Постанова

від 24.02.2010 по справі 1-4/10

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 1-4/2010р.

                                                            УКРАЇНА        

П О С Т А Н О В А

про  закриття кримінальної справи

24 лютого 2010 року                     Садгірський районний суд м. Чернівці

                   в складі: головуючого - судді       Плавана В.О.

                    при секретарі                 Чайка І.В.

                                                        з участю прокурора         Сокровольського В.М.

                                                       захисника                      ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці   кримінальну справу по обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, українки, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, прописаної АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженої, на утриманні має одну неповнолітню дитину, не працюючої, раніше не судимої, в скоєнні злочину передбаченого ст. ст.212 ч.3, 366 ч.2 КК України , -

В С Т А Н О В И В:

В Садгірському районному суді м. Чернівці розглядається кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєні злочинів передбачених             ст. ст. 212 ч.3, 366 ч.2  КК України.  

Під час розгляду справи в суді прокурором було винесено постанову від 16.12.2009 року про зміну державного обвинувачення за яким справа надійшла до суду відносно підсудної ОСОБА_2 з ст. ст. 212 ч.3, 366 ч.2  КК України на ст.212 ч.1 КК України.  

Органом досудового слідства підсудна ОСОБА_2 звинувачується досудовим слідством в тому, що працюючи головним бухгалтером ВАТ „Чернівецький цукровий завод” (юридична адреса: м. Чернівці, вул. Хотинська, 4, ідентифікаційний код платника податків за ЄДРПОУ - 00373117),   будучи службовою особою, яка згідно своїх обов'язків зобов'язана забезпечувати та контролювати проведення правильного і своєчасного нарахування, перерахування податків і платежів до державного бюджету та обов'язкових внесків до державних цільових фондів, шляхом не включення до податкового зобов'язання декларації з ПДВ за червень 2004 року податку на додану вартість з операції по продажу гуртожитку, відповідно до договору купівлі-продажу частини будівлі від 11.06.2004 року, умисно ухилилась від сплати податку на додану вартість до бюджету України в сумі 114 806,17 грн.

Орган досудового слідства в обвинуваченні посилається на те, що           11.06.2004 року ВАТ „Чернівецький цукровий завод” (код ЄДРПОУ 00373117, зареєстроване рішенням виконкому Садгірської районної Ради народних депутатів 25 грудня 1993 року №243/21, юридична адреса: м. Чернівці, вулиця Хотинська, 4) уклало договір з ТОВ „Мірт” (зареєстроване у відділі реєстрації та єдиного реєстру Ордженікідзевської районної адміністрації Запорізької області за №25489516Ю0010912, юридична адреса: с. Гнаровське, Вільнянського району, Запорізької області, вулиця Центральна, 8)   про продаж 93/100 частини будівлі гуртожитку площею 2956,4 кв.м, який знаходиться в  м. Чернівці по                  вул. Хотинській, 4 Д, за ціною 1108837грн., в тому числі ПДВ. За умовами договору ТОВ „Мірт” перераховує 420000 грн. на розрахунковий рахунок заводу,  гроші в сумі 688837 грн. зараховується як зустрічні вимоги шляхом передачі ТОВ „Мірт” на користь ВАТ „Чернівецький цукровий завод” векселем № 843564641830 на суму 688837 грн., виданого ВАТ „Чернівецький цукровий завод” від 08.06.2004 року – оплата за пред'явленням".   Вексель № 843564641830 від 08.06.2004 року на суму 688837 грн. передано від ТОВ „Мірт” на ВАТ „Чернівецький цукровий завод” по акту прийому - передачі від 11.06.2004 року. Після вказаних дій  16.06.2004 року вказані товариства склали акт прийому-передачі будівлі гуртожитку, відповідно до якого сторони стверджують, що договір купівлі-продажу виконаний кожною із сторін належним чином.

Орган досудового слідства в обвинуваченні посилається на те, що           головний бухгалтер ВАТ „Чернівецький цукровий завод” ОСОБА_2 за червень 2004 року включила до бази оподаткування лише 420000грн., які надійшли на рахунок підприємства. Решта суми - 688837,00 грн., отриманої за продаж будівлі у вигляді зарахування зустрічних вимог, ОСОБА_2, діючи умисно, достовірно знаючи про необхідність оподаткування даної операції, в червні 2005 року ( з часу коли їй стаю відомо про розрахунок векселем за продаж гуртожитку) не включила до бази оподаткування та відповідно до податкового зобов'язання декларації про податок на додану вартість в сумі 114806,17 грн. за червень 2004 року, не подавши уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по ПДВ, чим порушила п. 4.1, п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в розмірі 114 806,17 грн.

Справа по обвинуваченню ОСОБА_2 ст.212 ч.1 КК України правильно кваліфікована в обвинувальному висновку.  Стосовно пред’явленого прокурором нового обвинувачення, підсудна свою вину по даному звинуваченню  не визнала.

В судовому засіданні підсудною ОСОБА_2 було заявлено клопотання  про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності та закриття кримінальної справи, відносно неї  на підставі     п.1,2 ст.49 КК України  та ст.ст. 11-1,12 КПК України, оскільки 28.04.2009 року сплинув строк притягнення її до кримінальної відповідальності.    Вказує на те, що протягом вказаного періоду часу вона не притягувалася до кримінальної відповідальності, нового злочину не вчиняла, не скривалася від слідства та суду.  Просить звільнити її від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності та закрити провадження по кримінальній справі, скасувати міру запобіжного заходу обрану відносно неї та зняти арешт на її майно.

Захисник адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав клопотання підсудної, про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності та закриття відносно підсудної кримінальної справи, на підставі п.1,2 ст.49 КК України та ст.ст. 11-1,12 КПК України. Вказує на те, що протягом вказаного періоду часу підсудна не притягувалася до кримінальної відповідальності, нового злочину не вчиняла, не скривалася від слідства та суду.

Судом встановлено, що підсудна ОСОБА_2 обвинувачується за  ст.212 ч.1 КК України, яка передбачає покарання у вигляді штрафу від 300 до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Судом встановлено, що підсудна ОСОБА_2  станом на 28.04.2009  року від суду та слідства не скривалася, не притягувалася до кримінальної відповідальності, нового злочину не вчиняла, відносно підсудної розшук не проводився, оскільки в кримінальній справі відсутні будь-які докази, щодо заведення оперативно - розшукової справи.

Заслухавши думку прокурора, який вважає, що клопотання підлягає задоволенню, адвоката, підсудної суд приходить до висновку, що клопотання підсудної  обґрунтоване та підлягає задоволенню.

Згідно вимог п.1,2 ст.49 КК України давність притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені ст.212 ч.1 КК України становить 3 роки з дня їх вчинення.

При наведених обставинах суд приходить до висновку, що при звільненні від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи відносно підсудної ОСОБА_2 підпадає під дію вимог п.1,2 ст.49 КК України з яких вбачається, що особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності, якщо минуло з роки з дня вчинення нею злочину.

Враховуючи наведене суд вважає, що клопотання підсудної ОСОБА_2 обґрунтоване та підлягає задоволенню, оскільки з моменту скоєння підсудною, пройшло більше 3 років, від суду та слідства підсудна не скривалася, відносно неї розшук не проводився, в кримінальній справі відсутні будь-які докази з даного приводу, протягом вказаного строку підсудна не притягувалися до кримінальної відповідальності, нового злочину не вчиняла.

При наведених обставинах суд вважає, що підсудна ОСОБА_2   підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, а кримінальна справа відносно підсудного  підлягає закриттю.

Міра запобіжного заходу обрана підсудній, у вигляді підписки про невиїзд, підлягає скасуванню. Крім того слід скасувати арешт накладений на майно підсудної.

Керуючись ст.49 КК України, ст.ст.7-1,11-1,12 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання підсудної ОСОБА_2 задовольнити. Звільнити підсудну ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 від кримінальної відповідальності по обвинуваченню за ст.212 ч.1 КК України, у зв’язку із закінченням строків давності.

Кримінальну справу відносно підсудної ОСОБА_2  по обвинуваченню за ст.212 ч.1 КК України, у зв’язку із закінченням строків давності - закрити.

Міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, відносно ОСОБА_2 – скасувати.

Постанову про накладення арешту на транспортний засіб від 30.08.2006 року та арешт транспортного засобу, а саме на автомобіль „BMW-525” 1994 року випуску, який належить підсудній ОСОБА_2- скасувати.

Копію постанови направити прокурору для відома.

Постанова  може  бути оскаржена  до  апеляційного  суду Чернівецької  області, через  Садгірський районний  суд м. Чернівці  протягом  7-ти  діб  з  моменту  її  проголошення .

 Головуючий-суддя                                              Плаван  В.О.

Кримінальна справа в частині обвинувачення ОСОБА_3 за                   ст. ст. 142ч.3, 215-3 ч.3 КК України (в редакції 1960 року), була закрита на підставі ст.48 КК України, згідно постанови Садгірського районного суду           м. Чернівці від 01.11.2007 року, у зв’язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. На вказану постанову суду прокурором Чернівецької області було подано касаційне подання від 28.02.2008 року, про скасування постанови, як незаконної.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 14.04.2009 року постанову Садгірського районного суду м. Чернівці від 01.11.2007 року було скасовано частково, а справу в  частині обвинувачення підсудного ОСОБА_3 направлено на новий судовий розгляд, оскільки суд першої інстанції при вирішенні питання закриття кримінальної справи, відповідно до положень ст.ст. 11-1,12 КПК України, не з’ясував думку потерпілих, вказані вимоги є істотними, оскільки вони перешкоджають суду постановити законне та обґрунтоване рішення.

Згідно ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 14.04.2009 року, в частині застосування судом вимог ст.48 КК України (в редакції 1960 р.) при закритті кримінальної справи відносно підсудного ОСОБА_3 та застосування строків давності притягнення до кримінальної відповідальності,  за злочини передбачені ст.ст. 142 ч.3, 215-3 ч.3 КК України (в редакції 1960 року), визнано законними та справедливими.