Рішення

від 17.07.2020 по справі 396/1750/17

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1750/17

Провадження № 2/396/38/18

РІШЕННЯ

Іменем України

14.07.2020 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Гарбуз Ольга Анатоліївна

за участю секретаря судового засідання: Пономаренко Р.В., Очеретньої М.В.,

представника позивача -адвоката Дмитрух Д.М.,

представника відповідача-адвоката Дейкун О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу №396/1750/17 за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" Новоукраїнського району, третя особа Головне управління Дергеокадастру у Кіровоградській області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Виклад позицій позивача та відповідача.

Представник позивача звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" Новоукраїнського району, третя особа Головне управління Дергеокадастру у Кіровоградській області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 серпня 2016 року, позивач є спадкоємцем майна своєї покійної матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме земельної ділянки № 510 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,1481 га, кадастровий номер 3524085600:02:002:0510, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. За життя покійна мати позивача повідомляла, що нею було підписано документи стосовно оренди земельної ділянки ще в 2006 році строком оренди на 5 років, але які саме документи, не пояснила. Позивач дізнався про порушення свого права, тобто про наявність спірного договору оренди, лише, коли почав оформляти спадкові права після смерті матері, а саме в квітні місяці 2016 року, віднайшовши після смерті матері в її документах договір оренди земельної ділянки від 07.06.2006 року укладений між покійною ОСОБА_3 та СТОВ Колос , який було зареєстровано в Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 17 грудня 2007 року за № 297 строком на 5 років. Однак, окрім договору, серед документів знаходилися зміни до вищезазначеного договору, які було зареєстровано в Кіровоградській регіональної філії Центр ДЗК 23 березня 2011 року за №352408564000864. Зміни до договору, покійною матір`ю позивача не укладалися та не підписувалися, підпис у графі Орендодавець вчинений не покійною ОСОБА_3 та їй не належить, згоду на укладення даного правочину вона не надавала та нікого не уповноважувала на укладення правочину від її імені, а тому позивач просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки.

23.10.2017 року ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області було відкрито провадження по справі.

Представником відповідача СТОВ "Колос" - Дейкун О.І. до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області було подано заперечення на позовну заяву, відповідно до яких СТОВ "Колос" не визнає позовні вимоги та вважає, що представник позивача у позові сам стверджує, що позивачу особисто було відомо, що його покійна мати виявила волю на укладення договору оренди земельної ділянки з товариством у 2006 році, що спростовує можливість визнання договору недійсним, як позовну вимогу. Крім того, спірний договір та додаткова угода про нього зберігалась постійно у ОСОБА_3 , що підтверджує також про волевиявлення покійної матері - власниці земельної ділянки щодо укладення договору оренди земельної ділянки та збільшення терміну дії договору і відсутність заперечень з боку позивача з 2006 року та можливість його оскаржити в межах позовних вимог. Таким чином позивач неналежно користується своїми цивільними правами і намагається зловживати ними, оскільки позивач знав про внутрішню волю матері передати земельну ділянку в оренду саме СТОВ Колос , а в подальшому збільшити термін дії договору, що підтверджується діями пов`язанними з оформленням довіреності у 2015 році для отримання орендної плати за користування земельною ділянкою, яка надана в оренду СТОВ Колос , вже після 2012 року.

Оскільки, позивач визнає той факт, що йому відомо було про укладення спірного договору з 2006 року, а також враховуючи про обізнаність позивача про волевиявлення його матері щодо передачі земельної ділянки Товариству, вважають внутрішнє волевиявлення власника земельної ділянки в 2006 та в 2011 роках передати її в оренду СТОВ Колос строком на 15 років виражене та доведене, а тому даний позов не підлягає задоволенню.

Заяви, клопотання учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 23.10.2017 року відкрито провадження у спарві.

Ухвалою суду від 20.11.2017 року за клопотанням представника позивача призначено по справі судово почеркознавчу експертизу. На період проведення експертизи провадження по справі зупинено.

Ухвалою суду від 28.11.2017 року відновлено провадження по справі в зв"язку з надходженням клопотання представника відповідача про відновлення провадження по справі, для винесення ухвали якою на вирішення почеркознавчої експертизи додатково поставити питання.

Ухвалою від 01.12.2017 року призначено по справі судово почеркознавчу експертизу. На період проведення експертизи провадження по справі зупинено.

Ухвалою від 14.06.2018 року поновлено провадження по справі.

Ухвалою суду від 10.07.2018 року призначено по справі судово почеркознавчу експертизу. На період проведення експертизи провадження по справі зупинено.

Ухвалою від 17.09.2018 року ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області поновлено провадження по справі.

02.10.2018 року ухвалою Новоукраїнського районного суду закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідків та про виклик судового експерта.

20.11.2018 року замінено по справі третю особу відділ Держгеокадастру у Новоукраїнському районі Кіровоградської області, правонаступником - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Розгляд справи відкладено на 05.12.2018 року.

Ухвалою від 05.12.2018 року по справі призначено повторну почеркознавчу експертизу, Провадження на час експертизи зупинено. Однак від до суду надійшло повідомлення від експертної установи про неможливість надання висновку експерта, в зв`язку з невиконанням клопотання експерта (не надано додаткові матеріали необхідні для проведення експертизи).

Представник позивача адвокат Дмитрух Д.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Одночасно зазначив, що позивач дізнався про порушення свого права, а саме про наявність спірного договору коли почав оформляти спадкові права після смерті матері, а саме в квітні 2016 року. Вказав, що не має змоги надати додаткові зразки підпису, через їх відсутність.

Представник відповідача Дейкун О.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечувала проти його задоволення з підстав, які викладені в письмовиих запереченнях. Крім того представником відповідача 22.10.2018 року була подана заява про застосування строку позовної давності та письмові пояснення з приводу висновку почеркознавчої експертизи відповідно до якого просила суд відхилити висновок №2934/2935/18-27/3292/18-27, оскільки він складений з порушенням Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року за №53/5, із внесеними змінами та доповненнями. Не наполягала на перепризначенні експертизи, вказавши, що не має змоги надати додаткові зразки підпису за клопотанням експерта, через їх відсутність.

Представник третьої особи Головного управління Дергеокадастру у Кіровоградській області в судове засідання не з"явився. Про розгляд справи повідомлявся належним чином. З клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили суду, що працюють в СТОВ "Колос" та їм добре відомо, що померла ОСОБА_3 2006 року уклала договір оренди земельної ділянки з СТОВ "Колос" на 5 років, а в 2016 році було внесено зміни до договору оренди в частині строку - на 15 років. ОСОБА_3 добровільно підписала договір та постійно отримувала орендну плату. Останні роки, за життя ОСОБА_3 орендну плату отримував сам позивач.

Фактичні обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши письмові докази по справі, з"ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд встановив наступне

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права та визнання правочину недійсним.

Судом встановлено, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серія IV-КР № 005885 від 29 березня 2002 року, ОСОБА_3 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,15 га, що розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с. 15).

07.06.2008 року між ОСОБА_3 та СТОВ "Колос" був укладений договір оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_3 на праві приватної власності, площею 5,15 га., яка знаходяться на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Договір оренди укладено терміном на 5 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. В прикінцевих положеннях договору зазначено, що цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації у Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України. Договір було зареєстровано 17.12.2007 року за № 297 (а.с. 12).

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між Орендодавцем ОСОБА_3 та Орендарем СТОВ "Колос" Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку в розмірі 5,15 га., ріллі (а.с. 14).

Крім того між ОСОБА_3 та СТОВ "Колос" були укладені зміни до договору оренди земельної ділянки №297 від 17.12.2007 року відповідно до яких внесені зміни в розділ 3. Орендна плата та договір оренди укладається терміном на п"ятнадцять років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою. Ці зміни до договору набувають чинності після іх підписання сторонами та державної реєстрації у Кіровоградській регіональній філії Центру ДЗК. Зміни були зареєстровані 23.03.2011 року за № 352408564000864 (а.с. 13).

Після стмерті ОСОБА_3 позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку, що підтверджується (а.с. 10, 11).

Як зазначив представник, позивач дізнався про існування вказаних змін до договору оренди лише після смерті матері, тобто на початку 2016 року.

Згідно висновку висновку експерта №2934/2935/18-27/3292/18-27 від 28.08.2018 року (а.с.89), в договорі оренди земельної ділянки від 07.06.2006 року укладеного між покійною ОСОБА_3 та СТОВ "Колос" та в змінах до договору оренди земельної ділянки №297 від 17.12.2007 року, підпис виконаний не самою ОСОБА_3 , а іншою особою. Крім того підписи у договорі оренди та змінах до нього виконані різними особами.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Представник відповідача поставивиши під сумнів висновок експерта №2934/2935/18-27/3292/18-27 від 28.08.2018 року клопотала про проведення повторної почеркознавчої експертизи, яка була призначена судом, однак через брак зразків підпису померлої ОСОБА_3 експертизу не проведено.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Даний висновок сторонами не оспорювався, його не визнано неналежним доказом у справі, у зв`язку з чим суд вважає доведеним факт відсутності волевиявлення орендодавця ОСОБА_3 на укладання цього договору, а тому вбачаються суттєві порушення положень цивільного законодавства, які є підставою для визнання такого договору недійсними.

Інших доказів, які б спростовували або суперечили висновку судово-почеркознавчої експертизи представником відповідача не надано та в матеріалах справи відсутні.

Договір оренди землі, який має дефект волі та волевиявлення орендодавця - власника землі, порушує належне його право власності, право вільно приймати рішення щодо укладення договору відносно свого майна, вільно обирати контрагента та визначати умови договору.

У зв`язку з цим та відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 15 ЦПК України суд має підстави та повноваження для захисту прав позивача, як спадкоємця орендодавця у спосіб, визначений законодавством України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За нормами ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною другою статті 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Законом України Про оренду землі .

Відповідно ст. 30 ЗУ Про оренду землі Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України). Тобто в даному випадку з 23.03.2011 року (час реєстрації змін до договору оренди).

При ухваленні рішення суд зважає на правову позицію ВП ВС викладену в постанові від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, де застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В судовому засіданні представник позивача не заперечував факт отримання позивачем орендної плати від СТОВ Колос , та вказав, що йому було відомо про укладення матір`ю договору оренди від 07.06.2006 року, тому вважав, що отримує орендну плату саме за договором оренди не знаючи про існування змін до нього, таким чином не заперечуючи взагалі факт обізнаності про наявність між його померлою матір`ю та СТОК "Колос" договірних відносин, зокрема про наявність договору оренди суд визнає, що позивач діяв добросовісно.

Щодо доводів представника відповідача про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності суд зазначає наступне.

За правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Посилання представника відповідача на застосування строку позовної давності та врахування судом факту схвалення спадкодавцем ОСОБА_1 укладеного договору оренди його померлою матрі`ю внаслідок отримання ним особисто орендної плати та укладення довіреності на здійснення таких дій, суд відноситься критично, та зазначає, що вирішуючи питання застосування наслідків спливу позовної давності, суд виходить із наступного: відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки у ст. 268 ЦК наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі. Так, відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пунктом 28 постанови Пленуму №9 визначено, що до окремих видів вимог, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, встановлено спеціальну позовну давність (ч.3,4 ст.258 ЦК). Строк позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними (чч. 2, 3 ст. 261 ЦК).

Суд встановив, що позивач дізнався про порушення свого права, тобто про наявність змін до договору оренди, лише, коли почав оформляти спадкові права після смерті матері, зокрема в квітні 2016 року, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Саме до такого розуміння норм ст. 261 ЦК України зводиться правовий висновок Верховного Суду України, у справі N 6-48цс15 постанова від 22 квітня 2015 року та в справі N 6-75цс15 у постанові від 03 лютого 2016 року.

Крім того, представником позивача не надано належних та допустимих доказів, що померла ОСОБА_3 або її спадкоємці отримали примірник договору з моменту його реєстрації у 2011 році.

У постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18) Велика Палата Верховного Суду, дійшла висновку, що факт отримання орендної плати не є визначальним при обчисленні строків позовної давності, якщо особа, права якої порушено, вважала, що правовідносини виникли з інших підстав.

Аналогічний висновок про те, що перебіг позовної давності починається не з моменту укладення договору оренди землі, а з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права був зроблений Верховним Судом у постанові 21 лютого 2019 року справа № 451/354/17.

Таким чином, встановивши що про укладення оспорюваного правочину позивач дізнався лише у квітні 2016 року, суд дійшов висновку про те, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України саме з цього моменту починається перебіг строку позовної давності. Оскільки позивач за зустрічним позовом звернувся з позовом до суду 19.10.2017 року, то позов пред`явлено в межах строку позовної давності.

Позивач договору оренди з відповідачем не укладав, отже позовна давність на вимоги позивача не поширюється, оскільки відносини між сторонами є триваючими і обов`язки, встановлені договором оренди підлягають виконанню сторонами протягом всього строку дії договору, а тому суд дійшов висновку, що позивач, який фактично не укладав договору оренди, може пред`явити свої вимоги у будь-який час дії договору, незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто, можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В даному випадку в результаті укладення договору оренди позивач вважає, що порушено його право на розпорядження спадковим майном, зокрема земельною ділянкою. Стверджує на обставину, що мати не підписувала оспорюваного договору оренди, та змін до нього, тому він не знав і не міг знати про його існування.

Статтею 215 ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 ЦК України тощо).

Верховний Суд України у постанові від 02.03.2016 року, за наслідками розгляду цивільної справи №6-308цс16, виклав правовий висновок про те, що відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та при наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути предявлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ). У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у звязку з її оспоренням та не визнанням іншими особами.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 215, ч. ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) наступних вимог: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його

відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків. Як вольова дія правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину необхідно не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб. Чинне законодавство не наділяє повноваженнями будь-яких осіб, окрім сторін, вирішувати питання щодо укладення, вчинення договору, оскільки у цивільних правовідносинах діє принцип свободи договору, який є основоположним.

Судом встановлено, що часу розпаювання земальною ділянкою ОСОБА_3 користується відповідач-СТОВ"Колос", який на думку суду не є добросовісним користувачем спірної земельної ділянки, так як скориставшись похилим віком власника земельної ділянки вчинено дії по підписанню договору та змін до договору від 07 червня 2006 року укладений між покійною ОСОБА_3 та СТОВ Колос , площею 5,1481 га, кадастровий номер 3524085600:02:002:0510, номер земельної ділянки на плані №510, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, державна реєстрація якого здійснена 17.12.2007 року за № 297 в Кіровоградській регіональної філії Державного підприємства Центр ДЗК при Держкомземі України зі змінами, які було зареєстровано в Кіровоградській регіональної філії Центр ДЗК 23 березня 2011 року за №352408564000864..

Суд прийшов до висновку, що волевиявлення померлої ОСОБА_3 на вчинення правочину не було, так як договір оренди та зміни до нього підписані не нею, а іншою особою, тому такий правочин є недійсним, а в даному випадку, як результат договір оренди та зміни до нього.

Перевірити наявність (вплив) сторонніх психологічних чинників на ОСОБА_3 на час підписання договору оренди та змін до нього, суд не має можливості в зв`язку зі смертю останньої, а подані лікарняніпвідповідачем на ім`я сина ОСОБА_3 на думку суду жодним чином не підтверджують про вплив сторонніх психологічних чинників.

Питання про повторне проведення експертизи паісля її повернення без виконання представником відповідача не ставилося.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (обєкт), щодо якої виник спір.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилом ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до роз"яснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляу цивільних справ про визнання правочинів недійсними" недійсним може бути визнано лише укладений договір.

У разі якщо на виконання неукладеного договору стороною передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст.ст. 1212-1215 ЦК України).

Чинне законодавство не наділяє повноваженнями будь-яких осіб, окрім сторін, вирішувати питання щодо укладення, вчинення договору, оскільки у цивільних правовідносинах діє принцип свободи договору, який є основоположним.

Отже, оскільки встановлено, що померла мати позивача не підписувлав договір, то в силу ч. 3 ст. 203 ЦК України та ст. 215 ЦК України є всі підстави для визнання договору оренди та змін до нього недійсними.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю.

В силу ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За таких обставин, суд вважає вимоги позову доведеними та такими, що підлягають до задоволення, а заперечення представника відповідача суд не може прийняти до уваги, оскільки вони повністю спростовуються встановленими у судовому засіданні обставинами справи та дослідженими в судовому засіданні доказами, а тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 5-6 ст. 139 ЦПК України, витрати на оплату послуг експерта стягуються відповідно до правил розподілу судових витрат. Розмір встановлюється на підставі договорів, рахунків та інше. Згідно (а.с. 62) позивач сплатив за експертизу 4290 грн. 00 коп.

Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, всі судові витрати по справі покладаються на авідповідача СТОВ "Колос", а саме: понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 640.00 грн. та 4290 грн. оплата послуг експерта. Разом 4930 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 07 червня 2006 року укладений між покійною ОСОБА_3 та СТОВ Колос , площею 5,1481 га, кадастровий номер 3524085600:02:002:0510, номер земельної ділянки на плані №510, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, державна реєстрація якого здійснена 17.12.2007 року за № 297 в Кіровоградській регіональної філії Державного підприємства Центр ДЗК при Держкомземі України зі змінами, які було зареєстровано в Кіровоградській регіональної філії Центр ДЗК 23 березня 2011 року за № 352408564000864 .

Стягнути із СТОВ "Колос" (код ЄДРПОУ 03756939) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 4.930 (чотири тисячі дев`ятсот тридцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 23.07.2020 року.

Головуючий: О. А. Гарбуз