Рішення

від 19.06.2020 по справі 359/5391/19

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/5391/19

Провадження №2/359/454/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.

при секретарі - Іванової К.А.,

за участі представника позивача - Божок Д. В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Іванків про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, яким просила суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Іванків на її користь заборгованість у розмірі 6000,00 грн., а також понесені судові витрати( а.с.1).

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. 20 квітня 2015 року між позивачем та відповідачем,ТОВ Агрофірма Іванків , було укладено договір про спільне вирощування сільськогосподарських культур. За цим договором сторони дійшли згоди щодо сумісного вирощування сільськогосподарських культур засобами ТОВ Агрофірма Іванків на земельній ділянці позивача. Зазначила, що згідно п. 2.2.1. Договору, частина врожаю позивача дорівнює 1 (одній) тоні пшениці. Умовами п. 3.8. Договору визначено, що в разі письмової відмови позивача від отримання своєї частини врожаю, відповідач сплачує на її користь суму грошових коштів у розмірі 3000 гривень. Вказує, що 19 березня 2019р. позивачем було направлено відповідачу письмову відмову від частини врожаю з вимогою сплати грошових коштів, оскільки позивачем не було отримано пшеницю, у відповідності до п.2.2.1. Договору про необхідність сплати грошової компенсації відповідно до п. 3.8. Договору у розмірі 6000,00 грн., що розраховується за формулою 2 роки по 3000 грн. Проте, відповіді та грошових коштів від відповідача не надходило. Вказане змусило позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою судді від 20 червня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого судового засідання (а.с. 11).

13.09.2019 р. відповідачем в особі директора ТОВ Агрофірма`Іванків М.О. Мазурко до суду подано відзив. Згідно відзиву, вважають позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Так дійсно, 20.04.2015 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про спільне вирощування сільськогосподарських культур на відповідних умовах. Зазначив, що позивач заявляє позовну вимогу про стягнення компенсації вартості врожаю за 2 роки, однак не зазначає, за які саме 2 роки з 2016 по 2019 роки. Таке нечітке формулювання позовних вимог не дає можливості належним чином встановити заявлений період стягнення заборгованості. Стверджує, що вказаний Договір було вчинено сторонами для приховання іншого правочину - Договору оренди земельної ділянки. Так, з предмету договору випливає, що сторони об`єднують зусилля для спільного вирощування с/г культур. Проте, з розділу 2 та 3 Договору не вбачається, що взаємні права та обов`язки учасників опосередковані необхідністю досягнення загальної мети. Напроти, у даному випадку інтереси сторін є протилежними: один учасник має на меті передати земельну ділянку та одержати за це плату сільськогосподарською продукцією/грошима, а інший - отримати земельну ділянку у володіння та користування. У такому правовідношенні учасники договору виступають як кредитор і боржник на відміну від спільної діяльності, де кожний учасник виступає одночасно як боржник і як кредитор, а отже не може вимагати виконання для себе особисто. на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок користування корисних властивостей землі. Виходячи зі змісту Договору, відповідач на підставі цього Договору фактично отримав на платній основі право користування земельною ділянкою для вирощування сільськогосподарських культур, а позивачка відмовою від врожаю, вимогою про сплату коштів та поданням цього позову підтвердила свій намір отримати плату за користування цією земельною ділянкою. Відтак, в силу ч. 2 ст. 235 ЦК України, правовідносини за Договором мають регулюватися правилами, встановленими для договорів оренди землі, тобто нормами земельного законодавства. Однак, зазначив, що договір не відповідає вимогам чинного на момент його укладення земельного законодавства. Договір між позивачкою та відповідачем укладено на 1 рік з правом пролонгації, що не відповідає ч.3 ст. 19 ЗУ Про оренду землі . Крім того, відповідно до ст.. ст..210 ЦК України, відсутня державна реєстрація Договору між позивачкою та відповідачем, а отже земельна ділянка вважається такою, що не передана відповідачу, а правочин не є укладеним. Також стверджує, що вказану земельну ділянку позивача відповідач не використовує. Тому, з наведених підстав, слід відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 09.10.2019 р.( а.с.43,44) клопотання представника відповідача ТОВ Агрофірма Іванків про об`єднання справ в одне провадження - залишити без задоволення.

Ухвалою судді від 05 лютого 2020 року закрити підготовче провадження у даній справі та призначено до судового розгляду( а.с. 60).

У судовому засіданні представник позивача-адвокат Божок Д.В. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з наведених у позовній заяві підстав..

Представник відповідача ТОВ Агрофірма Іванків у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких заяв про розгляд справи за їхньої відсутності до суду не подавав. Згідно поданого 13.09.2019 р. відзиву на позовну заяву просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача -адвоката Божок Д.В., дослідивши відзив, письмові матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Відповідно до вимог ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,9998га з кадастровим номером 3220884000:03:001:0264 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Іванківської сільської ради Бориспільського району, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 668292, виданим 25.11.2009 року та зареєстрованим за № 010993800280 (а.с.20,21).

20 квітня 2015 року позивач ОСОБА_2 уклала з ТОВ Агрофірма Іванків договір про спільне вирощування сільськогосподарських культур (а.с.3-5).

Договір укладений в простій письмовій формі та підписаний сторонами.

Згідно п. 1.1 Договору, сторони за цим Договором дійшли згоди щодо сумісного вирощування сільськогосподарських культур засобами Сторони-1- ТОВ Агрофірма Іванків , на земельній ділянці Сторони-2- ОСОБА_2

.

Відповідно до п.п. 1.2.1,1.2.2 п.1.2 Договору, сторони для цілей цього Договору зобов`язуються забезпечити залучення для вирощування сільськогосподарських культур наступні засоби. Сторона-2 - ОСОБА_2 , зобов`язана забезпечити залучення земельної ділянки площею 1,9998 га з кадастровим номером 3220884000:03:001:0264, розташовану на території Іванківської сільради Бориспільського району Київської області, право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 668292, зареєстрованим 25.11.2009 р. за № 010993800280. Сторона-1-ТОВ Агрофірма Іванків , зобов`язується забезпечити залучення власного та орендованого майна, в тому числі: посівний матеріал сільськогосподарських культур, що вирощуватиметься; добрива, необхідні для підвищення врожайності; технічні засоби, необхідні для обробки земельної ділянки, найманих працівників та інші засоби за вибором Сторони-1- ТОВ Агрофірма Іванків .

У відповідності до п.п. 2.2.1 п.2.2 Договору, частина врожаю Сторони-2- ОСОБА_2 , дорівнює 1 (одній)тоні пшениці.

Згідно п. 2.4. Договору, розрахунковий період виконання зобов`язань становить один календарний рік.

Відповідно до п. 3.8. Договору передбачено, що в разі письмової відмови Сторони-2- ОСОБА_2 , від отримання своєї частини врожаю, Сторона-1-ТОВ Агрофірма Іванків , сплачує на користь Сторони-2- ОСОБА_2 , суму грошових коштів у розмірі 3000 (трьох тисяч) гривень.

Пунктом 5.1. Договору визначено, Договір набуває чинності з моменту підписання його повноважними представниками Сторін та діє протягом 1 (одного) року, а в частині невиконаних зобов`язань до повного їх виконання. У випадку, якщо за місяць до закінчення строку Договору, жодна із Сторін не заявила про припинення відносин, договір вважається продовженим ще на один рік на тих же умовах.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 19.03.2019 р. направила відповідачу письмову відмову від частини врожаю та вимогу сплати грошових коштів у розмірі 6000,00 грн., що розраховується за формулою: 2 роки*3000,00грн., оскільки позивачем не було отримано пшеницю.( а.с.6,7).

Доказів отримання такої відмови ТОВ Агрофірма Іванків позивачем надано не було.

Надаючи оцінку обґрунтованості та доведеності заявленої позивачем вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 6000 гривень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

У відповідності до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.1131 цього Кодексу договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Проаналізувавши зміст укладеного сторонами Договору про спільне вирощування сільськогосподарських культур від 20 квітня 2015 року (а.с.3-5), суд дійшов висновку, що фактично, це є прихованою угодою оренди землі.

Так, враховуючи вищенаведені вимоги ст.1130 ЦК України договір про спільну діяльність має передбачати спільні зобов`язання сторін - спільно діяти для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Натомість за умовами укладеного договору дії позивача-власника земельної ділянки полягають у її передачі відповідачу для вирощування останнім сільськогосподарської продукції засобами відповідача, а також передачу останнім позивачу частини врожаю -1(однієї ) тони пшениці.

Встановлено, що згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.26-33) зареєстровані види діяльності ТОВ Агрофірма Іванків , зокрема: 01.11-Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур

Отже, у даному випадку інтереси сторін є протилежними: один учасник має на меті передати земельну ділянку та одержати за це плату сільськогосподарською продукцією/грошима, а інший - отримати земельну ділянку у володіння та користування.

За визначенням, наведеним в ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом статті 13 Закону України Про оренду землі (у редакції від 15.04.2015 р., чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст.22 Закону України Про оренду землі орендна плата справляється у грошовій формі.

За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Таким чином, досягнуті між сторонами домовленості свідчать про те, що позивач передає, а відповідач отримує у платне користування належну позивачу земельну ділянку.

Відмовою від врожаю, вимогою про сплату коштів позивач підтвердила свій намір отримати плату за користування цією земельною ділянкою.

Відповідно до вимог ч.1 ст.235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За змістом ч.2 цієї статті, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Відповідно до ч.5 ст.6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст.17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Зігдно з вимогами ст.19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права

Згідно з вимогами ч.2 ст.24 Закону України Про оренду землі орендодавець зобов`язаний: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди.

Згідно з вимогами ч.2 ст.25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди;

Згідно з ч.3 ст. 19 ЗУ Про оренду землі при передачі в оренду земельних ділянок особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

При цьому, договір про спільне вирощування сільськогосподарських культур укладено на 1 рік з правом пролонгації.

Частиною 2 ст. 640 ЦК України визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст. 17 ЗУ Про оренду землі об 'єкт за договором оренди землі якщо інше не встановлено законом, вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Будь-яких належних доказів того, що земельна ділянка була фактично та юридично передана позивачем відповідачу в користування, що був складний сторонами акт прийому-передачі земельної ділянка, а також проведена державна реєстрація права користування земельною ділянкою (оренди), суду надані не були.

Факт користування земельною ділянкою відповідачем не визнається.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.09.2019 р.за № 180756575( а.с.22) встановлено, що державна реєстрація договору про спільне вирощування сільськогосподарських культур, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Іванків відсутня.

Таким чином, слід дійти висновку, що правочин не є укладеним, а отже земельна ділянка вважається такою, що не передана ТОВ Агрофірма Іванків .

Крім того, позивач не конкретизував за які саме роки, починаючи з 2015 року він просить стягнути компенсацію вартості врожаю, та не надав доказів, що на земельній ділянці позивача відповідачем у ці роки вирощувалась сільськогосподарська продукція і був зібраний врожай, право на частку у якому (її грошову компенсацію) заявляє позивач.

Враховуючи вищенаведені встановлені судом фактичні обставини справи та характер правовідносин, що виник між сторонами, суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що договір про спільне вирощування сільськогосподарських культур, є укладеним, і між сторонами виникли взаємні права і обов`язки за цим договором.

З урахуванням викладеного, за відсутності належних доказів, які б достовірно підтверджували укладення договору між сторонами та відповідно передачу відповідачу земельної ділянки для спільного вирощування сільськогосподарських культур, суд дійшов висновку про недоведеність заявлених вимог щодо стягнення грошової компенсації з відповідача на користь позивача та необхідність відмови у їх задоволенні.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 грн. 40коп.( а.с.2), відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-83, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 266, 273,280 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Іванків про стягнення заборгованості у розмірі 6000 гривень за Договором про спільне вирощування сільськогосподарської культур від 20.04.2015 року - відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 червня 2020 року.

Суддя: І. В. Муранова-Лесів