Постанова

від 10.11.2020 по справі 396/1750/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 листопада 2020 року м. Кропивницький

справа № 396/1750/17

провадження № 22-ц/4809/1350/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Чельник О.І.,

за участю секретаря судового засідання Деменко О.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Колос ,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2020 року у складі судді Гарбуз О.А.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СТОВ Колос про визнання недійсним договору оренди землі.

У позовній заяві зазначав, що є спадкоємцем майна матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме земельної ділянки № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,1481 га, кадастровий номер 3524085600:02:002:0510, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, право власності на яку підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 29.08.2017 зареєстрованим в реєстрі за № 1425 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.09.2016 за № 67137470 (в подальшому - земельна ділянка).

Вказує, що за життя померла матір повідомляла, що нею було підписано документи стосовно оренди земельної ділянки ще в 2006 році строком на 5 років, але які саме документи, не пояснила.

Під час оформлення спадкових прав після смерті матері, а саме в квітні 2016 року, він дізнався про наявність спірного договору оренди віднайшовши в її документах договір оренди земельної ділянки від 07.06.2006 укладений між померлою ОСОБА_2 та СТОВ Колос , який було зареєстровано в Новоукраїнському районному відділі Кіровоградскій регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 17 грудня 2007 року за № 294 строком на 5 років, тобто до 2012 року.

Однак крім зазначеного договору, серед документів знаходились зміни до договору, які було зареєстровано в Новоукраїнському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі 23 березня 2011 року за № 35240856400086.

Позивач зазначає, що зміни до договору, які було зареєстровано в Новоукраїнському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 23 березня 2011 року за № 35240856400086, його матір`ю ОСОБА_2 не укладалися та не підписувались, отже згоду на укладення даного правочину вона не надавала та нікого не уповноважувала на укладення правочину від її імені.

Враховуючи зазначене просив визнати недійним договір оренди землі від 07 червня 2006 року укладений між ОСОБА_2 та СТОВ Колос зі змінами, які було зареєстровано в Новоукраїнському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 23 березня 2011 року за № 35240856400086.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2020 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 07 червня 2006 року укладений між ОСОБА_3 та СТОВ Колос , площею 5,1481 га, кадастровий номер 3524085600:02:002:0510, номер земельної ділянки на плані № НОМЕР_1 , розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, державна реєстрація якого здійснена 17.12.2007 за № 297 в Кіровоградській регіональної філії Державного підприємства Центр ДЗК при Держкомземі України зі змінами, які було зареєстровано в Кіровоградській регіональної філії Центр ДЗК 23 березня 2011 року за № 352408564000864.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з того, що згідно з висновком експерта волевиявлення ОСОБА_3 на вчинення правочину не було, так як договір оренди та зміни до нього підписані не нею, а іншою особою, тому такий правочин є недійсним.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції було ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, є незаконним та необґрунтованим, та таким, що підлягає скасуванню виходячи з наступного.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги у даній справі керувався єдиним доказом що підтверджує вимоги позивача - висновком Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за № 2934/2935/18-27/3292/18-27 від 28.08.2018. Однак суд не звернув увагу, що судовий експерт при дослідженні поданих на експертизу договорів провів їх дослідження в супереч пунктів 1.4; 1.5; та 1.8 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 за № 53/5, із внесеними змінами та доповненнями.

На думку відповідача, суд безпідставно не звернув увагу на висновок Черкаського відділення КНДІСЕ МЮ України про неможливість проведення експертизи на підставі поданих зразків, та у свою чергу прийняв як належний, достатній та достовірний доказ - висновок Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за № 2934/2935/18-27/3292/18-27 від 28.08.2018, який був зроблений на підставі тих же поданих зразків підпису померлої ОСОБА_2 , що направлялися до Черкаського відділення КНДІСЕ МЮ України і не були прийняті, та задовольнив позов у даній справі.

Також, відповідач не погоджується з висновком суду, що СТОВ Колос не є добросовісним користувачем спірної земельної ділянки, так як скориставшись похилим віком власника земельної ділянки вчинено дії по підписанню договору та змін до договору . Дана думка суду є упередженою, і спростовується тим, що ОСОБА_1 знав про те, що СТОВ Колос користується спірною земельною ділянкою з 2000 року, оскільки його земельна ділянка, яка була отримана при розпаюванні колишнього КСП Колос і знаходяться на одному полі на території Рівнянської сільської ради через одну земельну ділянку. Оскільки позивач власну земельну ділянку обробляє самостійно з 2012 року, йому достовірно відомо, що спірною земельною ділянкою користується СТОВ Колос з 2000 року.

Крім того, на підтвердження вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає, що ОСОБА_3 спірну земельну ділянку передала у користування СТОВ Колос згідно договору оренди земельної ділянки від 10.10.2002 строком на 4 роки, після закінчення якого було укладено новий договір від 17 грудня 2007 року № 297 з подальшими змінами. Під час дії даного договору з урахуванням внесених змін власниця щороку отримувала як самостійно орендну плату так і через уповноважену особу, а саме через позивача, про що вказано в тексті довіреності про наявність між нею та СТОВ Колос договірних відносин.

Також зазначає, що суд не звернув увагу на те, що даний спір стосується не спадкування земельної ділянки, а предметом позову є визнання недійсним договору оренди землі, що був зареєстрований 17 грудня 2007 року за № 297, з подальшими змінами та доповненнями, і встановлення обставин недійсності/дійсності правочину з`ясовується саме на цю дату, тобто на момент укладення договору, а не на час спадкування. А тому, вважає, що суд першої інстанції неправомірно визначив початок перебігу строку позовної давності у даній справі з моменту прийняття спадщини.

Відповідач просив скасувати рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що мотиви та підстави, зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, натомість рішення суду законне обґрунтоване та таке, що повністю відповідає чинному законодавству.

Просить залишити без змін оскаржуване рішення, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серія IV-КР № 005885 від 29 березня 2002 року, ОСОБА_2 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,15 га, що розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с. 15).

07.06.2008 року між ОСОБА_2 та СТОВ Колос був укладений договір оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_2 на праві приватної власності, площею 5,15 га, яка знаходяться на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Договір оренди укладено терміном на 5 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. В прикінцевих положеннях договору зазначено, що цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації у Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України. Договір було зареєстровано 17.12.2007 за № 297 (а.с. 12).

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між Орендодавцем ОСОБА_2 та Орендарем СТОВ Колос Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку в розмірі 5,15 га, ріллі (а.с. 14).

Крім того між ОСОБА_2 та СТОВ Колос були укладені зміни до договору оренди земельної ділянки №297 від 17.12.2007 відповідно до яких внесені зміни в розділ 3. Орендна плата та договір оренди укладається терміном на п?ятнадцять років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою. Ці зміни до договору набувають чинності після іх підписання сторонами та державної реєстрації у Кіровоградській регіональній філії Центру ДЗК. Зміни були зареєстровані 23.03.2011 за №352408564000864 (а.с. 13).

Після стмерті ОСОБА_2 позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку, що підтверджується (а.с. 10, 11).

Як зазначив представник, позивач дізнався про існування вказаних змін до договору оренди лише після смерті матері, тобто на початку 2016 року.

Згідно висновку висновку експерта №2934/2935/18-27/3292/18-27 від 28.08.2018 (а.с.89), в договорі оренди земельної ділянки від 07.06.2006 укладеного між покійною ОСОБА_2 та СТОВ Колос та в змінах до договору оренди земельної ділянки №297 від 17.12.2007, підпис виконаний не самою ОСОБА_2 , а іншою особою. Крім того, підписи у договорі оренди та змінах до нього виконані різними особами.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення проти апеляційної скарги представника позивача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 як на підставу позову посилався на те, що оспорюваний договір його матір ОСОБА_2 не підписувала, підпис вчинено іншою особою.

За висновком судової почеркознавчої експертизи №2934/2935/18-27/3292/18-27 від 28.08.2018 в договорі оренди земельної ділянки від 07.06.2006, укладеного між покійною ОСОБА_2 та СТОВ Колос та в змінах до договору оренди земельної ділянки №297 від 17.12.2007, підпис виконаний не самою ОСОБА_2 , а іншою особою. Крім того підписи у договорі оренди та змінах до нього виконані різними особами.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За таких обставин такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що цей договір померла ОСОБА_2 не підписувала, умови їх не погоджувалися, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу як власнику цієї земельної ділянки, покликаючись до умов договору, підписаного невстановленою особою замість ОСОБА_2 .

Судом беззаперечно встановлено, що померла ОСОБА_2 оспорюваний договір оренди земельної ділянки не підписувала, такий договір підписано іншою невстановленою особою, отже сторони не досягли згоди щодо умов договору, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

За таких обставин у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту.

При цьому відмова у задоволенні позову через обрання неефективного способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі №502/1817/15ц, від 02 вересня 2020 року у справі № 527/2510/17, від 02 вересня 2020 року у справі 387/1088/17.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків, апеляційний суд виходить з того, що суд першої інстанції, установивши дійсні обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваного договору оренди земельної ділянки недійсним.

Оскільки орендодавець оспорюваний договір не підписував, отже такий договір є неукладеним, а тому , відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову про визнання договору недійсним .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376 381-384, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос задовольнити.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2020 року скасувати .

Ухвалити нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 12 листопада 2020 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

О.І. Чельник