Рішення

від 22.07.2020 по справі 922/1401/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1401/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська енерго-сервісна компанія", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 82269,31 грн. за участю представників сторін:

позивача - Крат А.В., адвокат,

відповідача - Михайловин Д.В., адвокат.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство "Полтаваобленерго", м. Полтава, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська енерго-сервісна компанія", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором підряду на виконання проектних робіт № 3429 від 24.09.2018 в розмірі 82269,31 грн., з яких: 47499,60 грн. - авансова оплата в розмірі 50% загальної ціни договору, 34769,71 грн. - пеня. Також просить суд покласти на відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу № 922/1401/20 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.06.2020 о 12:15 год.

Протокольними ухвалами від 03.06.2020, 24.06.2020, 15.07.2020 у судових засіданнях оголошувалась перерва, в порядку ст. 216 ГПК України.

24.06.2020 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 14398), в якому відповідач зазначив, що згідно з п. 4.3.1 договору підряду на виконання проектних робіт № 3429 від 24.09.2018, замовник (позивач) зобов`язується перед початком робіт надати підряднику необхідні документи - вихідні дані для виконання робіт. Цей обов`язок замовника кореспондується з обов`язком підрядника своєчасно та якісно виконати роботи відповідно до вихідних даних наданих замовником. Тобто, своєчасність та повнота виконання робіт за умовами договору та норм Цивільного кодексу залежить від надання чи ненадання замовником вихідних даних для проектування. Відповідач вважає, що у відповідності до ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення з боку відповідача не настало, оскільки має місце прострочення з боку АТ Полтаваобленерго . Позивач не надав вихідні дані; штучно та безпідставно затягував процес погодження проектної документації, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Окрім цього, відповідач вважає, що ст. 849 ЦК України взагалі не передбачає такого способу захисту, як стягнення авансу за договором підряду, що виключає задоволення позовних вимог АТ Полтаваобленерго . Позивачем обрано спосіб захисту, що не передбачений законодавством. Також відповідач зазначає, що позовні вимоги про стягнення пені заявлені з пропуском строку позовної давності, оскільки позивач 2019 звернувся до суду 07.05.2020, тобто після спливу річного строку позовної давності.

03.07.2020 позивачем надано до суду відповідь на відзив (вх. № 15275), в якій позивач зазначив про правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, що є підставою для їх задоволення у повному обсязі.

У судовому засіданні 22.07.2020 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.07.2020 проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов. Керуючись ч. 8 ст. 129 ГПК України, наголосив про намір подати до суду заяву про розподіл витрат на правову допомогу.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.07.2020, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Згідно рішення Загальних зборів від 17.04.2019 змінено найменування Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на Акціонерне товариство "Полтаваобленерго", а також змінено тип акціонерного товариства з публічного на приватне.

Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" - є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго".

24.09.2018 між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська енерго-сервісна компанія" (відповідач, підрядник, ТОВ "ХАЕСК") укладено договір підряду на виконання проектних робіт №3429 (договір), п 1.1. якого передбачено, що підрядник зобов`язується, згідно з завданням на проектування замовника (додаток 1), у відповідності з вимогами ДБН А.2.2-3-2014, ДБН В. 1.2.-14-2009, інших нормативних документів на свій ризик виконати, погодити та здати замовнику в установлений строк проектно-кошторисну документацію Розробка робочого проекту заміни теплової мережі №11 діаметром 273 мм від ТК 10/50 до ТК 11/1 по провулку Гвардійський (інв. №70002603 - теплотраса по місту - нагірна частина від ТК 10/33), (надалі-роботи), а замовник зобов`язується прийняти від підрядника закінчену проектно-кошторисну документацію та оплатити її.

Загальна ціна договору з ПДВ складає 94999,20 грн. (п.2.3 договору в редакції додаткової угоди №1 від 22.10.2018).

Строк закінчення робіт, передбачених даним договором - 15.04.2019 (п.3.2. договору в редакції додаткової угоди №2 від 27.02.2019).

Відповідно до п.6.1. договору умовою початку виконання робіт підрядником є отримання від замовника вихідних даних, згідно п. 4.3.1. договору.

Згідно з п. 4.3.1 договору замовник зобов`язується перед початком робіт надати підряднику необхідні документи - вихідні дані для виконання робіт.

Відповідно до п. 5.1. договору, після підписання договору, замовник перераховує підряднику авансову оплату у розмірі до 50% від загальної ціни договору.

Згідно з п. 5.4. договору, у випадку одержання попередньої оплати та неможливості виконати свої зобов`язання, про що підрядник повідомляє замовника, підрядник повертає замовнику одержані грошові кошти не пізніше 5-ти банківських днів, з моменту порушення строків виконання своїх зобов`язань. При порушенні зазначеного строку на суму неповернених коштів нараховується індекс інфляції та 30% річних за користування грошовими коштами.

Передача розробленої документації на погодження здійснюється підрядником. (п.6.2. Договору).

Проектно-кошторисна документація готується та передається замовнику українською мовою в 4 примірниках на паперовому носії та в електронному вигляді в форматі PDF, додатково текстова частина надається в форматі Word, графічна частина - в форматі AutoCAD, кошторисна частина - в форматі АВК останньої версії (п.6.4. Договору).

По закінченню робіт підрядник передає замовнику проектну документацію на підставі супровідного листа з переліком документації, яка передається, та проект Акта здачі-приймання проектної документації, підписаний з боку підрядника (п. 6.5. договору).

П. 7.2. договору передбачено, що у випадку порушення підрядником строку закінчення робіт, що передбачений договором, замовник має право нарахувати підряднику штрафну санкцію у розмірі 0,2 % від загальної ціни договору за кожен день прострочення, а підрядник зобов`язується на вимогу замовника сплатити зазначену штрафну санкцію.

Відповідно до п. 13.1. договору на виконання проектних робіт, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 27.02.2019, цей договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін і скріплення печатками, і діє до 30 квітня 2019 року, в частині здійснення розрахунків та гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання.

Відповідно до умов п.5.1. договору, авансова оплата в розмірі 50% загальної ціни договору була здійснена ПАТ Полтаваобленерго на користь ТОВ ХАЕСК платіжним дорученням №0000699565 від 14.12.2018, на суму 47 499,60 грн.

ПАТ Полтаваобленерго вихідні дані надані ТОВ ХАЕСК в додатку №1 Завдання на проектування 24.09.2018, під час укладення договору.

Натомість, як зазначає позивач, відповідач, у строки, визначені умовами укладеного між сторонами договору, свої зобов`язання щодо належного та вчасного виконання умов договору, не виконав.

АТ Полтаваобленерго листом №10-71/4581 від 12.03.2020 повідомило ТОВ ХАЕСК , що відмовляється від прийняття робіт ТОВ ХАЕСК за договором підряду на виконання проектних робіт №3429 від 24.09.2018, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання та втратою інтересу для АТ Полтаваобленерго , внаслідок суттєвої затримки виконання робіт, а також вимагало повернути авансову оплату у сумі 47499,60 грн. та сплатити штрафну санкцію у сумі 34769,71 грн.

ТОВ ХАЕСК листом №0320/ЕС02 від 20.03.2020 залишило вимогу, зазначену у листі АТ Полтаваобленерго №10-71/4581 від 12.03.2020 про повернення авансової оплати та сплати штрафної санкції без задоволення.

Враховуючи викладені обставини, звертаючись до господарського суду з даним позовом, позивач зазначає, що у TOB ХАЕСК перед АТ Полтаваобленерго існує заборгованість за невиконання умов договору підряду на виконання проектних робіт №3429 від 24.09.2018, в загальному розмірі 82269,31 грн., з яких:

47 499,60 грн. - авансова оплата в розмірі 50% загальної ціни договору;

34 769,71 грн. - пеня в розмірі 0,2% від загальної ціни Договору за кожен день прострочення, відповідно до п.7.2. Договору.

Докази оплати ТОВ ХАЕСК зазначеної заборгованості на користь АТ Полтаваобленерго , на час розгляду даного спору, в матеріалах справи відсутні.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 839 ЦК України, підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Відповідно до ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як встановлено судом, відповідно до п 1.1. договору передбачено, що підрядник зобов`язується, згідно з завданням на проектування замовника (додаток 1), у відповідності з вимогами ДБН А.2.2-3-2014, ДБН В. 1.2.-14-2009, інших нормативних документів на свій ризик виконати, погодити та здати замовнику в установлений строк проектно-кошторисну документацію Розробка робочого проекту заміни теплової мережі №11 діаметром 273 мм від ТК 10/50 до ТК 11/1 по провулку Гвардійський (інв. №70002603 - теплотраса по місту - нагірна частина від ТК 10/33), (надалі-роботи), а замовник зобов`язується прийняти від підрядника закінчену проектно-кошторисну документацію та оплатити її.

Авансова оплата в розмірі 50% загальної ціни договору була здійснена ПАТ "Полтаваобленерго" на користь ТОВ "ХАЕСК" платіжним дорученням №0000699565 від 14.12.2018 на суму 47 499,60 грн., що відповідає умові п.5.1. договору.

ПАТ "Полтаваобленерго" вихідні дані надані ТОВ "ХАЕСК" в додатку №1 "Завдання на проектування" 24.09.2018 під час укладення договору, що відповідає вимогам 888 ЦК України (за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника).

Відповідно до договору, невід`ємною частиною цього договору є - завдання на проектування (додаток №1).

Крім того, п.4.3. розділу 4 "Загальне положення" ДБН А.2.2-3-2014 передбачено, що основними складовими вихідних даних є:

містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки; технічні умови;

завдання на проектування (додаток Б)

Інші вихідні дані, які надаються замовником, наведені в додатку А.

В додатку А (довідковий) зазначено в примітках, що перелік вихідних даних, які надаються замовником, визначаються при підписанні договору на виконання відповідних стадій проектування.д

Завдання на проектування (додаток №1) затверджене замовником (ПАТ "Полтаваобленерго") та погоджене підрядником (TOB "ХАЕСК"). Надання інших вихідних даних сторони за укладеним договором не обумовили.

Так, у відзиві на позов, відповідачем зазначено, що мало місце прострочення з боку позивача щодо надання вихідних даних (документів) - для виконання відповідачем робіт за договором та посилається на постійне повідомлення позивача, що роботи не можуть бути виконані вчасно, у зв`язку з ненаданням позивачем всіх вихідних даних.

Натомість, суд зауважує, що під час розгляду даного спору, ТОВ "ХАЕСК" не надано доказів відповідних звернень відповідача до позивача про надання вихідних даних чи іншої додаткової інформації, необхідної для початку виконання свого зобов`язання за договором.

Таким чином, відповідно до умов укладеного договору сторони погодили, що невід`ємною частиною цього договору є завдання на проектування, а саме додаток №1, а уповноважені представники договірних сторін своїми підписами на основному тексті договору погодили додаток №1 в тому вигляді, який подано до суду, тобто відповідно до ст. 241 ЦК України відбулося наступне схвалення.

Ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вказана презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Передача розробленої документації на погодження здійснюється Підрядником (п.6.2. Договору).

Проектно-кошторисна документація готується та передається Замовнику українською мовою в 4 (чотирьох) примірниках на паперовому носії та в електронному вигляді в форматі PDF, додатково текстова частина надається в форматі Word, графічна частина - в форматі AutoCAD, кошторисна частина - в форматі АВК останньої версії (п.6.4. договору).

По закінченню робіт підрядник передає замовнику проектну документацію на підставі супровідного листа з переліком документації яка передається, та проект Акта здачі-приймання проектної документації, підписаний з боку підрядника, (п.6.5. договору).

Таким чином, з огляду на те, що авансова оплата в розмірі 50% загальної ціни договору була здійснена платіжним дорученням №0000699565 від 14.12.2018 , а вихідні дані надані в додатку №1 "Завдання на проектування" до договору, ТОВ "ХАЕСК" зобов`язане закінчити роботи 15.04.2019.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що у строк, встановлений умовами укладеного між сторонами договору, свої зобов`язання щодо належного та вчасного виконання умов договору, не виконав.

Відповідно до ч.2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

АТ Полтаваобленерго листом №10-71/4581 від 12.03.2020 повідомило ТОВ ХАЕСК , що відмовляється від прийняття робіт ТОВ ХАЕСК за договором підряду на виконання проектних робіт №3429 від 24.09.2018, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання та втратою інтересу для АТ Полтаваобленерго , внаслідок суттєвої затримки виконання робіт, а також вимагало повернути авансову оплату у сумі 47499,60 грн. та сплатити штрафну санкцію у сумі 34769,71 грн.

ТОВ ХАЕСК листом №0320/ЕС02 від 20.03.2020 залишило вимогу, зазначену у листі АТ Полтаваобленерго №10-71/4581 від 12.03.2020 про повернення авансової оплати та сплати штрафної санкції без задоволення.

Ст. 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 4 ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Наведеною нормою врегульований випадок, коли одностороння відмова замовника від договору підряду не ставиться в залежність від наявності порушення договірних відносин з боку підрядника, тобто, у даному випадку, одностороння відмова є безпідставною з точки зору закону.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

В силу ч. 3 ст.651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Враховуючи, що така одностороння відмова від договору (розірвання), з огляду на положення ст. ст. 653, 849 ЦК України, не потребує узгодження з відповідачем (підрядником), то договір підряду від 24.09.2018 є припиненим.

Отже, названі норми закону та обставини справи, а саме наявність односторонньої відмови позивача від договору підряду та її одержання відповідачем, свідчать про припинення зобов`язань сторін, які виникли в силу укладеного між ними договору підряду.

У судовому засіданні 22.07.2020 представник відповідача не заперечував, що укладений між сторонами даного спору, договір підряду є розірваним, у зв`язку з чим наголосив про безпідставність нарахування та заявлення до стягнення з відповідача суми пені.

П. 5.4. договору передбачено, що у випадку одержання попередньої оплати та неможливості виконати свої зобов`язання, про що підрядник повідомляє замовника, підрядник повертає замовнику одержані грошові кошти не пізніше 5-ти банківських днів з моменту порушення строків виконання своїх зобов`язань. При порушенні зазначеного строку на суму неповернутих коштів нараховується індекс інфляції та 30% річних за користування грошовими коштами.

Представник відповідача, заперечуючи проти заявлених позовних вимог щодо повернення позивачу суми авансового платежу, в розмірі 47499,60 грн., посилається на відсутність передбаченого нормами ст. 849 ЦК України такого способу захисту, як стягнення авансу за договором підряду.

З приводу зазначених заперечень відповідача, суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст.5 ГПК України передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що згідно із ч. 1 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обгрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Суд, згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін.

При цьому суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову, не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що тлумачення ч. 3 ст. 651, ч. 4 ст. 653, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України свідчить, що, якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

Вказану позицію Верховний Суд, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловлено у Поставові від 25 березня 2020 року у справі 537/4259/15-ц.

Отже, глава 83 ЦК України застосовується до зобов`язальних правовідносин, що виникли на підставі договору, але лише після того як указаний договір припинив свою дію.

Таким чином, на момент розгляду справи, кошти у розмірі 47499,60 грн., набуті відповідачем безпідставно і підлягають поверненню позивачу, у порядку глави 83 ЦК України.

На час вирішення даного спору, відповідачем не надано доказів належного виконання свого зобов`язання за договором від 24.09.2018, у визначений договором строк. Також відповідачем не надано суду доказів на підтвердження повернення перерахованих позивачем на його рахунок, згідно платіжного доручення № 0000699565 від 14.12.2018 грошових коштів у сумі 47499,60 грн.

Отже, на момент подання позову у відповідача відсутні будь-які законні підстави для утримання у себе коштів позивача, котрі, як безпідставно набуте майно, відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, мають бути повернуті позивачу.

Враховуючи викладене та те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, суд зазначає, що відповідач не спростовував викладені у позові вимоги та не скористався своїм процесуальним правом надати суду докази, які б підтверджували виконання ним свого зобов`язання за договором № 3429 від 24.09.2018, а, отже, вимога позивача про стягнення на свою користь суми сплачених грошових коштів в розмірі 47499,60 грн., є правомірною, та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення на свою користь суму пені в розмірі 34769,71 грн.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Ст. 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог ч. 2 ст. 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, ч. 6 ст. 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

У відповідності до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем у відзиві на позов зазначено про пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог про нарахування суми пені в розмірі 34769,71 грн.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення пені в розмірі 34769,71 грн., після спливу встановленого Законом строку позовної давності в один рік, зазначене, в силу ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладені обставини, позовні вимоги Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська енерго-сервісна компанія" (61128, м. Харків, проспект Льва Ландау, 149, офіс 212, код ЄДРПОУ 37090791) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36000, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819) суму заборгованості в розмірі 47499,60 грн., судовий збір в розмірі 1213,63 грн.

Видати наказі після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено 23.07.2020.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/1401/20