Постанова

від 15.12.2020 по справі 922/1401/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2020 р. Справа №922/1401/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М. , суддя Склярук О.І.,

при секретарі судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

від позивача - Крат А.В,, адвокат, свідоцтво ПТ №3263 від 28.01.2020, довіреність №10-72/6742 від 22.04.2020,

від відповідача - Михайловин Д.В., адвокат, свідоцтво ПТ №3132 від 22.10.2019, ордер ПТ №176432 від 23.06.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-сервісна компанія , м. Харків (вх.№2082Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі №922/1401/20 (повний текст якого складено та підписано 23.07.2020 суддею Р.М. Аюповою у приміщенні Господарського суду Харківської області, м. Харків),

за позовом Акціонерного товариства Полтаваобленерго , м. Полтава,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-сервісна компанія , м. Харків,

про стягнення коштів в розмірі 82269,31 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі №922/1401/20 у задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-сервісна компанія на користь Акціонерного товариства Полтаваобленерго суму заборгованості в розмірі 47499,60 грн., судовий збір в розмірі 1213,63 грн.

ТОВ Харківська енерго-сервісна компанія із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі №922/1401/20 в частині стягнення заборгованості у розмірі 47499,60 грн. та судового збору по справі №922/1401/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства Полтаваобленерго відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт вказує про наступне:

- за умовами договору підряду №3429 та вимог законодавства замовник зобов`язаний надати вихідні дані; від їх надання безпосередньо залежить початок та строк виконання робіт; за відсутності будь-яких доказів від позивача про надання всіх вихідних даних суд прийшов до помилкового висновку про виконання останнім свого обов`язку; суд повинен був відмовити у позові через прострочення зобов`язань з боку позивача;

- суд першої інстанції застосував норму, яка не підлягала застосуванню, оскільки позивач посилався на ч.2 ст.849 ЦК, тоді як суд застосував ч.4 ст.849 ЦК України; для застосування ч.4 ст.849 ЦК України суд повинен був встановити факти виплати АТ Полтаваобленерго на користь ТОВ ХАЕСК плати за виконану частину робіт та відшкодування завданих відмовою збитків, однак суд цих фактів не встановив;

- за приписами статті 849 ЦК України відмова від договору підряду можлива до спливу строку виконання підрядних робіт, який встановлений згідно з договором; натомість позивач відмовився від договору після закінчення встановленого договором строку виконання робіт підрядником і така відмова від договору не узгоджується з приписами ст.849 ЦК України; відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.10.2019 у справі №916/3009/17 та від 14.08.2018 у справі №908/1585/17, де суди відмовили у задоволенні позовних вимог;

- суд на власний розсуд здійснив правову перекваліфікацію відносин та застосував положення Глави 83 ЦК України, ст.1212 ЦК України, посилаючись на позицію ВС/КЦС у постанові від 25.03.2020 у справі №537/4259/15-ц; але суд не звернув увагу, що вказана постанова від 25.03.2020 базується на постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 де зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права ; тобто Глава 83 ЦК України, ст.1212 ЦК України застосовується лише тоді, коли спірні відносини не врегульовані спеціальними інститутами права; у даній справі спірні відносини врегульовані спеціальними нормами Глави 61 ЦК України, зокрема положеннями ст.849 ЦК України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою у справі №922/1401/20. Позивачу встановлено строк до 05.11.2020, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянту. Призначено справу до розгляду на 09.11.2020. Запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд , поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України Про електронний цифровий підпис та Закону України Про електронні довірчі послуги . Повідомлено що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи.

Від Акціонерного товариства Полтаваобленерго надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9906 від 16.10.2020), в якому позивач просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі №922/1401/20 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач зазначає про наступне:

- завдання на проектування (Додаток №1) затверджене замовником та погоджене підрядником; надання інших вихідних даних сторони за укладеним договором не обумовили; під час дії договору жодного разу підрядник не звертався до замовника з відповідними проханням про надання додаткових вихідних даних чи іншої додаткової інформації, необхідної для початку виконання договору;

- зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05.11.2020, у зв`язку з відпусткою судді Слободіна М.М. для розгляду справи №922/1401/20 визначено наступний склад колегії суддів: суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М., суддя Склярук О.І.

За змістом ч.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України означена зміна складу суду зумовлює новий відлік визначеного ст.273 цього Кодексу процесуального строку розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 оголошено перерву у розгляді справи №922/1401/20 до 03.12.2020. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд , поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України Про електронний цифровий підпис та Закону України Про електронні довірчі послуги . Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Попереджено учасників процесу, що у разі неявки представників з належним чином оформленими повноваженнями, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 оголошено перерву у розгляді справи №922/1401/20 до 15.12.2020.

В судовому засіданні 15.12.2020 представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Згідно рішення Загальних зборів від 17.04.2019 змінено найменування Публічного акціонерного товариства Полтаваобленерго на Акціонерне товариство Полтаваобленерго , а також змінено тип акціонерного товариства з публічного на приватне.

Акціонерне товариство Полтаваобленерго - є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства Полтаваобленерго .

24.09.2018 між Публічним акціонерним товариством Полтаваобленерго (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-сервісна компанія (відповідач, підрядник, ТОВ ХАЕСК ) укладено договір підряду на виконання проектних робіт №3429 (договір), п 1.1. якого передбачено, що підрядник зобов`язується, згідно з завданням на проектування замовника (додаток 1), у відповідності з вимогами ДБН А.2.2-3-2014, ДБН В. 1.2.-14-2009, інших нормативних документів на свій ризик виконати, погодити та здати замовнику в установлений строк проектно-кошторисну документацію Розробка робочого проекту заміни теплової мережі №11 діаметром 273 мм від ТК 10/50 до ТК 11/1 по провулку Гвардійський (інв. №70002603 - теплотраса по місту - нагірна частина від ТК 10/33), (надалі-роботи), а замовник зобов`язується прийняти від підрядника закінчену проектно-кошторисну документацію та оплатити її.

Загальна ціна договору з ПДВ складає 94999,20 грн. (п.2.3 договору в редакції додаткової угоди №1 від 22.10.2018).

Строк закінчення робіт, передбачених даним договором - 15.04.2019 (п.3.2. договору в редакції додаткової угоди №2 від 27.02.2019).

Відповідно до п.6.1. договору умовою початку виконання робіт підрядником є отримання від замовника вихідних даних, згідно п. 4.3.1. договору.

Згідно з п. 4.3.1 договору замовник зобов`язується перед початком робіт надати підряднику необхідні документи - вихідні дані для виконання робіт.

Відповідно до п. 5.1. договору, після підписання договору, замовник перераховує підряднику авансову оплату у розмірі до 50% від загальної ціни договору.

Згідно з п. 5.4. договору, у випадку одержання попередньої оплати та неможливості виконати свої зобов`язання, про що підрядник повідомляє замовника, підрядник повертає замовнику одержані грошові кошти не пізніше 5-ти банківських днів, з моменту порушення строків виконання своїх зобов`язань. При порушенні зазначеного строку на суму неповернених коштів нараховується індекс інфляції та 30% річних за користування грошовими коштами.

Передача розробленої документації на погодження здійснюється підрядником. (п.6.2. Договору).

Проектно-кошторисна документація готується та передається замовнику українською мовою в 4 примірниках на паперовому носії та в електронному вигляді в форматі PDF, додатково текстова частина надається в форматі Word, графічна частина - в форматі AutoCAD, кошторисна частина - в форматі АВК останньої версії (п.6.4. Договору).

По закінченню робіт підрядник передає замовнику проектну документацію на підставі супровідного листа з переліком документації, яка передається, та проект Акта здачі-приймання проектної документації, підписаний з боку підрядника (п. 6.5. договору).

П. 7.2. договору передбачено, що у випадку порушення підрядником строку закінчення робіт, що передбачений договором, замовник має право нарахувати підряднику штрафну санкцію у розмірі 0,2 % від загальної ціни договору за кожен день прострочення, а підрядник зобов`язується на вимогу замовника сплатити зазначену штрафну санкцію.

Відповідно до п. 13.1. договору на виконання проектних робіт, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 27.02.2019, цей договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін і скріплення печатками, і діє до 30.04.2019, в частині здійснення розрахунків та гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання.

Відповідно до умов п.5.1. договору, авансова оплата в розмірі 50% загальної ціни договору була здійснена ПАТ Полтаваобленерго на користь ТОВ ХАЕСК платіжним дорученням №0000699565 від 14.12.2018, на суму 47499,60 грн.

ПАТ Полтаваобленерго вихідні дані надані ТОВ ХАЕСК в додатку №1 Завдання на проектування 24.09.2018, під час укладення договору.

Натомість, як зазначає позивач, відповідач, у строки, визначені умовами укладеного між сторонами договору, свої зобов`язання щодо належного та вчасного виконання умов договору, не виконав.

АТ Полтаваобленерго листом №10-71/4581 від 12.03.2020 повідомило ТОВ ХАЕСК , що відмовляється від прийняття робіт ТОВ ХАЕСК за договором підряду на виконання проектних робіт №3429 від 24.09.2018, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання та втратою інтересу для АТ Полтаваобленерго , внаслідок суттєвої затримки виконання робіт, а також вимагало повернути авансову оплату у сумі 47499,60 грн. та сплатити штрафну санкцію у сумі 34769,71 грн.

ТОВ ХАЕСК листом №0320/ЕС02 від 20.03.2020 залишило вимогу, зазначену у листі АТ Полтаваобленерго №10-71/4581 від 12.03.2020 про повернення авансової оплати та сплати штрафної санкції без задоволення.

Враховуючи викладені обставини, звертаючись до господарського суду з даним позовом, позивач зазначає, що у TOB ХАЕСК перед АТ Полтаваобленерго існує заборгованість за невиконання умов договору підряду на виконання проектних робіт №3429 від 24.09.2018, в загальному розмірі 82269,31 грн., з яких:

47499,60 грн. - авансова оплата в розмірі 50% загальної ціни договору;

34769,71 грн. - пеня в розмірі 0,2% від загальної ціни Договору за кожен день прострочення, відповідно до п.7.2. Договору.

Докази оплати ТОВ ХАЕСК зазначеної заборгованості на користь АТ Полтаваобленерго , на час розгляду даного спору, в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент подання позову у відповідача відсутні будь-які законні підстави для утримання у себе коштів позивача, котрі, як безпідставно набуте майно, відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, мають бути повернуті позивачу.

Однак, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині застосування положень ст.1212 ЦК України, з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ГК України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний уплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі роботи при умові, що робота виконана належним чином і в узгоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Також, у п.1 ч.1 ст. 889 ЦК України визначено, що замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Згідно з ст. 888 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ч. 1 ст. 846, ч.ч. 2, 4 ст. 849 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті).

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно правових висновків, які викладені Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.09.2019 у справі №911/1433/18:

- правовий аналіз частин другої та четвертої статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють дві окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови;

- частиною 2 цієї статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначеної законодавством умови, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника;

- частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору, але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору;

- відмова замовника від договору підряду в порядку частини четвертої статті 849 ЦК України є іншою, самостійною підставою, яка ґрунтується на безумовному праві замовника та не ставиться в залежність від попереднього відшкодування підряднику його витрат та збитків, завданих таким одностороннім розірванням договору;

- для правильного вирішення спорів про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови замовника від договору підряду судам необхідно достовірно з`ясовувати обставини того, на підставі якої саме частини статті 849 ЦК України чи умови договору замовник відмовився від договору підряду. Якщо на підставі частини 2 статті 849 ЦК України, то чи доведена фактична наявність визначених у ній підстав для такої односторонньої відмови.

Матеріали справи свідчать, що 14.12.2018 позивач здійснив авансову оплату в розмірі 50% від загальної ціни в сумі 47499,60 грн. Вказаний розмір грошових коштів визначено позивачем за умовами договору як авансова оплата за договором.

Строк виконання робіт встановлено до 15.04.2019, однак роботи у цей час виконані не були. Відповідне не спростоване відповідачем у справі.

АТ Полтаваобленерго листом №10-71/4581 від 12.03.2020 повідомило ТОВ ХАЕСК , що відмовляється від прийняття робіт ТОВ ХАЕСК за договором підряду на виконання проектних робіт №3429 від 24.09.2018, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання та втратою інтересу для АТ Полтаваобленерго , внаслідок суттєвої затримки виконання робіт, а також вимагало повернути авансову оплату у сумі 47499,60 грн. та сплатити штрафну санкцію у сумі 34769,71 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджена відмова замовника від договору підряду на підставі ч.2 ст.849 ЦК України, у зв`язку із доведеними обставинами прострочення підрядника.

Посилання апелянта на те, що позивач не мав права відмовитись від договору на підставі ч.2 ст.849 ЦК України, оскільки відповідна відмова можлива лише до спливу строку виконання підрядних робіт, колегія суддів вважає необґрунтованими. Так, колегія суддів зазначає, що згідно ч.2 ст.849 ЦК України відмова замовника від договору може бути вчинена до моменту завершення виконання підрядником робіт та з зазначенням відповідних правових підстав. Тобто застосування цієї частини надає право замовнику як відмовитись від договору у разі, якщо закінчення роботи стає явно неможливим до спливу строку її виконання, так і у разі якщо підрядник не розпочав роботу; при цьому вказана стаття не передбачає обмеження по застосуванню цієї норми після спливу саме терміну виконання такої роботи. Замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи (а не терміну її виконання) і визначене цією нормою право не може бути обмежене. Таким чином, зважаючи на бездіяльність підрядника, позивач обґрунтовано скористався своїм правом, наданим ч. 2 ст. 849 ЦК України і відмовився від договору підряду (повідомив про його розірвання в односторонньому порядку). Факт отримання листа про одностороннє розірвання договору відповідачем не спростовано. Натомість ТОВ ХАЕСК листом №0320/ЕС02 від 20.03.2020 залишило вимогу, зазначену у листі АТ Полтаваобленерго №10-71/4581 від 12.03.2020 про повернення авансової оплати та сплати штрафної санкції без задоволення.

Зважаючи на відмову замовника від договору підряду на підставі ч.2 ст. 849 Цивільного кодексу України, у ПАТ Полтаваобленерго виникло право на відшкодування збитків.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Так, за змістом положень ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 224 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не виконанні роботи по договору в обумовлений строк, ТОВ Харківська енерго-сервісна компанія не надано доказів неможливості виконання робіт, їх повного або часткового виконання, а також не заперечується отримання авансу від позивача. З огляду на викладене гроші отримані відповідачем не було реалізовано на виконання умов договору, а позивач позбавлений можливості отримати роботи, результат на який він розраховував через бездіяльність відповідача.

Крім того, пунктом 5.4. договору передбачено, що у випадку одержання попередньої оплати та неможливості виконати свої зобов`язання, про що підрядник повідомляє замовника, підрядник повертає замовнику одержані грошові кошти не пізніше 5-ти банківських днів з моменту порушення строків виконання своїх зобов`язань.

Підрядник свої зобов`язання, передбачені умовами вищезазначеного договору не виконав, отже, відповідно до п. 5.4. договору відповідач був зобов`язаний повернути замовнику попередню оплату у сумі 47499,60 грн.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 47499,60 грн. авансової оплати по договору підряду на виконання проектних робіт №3429 від 24.09.2018.

Крім того, колегія суддів зазначає, що апелянт вказував про те, що у нього не виникло прострочення виконання зобов`язання щодо виконання робіт, оскільки він не отримував від позивача необхідних для виконання обумовлених договором робіт вихідних даних.

Проте, такі посилання є безпідставними, зважаючи на таке.

Відповідно до договору, невід`ємною частиною цього договору є завдання на проектування (додаток №1).

Додатковою угодою №1 від 22.10.2018 сторони внесли зміни до договору, зокрема визначили додаток №2 Протокол узгодження договірної ціни , та додаток №3 Кошторисна документація . Також вказаною додатковою угодою сторони внесли зміни до пункту 2.3. договору, зокрема визначили загальну ціну договору у розмірі 94999,20 грн, з ПДВ.

Додатковою угодою №2 від 27.02.2019 сторони погодили строк закінчення робіт за договором, зокрема визначили: Строк закінчення робіт, передбачених даним Договором - 15.04.2019р. .

Поряд з цим, жодних зауважень чи протоколів розбіжностей під час укладення договору підряду, в тому числі й щодо додатку №1, який є невід`ємною його частиною від відповідача не надходило.

Відповідно до п. 6.1. договору передбачено, що умовою початку робіт підрядником є отримання від замовника вихідних даних згідно п. 4.3.1. договору.

Згідно з п.4.3. розділу 4 Загальне положення ДБН А.2.2-3-2014, на які посилається відповідач щодо визначення вихідних даних необхідних для виконання робіт за договором підряду, передбачено, що основними складовими вихідних даних є:

- містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки;

- технічні умови;

- завдання на проектування (додаток Б)

Інші вихідні дані, які надаються замовником, наведені в додатку А.

В додатку А, на який посилається відповідач, зазначено в примітках, що перелік вихідних даних, які надаються замовником, визначаються при підписанні договору на виконання відповідних стадій проектування.

Завдання на проектування (додаток №1) затверджене замовником (позивач) та погоджене підрядником (відповідач).

Надання інших вихідних даних при підписанні договору сторони за укладеним договором не обумовили.

Отже, позивачем вихідні дані надані відповідачу в додатку №1 Завдання на проектування під час укладення договору, що відповідає вимогам ст.888 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, доводи відповідача про те, що позивачем не було надано йому вихідних даних необхідних для виконання робіт обумовлених договором підряду є безпідставними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Стосовно посилань апелянта на судову практику, колегія суддів зазначає наступне.

У рішенні у справі Тудор проти Румунії Європейський суд з прав людини вказав, що роль найвищої судової інстанції кожної держави полягає в тому, щоб вирішувати суперечності у судовій практиці. Європейський суд з прав людини дає чітку відповідь: забезпечення єдності судової практики - завдання найвищої судової установи кожної держави. І не тільки Європейський суд з прав людини, а й інші органи Ради Європи відводять саме найвищій судовій установі в державі таку важливу роль.

Однак тлумачення правової норми судом у процесі вирішення спору з метою застосування закону до конкретних правовідносин, які виникли між сторонами, - одночасно і процесуальне право, і обов`язок суду. Жоден суд не може ухвалити рішення, не витлумачивши норму закону, яку він застосовує.

Ч. 4 ст. 236 ГПК України вказує на те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Разом із тим суддівський розсуд - необхідна складова незалежності суду. Знаходячись поза межами прецедентної судової системи, суд проявляє свій розсуд у тому, що вирішує спір, ґрунтуючись виключно на статутному праві, самостійно даючи йому тлумачення, виходячи зі змісту, значення конкретного закону, галузі права і законодавства в цілому у рамках індивідуальних особливостей обставин конкретної справи, що розглядається.

Таким чином, при врахуванні правових висновків мають враховуватися індивідуальні особливості обставин даної справи та конкретних доказів з урахуванням принципу правової визначеності та верховенства права.

Однак, судові рішення, на які посилається апелянт, були прийняті за наслідком розгляду спорів з підстав не аналогічних даному, при наявності різних фактичних обставин, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про неможливість застосування правових висновків в наведених справах до правовідносин у справі, що розглядається.

При цьому, колегія суддів зазначає про помилкове застосування судом першої інстанції положень ст.1212 ЦК України, з огляду на нижченаведене.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання щодо безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених у ст.11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ст.1212 ЦК України, безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.11, ч.1, 2 ст.509 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, які передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених у ст. 11 цього кодексу.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення та його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно чи кошти не можуть вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося у не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені в ч.2 ст.11 ЦК України.

Загальна умова ч.1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення в зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна чи коштів за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується те, що відповідач набув майно (грошові кошти) за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що заявлені до стягнення кошти в сумі 47499,60 повинні бути стягнуті в порядку приписів ст. 1212 ЦК України, як безпідставно набуті.

За таких обставин, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-сервісна компанія слід залишити без задоволення, а мотивувальну частину рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі №922/1401/20 змінити в частині обґрунтування підстав для задоволення позову, виклавши її в редакції мотивувальної частини цієї постанови, як зазначено вище. В решті рішення слід залишити без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 233, 240, 269, п.2, ч.1 ст. 275, 276, ч.4 ст. 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-сервісна компанія залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі №922/1401/20 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі №922/1401/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.12.2020.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Склярук