Рішення

від 17.07.2020 по справі 910/3759/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2020Справа № 910/3759/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТРЕЙД

КОМПАНІ"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення заборгованості 52 977 319,28 грн.

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТРЕЙД

КОМПАНІ"

про стягнення 74359,15 грн.

Представники:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом):Магурський О.П.

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Гавкалюк В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантрейд Компані" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 52521507,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості вугільної продукції за договором поставки вугілля № 111/46 від 03.09.2019, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 49892677,40 грн, пеню у розмірі 2106328,22 грн, 3% річних у розмірі 480560,63 грн та інфляційні трати у розмірі 41940,89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантрейд Компані" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: зазначити правильну ціну поданого позову; надати суду докази надсилання відповідачу копії позовної заяви від 11.03.2020 №01-11 листом з описом вкладення; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

25.03.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 21.04.2020.

В ухвалі суду від 13.04.2020 суд зазначив, що підготовче засідання призначене на 21.04.2020 не відбудеться у зв'язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. у відпустці.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення підготовчого засідання, призначеного на 21.04.2020, на іншу дату.

Ухвалою суду від 13.04.2020 підготовче засідання призначено на 19.05.2020.

06.05.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження процесуальних строків.

19.05.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи.

У підготовче засідання 19.05.2020 прибув представники позивача, представник відповідача у підготовче засідання не прибув, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 09.06.2020.

03.06.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи та заява про зміну предмету позову в частині пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1959106,91 грн., 3% річних у розмірі 451843,36 грн., інфляційні збитки у розмірі 673691,61 грн.

04.06.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження процесуальних строків.

У підготовче засідання 09.06.2020 прибули представники сторін. Представник відповідача підтримав подані клопотання.

Суд задовольнив клопотання, з огляду на що у підготовчому засіданні оголошено перерву до 23.06.2020.

23.06.2020 до відділу діловодства суду від Публічного акціонерного товариства "Центренерго" надійшов відзив та зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТРЕЙД КОМПАНІ" про стягнення 74359,15 грн. пені за прострочення строків поставки.

Ухвалою суду від 23.06.2020 суд ухвалив: зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (2102,00 грн.); встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.

У підготовче засідання 23.06.2020 прибули представники сторін.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 03.07.2020.

03.07.2020 до відділу діловодства суду від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про усунення недоліків.

У підготовче засідання 03.07.2020 прибули представники сторін. Представник ТОВ Сантрейд Компані заявив клопотання про залишення зустрічного позову без розгляду через пропуск строку на його подання.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 03.07.2020 до 11 год. 30 хв.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 суд ухвалив: прийняти для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТРЕЙД КОМПАНІ" про стягнення 74359,15 грн.; вимоги за зустрічним позовом об'єднати в одне провадження з первісним позовом; запропонувати відповідачу за зустрічним позовом подати відзив на зустрічну позовну заяву протягом 15 днів з дня одержання даної ухвали. У випадку подання відповідачем за зустрічним позовом відзиву - подати суду докази надіслання (надання) його та доданих до нього доказів іншим учасникам спору; запропонувати позивачу за зустрічним позовом подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу за зустрічним позовом - заперечення протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання відзиву чи відповіді на відзив (щодо зустрічного позову). У випадку подання відповіді на відзив / заперечень - подати суду докази надіслання (надання) їх та доданих до них доказів іншим учасникам справи.

У підготовче засідання 03.07.2020 прибули представники сторін.

За наслідками розгляду клопотання відповідача за зустрічним позовом про залишення зустрічного позову без розгляду судом відмовлено в його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ст. 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відповідно до п. 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції станом на дату подання зустрічного позову, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 20 травня 2020 р. № 392 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061).

Відтак, з огляду на те, що строки, визначені ГПК України, в тому числі щодо подання відзиву продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк для подання зустрічного позову не є пропущеним.

Представник відповідача за зустрічним позовом у підготовчому засіданні 03.07.2020 подав відзив на зустрічний позов.

У підготовчому засіданні 03.07.2020 оголошено перерву до 10.07.2020 з огляду на те, що позивач за зустрічним позовом має намір подати відповідь на відзив на зустрічний позов.

У підготовче засідання 10.07.2020 прибули представники сторін.

У підготовчому засіданні 10.07.2020 оголошено перерву до 14.07.2020 з огляду на клопотання позивача за зустрічним позовом.

14.07.2020 до відділу діловодства суду від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив по зустрічній позовній заяві та заява про зміну предмету зустрічної позовної заяви, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить стягнути пеню за прострочення строків поставки у розмірі 371774,37 грн.

У підготовче засідання 14.07.2020 прибули представники сторін.

Розглянувши заяву позивача за зустрічним позовом про зміну предмету позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Дослідивши подану заяву, судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом у заяві про зміну предмету позову просить стягнути пеню за прострочення поставки за актами №18/СК від 28.01.2020, №16/СК від 09.12.2019, №17/СК від 28.01.2020, тоді-як вимоги прийнятого до розгляду зустрічного позову обґрунтовані порушенням строків поставки за актом №18/СК від 28.01.2020.

Суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Так, подана позивачем за зустрічним позовом заява є такою, що одночасно спрямована на зміну як предмета, так і підстав поданого зустрічного позову, що в силу ст. 46 Господарського процесуального кодексу України не допускається. З огляду на викладене, суд не приймає вказану заяву до розгляду.

В той же час, судом прийнято до розгляду заяву позивача за первісним позовом, подану 03.06.2020, про зміну предмету позову, яка розцінена як заява про збільшення розміру позовних вимог, оскільки загальний розмір, заявлений до стягнення, збільшується, та як така, якою позивач за первісним позовом зменшує позовні вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та збільшує вимоги щодо стягнення інфляційних втрат.

У підготовчому засіданні 14.07.2020 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.07.2020.

У судове засідання 17.07.2020 прибули представники позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом. Представник позивача за первісним позовом подав заяву щодо розподілу судових витрат.

У судовому засіданні 17.07.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

03.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Сантрейд Компані (постачальник) та Публічним акціонерним товариством Центренерго (покупець) укладено договір поставки вугілля № 111/46 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник поставить (передасть) у власність покупця, а покупець прийме і оплатить вугільну продукцію імпортного виробництва (вугілля) на зазначених у Договорі умовах.

Необхідні для виконання Договору відомості вказуються в Специфікаціях до Договору, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору поставка вугілля по Договору здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі з урахуванням передбачених Договором особливостей.

Відповідно до п. 2.3. Договору доставку вугілля до залізничної станції призначення по території України здійснює АТ Укрзалізниця або приватний оператор залізничного рухомого складу (перевізник) в відкритих, технічно справних, очищених від залишків попередніх вантажів, залізничних вантажних напіввагонах (вагони).

Датою поставки вугілля є дата передачі вугілля, яке пройшло митне очищення, в розпорядження вантажоодержувача на залізничній станції призначення (п. 2.4. Договору).

Згідно з п. 2.9. Договору право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля згідно з умовами Договору.

Відповідно до п. 6.5. Договору вартість доставки вважається транспортно-заготівельними витратами покупця. Вартість доставки перевізнику оплачує постачальник або третя особа за дорученням постачальника з наступним відшкодуванням покупцем у встановленому Договором порядку. Підставою для відшкодування постачальнику вартості доставки є акт відшкодування вартості доставки до кожного акту приймання-передачі вугілля, який повинен містити назву вантажовідправника та залізничної станції відправлення, № залізничної накладної, № залізничного вагону, кількість вугілля, вартість доставки, яка підлягає відшкодуванню, № та дату відповідного акту приймання-передачі вугілля.

Як передбачено п. 6.6. Договору, оплата вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки здійснюється в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у наступному порядку: покупець не пізніше наступного банківського дня, який слідує за датою отримання відповідного рахунку постачальника, здійснює попередню оплату в розмірі не менше 70% вартості партії вугілля, яка надійшла на залізничну станцію призначення в обсязі щонайменше 70% від її загальної кількості, що підтверджується календарною відміткою дати прибуття вантажу на залізничну станцію призначення в залізничній накладній; остаточну оплату вартості партії вугілля та відшкодування вартості його доставки покупець здійснює протягом 7 банківських днів з дати складання відповідних актів приймання-передачі вугілля та актів відшкодування вартості доставки.

Судом встановлено, що 03.09.2019 та 23.09.2019 сторонами погоджено Специфікацію №1 та Специфікацію №2 до Договору. Відповідно до Специфікації №1 термін поставки вугілля - з 05.09.2019 по 30.11.2019; відповідно до Специфікації №2 термін поставки вугілля - з 24.09.2019 по 30.11.2019.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) поставлено, а відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) прийнято вугілля на загальну суму 139 253 031,91 грн. за актами приймання-передачі вугільної продукції за Договором: №01/СК від 11.10.2019 на суму 11 243 548,40 грн., №02/СК від 11.10.2019 на суму 2 061 396,42 грн., №03/СК від 25.10.2019 на суму 8 085 999,05 грн., №04/СК від 25.10.2019 на суму 6 944 980,64 грн., №05/СК від 31.10.2019 на суму 11 125 390,96 грн., №06/СК від 31.10.2019 на суму 11 359 426,48 грн., №07/СК від 31.10.2019 на суму 70 764 954,07 грн., №08/СК від 31.10.2019 на суму 10 980 519,96 грн., №09/СК від 31.10.2019 на суму 493 938,08 грн., №10/СК від 11.11.2019 на суму 5 281 547,68 грн., №11/СК від 11.11.2019 на суму 1 829 935,28 грн., №12/СК від 12.11.2019 на суму 1 674 003,22 грн., №13/СК від 12.11.2019 на суму 11 226 960,80 грн., №14/СК від 12.11.2019 на суму 7 443 564,86 грн., №15/СК від 25.11.2019 на суму ., №16/СК від 09.12.2019 на суму 12 765 315,36 грн., №17/СК від 28.01.2020 на суму 11 537 794,72 грн., №18/СК від 28.01.2020 на суму 3 367 363,02 грн.

До вказаних актів приймання-передачі вугільної продукції за Договором складено акти відшкодування вартості доставки вугілля на загальну суму 9 957 376,00 грн., а саме: від 11.10.2019 на суму 818524,00 грн., від 11.10.2019 на суму 145222,00 грн., від 25.10.2019 на суму 567686,00 грн., від 25.10.2019 на суму 488474,00 грн., від 31.10.2019 на суму 897736,00 грн., від 31.10.2019 на суму 897736,00 грн., від 31.10.2019 на суму 858130,00 грн., від 31.10.2019 на суму 871332,00 грн., від 31.10.2019 на суму 39606,00 грн., від 11.11.2019 на суму 422464,00 грн., від 11.11.2019 на суму 145222,00 грн., від 12.11.2019 на суму 118818,00 грн., від 12.11.2019 на суму 897736,00 грн., від 12.11.2019 на суму 528080,00 грн., від 25.11.2019 на суму 897736,00 грн., від 09.12.2019 на суму 897736,00 грн., від 28.01.2020 на суму 360468,00 грн., від 28.01.2020 на суму 104670,00 грн. Вказані акти підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Як зазначає позивач за первісним позовом, відповідач за первісним позовом частково сплатив вартість поставленого йому вугілля за Договором, заборгованість відповідача за первісним позовом з урахуванням вартості доставки вугілля, станом на дату подання позову складає 49 892 677,40 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2020, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, заборгованість ПАТ Центренерго перед ТОВ Сантрейд Компані складає 52892677,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги за первісним позовом, позивач зазначає, що відповідач за первісним позовом не виконав зобов`язання щодо оплати вартості вугільної продукції за Договором, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 49892677,40 грн., пеню у розмірі 1959106,91 грн., 3% річних у розмірі 451843,36 грн., інфляційні збитки у розмірі 673691,61 грн. (з урахуванням заяви про зміну предмету позову, що прийнята судом до розгляду).

Відповідач за первісним позовом проти позову заперечує з підстав того, що поставка вугілля за Договором була здійснена несвоєчасно; застосування штрафних санкцій є незаконним у зв'язку з порушенням справи про банкрутство ПАТ Центренерго та прямою забороною протягом часу дії мораторію застосовувати до юридичної особи санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань у відповідності до норм Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тими обставинами, що поставка вугілля за Договором за актом приймання-передачі вугільної продукції №18/СК від 28.01.2020 була здійснена несвоєчасно, у зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом просить стягнути пеню у розмірі 74359,15 грн.

Заперечуючи проти вимог зустрічного позову, відповідач за зустрічним позовом вказав на те, що зобов'язання постачальника в частині строків поставки за Договором змінилось за ініціативою покупця (лист від 12.11.2019, яким позивач за зустрічним позовом просив призупинити відвантаження вугілля по Договору).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Щодо вимог за первісним позовом.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Як встановлено судом, згідно з п. 2.9. Договору право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля згідно з умовами Договору.

Відповідно до п. 6.5. Договору вартість доставки вважається транспортно-заготівельними витратами покупця. Вартість доставки перевізнику оплачує постачальник або третя особа за дорученням постачальника з наступним відшкодуванням покупцем у встановленому Договором порядку. Підставою для відшкодування постачальнику вартості доставки є акт відшкодування вартості доставки до кожного акту приймання-передачі вугілля, який повинен містити назву вантажовідправника та залізничної станції відправлення, № залізничної накладної, № залізничного вагону, кількість вугілля, вартість доставки, яка підлягає відшкодуванню, № та дату відповідного акту приймання-передачі вугілля.

Як встановлено судом, позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) поставлено, а відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) прийнято вугілля на загальну суму 139 253 031,91 грн. за актами приймання-передачі вугільної продукції за Договором, а також до вказаних актів складено та підписано акти відшкодування вартості доставки вугілля на загальну суму 9 957 376,00 грн.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як передбачено п. 6.6. Договору, оплата вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки здійснюється в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у наступному порядку: покупець не пізніше наступного банківського дня, який слідує за датою отримання відповідного рахунку постачальника, здійснює попередню оплату в розмірі не менше 70% вартості партії вугілля, яка надійшла на залізничну станцію призначення в обсязі щонайменше 70% від її загальної кількості, що підтверджується календарною відміткою дати прибуття вантажу на залізничну станцію призначення в залізничній накладній; остаточну оплату вартості партії вугілля та відшкодування вартості його доставки покупець здійснює протягом 7 банківських днів з дати складання відповідних актів приймання-передачі вугілля та актів відшкодування вартості доставки.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2020, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, заборгованість ПАТ Центренерго перед ТОВ Сантрейд Компані складає 52892677,40 грн.

Як зазначає позивач за первісним позовом, заборгованість відповідача за первісним позовом з урахуванням вартості доставки вугілля, станом на дату подання позову складає 49 892 677,40 грн. Вказані обставини не були спростовані відповідачем за первісним позовом, а саме останнім не надано суду доказів сплати коштів у вказаному розмірі, строк сплати яких є таким, що настав.

Більше того, розмір заборгованості відповідача за первісним позовом підтверджується поданим позивачем за первісним позовом висновком експерта №2 за результатами проведення судової економічної експертизи від 18.05.2020, підготовленим для подання до суду за господарською справою №910/3759/20, складеним судовим експертом Лондаренко Д.О.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем за первісним позовом не надано доказів повної сплати вартості поставленого йому вугілля за Договором, в тому числі на суму 49892677,40 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у заявленому позивачем за первісним позовом розмірі.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 673691,61 грн. інфляційних втрат та 451843,36 грн. 3% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено урахуванням встановленого Договором строку оплати та здійснених відповідачем оплат щодо кожного акту за загальний період з 24.10.2019 до 11.03.2020, визначений позивачем за первісним позовом період нарахування є обґрунтованим, розрахунок є арифметично правильним, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 451843,36 грн. підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено за загальний період з грудня 2019 року по квітень 2020 року, з урахуванням розміру заборгованості у кожному місяці; визначений позивачем за первісним позовом період нарахування є обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 673691,61 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1959106,91 грн. пені внаслідок несвоєчасної оплати.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що згідно з п. 8.14 Договору за порушення виконання грошового зобов'язання за Договором постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, крім випадків, передбачених п. 9.4.2. Договору.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, суд зазначає, що позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення пеню, яка розрахована щодо кожного акту за загальний період з 24.10.2019 до 11.03.2020, визначений період нарахування є обґрунтованим, таким, що не виходить за межі встановлених ч. 6 ст. 232 ГПК України обмежень щодо строку нарахування пені, розрахунок є арифметично правильним, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1959106,91 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, правильність розрахунку 3% річних (451843,36 грн.) та пені (1959106,91 грн.), що заявлені позивачем у даній справі, також підтверджуються висновком експерта №2 за результатами проведення судової економічної експертизи від 18.05.2020, підготовленим для подання до суду за господарською справою №910/3759/20, складеним судовим експертом Лондаренко Д.О.

За змістом ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За змістом ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).

Оцінюючи висновок експерта №2 за результатами проведення судової економічної експертизи від 18.05.2020, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У висновку зазначено, що відповідно до вимог частини 5 статті 101 ГПК України експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України, а також про те, що висновок експерта підготовлений для подання до Господарського суду міста Києва у справі №910/3759/20.

У той же час, висновок експерта №2 складений кваліфікованим атестованим судовим експертом Лондаренко Дар'єю Олегівною.

За таких обставин висновок експерта №2 за результатами проведення судової економічної експертизи від 18.05.2020 приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

Щодо доводів відповідача стосовно незаконності застосування штрафних санкцій у зв'язку з порушенням справи про банкрутство ПАТ Центренерго та прямою забороною протягом часу дії мораторію застосовувати до юридичної особи санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань у відповідності до норм Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у відповідній редакції, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №15/76-б-43/624-б про банкрутство Публічного акціонерного товариства Центренерго (ідентифікаційний код 22927045).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі №15/76-б-43/624-б провадження у справі № 15/76-б-43/624-б про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Центренерго" закрито; дію мораторію припинено; зобов'язано державного реєстратора за місцезнаходженням боржника внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про закриття провадження у справі № 15/76-б-43/624-б про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (ідентифікаційний код 22927045).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі № 15/76-б-43/624-б зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 15/76-б-43/624-б; зупинено дію оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 15/76-б-43/624-б до розгляду апеляційних скарг на вказану ухвалу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі № 15/76-б-43/624-б апеляційні скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 15/76-б-43/624-б залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 15/76-б-43/624-б залишено без змін; ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 в частині зупинення дії ухвали Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 слід вважати такою що втратила чинність.

Постановою Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №15/76-б-43/624-б касаційні скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 15/76-б-43/624-б залишено без задоволення; постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 15/76-б-43/624-б залишено без змін.

Суд зазначає, що заявлений позивачем за первісним позовом період нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат знаходиться поза межами періоду дії мораторію у справі про банкрутство відповідача (ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 дію мораторію припинено), а також поза межами періоду зупинення дії ухвали Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 (відповідно до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019), оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019, яка в силу ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття, ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 15/76-б-43/624-б залишено без змін, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 в частині зупинення дії ухвали Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 вирішено вважати такою, що втратила чинність. З огляду на викладене, доводи відповідача за первісним позовом щодо заборони стягнення санкцій у даній справі спростовуються викладеним вище.

Щодо вимог за зустрічним позовом.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом, 03.09.2019 та 23.09.2019 сторонами погоджено Специфікацію №1 та Специфікацію №2 до Договору. Відповідно до Специфікації №1 термін поставки вугілля - з 05.09.2019 по 30.11.2019; відповідно до Специфікації №2 термін поставки вугілля - з 24.09.2019 по 30.11.2019.

Як встановлено судом, відповідачем за зустрічним позовом поставлено позивачу за зустрічним позовом вугілля на суму 3 367 363,02 грн. за актом приймання-передачі вугільної продукції за Договором №18/СК (з приводу несвоєчасності поставки за яким виник спір в межах зустрічного позову) 28.01.2020.

Так, позивач за зустрічним позовом вказує на несвоєчасність поставки вугілля за вказаним актом та нараховує відповідачу за зустрічним позовом пеню у розмірі 74359,15 грн. за період з 01.12.2019 по 27.01.2020.

За змістом ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як встановлено судом, відповідно до п. 8.13. Договору, за порушення строків виконання зобов'язання по поставці вугілля покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості вугілля, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.

Разом з тим, суд зазначає, що до відзиву на зустрічний позов відповідачем за зустрічним позовом долучено копію листа ПАТ Центренерго №06/3507 від 12.11.2019, адресованого ТОВ Сантрейд Компані , у якому позивач за зустрічним позовом у зв'язку зі зменшенням надходження коштів за товарну продукцію через суттєве зниження обсягів виробітку електроенергії, а також значним скупченням вагонів на під'їзних коліях ТЕС і залізничній станції призначення просив відповідача за зустрічним позовом призупинити відвантаження вугілля за Договором.

За поясненнями відповідача за зустрічним позовом, з огляду на зазначений лист, ним було завершено постачання лише тієї продукції, яка була завантажена, а у грудні 2019 року відповідач за зустрічним позовом погодився призупинити постачання вугілля.

Так, направлення самим позивачем за зустрічним позовом відповідного листа, з якого чітко вбачається волевиявлення покупця щодо зупинення постачальником виконання зобов'язання з поставки товару (з урахуванням погоджених строків поставки) не дає позивачеві за зустрічним позовом права посилатись на обставини прострочення постачальника як підставу вимог про стягнення пені.

При цьому, з урахуванням зазначених висновків суду, доводи позивача за зустрічним позовом щодо недотримання форми зміни умов Договору щодо строків поставки не приймаються судом.

Більше того, у відзиві на зустрічний позов відповідач за зустрічним позовом також посилався на те, що несвоєчасне виконання позивачем за зустрічним позовом свого обов'язку з оплати унеможливило виконання зобов'язання з поставки.

Так, факт невиконання відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) свого обов'язку з оплати поставленого вугілля за Договором судом встановлено в межах розгляду первісного позову.

В силу ст. 532 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Наведені обставини в сукупності, за висновком суду, спростовують доводи позивача за зустрічним позовом щодо наявності у нього права вимагати сплати йому неустойки у зв'язку з несвоєчасною поставкою вугілля за актом №18/СК від 28.01.2020, а тому вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Позивачем за первісним позовом у судовому засіданні 17.07.2020 подано докази на підтвердження понесення ним витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, у розмірі 75509,28 грн.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ст. 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Як встановлено судом, позивачем за первісним позовом до матеріалів справи подано висновок експерта №2 за результатами проведення судової економічної експертизи від 18.05.2020, підготовлений для подання до суду за господарською справою №910/3759/20, складений судовим експертом Лондаренко Д.О.

Так, у підтвердження понесення витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, позивачем за первісним позовом подано зокрема копію договору №1/2020 на здійснення судово-економічної експертизи від 11.03.2020, укладеного між позивачем та ТОВ Науково-економічна аудиторська фірма Селект ; копію акту №1/11/2 від 18.05.2020 здачі-приймання висновку судового експерта №2; копію платіжного доручення №264 від 15.05.2020 про сплату вартості експертизи у розмірі 75509,28 грн.

Разом з тим, суд зазначає таке.

Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до позовної заяви, а саме позовна заява повинна містити, зокрема, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.

У позові позивач за первісним позовом виклав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у якому зазначено про розмір такого виду судових витрат, як судовий збір, будь-якого іншого орієнтовного розміру інших судових витрат, якими є в тому числі витрати на оплату вартості експертизи, позивачем викладено не було.

Так, приписами п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України покладено на позивача обов'язок надати планований орієнтовний/попередній (не остаточний) розрахунок судовий витрат, які останній лише планує понести у зв'язку з розглядом його позову у суді.

Суд зауважує, що позовна заява, подана ТОВ Сантрейд Компані , датована 11.03.2020.

В той же час, як встановлено судом, договір №1/2020, на підставі якого судовим експертом складено висновок експерта, що поданий у даній справі, укладено позивачем та ТОВ Науково-економічна аудиторська фірма Селект також 11.03.2020.

Тобто станом на 11.03.2020 - дату позовної заяви позивача за первісним позовом, останній міг передбачити свої плановані (орієнтовні) витрати в частині витрат на проведення експертизи, тим більше, що розмір таких витрат прямо передбачений у п. 6.1. договору №1/2020 від 11.03.2020 (75509,28 грн.), та повинен був зазначити їх в орієнтовному розрахунку, якщо позивач за первісним позовом розраховував на те, щоб заявити такі витрати для розподілу за наслідками розгляду справи в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Більше того, позов ТОВ "Сантрейд Компані" ухвалою суду від 17.03.2020 було залишено без руху (встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: зазначити правильну ціну поданого позову; надати суду докази надсилання відповідачу копії позовної заяви від 11.03.2020 №01-11 листом з описом вкладення).

Так, усуваючи недоліки поданого позову, позивач за первісним позовом 25.03.2020 подав нову редакцію позовної заяви, однак, будь-яких уточнень щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку вже станом на 25.03.2020 суду надано не було.

Вказані обставини є суттєвими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Так, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачу за первісним позовом станом на 11.03.2020 було достовірно відомо про плановані витрати на проведення експертизи (укладений договір на проведення експертизи є підставою для виконання замовником обов'язку з оплати вартості виконання експертизи), однак такі витрати не були заявлені в попередньому (орієнтовному) розрахунку у позові, а також не були додатково заявлені в новій редакції позову, поданій з метою усунення недоліків, враховуючи, що розмір витрат - 75 509, 28 грн., за оцінкою суду, є значним та, відповідно, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому розрахунку (де такий розмір не був заявлений взагалі), суд вважає за необхідне відмовити позивачу за первісним позовом у відшкодуванні витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, у розмірі 75 509, 28 грн. в порядку ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору покладаються на відповідача за первісним позовом з огляду на задоволення позову; судові витрати по сплаті судового збору позивача за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом з огляду на відмову в зустрічному позові.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТРЕЙД КОМПАНІ" до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03022, м. Київ, вул. Козацька, 120/4, літера Є ; ідентифікаційний код: 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТРЕЙД КОМПАНІ" (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, 1, офіс 305; ідентифікаційний код: 40936950) основний борг у розмірі 49 892 677 (сорок дев'ять мільйонів вісімсот дев'яносто дві тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 40 коп., пеню у розмірі 1 959 106 (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч сто шість) грн. 91 коп., 3% річних у розмірі 451 843 (чотириста п'ятдесят одна тисяча вісімсот сорок три) грн. 36 коп., інфляційні втрати у розмірі 673 691 (шістсот сімдесят три тисячі шістсот дев'яносто одну) грн. 61 коп. та судовий збір у розмірі 735 700 (сімсот тридцять п'ять тисяч сімсот) грн. 00 коп.

3. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТРЕЙД КОМПАНІ" відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.07.2020

Суддя Ю.В. Картавцева