Постанова

від 22.07.2020 по справі 692/1424/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року

м. Черкаси

Справа № 692/1424/19 Провадження № 22-ц/821/265/20 категорія 302090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Василенко Л. І.

суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О.В.

секретаря: Анкудінова О. І.

учасники справи :

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач : Селянське (фермерське) господарство Ольга ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Ольга про стягнення заборгованості по орендній платі, у складі: головуючого судді Чепурного О. П.,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до СФГ Ольга про стягнення заборгованості по орендній платі.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 7120689700:03:001:0544, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЧР №041763.

У жовтні 2017 року, з листа Золотоніської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 22 вересня 2017 року №365/23-10-13-022, йому стало відомо, що у ДРФОПП ДФС України міститься інформація про суми виплачених доходів ОСОБА_1 зі сторони СФГ Ольга за оренду земельної ділянки, а саме: в І кварталі 2009 року - 5802,63 грн, в 4 кварталі 2009 року - 1141,60 грн, в 3 кварталі 2010 року - 1154,50 грн, в 3 кварталі 2011 року - 1731,75 грн, в 4 кварталі 2012 року - 2027,27 грн, в 4 кварталі 2013 року - 2027,27 грн, в 4 кварталі 2014 року - 3056,70 грн, в 4 кварталі 2015 року - 3817,83 грн, в 4 кварталі 2016 року - 5722,16 грн.

25 червня 2018 року його представником було отримано постанову від 29 березня 2018 року про закриття кримінального провадження № 32018250000000005, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 січня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

У постанові зазначено, що СФГ Ольга фактично нарахувала суму ніби то орендної плати сім`ї ОСОБА_2 починаючи з 2009 року в загальній сумі - 79962 грн, хоча фактично її не виплатила, а лише відобразила у формі 1 ДФ та сплачувала ПДФО в сумі - 12981 грн.

З даних листа та постанови ОСОБА_1 довідався, що починаючи з 2009 року по 2016 рік між СФГ Ольга та ним існував договір оренди, відповідно до якого значиться заборгованість відповідача перед позивачем. У період з 01 січня 2009 року по 05 липня 2016 року він жодних оплат по орендній платі від СФГ Ольга не отримував. Такого договору оренди він не має.

Вважає, що оскільки СФГ Ольга не сплачувало кошти ОСОБА_1 за оренду земельної ділянки, тому у відповідача виникла перед ним заборгованість у розмірі 69870,85 грн, з них 26481,718 грн - сума орендної плати, 37422,07 грн - сума інфляційного збільшення за весь період прострочення зобов`язання та 5967,07 грн - 3% річних.

Зазначає, що 22 серпня 2019 року він звертався з цінним листом до відповідача з вимогою про стягнення заборгованості по орендній платі. Вимога отримана відповідачем 27 серпня 2019 року, проте відповіді позивач не отримував.

У зв`язку з чим ОСОБА_1 просив стягнути з СФГ Ольга 69870,85 грн у вигляді несплаченої орендної плати за земельну ділянку, яка йому належить.

Стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довів суду належними доказами наявність договірних правовідносин з відповідачем.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючись із рішенням суду, 24 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважаючи, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим, постановленим з упередженням та неприпустимими істотними порушеннями прав та законних інтересів, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на доводи викладені в позовній заяві.

Зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам відповідача, що позивач, як член СФГ Ольга , надав земельну ділянку у безоплатне користування. Дана обставина не відповідає дійсності, оскільки у 2003 році ОСОБА_1 було виключено зі складу членів СФГ Ольга .

Вважає, що в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують існування договірних відносин між ОСОБА_1 та СФГ Ольга , а саме договору оренди землі від 25 березня 2008 року, що не було досліджено судом першої інстанції.

Суд першої інстанції не взяв до уваги клопотання позивача та відповідача про проведення судового засідання з викликом сторін та не виніс жодних рішень за результатами розгляду цих клопотань.

Суд першої інстанції не дослідив та не надав належну оцінку листу Золотоніської об`єднаної ДПІ, який підтверджує суми виплачених доходів ОСОБА_1 .

Крім того, суд першої інстанції, всупереч вимог чинного законодавства, не витребував за клопотанням позивача у відповідача податковий розрахунок, який свідчить про суми доходу, нарахованого на користь ОСОБА_1 .

Також не було враховано той факт, що кримінальне провадження №32018250000000005 внесене в ЄДРСР від 29 січня 2018 року було закрито у звязку із недостатністю суми ухилення від сплати податків для притягнення до кримінальної відповідальності, про що було зазначено у постанові.

У відзиві на апеляційну скаргу СФГ Ольга , вважаючи рішення суду законним та обгрунтованим, просило апеляційну скаргу позивача відхилити, рішення залишити в силі.

Наголошує на тому, що договірних відносин з позивачем не має, а тому витребувати у них неіснуючий договір неможливо, СФГ Ольга не перебуває у зобов`язальних відносинах з ОСОБА_1 .

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року розгляд апеляційної скарги призначено на 11 березня 2020 року на 11:30 год.

В судовому засіданні 11 березня 2020 року розгляд справи було відкладено на 18 березня 2020 року на 14:30 год. та на 08 квітня 2020 року на 11:00 год відповідно.

В подальшому, у зв`язку із подачею представником СФГ Ольга - адвокатом Фаєм В. Г. та представником ОСОБА_1 - адвокатом Савенком Р. В. клопотань про відкладення розгляду справи з підстав запровадження надзвичайної ситуації та карантину, розгляд справи неодноразово було відкладено, а саме: на 29 квітня 2020 року на 11:00 год., на 19 травня 2020 року на 12:15 год., на 11 червня 2020 року на 15:30 год. та на 22 липня 2020 року на 14:00 год.

22 липня 2020 року на 14:00 год. представником СФГ Ольга - адвокатом Фаєм В. Г. в черговий раз було подано клопотання про відкладення розгляду справи з підстав запровадження надзвичайної ситуації та карантину.

Апеляційний суд встановивши, що в поданому клопотанні про відкладення розгляду справи відсутнє будь-яке обгрунтування підстав неможливості прибуття адвоката Фая В. Г. в судове засідання з підстав карантину, керуючись ч. 2 ст. 372 та п. 3 Перехідних положень ЦПК України, дійшов висновку про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини справи

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЧР № 041763, кадастровий номер 7120689700:03:001:0544, виданого на підставі розпорядження Драбівської районної державної адміністрації від 03 листопада 2003 року №482, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,52 га, розташованої на території Яворівської сільської ради Драбівського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 11).

Згідно з листом Золотоніської об`єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Черкаській області від 22 вересня 2017 року за №363/23-10-13-022 стосовно надання довідки про розмір орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7120689700:03:001:0544, що сплачувався СФГ Ольга , згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 ) отримував доходи від СФГ Ольга : 1 квартал 2009 року - 5802,63 грн, 4 квартал 2009 року - 1141,60 грн, 3 квартал 2010 року - 1154,50 грн, 3 квартал 2011 року - 1731,75 грн, 4 квартал 2012 року - 2027,27 грн., 4 квартал 2013 року - 2027,27 грн, 4 квартал 2014 року - 3 056,70 грн, 04 квартал 2015 року - 3817,83 грн, 04 квартал 2016 року - 5722,16 грн (а.с. 12-13).

Відповідно до постанови Головного управління ДФС у Черкаській області від 29 березня 2018 року про закриття кримінального провадження, кримінальне провадження №32018250000000005, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 29 січня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) стосовно посадових осіб СФГ Ольга закрито, у зв`язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення, а саме під час досудового слідства не встановлено суспільно небезпечних наслідків у вигляді фактичного не надходження до бюджету коштів у значних, великих та особливо великих розмірах (а.с. 15-18).

22 серпня 2019 року позивачем ОСОБА_1 на адресу СФГ Ольга була надіслана вимога про стягнення заборгованості по орендній платі за період з 01 січня 2009 року по 05 липня 2016 року у розмірі 69870,85,85 грн, яку СФГ Ольга отримало 27 серпня 2019 року (а.с. 20-25).

З листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 25 квітня 2017 року № 98/102-17 вбачається, що згідно Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі розділ 4, було зареєстровано договір оренди земельної ділянки від 25 березня 2008 року за номером 04.08.781.00728, орендодавець ОСОБА_1 , кадастровий номер 7120689700:03:001:0544, площа 2,52 га, орендар СФГ Ольга с. Яворівка Драбівського району. Термін договору складає 5 років. Договір до відділу не передавався (а.с. 60).

12 листопада 2019 року СФГ Ольга подало заперечення на відповідь на відзив в якому, просив застосувати до даних правовідносин наслідки спливу строків позовної давності та відмовити в позові, обгрунтовуючи його тим, що позивачу було відомо про те, що він орендну плату не отримує за належну йому земельну ділянку з часу набуття права на неї, не ставив питання про укладення договорів оренди в період 2003-2016 років (а.с. 73).

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 28 травня 2019 року, та постановою Верховного суду від 26 березня 2020 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено.

Зокрема, визнано недійсним договір оренди землі від 05 липня 2016 року № 7, укладений між ОСОБА_1 та СФГ Ольга , земельної ділянки площею 2,6272 га, кадастровий номер 7120689700:03:001:0544, яка розташована на території Яворівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований державним реєстратором Дятченко Ю. Г. згідно з рішенням про державну реєстрацію від 13 липня 2016 року № 30432025.

Скасовано державну реєстрацію речового права СФГ ( ОСОБА_5 ) на оренду земельної ділянки, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 2,6272 га, кадастровий номер 7120689700:03:001:0544, яка розташована на території Яворівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, та перебуває у власності орендодавця ОСОБА_1 , шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, від 13 липня 2016 року № 30432025.

Скасовано запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право: від 07 липня 2016 року № 15366290 про право оренди орендарем СФГ Ольга земельної ділянки розміром 2,6272 га, кадастровий номер 7120689700:03:001:0544, що перебуває у власності орендодавця ОСОБА_1 (а.с. 86-87).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України).

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 обґрунтовував свій позов тим, що з 2009 року по 2016 рік між ним та відповідачем існував договір оренди землі, орендну плату за яким він не отримував, тому у відповідача виникла заборгованість по орендній платі за вказаний період, а також штрафні санкції у вигляді трьох відсотків річних та інфляційні.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, площею 2,6272 га, кадастровий номер 7120689700:03:001:0544, яка розташована на території Яворівської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

В процесі розгляду справи жодна із сторін не надала суду будь-якого договору оренди, який укладався між сторонами по справі у спірний період, а відповідач категорично заперечував дану обставину.

Проте, відповідач використовував вказану земельну ділянку, у вказаний у позовній заяві період, а саме з 01 січня 2009 року по 05 липня 2016 року, але плату за користування земельною ділянкою не здійснював, що сторонами не оспорюється.

Отже, предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача коштів за фактичне користування земельною ділянкою, яка належить позивачу.

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є громадяни на землі приватної власності.

За змістом ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У ст. 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, в якому згідно з ч.1 ст. 21 ЗУ Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом д ч. 1 ст. 156 ЗК України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначила, що у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 22 січня 2020 року у справі № 209/5477/13-ц (провадження № 61-27184св18), від 22 січня 2020 року у справі № 686/9356/15-ц (провадження № 61-21533св18) .

Частиною 1 ст. 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Тобто, до даних правовідносин підлягає застосуванню ч. 1 ст. 1212 ЦК України, а не норми зобов'язального права на які посилався ОСОБА_1 у позовній заяві.

Відповідно до ч. 1 ст 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обгрунтування.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, що спростовує обґрунтованість доводів касаційної скарги.

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

Тому, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування саме норм глави 83 ЦК України, адже сторони визнають фактичне користування відповідачем земельною ділянкою ОСОБА_6 у спірний період.

Звертаючись з позовом ОСОБА_1 просить стягнути орендну плату за період із 01 січня 2009 року по 05 липня 2016 року із розрахунку вказаного в листі Золотоніської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 22 вересня 2017 року за №363/23-10-13-022 .

При цьому, апеляційний суд наголошує, що спірним періодом позивач вважає саме з 01 січня 2009 року по 05 липня 2016 року, що безпосередньо було підтверджено під час розгляду справи, хоча у наданому розрахунку міститься заборгованість за 4 квартал 2016 року у розмірі 5722,16 грн, згідно вищевказаного листа, яка є за межами спірного періоду.

До суду ОСОБА_1 звернувся 02 жовтня 2019 року (а.с. 2).

В запереченні від 12 листопада 2019 року СФГ Ольга просило суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в позові (а.с. 73).

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 1 ст. 267 ЦК України).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 достовірно знав у кого саме перебуває його земельна ділянка, хоч і без достатньої правової підстави.

Із рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 28 травня 2019 року, та постановою Верховного суду від 26 березня 2020 року, вбачається, що, зокрема, ОСОБА_1 дозволяв використовувати СФГ Ольга свою земельну ділянку, як своїм родичам, за умови, що останні будуть доглядати та допомагати батькам, будь-яких коштів чи благ за користування його земельною ділянкою він не отримував. Дану обставину також підтверджено в суді апеляційної інстанції.

Тобто, позивач, починаючи із 01 січня 2009 року і до 16 липня 2016 року, достовірно знав, що йому не виплачуються кошти за користування його земельною ділянкою, але до суду звернувся 02 жовтня 2019 року. Тобто поза межами строків позовної давності.

Посилання скаржника на лист Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 25 квітня 2017 року № 98/102-17, як на доказ існування між сторонами договору оренди земельної ділянки, не заслуговує на увагу, адже за інформацією Відділу договір оренди було укладено між сторонами 25 березня 2008 року строком на 5 років, тобто до 25 березня 2013 року, водночас дохід, згідно з листом Золотоніської об`єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Черкаській області від 22 вересня 2017 року за №363/23-10-13-022, позивач отримував з 2009 по 2016 роки, тому відсутні підстави однозначно стверджувати, що вказаний договір дійсно був укладений і за ним нараховувалась орендна плата.

Слід також зазначити, що у листі № 99/102-17 від 25 квітня 2017 року не вказано коли саме було проведено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 25 березня 2008 року та не можливо встановити чи набув чинності зазначений договір, як і строк його дії відповідно.

Крім того, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції положень ст. 279 ЦПК України щодо відмови в задоволенні клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін є безпідставними, оскільки судом дотримано вимоги ч. 6 ст. 279 ЦПК України з урахуванням предмету позову та характеру спірних правовідносин, постановлено відповідні ухвали про відмову в задоволенні клопотань (а.с. 51, 78).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки поданих та досліджених судом доказів та незгоди із висновками суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 Проніна проти України (Pronina v. Ukraine) , § 23).

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати, відмовивши в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати необхідно залишити за сторонами.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2019 року скасувати.

В задоволення позову ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Ольга про стягнення заборгованості по орендній платі відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 22 липня 2020 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: В. Г. Бородійчук

О. В. Карпенко