Постанова

від 17.07.2020 по справі 439/1084/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 439/1084/19 Головуючий у 1 інстанції: Бородійчук О.І.

Провадження № 22-ц/811/217/20 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:80

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2020 року м.Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства Бродиводоканал на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Бродиводоканал про стягнення не донарахованої та невиплаченої заробітної плати ,

в с т а н о в и л а:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з комунального підприємства (далі - КП) Бродиводоканал не донараховану та невиплачену їй заробітну плату в розмірі 39919 грн. 39 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що з 19.10.1994 року по день звільнення з роботи 17.02.2014 року вона працювала в КП Бродиводоканал на посаді економіста і в період з 01.01.2012 року по 17.02.2014 року їй неправильно нараховувалась заробітна плата, а саме: розмір посадового окладу встановлено з порушенням вимог Територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією роботодавців та профспілковими об`єднаннями Львівської області на 2012 - 2014 роки, та, відповідно, виплачувалась заробітна плата протягом вказаного періоду у меншому розмірі.

Зазначає, що факт порушення відповідачем законодавства про працю було встановлено за результатами позапланової перевірки Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області.

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з КП Бродиводоканал у користь ОСОБА_1 не донараховану та невиплачену заробітну плату в розмірі 39919 грн. 39 коп.

У стягненні витрат на правничу допомогу - відмовлено.

Стягнуто з КП Бродиводоканал в дохід держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

Рішення суду оскаржив відповідач КП Бродиводоканал , просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог позивача і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні.

Незаконність оскаржуваного рішення апелянт обґрунтовує тим, що позов поданий з пропущенням строків, визначених ч.1 ст.233 КЗпП України, і позивач клопотання про поновлення цього строку не подавала, що є підставою для відмови в задоволенні її позовних вимог.

Крім того, зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотань їхньої сторони про залучення до участі у справі, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача учасників укладення колективного договору КП Бродиводоканал та територіальної угоди на 2012 - 2014 роки, а саме: Первинну профспілкову організацію КП Бродиводоканал , Львівську обласну державну адміністрацію, Львівське обласне об`єднання організацій роботодавців та Профспілкове об`єднання Львівської області, про проведення судових засідань у даній справі в режимі відеоконференції та про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а також про виклик в судове засідання позивача ОСОБА_1 , оскільки позовна заява підписана її представником.

Зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача - ОСОБА_2 від 02.12.2019 року про відкладення розгляду справи у зв`язку з його зайнятістю в інших судових справах.

Апелянт вважає, що відмова у задоволенні усіх цих клопотань позбавила можливості відповідача надати обґрунтований відзив та пояснення, а також надати пояснення самому позивачу та учасникам укладення колективного договору КП Бродиводоканал та територіальної угоди на 2012 - 2014 роки.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу призначено до розгляду в апеляційному суді без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

08.07.2020 року від КП Бродиводоканал надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення або пом`якшення карантину, запровадженого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Враховуючи те, що розгляд апеляційної скарги вирішено проводити без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, про що апелянт був повідомлений, отримавши 16.04.2020 року копію ухвали про відкриття апеляційного провадження (а.с.168), тому правових підстав для відкладення (перенесення) розгляду даної справи у зв`язку із запровадженим на території України карантином немає.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення .

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 07.07.2020 року, є дата складення повного судового рішення - 17.07.2020 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що у спірний період, до звільнення з роботи 17.02.2014 року позивач ОСОБА_1 працювала в КП Бродиводоканал на посаді економіста.

Статтею 9 Закону України Про колективні договори і угоди визначено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Цим Законом також передбачено, що умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод (ч.2 ст.5), а галузева (міжгалузева) угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою (ч. 3 ст. 8).

Згідно із абз. 4, 5 ч. 1 ст. 5 Закону України Про оплату праці , організація оплати праці здійснюється, зокрема, на підставі галузевих (міжгалузевих), територіальних угод та колективних договорів.

Відповідно до ч.1 ст. 14 цього Закону, договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Частиною 1 статті 15 цього Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Аналогічні за змістом положення містяться в ст. 97 КЗпП України.

Отже, встановлені галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами умови оплати праці є гарантіями для працівників в сфері оплати праці й безпосереднє застосування таких умов є обов`язковим для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії угоди.

Відповідно до ст.22 Закону України Про оплату праці , суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно з пунктами 4-5 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24.12.1999 року, державне регулювання оплати праці полягає, зокрема, у встановленні розміру мінімальної заробітної плати та інших зазначених у законодавстві норм і гарантій оплати праці працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету (статті 8, 12 Закону Про оплату праці ).

В розділі Оплата праці Колективного договору КП Бродиводоканал , який діяв у спірний період, передбачено, що сторона власника зобов`язується згідно Територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об`єднанням роботодавців та профспілковими об`єднаннями Львівської області встановити схеми посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців підприємства, що формуються виходячи з мінімальної заробітної плати.

Таким чином, роботодавцем, уклавши Колективним договір, було взято на себе зобов`язання, зокрема, щодо дотримання вимог Територіальної угоди при нормуванні і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.), визначення умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

За доводами позивача, які не були спростовані відповідачем, розрахунок заробітної плати економіста у спірний період було проведено за формулою: мінімальна заробітна плата х 1.2 х 1,7, де: мінімальна з/плата х 1.2 - це мінімальна тарифна ставка робітника 1-го розряду, яка становить 120 % розміру мінімальної з/плати, встановленої законом (розділ 3. Оплата та нормування праці. Галузева угода); 1,7 - коефіцієнт співвідношення розміру місячного посадового окладу економіста до мінімальної тарифної ставки робітника 1-го розряду, який встановлений, як написано в розділі Оплата праці колективного договору КП Бродиводоканал , згідно з Територіальною Угодою між Львівською обласною державною адміністрацією, обласною організацією роботодавців та профспілковими об`єднаннями Львівської області, проте, там такий коефіцієнт не зазначений. Окрім цього, адміністрація не проводила перерахунок заробітної плати, пов`язаний зі зміною розміру мінімальної заробітної плати в квітні 2012 року та в липні 2012 року.

Відповідно до державного класифікатора професій, економіст (2441.2) є професіоналом.

Заробітна плата професіонала відповідно до Територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, обласною організацією роботодавців та профспілковими об`єднаннями Львівської області, повинна розраховуватись за формулою: мінімальна заробітна плата х 1.2 х Z x X, де: мінімальна з/плата х 1.2 - це мінімальна тарифна ставка робітника 1-го розряду; Z - коефіцієнт співвідношення по підгалузях та за видами робіт для підприємств, які експлуатують системи водопостачання та водовідведення, він становить - 1.3 (додаток 1 Територіальної Угоди); X - коефіцієнт співвідношення по професії, посаді встановлений у розмірі - 2.17 - мінімальний коефіцієнт, який може бути встановлений для професіоналів без категорії підприємств водопровідно-каналізаційного господарства (ст. 46 та ст. 47 Територіальної угоди).

Отже, заробітна плата економіста повинна була нараховуватись за формулою: мінімальна з/плата х 1.2 х 1.3 х 2.17.

Порушення відповідачем законодавства про оплату праці підтверджено Територіальною державною інспекцією з питань праці у Львівській області в акті перевірки, що проводилась на підприємстві у період з 13 по 15 листопада 2012 року, якою встановлено, що формування посадового окладу проведено зі зменшенням коефіцієнту міжкваліфікаційних співвідношень розміру посадового окладу та без врахування коефіцієнта співвідношення по підгалузях та за видами робіт, який для підприємств з експлуатації систем водопостачання та водовідведення становить - 1,3.

За фактами грубого порушення чинного законодавства інспекцією з питань праці було внесено припис №130101414220836 від 15.11.2012 року керівництву КП Бродиводоканал про усунення виявлених порушень, однак, цей припис в частині оплати праці не виконаний.

Наведене вище підтверджує, що заробітна плата позивачу в період з 1 січня 2012 року до 17 лютого 2014 року (день звільнення) нараховувалась не в повному розмірі і за розрахунками позивача, які не були спростовані відповідачем, не донарахована і невиплачена заробітна плата станом на момент звільнення позивача з роботи становила 39919 грн. 39 коп.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору, а зводяться лише щодо допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, однак, такі доводи є безпідставними, оскільки суд першої інстанції обгрунтовано відмовляв у задоволенні клопотань сторони відповідача, і, зважаючи на те, що спір є трудовим, правильно відмовив у задоволенні чергового клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, який надав перевагу участі в інших справах, ніж по даній.

Доводи відповідача щодо пропуску позивачем трьохмісячного строку, встановленого ст.233 КЗпП України для звернення до суду з вказаним позовом, є також безпідставними, оскільки відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, в колегії суддів відсутні правові підстави для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, а також відсутні правові підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу комунального підприємства Бродиводоканал залишити без задоволення.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 17 липня 2020 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.