Постанова

від 23.07.2020 по справі 528/347/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 528/347/17 Номер провадження 22-ц/814/1291/20Головуючий у 1-й інстанції Татіщева Я. В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Гальонкіна С.А., Хіль Л.М.

секретар Мисечко А.І.

імена (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Фермерське господарство Калина

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства "Калина"

на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області, ухвалене 20 лютого 2020 року у складі судді Татіщевої Я.В.

по справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Калина , третя особа КП Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради , про визнання недійсним договору оренди землі та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом та просила визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 15 серпня 2016 року та скасувати її державну реєстрацію; витребувати у ФГ Калина належну їй земельну ділянку площею 4,83 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5320883200:00:003:1008, що розташована на території Наталівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 532572, виданого 25 липня 2001 року Наталівською сільською радою їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,83 га, кадастровий номер земельної ділянки 5320883200:00:003:1008, що розташована на території Наталівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області.

Зазначала, що відповідно до Договору оренди від 04 березня 2011 року вищевказану земельну ділянку вона передала в оренду Фермерському господарству Калина строком на 5 років. Вказаний договір був зареєстрований у відділі Держкомзему у Гребінківському районі, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 21 лютого 2012 року за № 532080004000368.

Вказувала, що договір оренди було зареєстровано 21 лютого 2012 року, тобто строк його дії припинився 21 лютого 2017 року.

Зазначала, що в кінці серпня 2016 року вона особисто повідомляла фермера ОСОБА_2 про небажання продовжувати договірні правовідносини з ФГ Калина . Лише згодом вона дізналася, що було проведено державну реєстрацію речового права та внесено державним реєстратором КП Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради запису до державного реєстру речових прав за № 16231733, щодо реєстрації Додаткової угоди до договору оренди землі від 15 серпня 2016 року. При цьому вказувала, що жодної додаткової угоди з відповідачем не укладала.

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсною Додаткову угоду від 15 серпня 2016 року до Договору оренди землі від 04 березня 2011 року, укладену між ОСОБА_1 та ФГ Калина та припинено право оренди землі, яке зареєстроване державним реєстратором КП Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради у державному реєстрі речових прав за № 16231733.

Зобов`язано ФГ Калина повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,83 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Наталівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки - 5320883200:00:003:1008).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило ФГ Калина , просило скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №532572, виданого 25 липня 2001 року Наталівською сільською радою Гребінківського району Полтавської області, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,83га, кадастровий номер земельної ділянки 5320883200:00:003:1008, що розташована на території Наталівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області (т.1 а.с. 6).

Відповідно до Договору оренди від 04 березня 2011 року, вищевказану земельну ділянку ОСОБА_1 передала в оренду ФГ Калина строком на 5 років. Вказаний договір був зареєстрований у відділі Держкомзему у Гребінківському районі, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 21 лютого 2012 року за № 532080004000368 (т. 1 а.с. 7).

Пунктом 8 договору оренди передбачено, що договір укладено на 5 років, після закінчення строку договору відповідач має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Із інформаційної довідки № 67357106 від 06 вересня 2016 року вбачається, що державним реєстратором Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради проведено державну реєстрацію речового права та внесено запису до державного реєстру речових прав за № 16231733 щодо реєстрації Додаткової угоди від 15 серпня 2016 року до договору оренди землі від 04 березня 2011року між ФГ Калина та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 8).

ОСОБА_1 зверталася до Гребінківського ВП ГУНП в Полтавській області з приводу повернення їй Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р1 № 532572 ОСОБА_2 , що підтверджується відповіддю начальника ВП ГУНП в Полтавській області від 06 березня 2017 року, в якій вказано, що громадянин ОСОБА_2 зобов`язується повернути документи ОСОБА_1 на протязі 3 днів (т. 1 а.с. 9).

Позивач зверталася до КП Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради з проханням надати їй для ознайомлення копію додаткової угоди від 15 серпня 2016 року до договору оренди землі від 04 березня 2011 року між ФГ Калина та ОСОБА_1 , але 29 березня 2017 року отримала письмову відмову (т.1 а.с.10).

Згідно висновку судової-почеркознавчої експертизи, виконаної Київським НДІСЕ від 11 жовтня 2017 року підписи у додатковій угоді від 15.08.2016 року до договору оренди землі від 04 березня 2011 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 21 лютого 2012 року, виконанні не орендодавцем ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її підпису (т. 1 а.с. 48, 63-69).

Висновком повторної експертизи від 04 листопада 2019 року, виконаної Дніпропетровським НДІСЕ (т. 2 а.с. 2-9) підтверджено, що підписи у додатковій угоді від 15.08.2016 року до договору оренди землі від 04 березня 2011 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 21 лютого 2012 року, виконанні не орендодавцем ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її підпису.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі (далі - Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально (статті 14 Закону).

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (частина перша статті 4 Закону ).

Положеннями частини першої статті 16 Закону передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши наведені вище норми матеріального права, встановивши, що спірна додаткова угода від імені позивача підписана іншою особою, що підтверджено висновком судової-почеркознавчої експертизи від 11 жовтня 2017 року та висновком повторної судово-почеркознавчої експертизи від 04 листопада 2019 року, виконаної Дніпропетровським НДІСЕ.

Таким чином, під час укладення спірної додаткової угоди між ФГ Калина та позивачем, останнім не було здійснено вільне волевиявлення щодо умов договору, що виключає його дійсність.

Апеляційний суд не вбачає підстав для сумнівів у достовірності висновку судової почеркознавчої експертизи від 11 жовтня 2017 року, який повною мірою підтверджений висновком експерта від 04 листопада 2019 року за результатами проведення повторної судової почеркознавчої експертизи. Будь-яких доказів, які б могли свідчити про недостовірність чи помилковість результатів експертизи суду не надано.

При цьому, місцевим судом належним чином враховано висновок № 18-5930 судово-почеркознавчої експертизи від 07 лютого 2019 року, виконаної Одеським НДІСЕ. Із висновку експерта вбачається, що встановити, чи підписувала спірну Додаткову угоду Єльцова Н.Г., не виявилося можливим. Проте, такий висновок не суперечить висновкам судової почеркознавчої експертизи від 11 жовтня 2017 року та повторної судової почеркознавчої експертизи по від 04 листопада 2019 року.

Апелянт посилається на висновок судово-почеркознавчої експертизи від 31 березня 2020 року, проведеної Харківським НДІСЕ ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса, яким встановлено, що спірна додаткова угода підписана саме позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наданий апелянтом висновок експерта складено після ухвалення оскаржуваного рішення місцевого суду. Будь-яких доказів того, що збирання доказів було унеможливлено у суді першої інстанції апелянтом не надано. Будь-яких перешкод для збору та подання доказів у суді першої інстанції колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, висновок судово-почеркознавчої експертизи від 31 березня 2020 року, проведеної Харківським НДІСЕ ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса не може бути прийнятий як доказ в суді апеляційної інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до вимоги здійснити переоцінку вже наявних та досліджених судом першої інстанції доказів та фактів.

Незгода апелянта з оцінкою судом першої інстанції доказів, не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Докази, надані позивачем, вочевидь, не дають підстав для висновку про те, що ОСОБА_1 здійснила вільне волевиявлення та підписала спірну додаткову угоду.

Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. 367 , ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375 , ст. 382 ЦПК України , -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Калина" залишити без задоволення.

Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2020 року

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.Ю. Кузнєцова

Судді С.А. Гальонкін

Л.М. Хіль