Постанова

від 23.07.2020 по справі 522/7317/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6166/20

Номер справи місцевого суду: 522/7317/18

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2020 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків у справі за заявою ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку (оплати вимушеного прогулу) за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків , про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Абухіна Р.Д. 26 лютого 2020 року у м. Одеса, -

встановила:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, по якому просить суд:

Визнати незаконним Наказ Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 05 квітня 2018 року № 143/к Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління з питань дипломування Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків.

Поновити з 06 квітня 2018 року ОСОБА_1 на посаді начальника управління з питань дипломування Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків.

Стягнути з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 квітня 2018 року по 29 січня 2019 року у розмірі 116 895,52 грн. без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2019 року по цивільній справі № 522/7317/18 позовні вимоги було частково задоволено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 24 грудня змінено в мотивувальній частині.

23 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про стягнення середнього заробітку (оплати вимушеного прогулу) за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника, та просив стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 30 січня 2019 року по 24 грудня 2019 року в розмірі 130 139,84 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 року Заяву ОСОБА_1 було задоволено.

Стягнуто з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (ідентифікаційний код юридичної особа: 25958804) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2019 року по справі №522/7317/18 про поновлення на роботі працівника за період з 30 січня 2019 року по 24 грудня 2019 року у розмірі 130 139, 84 грн. без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів .

В апеляційній скарзі представник Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про стягнення середнього заробітку (оплати вимушеного прогулу) за час затримки виконання судового рішення - відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, а отже, строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Враховуючи, що ОСОБА_1 04 березня 2019 року звернувся із заявою про примусове виконання рішення суду до Подільського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, то саме з цієї дати слід відраховувати трьохмісячний строк пред`явлення до суду позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2019 року по цивільній справі № 522/7317/18 позовні вимоги ОСОБА_1 було частково задоволено. При цьому, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2019 року в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Таким чином, за вказаним рішенням суду ОСОБА_1 було поновлено на роботі 29 січня 2019 року, а фактично рішення суду виконано відповідачем, згідно Наказу Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків №188/к, тільки 26 грудня 2019 року, що дало позивачу законну підставу для звернення до суду із заявою про стягнення середнього заробітку (оплати вимушеного прогулу) за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналізуючи зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Як частиною першою статті 94 КЗпП України, так і частиною першою статті 1 Закону України Про оплату праці передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 ЗаконуУкраїни Про оплату праці , як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатністю праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) , за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

Відповідно до статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення нароботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Отже, вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України, яка, як вже вказувалось вище, передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Вказане спростовує у повному обсязі доводи апеляційної скарги представника Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків про те, що середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, а отже, строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто середній заробіток за затримку виконання рішення суду за період з 30 січня 2019 року по 24 грудня 2019 року включно. Тобто, 226 робочих дні затримки виконання рішення суду щодо негайного поновлення на роботі, яка згідно розрахунку, наявного в матеріалах справи, становить 130 139, 84 грн.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків - залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2 а - 2 г ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 23 липня 2020 року.

Судді Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова

А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе