом ухилення від сплати податків у великих розмірах приватним підприємцем ОСОБА_1 , за наслідками досудового розслідування в якому 19.09.2014 року складено обвинувальний акт від 19.09.2014 року.

У вказаному обвинувальному акті, не зазначено жодних обставин, які б свідчили про підписання податкових накладних, чи інших первинних документів від імені ОСОБА_1 - невстановленими особами.

Інших доказів відповідачем не представлено у зв`язку із їх відсутністю.

Суд зазначає, що основними первинними документами, які підтверджують здійснення господарської операції у вказаних правовідносинах є видаткові накладні, які належним чином оформлені. Крім цього факт понесених витрат підтверджується платіжними дорученнями.

За таких обставин, податковим органом також необґрунтовано визначено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 3732,00 грн. за основним платежем та 1867,00 грн. за штрафними санкціями згідно податкового повідомлення-рішення № 0000022202.

Також судом встановлено, що до складу грошового зобов`язання визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000022202 увійшли суми донараховані внаслідок встановлених порушень, а саме:

- невключення філією Коломийська ДЕД до складу інших доходів дохід в сумі 17241,00 грн. від заборгованості термін позовної давності, якої минув у 4 кварталі 2012 року, чим порушено пп. 135.5.4 п. 135 ст. 135 Податкового кодексу України, та донараховано 3621,00 грн. за основним платежем та 1811,00 грн. за штрафними санкціями;

- завищення витрат на оренду плату екскаватора філією Косівський райавтодор , чим порушено п. 138.4 ст. 138 та пп. 139.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, та донараховано за 3 квартал 2012 року 11005, 00 грн. за основним платежем та 5502,00 грн. за штрафними санкціями та за 4 квартал 2012 року 11034,00 грн. та 5517,00 грн. за штрафними санкціями.

Суд зазначає, що жодних обґрунтувань та доказів на їх підтвердження протиправності визначення грошового зобов`язання внаслідок вищезгаданих порушень позивачем суду не надано.

В зв`язку з цим податкове повідомлення - рішення № 0000022202 в цій частині прийнято правомірно та підстав для його скасування в цій частині судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення - рішення № 0000022202 від 24.03.2014 слід визнати протиправним та скасувати в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 580847,00 грн., з яких за основним платежем в сумі 387230,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями в сумі 193615,00 грн.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000042202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 560141,00 грн., з яких за основним платежем в розмірі 373427,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 186714 грн. судом встановлено наступне.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.4 ст.198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість податковий орган визначив встановлені порушення під час господарських операцій із ТОВ НБ-Україна та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , реальність яких досліджена судом і встановлено хибність висновків податкового органу щодо їх безтоварності.

Судом встановлено також, що у позивача підставою формування податкового кредиту були належним чином оформлені податкові накладні, наявність яких не заперечується податковим органом.

За таких обставин і з врахуванням вищезазначених висновків суду збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення № 0000042202, на загальну суму 553186,00 грн., з яких за основним платежем в розмірі 368791,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 184395,00 грн. є протиправним, а податкове повідомлення рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Водночас, судом встановлено, що до складу грошового зобов`язання визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000042202 увійшли суми донараховані внаслідок встановлених порушень, а саме:

- завищення податкового кредиту без представлення податкової накладної в сумі 2127,00 грн. за вересень 2012 року та в сумі 857,00 грн. за жовтень 2012 року, внаслідок чого визначено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2984,00 грн. за основним платежем та 1493,00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями);

- завищення податкового кредиту без представлення податкової накладної в сумі 1652,00 грн. по взаємовідносинах із ТОВ МТ Машкомплект , внаслідок чого визначено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1652,00 грн. за основним платежем та 826,00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями)

Суд зазначає, що жодних обґрунтувань та доказів на їх підтвердження протиправності визначення грошового зобов`язання внаслідок вищезгаданих порушень позивачем суду не надано.

В зв`язку з цим податкове повідомлення - рішення № 0000042202 в цій частині прийнято правомірно та підстав для його скасування в цій частині судом не встановлено.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000032202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 1427100,00 грн., з яких за основним платежем в сумі 951400,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 475700,00 грн. судом встановлено наступне.

Згідно акту перевірки №985/09-15-22-02/31790584 від 5 березня 2014 року податковим органом встановлено, що відповідно до акту перевірки від 05.11.2012 №10203/22-6/31790584 про результати планової виїзної перевірки ДП Івано-Франківський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в тому числі за 1 півріччя 2012 року в сумі 1506898 грн. з посиланням на пункт 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення , п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України. Вказане порушення на думку податкового органу призвело до заниження податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року в сумі 368478, грн. При цьому, позивачем не враховано висновків акта перевірки при складанні податкових декларацій з податку на прибуток за три квартали 2012 та 2012 рік та при визначенні суми авансових платежів з податку на прибуток, що підлягають сплаті за період з січня 2013 року по лютий 2014 року. Таким чином, в зв`язку з наведеним податковий орган дійшов висновку, що позивачем занижено авансові платежі з податку на прибуток за період з січня 2013 по лютий 2014 на суму 450368,00 грн.

З вказаних мотивів спірним податковим повідомленням- рішенням визначено грошове зобов`язання в сумі 450368,00 грн. за основним платежем та 225184,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В матеріалах справи міститься акт перевірки від 05.11.2012 №10203/22-6/31790584 від 05.11.2012, на який посилається відповідач, як на підставу визначення грошових зобов`язань за платежем авансові платежі з податку на прибуток (т. 4 а.с. 43-92), в якому міститься висновок про завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в тому числі за 1 півріччя 2012 року в сумі 1506898 грн.

Щодо вказаних доводів суд зазначає, що посилання відповідача на неврахування позивачем висновків попереднього акту перевірки, як підставу визначення грошового зобов`язання є помилковим. Станом на момент розгляду вказаної справи згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №809/902/13-а від 16.09.2015 (т. 4 а.с. 22-37) висновки, що містяться в акті від 05.11.2012 №10203/22-6/31790584 щодо завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток, в тому числі за 1 півріччя 2012 року внаслідок господарських операцій ТОВ Євроконсалтсервісгруп , ПП Л.В.М та іншими контрагентами та які вплинули на визначення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в тому числі за 1 півріччя 2012 року визнані безпідставними.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032202 від 24.03.2014 в цій частині враховуючи наявність судового рішення, яке набрало законної сили.

Щодо визначених грошових зобов`язань в сумі 501032,00 грн. за основним платежем та 250516,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, то підставою для їх нарахування стали обставини встановлені та висвітлені в акті перевірки №985/09-15-22-02/31790584 від 5 березня 2014 року, зокрема встановлене заниження податку на прибуток за три квартали 2012 року в сумі 396616, 00 грн., за 2012 рік в сумі 412890,00 грн. внаслідок чого підлягають збільшенню авансові платежі з податку на прибуток за період з січня 2013 по лютий 2014 року на 501032 грн.

З врахуванням обставин встановлених судом при дослідженні правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000022202 від 24.03.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій; вищенаведених висновків суду про безпідставність збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими.

Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення № 0000032202 від 24.03.2014 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0005801704 від 24.03.2014 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за штрафними санкціями з податку з доходів найманих працівників на суму 28759,39 грн.

Судом встановлено, що жодних доказів та обґрунтувань на підтвердження протиправності та підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0005801704 від 24.03.2014 за платежем податок з доходів найманих працівників за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 28759,39 грн., позивачем не наведено. Оскільки, обставини, викладені в акті перевірки щодо наявних порушень та підстав застосування штрафних (фінансових) санкцій під час розгляду справи представником позивача не спростовані, в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005801704 від 24.03.2014 слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31790584, вул. Є.Петрушевича 1, м. Івано-Франківськ, 76004) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0005801704, 0000042202, 0000032202, 0000022202 від 24.03.2014 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №0000042202 від 24.03.2014 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 553186,00 грн., з яких за основним платежем в сумі 368791,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями в сумі 184395,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №0000032202 від 24.03.2014.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №0000022202 від 24.03.2014 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 580847,00 грн., з яких за основним платежем в сумі 387230,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями в сумі 193615,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 295 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.

Рішення складене в повному обсязі 23.07.2020.