Постанова

від 23.07.2020 по справі 540/1280/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1280/19 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Вербицької Н.В., судді -Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства Севід до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2019 року приватне виробничо-комерційне підприємство Севід (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просило визнати протиправним та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення від 03.05.2019 року:

- №0001371422 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 547449,00 грн., з яких 437209,00 грн. - за основним платежем та 109302,00 грн. - за штрафними санкціями;

- №0001381422 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 514776,00 грн., з яких 410988,00 грн. - за основним платежем та 102747,00 грн. - за штрафними санкціями.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі помилкових висновків контролюючого органу щодо відсутності реальних господарських операцій та належних первинних документів з такими контрагентами, як ТОВ Здравода , ТОВ Оптторг Компанія , ТОВ ІК Плазма-Плюс , ПП Херсонбудстар , ПП Південьтрансоптторг , ПП Добробут Трейд , КП Системенерго , ПП Альянс Промпол , ПП Колос . До таких висновків контролюючий орган дійшов за результатами проведеної планової виїзної перевірки позивача з питань оподаткування та за результатами розгляду скарги позивача на винесені в січні 2019 року податкові повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що по операціям із вказаними контрагентами контролюючому органу були надані в повному обсязі всі необхідні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують як придбання товарів, послуг, так і їх подальше використання в господарській діяльності підприємства. Вказані документи належно оформлені та містять всі обов`язкові реквізити. Стосовно доводів контролюючого органу про ненадання товарно-транспортних накладних, позивач зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних від включення до складу податкового кредиту суми коштів, сплачених за придбані товари та послуги з транспортування, так як операції з надання послуг з перевезення вантажів підтверджується іншими первинними документами, зокрема, актами надання послуг. Також вказує на те, що позивач не має нести відповідальність за порушення, допущені контрагентами в ланцюгу постачання, оскільки не наділений повноваженнями перевіряти дотримання постачальниками вимог податкового законодавства. Жодних обставин, які б свідчили про обізнаність позивача про здійснення господарських операцій його контрагентами, відповідачем не наведено.

Ухвалою від 19.02.2020 року замінено первісного відповідача Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі на його правонаступника - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (надалі - відповідач, ГУ ДПС).

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.05.2019 року №0001371422 в частині основного платежем на суму 381018,00 грн. та в частині штрафних санкцій на суму 92254,00 грн., а всього на загальну суму - 476272,00 грн.;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.05.2019 року №0001381422 в частині основного платежу на суму 369321,00 грн. та в частині штрафних санкцій на суму 92330,00 грн., а всього на загальну суму 461651,00 грн..

Також суд першої інстанції здійснив розподіл судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 26.11.2018 року по 07.12.2018 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку ПВКП Севід з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт від 14.12.2018 року №242/21-22-14-01/24757972 (надалі - акт перевірки).

У висновку акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

1. п.п.44.1, 44.2, 44.3 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №ХІV, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 року за №85/4306, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153, п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 715023, грн., в т.ч.: за 2015 рік на суму 112679,00 грн., за 2016 рік на суму 138956,00 грн., за 2017 рік на суму 463388,00 грн.;

2. п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 671155,00 грн., в т.ч. по періодах: січень 2016 року на суму 4349,00 грн., лютий 2016 року на суму 103213,00 грн., липень 2016 року на суму 19050,00 грн., серпень 2016 року на суму 3333,00 грн., вересень 2016 року на суму 16872,00 грн., листопад 2016 року на суму 8629,00 грн., грудень 2016 року на суму 833,00 грн., березень 2017 року на суму 34167,00 грн., квітень 2017 року на суму 665,00 грн., вересень 2017 року на суму 4431,00 грн., жовтень 2017 року на суму 8287,00 грн., листопад 2017 року на суму 1617,00 грн., грудень 2017 року на суму 465709,00 грн..

До таких висновків ревізори контролюючого органу дійшли після дослідження в рамках перевірки задекларованих позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з придбання товарів, робіт та послуг у наступних контрагентів: ТОВ Трейд Економ , ТОВ Опт-Капитал , ТОВ Ф Таврія ЛТД, ТОВ Здравода , ТОВ Оптторг Компанія , ТОВ ІК Плазма-Плюс , ПП Херсонбудстар , ПП А-Оптторгсервіс , ПП Златавабудпівдень , ПП Південьтрансоптторг , ПП Добробут Трейд , КП Системенерго , ПП Альянс Промпол , ПП Колос , вважаючи, що операції з цими контрагентами не носять реального характеру.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.01.2019 року №0000351422, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість за основним платежем на 671155,00 грн. та за штрафними санкціями на 167789,00 грн., №0000341422, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств на 715023,00 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями на 150586,00 грн..

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, рішенням якої від 25.04.2019 року №19692/6/99-99-11-04-01-25 (т.1 а.с.103-114) скаргу позивача задоволено частково, наступним чином:

- скасовані податкові повідомлення-рішення від 31.01.2019 року №0000351422 та №000341422 в частині встановлених перевіркою порушень по взаємовідносинам із ТОВ Трейд Економ , ТОВ Опт-Капитал , ТОВ Ф Таврія ЛТД, ПП А-Оптторгсервіс , ПП Златавабудпівдень ;

- скасовані податкові повідомлення-рішення від 31.01.2019 року №0000351422 та №000341422 в частині встановлених перевіркою порушень по взаємовідносинам з ТОВ Здравода з надання послуг з розробки програмного забезпечення (крім транспортних послуг); ТОВ Оптторг Компанія з надання посередницьких послуг з розміщення реклами (крім транспортних послуг); ПП Південьтрансоптторг з надання послуг у сфері інформаційних технологій та комп`ютерних систем; ПП Добробут Трейд з надання послуг) робіт (крім транспортних послуг), і у відповідній частині штрафні санкції.

На підставі рішення ДФС України від 25.04.2019 року №19692/6/99-99-11-04-01-25 контролюючим органом прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 03.05.2019 року №0001371422, №0001381422, які є предметом оскарження у даній справі.

Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення винесені по операціям позивача з придбання товарів, робіт та послуг у ТОВ Здравода , ТОВ Оптторг Компанія , ТОВ ІК Плазма-Плюс , ПП Херсонбудстар , ПП Південьтрансоптторг , ПП Добробут Трейд , КП Системенерго , ПП Альянс Промпол , ПП Колос .

Зі змісту розділів 3.1.1 (податок на прибуток), 3.1.2 (ПДВ) акту перевірки та рішення ДФС України від 25.04.2019 року №19692/6/99-99-11-04-01-25 вбачається, що по операціям із вказаними контрагентами позивачем були як занижені, так і завищені витрати, а також завищений податковий кредит. В обґрунтування своєї позиції щодо цих контрагентів податковий орган в акті перевірки зазначив наступне: вказані контрагенти не мають достатніх трудових та матеріальних ресурсів для здійснення операцій у тих об`ємах, які декларує ПВКП Севід ; згідно з даними ЄДРПН ці контрагенти не документують придбання тих товарів, які в подальшому реалізовано позивачу; до перевірки не надано документів щодо перевезення від цих контрагентів; надання транспортних послуг не підтверджено товарно-транспортними накладними.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції відхилив доводи податкового органу щодо відсутності реальних операцій з постачання позивачу товарів від ТОВ Здравода , ТОВ Інноваційна компанія Плазма-Плюс , ПП Південьтрансоптторг , ПП Добробут Трейд , КП Системанерго , ПП Альянс Промпол , зазначивши, що позивачем надано документи, які підтверджують не тільки придбання товарів від цих постачальників, а і використання цих товарів у власній господарській діяльності, що доводить реальність здійснення таких господарських операцій, та правомірність формування за ними витрат та податкового кредиту.

В той же час, суд першої інстанції погодився з доводами податкового органу стосовно завищення позивачем витрат та податкового кредиту по операціям з придбання транспортних послуг у ТОВ Здравода , ТОВ Оптторг Компанія , ПП Херсонбудстра , ПП Добробут Трейд , ПП Колос , зазначивши, що транспортні послуги мають бути підтверджені належним чином складеними товарно-транспортними накладними, але таких первинних документів по цим операціям позивачем на надано.

В обґрунтування своїх висновків суд першої інстанції також послався на висновок проведеної по справі судової-економічної експертизи від 28.12.2018 року №98-ЕК, якою підтверджено правомірність формування позивачем у бухгалтерському обліку витрат та податкового кредиту по господарських операціях з придбання товарів у ТОВ Здравода , ТОВ Інноваційна компанія Плазма-Плюс , ПП Південьтрансоптторг , ПП Добробут Трейд , КП Системанерго , ПП Альянс Промпол , та не підтверджено правомірність формування витрат та податкового кредиту по операціям з придбання у ТОВ Здравода , ТОВ Оптторг Компанія , ПП Херсонбудстра , ПП Добробут Трейд , ТОВ Колос транспортних послуг (т.14 а.с.194-209).

Викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта полягають фактично у цитуванні тих положень акту перевірки, які стосуються операцій позивача із ТОВ Здравода , ТОВ Оптторг Компанія , ТОВ ІК Плазма-Плюс , ПП Херсонбудстар , ПП Південьтрансоптторг , ПП Добробут Трейд , КП Системенерго , ПП Альянс Промпол , ПП Колос , за наслідками яких винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Дослідивши надані позивачем документи по операціям із вказаними контрагентами та висновок судової-економічної експертизи від 28.12.2018 року №98-ЕК, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наведені судом обґрунтування, які полягають в наступному.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України (тут та надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.134.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно частини 3 розділу 1 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Частинами 1, 8 розділу 2 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку визначено, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Згідно п.п.4-7, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (П(С)БУ16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно абз."а", "б" п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст.187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абз."а" п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст.198 ПК України).

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV, тут та надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Положення №88), встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (п.2.15 Положення №88).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Як слідує з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля, в рамках якої позивач здійснює постачання зварювальних матеріалів та обладнання на суднобудівні, судноремонтні, машинобудівні, бронетанкові підприємства.

Згідно акту перевірки та наданих позивачем документів, протягом перевіреного періоду позивач відобразив у бухгалтерському обліку господарські операції з: ТОВ Здравода по придбанню товарів на суму 13608,00 грн., в тому числі ПДВ - 2268,00 грн. (листопад 2015 року), транспортних послуг на загальну суму 135900,00 грн., в томі числі ПДВ - 22650,00 грн. (березень-листопад 2015 року); ТОВ Оптторг Компанія - транспортних послуг на загальну суму 25000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4166,67 грн. (липень 2016 року); ТОВ Інноваційна компанія Плазма-Плюс - товарів на загальну суму 80015,04 грн., в тому числі ПДВ - 13335,84 грн. (січень 2016 року); ПП Херсонбудстар - транспортних послуг на загальну суму 65000,00 грн., в тому числі ПДВ - 10833,33 грн. (квітень, жовтень 2017 року); ПП Південьтрансоптторг - товарів на загальну суму 496584,00 грн., в тому числі ПДВ - 82764,00 грн. (грудень 2017 року); ПП Добробут Трейд - товарів на загальну суму 993168,00 грн., в тому числі ПДВ - 165528,00 грн. (грудень 2017 року), транспортних послуг на загальну суму 40000,00 грн., в тому числі ПДВ - 6666,67 грн. (серпень 2016 року, березень 2017 року); КП Системенерго - товарів на загальну суму 646156,00 грн., в тому числі ПДВ - 107692,67 грн. (лютий, липень 2016 року); ПП Альянс Промпол - товарів на загальну суму 310596,00 грн., в тому числі ПДВ - 51766,00 грн. (травень, серпень 2015 року); ПП Колос - транспортних послуг на загальну суму 120000,00 грн., в тому числі ПДВ - 20000,00 грн. (грудень 2017 року).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту по операціям з придбання товарів у ТОВ Здравода , ТОВ Інноваційна компанія Плазма-Плюс , ПП Південьтрансоптторг , ПП Добробут Трейд , КП Системанерго , ПП Альянс Промпол .

Так, позивач у листопаді 2015 року придбав у ТОВ Здравода дріт зварювальний на загальну суму 13608,00 грн., в тому числі ПДВ - 2268,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 24.11.2015 року №РН-0000758, рахунком-фактурою від 24.11.2015 року №СФ-0001177, карткою рахунку 631, платіжним дорученням від 26.11.2015 року №496, податковою накладною від 24.11.2015 року №134 (а.с.164-167 т.1, а.с.248 т.4).

Отриманий від ТОВ Здравода товар реалізовано позивачем на адресу ІЕЗ ім.Є.О.Патона НАН України, на підтвердження чого надано видаткову накладну від 25.11.2015 року №РН-0000248, платіжне доручення від 18.11.2015 року №1602, довіреність на отримання товару від 23.11.2015 року №269, податкову накладну від 19.11.2015 року №17 (а.с.168-172 т.1).

У січні 2016 року позивач придбав у ТОВ Інноваційна компанія Плазма-Плюс дріт зварювальний на загальну суму 80015,04 грн., в тому числі ПДВ - 13335,84 грн., що підтверджується видатковою накладною від 29.01.2016 року №РН-0000052, платіжним дорученням від 03.02.2016 року №22, випискою по банківському рахунку за період з 01.03.2015 року по 10.06.2019 року, податковою накладною від 29.01.2016 року №62 (а.с.209-212 т.1).

Отриманий від ТОВ Інноваційна компанія Плазма-Плюс товар реалізовано позивачем на адресу ТОВ ПОСС , на підтвердження чого надано видаткові накладні від 05.02.2016 року №РН-0000010, від 15.02.2016 року №РН-0000013, довіреність на отримання товару від 04.02.2016 року №16, податкову накладну від 03.02.2016 року №4 (а.с.213-217 т.1).

У грудні 2017 року позивач придбав у ПП Південьтрансоптторг рукава подачі повітря з механічною поворотною консоллю, пиловсмоктувачі, адаптер кронштейни для консоллю на загальну суму 496584,00 грн., в тому числі ПДВ - 82764,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 01.12.2017 року №РН-0000098, від 01.12.2017 року №РН-0000099, від 01.12.2017 року №РН-0000097, товарно-транспортними накладними від 91.12.2017 року №17/1-12/2, від 01.12.2017 року №17/1-12/3, від 01.12.2017 року №17/1-12/1, рахунками-фактурами від 01.12.2017 року №СФ-0000202, від 01.12.2017 року №СФ-0000203, від 01.12.2017 року №СФ-0000201, платіжним дорученням від 05.12.2017 року №499, податковими накладними від 01.12.2017 року №2, від 01.12.2017 року №3, від 01.12.2017 року №1 (а.с.225-240 т.1).

Також в грудні 2017 року позивач у ПП Добробут Трейд адаптер кронштейни для консоллю, рукави подачі повітря з механічною поворотною консоллю, пиловсмоктувачі на загальну суму 993168,00 грн., в тому числі ПДВ - 165528,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 04.12.2017 року №РН-0000391, від 05.12.2017 року №РН-0000392, від 06.12.2017 року №РН-0000393, від 20.12.2017 року №РН-0000408, товарно-транспортними накладними від 04.12.2017 року №17/4-12, від 05.12.2017 року №17/5-12, від 06.12.2017 року №17/6-12, від 20.12.2017 року №17/20-12, рахунками-фактурами від 04.12.2017 року №СФ-0000708, платіжними дорученнями від 19.12.2017 року №515, від 11.01.2018 року №18, карткою рахунку 631, податковими накладними від 04.12.2017 року №1, від 05.12.2017 року №2, від 06.12.2020 року №3, від 20.12.2017 року №24 (а.с.241-250 т.1, а.с.1-9 т.2, а.с.242-247 т.4).

Отриманий від ПП Добробут Трейд товар реалізовано позивачем на адресу ДП Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О.Морозова , на підтвердження чого надано договір поставки від 29.09.2017 року №3819-ХКБМ, специфікації на постачання обладнання №1, №2, №3, №4, видаткову накладну від 28.12.2017 року №РН-000222, виписку по банківському рахунку за період з 01.04.2015 року по 31.12.2017 року, податкову накладну від 27.12.2017 року №24 (а.с.10-21 т.2).

У лютому, липні 2016 року позивач придбав у КП Системенерго фільтри, адаптери фільтра, дріт зварювальний, електроди на загальну суму 646156,00 грн., в тому числі ПДВ - 107692,67 грн., що підтверджується видатковими накладними від 01.07.2016 року №РН-0000317, від 19.02.2016 року №РН-0000051, від 19.02.2016 року №РН-0000049, рахунками-фактурами від 19.02.2016 року №СФ-0000091, від 19.02.2016 року №СФ-0000094, платіжними дорученнями від 11.07.2016 року №247, від 30.11.2017 року №481, від 30.11.2017 року №482, карткою рахунку 631, податковими накладними від 01.07.2016 року №2, від 19.02.2016 року №29, від 19.02.2016 року №30 (а.с.34-37, 49-58 т.2, а.с.240-241 т.4).

Отриманий від КП Системенерго товар реалізовано позивачем на адресу ДП Житомирський бронетанковий завод , ПП СМН Газкотлоспецмонтажналадка , ТОВ Механічний завод , ТОВ Смарт-Мерітайм Груп , ХДЗ Палада , ПрАТ 4-й експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт , ПВКФ Пані Крістіна , ТОВ Тукуруй , ПАТ Проторус , ПП Агроводмаш , на підтвердження чого надано договір від 01.02.2016 року №16/02-01, специфікацію від 09.02.2016 року №1, видаткові накладні від 19.05.2016 року №РН-0000080, від 19.01.2016 року №РН-0000003, від 10.03.2016 року №РН-0000033, від 29.04.2016 року №РН-0000072, від 29.02.2016 року №РН-0000026, від 14.03.2016 року №РН-0000035, від 22.06.2016 року №РН-0000098, від 22.09.2016 року №РН-000146, від 29.04.2016 року №РН-0000066, від 06.05.2016 року №РН-0000071, від 07.04.2016 року №РН-0000052, від 13.07.2016 року №РН-0000103, від 11.08.2016 року №РН-0000120, від 11.03.2016 року №РН-0000034, від 22.09.2016 року №РН-000147, від 16.09.2016 року №РН-000141, від 29.02.2016 року №РН-0000025, від 01.09.2016 року №РН-0000136, від 25.08.2016 року №РН-0000132, від 02.08.2016 року №РН-0000110, від 28.07.2016 року №РН-0000108, від 09.12.2016 року №РН-0000211, від 26.11.2016 року №РН-000197, від 18.03.2016 року №РН-0000040, рахунки-фактури від 23.11.2016 року №СФ-0000492, від 24.11.2016 року №СФ-0000494, платіжні доручення від 17.02.2016 року №1820, від 10.03.2016 року №348, від 22.04.2016 року №6030, від 22.06.2016 року №2097, від 22.09.2016 року №3315, від 25.04.2016 року №3285, від 29.02.2016 року №5805, від 15.03.2016 року №797, від 05.04.2016 року №1069, від 07.07.2016 року №2265, від 10.08.2016 року №53, від 10.03.2016 року №1989, від 21.09.2016 року №6801, від 13.09.2016 року №231, від 19.02.2016 року №75, від 29.08.2016 року №540, від 25.08.2016 року №539, від 25.07.2016 року №506, від 25.07.2016 року №2507, від 09.12.2016 року №4259, від 25.11.2016 року №4070, від 23.03.2016 року №901, довіреності на отримання товару від 10.03.2016 року №195, від 22.04.2016 року №123, від 21.06.2016 року №592, від 26.04.2016 року №1142, від 29.02.2016 року №56, від 06.07.2016 року №645, від 10.08.2016 року №10, від 21.09.2016 року №295, від 13.09.2016 року №217, від 26.02.2016 року №26, від 25.07.2016 року №719, від 16.03.2016 року №284, податкові накладні від 17.02.2016 року №16, від 10.03.2016 року №2, від 22.04.2016 року №12, від 22.07.2016 року №7, від 22.09.2016 року №16, від 25.04.2016 року №13, від 29.02.2016 року №21, від 05.04.2016 року №5, від 07.07.2016 року №3, від 10.08.2016 року №10, від 10.03.2016 року №3, від 21.09.2016 року №13, від 13.09.2016 року №9, від 25.02.2016 року №19, від 29.08.2016 року №24, від 25.08.2016 року №22, від 25.07.2016 року №8, від 25.07.2016 року №9, від 09.12.2016 року №5, від 25.11.2016 року №22, від 14.03.2016 року №5, від 18.03.2016 року №8 (а.с.38-48, 59-158 т.2).

У травні, серпні 2015 року позивач придбав у ПП Альянс Промпол електроди, зварювальний дріт та флюс на загальну суму 310596,00 грн., в тому числі ПДВ - 51766,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 29.05.2015 року №РН-0000284, від 13.08.2015 року №РН-0000427, рахунками-фактурами від 29.05.2015 року №СФ-0000365, випискою по банківському рахунку за період з 02.03.2015 року по 03.06.2019 року, карткою рахунку 631, податковою накладною від 29.05.2015 року №72, від 13.08.2015 року №33 (а.с.159-164 т.2, а.с.238-239 т.4).

Отриманий від ПП Альянс Промпол товар реалізовано позивачем на адресу ПрАТ Житлопромбуд-8 , ТОВ СП Нібулон , ТОВ Смарт-Мерітайм Груп , ДП Миколаївський бронетанковий завод , на підтвердження чого надано видаткові накладні від 24.11.2015 року №РН-0000245, від 25.11.2015 року №РН-0000250, від 17.08.2015 року №РН-0000170, від 17.08.2015 року №РН-0000169, від 17.08.2015 року №РН-0000168, від 23.11.2015 року №РН-0000247, від 14.08.2015 року №РН-0000167, від 24.06.2015 року №РН-0000123, платіжні доручення від 20.11.2015 року №499, від 17.08.2015 року №42977, від 17.08.2015 року №42976, від 17.08.2015 року №42970, від 20.11.2015 року №66412, від 22.06.2015 року №5929, податкові накладні від 20.11.2015 року №20, від 17.08.2015 року №25, від 17.08.2015 року №26, від 17.08.2015 року №23, від 20.11.2015 року №19, від 13.08.2015 року №20, від 22.06.2015 року №11 (а.с.165-188 т.2).

Суд першої інстанції надав вірну оцінку вказаним господарським операціям як таким, що підтверджені належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами, які доводять не тільки факти постачання позивачу товарів від ТОВ Здравода , ТОВ Інноваційна компанія Плазма-Плюс , ПП Південьтрансоптторг , ПП Добробут Трейд , КП Системанерго , ПП Альянс Промпол , а і використання позивачем цих товарів у власній господарській діяльності, тобто підтверджується реальність здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, в результаті чого відбулися зміни в майновому стані позивача.

Аналогічні висновки щодо вказаних операцій також наведені і у висновку судової економічної експертизи від 28.12.2018 року №98-ЕК, якою підтверджено правомірність формування позивачем у бухгалтерському обліку витрат та податкового кредиту по господарських операціях з придбання товарів у ТОВ Здравода , ТОВ Інноваційна компанія Плазма-Плюс , ПП Південьтрансоптторг , ПП Добробут Трейд , КП Системанерго , ПП Альянс Промпол (а.с.194-209 т.14).

При цьому суд першої інстанції вірно відхилив посилання податкового органу на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження операцій з придбання товарів, зазначивши, що товарно-транспортна накладна є обов`язковим первинним документом, яка складається щодо господарських операцій з перевезення вантажів, однак не є первинним документом, який складається щодо господарських операцій з поставки товарів.

В обґрунтування своїх висновків по цим операціям суд першої інстанції вірно послався на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 року по справі №820/6069/16, від 02.04.2019 року по справі №821/3770/14, від 26.02.2019 року по справі №804/12901/14, від 06.02.2018 року по справі №804/4940/14, від 06.02.2018 року по справі №816/166/15-а, відповідно до яких правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку податкового кредиту платника податків; документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей; ненадання платником податку (покупцем) до перевірки товарно-транспортних накладних не може бути самостійною підставою для висновків про не підтвердження господарських операцій з поставки товару між позивачем та його контрагентами, якщо при цьому іншими документами підтверджується протилежне.

Також суд першої інстанції обґрунтовано відхилив як безпідставні посилання податкового органу на те, що вказані контрагенти не декларували придбання товарів, які вони реалізували позивачу, а тому і не могли їх продати позивачу, вірно зазначивши, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов`язували б платника податків контролювати дотримання контрагентами норм законодавства. Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів. Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 08.04.2019 року по справі №810/4559/18, від 12.06.2018 року по справі №802/1155/17-а, від 23.05.2018 року по справі №804/2552/13-а, від 07.03.2018 року по справі №804/3420/16, а також Верховного Суду України в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії" (2009 рік. заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії" (2010 рік, заява №6689/03).

Зокрема, у рішенні по справі "Булвес"АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини зазначено, що Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням наведених вище висновків, колегія суддів вважає, що по операціям із придбання позивачем товарів у ТОВ Здравода , ТОВ Інноваційна компанія Плазма-Плюс , ПП Південьтрансоптторг , ПП Добробут Трейд , КП Системанерго , ПП Альянс Промпол суд першої інстанції вірно визнав протиправним нарахування позивачу спірними повідомленнями-рішеннями грошових зобов`язань з податку на прибуток в загальній сумі 476272,00 грн., з яких основний платіж - 381018,00 грн., штрафні санкції - 92254,00 грн., та з податку на додану вартість в загальній сумі 461651,00 грн.. з яких основний платіж - 369321,00 грн., штрафні санкції - 92330,00 грн..

Крім зазначеного вище, колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на непослідовну та нелогічну позицію податкових органів в процедурі адміністративного оскарження позивачем винесених відповідачем первісних податкових повідомлень-рішень від 31.01.2019 року, що полягає в наступному.

Як вже зазначено вище, на підставі акту перевірки, в якому викладені висновки про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Трейд Економ , ТОВ Опт-Капитал , ТОВ Ф Таврія ЛТД, ТОВ Здравода , ТОВ Оптторг Компанія , ТОВ ІК Плазма-Плюс , ПП Херсонбудстар , ПП А-Оптторгсервіс , ПП Златавабудпівдень , ПП Південьтрансоптторг , ПП Добробут Трейд , КП Системенерго , ПП Альянс Промпол , ПП Колос , були винесені податкові повідомлення-рішення від 31.01.2019 року №0000351422 по ПДВ та №0000341422 по податку на прибуток, які були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДФС України.

З аналізу наведених в розділі 3.1.1 акту перевірки обґрунтувань для невизнання операцій з вказаними контрагентами, можна дійти висновку, що такі обґрунтування майже ідентичні щодо всіх контагентів та полягають в наступному.

Так, доводячи нереальність операцій з придбання товарів у ТОВ Ф Таврія ЛТД, ТОВ Здравода , ТОВ ІК Плазма-Плюс , ПП Південьтрансоптторг , ПП Добробут Трейд , КП Системенерго , ПП Альянс Промпол , податковий орган в усіх випадках посилався на ненадання договору, товарно-транспортних накладних, недекларування постачальником фактів придбання тих товарів, які реалізовані позивачу, відсутність у постачальника власного нерухомого майна, земельних ділянок, недостатність трудових ресурсів (при наявності у всіх цих постачальників від 5 до 7 офіційних працівників).

Вказуючи на нереальність операцій з придбання послуг у ТОВ Трейд Економ , ТОВ Опт-Капитал , ТОВ Ф Таврія ЛТД, ТОВ Здравода , ТОВ Оптторг Компанія , ПП Херсонбудстар , ПП А-Оптторгсервіс , ПП Златавабудпівдень ,ПП Південьтрансоптторг , ПП Добробут Трейд , ПП Колос податковий орган в усіх випадках вказував на невідповідність актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) вимогам законодавства в частині відсутності в них періоду, місця, обсягу виконаних робіт, деталізації (переліку) послуг, тобто відсутність вичерпної інформації, а також в деяких випадках вказував на відсутність у постачальника власного нерухомого майна, земельних ділянок та недостатність трудових ресурсів (при наявності у всіх цих контрагентів від 3 до 7 офіційних працівників).

Разом з тим, згідно з рішенням ДФС України від 25.04.2019 року №19692/6/99-99-11-04-01-25 (т.1 а.с.103-114) про результати розгляду скарги, податковий орган вищого рівня зазначив, що висновки акту перевірки стосовно операцій позивача з ТОВ Трейд Економ , ТОВ Опт-Капитал , ТОВ Ф Таврія ЛТД, ПП А-Оптторгсервіс , ПП Златавабудпівдень , ПП Південьтрансоптторг , ПП Добробут Трейд , ТОВ Оптторг Компанія не забезпечені належною доказовою базою, внаслідок чого підлягають скасуванню (стор 11-12 рішення - т.1 а.с.113-114).

При цьому, такий висновок ДФС України обґрунтувало не з посиланням на конкретні докази по конкретним операціям (первинні документи, результати зустрічних звірок, тощо), а виключно посилаючись на положення чинного законодавства та судову практику з розгляду податкових спорів.

Виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що рішення ДФС України від 25.04.2019 року №19692/6/99-99-11-04-01-25, на підставі якого приймались спірні податкові повідомлення-рішення, не містить чіткого та розумного обґрунтування того, чому при однакових зауваженнях податкового органу до контрагентів та операцій позивача з придбання товарів (робіт та послуг) податковий орган визнає реальність одних операцій і не визнає реальність інших.

Також під час апеляційного провадження податковий орган в доповненнях до апеляційної скарги додатково послався на факти наявності кримінальних проваджень, в яких фігурують ПП Альянс Промпол (провадження №312017060170000102 від 02.02.2017 року), ПП Колос , ПП Добробут Трейд , КП Системенерго , ПП Південьтрансоптторг (провадження №12018150030000795 від 27.02.2018 року та №32015060000000080 від 09.11.2015 року), що, на думку податкового органу, спростовує легальну мету створення таких суб`єктів господарювання.

Колегія суддів такі доводи апелянта відхиляє з наступних підстав.

По-перше - вказані кримінальні провадження і досліджувані в рамках цих проваджень обставини не зазначені ні в акті перевірки, ні в рішенні рішення ДФС України від 25.04.2019 року №19692/6/99-99-11-04-01-25, на підставі якого приймались спірні податкові повідомлення-рішення, а тому не враховувались відповідачем під час прийняття спірних рішень, а згідно ч.2 ст.72 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи, що перевірка проводилась в грудні 2018 року, і на цей період зазначені апелянтом кримінальні провадження вже існували, то посилання апелянта на такі кримінальні провадження лише на стадії апеляційного проведення без надання суду доказів неможливості отримати такі відомості на час проведення перевірки та винесення спірних рішень, суперечить положенням ч.2 ст.72 КАС України.

По-друге - сам лише факт наявності таких кримінальних проваджень, без наявності по ним відповідних рішень суду (вироку, чи постанови про закриття кримінального провадження), не може бути безумовним доказом фіктивності задекларованих позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами.

Згідно ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Апелянтом не надано суду відповідних судових рішень по вищевказаним кримінальним провадженням, які б могли бути враховані судом для оцінки реальності господарських операцій позивача із вказаними контрагентами.

По-третє - як вже зазначено вище, рішенням ДФС України від 25.04.2019 року №19692/6/99-99-11-04-01-25 (т.1 а.с.103-114) про результати розгляду скарги, скасовані як бездоказові висновки акту перевірки щодо нереальності операцій позивача з рядом контрагентів, у тому числі і з ПП Добробут Трейд , на яке вказують представники апелянта, як на фігуранта в кримінальному провадженні. Така позиція представників апелянта позбавлена логічного обґрунтування, так як містить в собі взаємовиключні висновки стосовно правосуб`єктності ПП Добробут Трейд , оскільки такий суб`єкт господарювання не може одночасно вважатися фіктивним підприємством в одних операціях з позивачем і визнаватися реальним підприємством в інших.

Що стосується формування позивачем витрат та податкового кредиту по операціях із придбання транспортних послуг у ТОВ Здравода на суму 135900,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 22650,00 грн.), у ТОВ Оптторг Компанія на суму 25000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4166,67 грн.), у ПП Херсонбудстра на суму 65000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10833,33 грн.), у ПП Добробут Трейд на суму 40000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6666,67 грн.), у ПП Колос на суму 120000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 20000,00 грн.), то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що транспортні послуги мають бути підтверджені належним чином складеними товарно-транспортними накладними, а оскільки таких первинних документів по цим операціям позивачем на надано, то податковий орган правомірно не визнав витрати та податковий кредит по цим операціям.

Аналогічні висновки щодо завищення позивачем витрат та податкового кредиту по операціям з придбання у ТОВ Здравода , ТОВ Оптторг Компанія , ПП Херсонбудстра , ПП Добробут Трейд , ТОВ Колос транспортних послуг викладені у висновку судової економічної експертизи від 28.12.2018 року №98-ЕК (т.14 а.с.194-209).

Слід зазначити, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог з підстав ненадання позивачем товарно-транспортних накладний на підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту по операціям з придбання транспортних послуг у ТОВ Здравода , ТОВ Оптторг Компанія , ПП Херсонбудстра , ПП Добробут Трейд , ТОВ Колос , сторонами не оскаржується, а тому з урахуванням визначених статтею 308 КАС України меж апеляційного оскарження, рішення суду першої інстанції в цій частині апеляційному перегляду не підлягає.

Скасовуючи частково спірні повідомлення-рішення, суд першої інстанції на підставі розрахунків судової економічної експертизи від 28.12.2018 року №98-ЕК відокремив правомірно нараховану частину грошових зобов`язань за цими рішеннями від неправомірно нарахованої. Будь-яких зауважень щодо правильності здійсненого судом першої інстанції такого розрахунку від сторін не надходило.

Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідає положенням ст.139 КАС України, і підстави для його зміни чи скасування також відсутні.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Вербицька Н. В. Ступакова І.Г.