Ухвала

від 24.07.2020 по справі 910/12092/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/12092/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві з доданими до неї матеріалами

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020

та ухвалу Господарського суду м. Києва від 05.02.2020

у справі № 910/12092/18

про банкрутство Публічного акціонерного товариства ТОМАК ,-

ВСТАНОВИВ:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 14.07.2020 надійшла касаційна скарга ГУ ДПС у м. Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 05.02.2020 у справі №910/12092/18.

Розглянувши касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 05.02.2020 у справі №910/12092/18, суд дійшов висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження не вбачається, виходячи з наступного.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.02.2020 у справі №910/12092/18 клопотання ліквідатора банкрута про затвердження основної грошової винагороди ліквідатора задоволено, затверджено суму основної грошової винагороди ліквідатора ПАТ "Томак" Носенко Т.С. у сумі 293 122,83 грн. (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 про виправлення описки) за період з 17.10.2018 до 31.12.2019.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Господарського суду Господарського суду м. Києва від 05.02.2020 у справі №910/12092/18 залишено без змін.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Пункт 8 ч.2 ст.129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції , з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції , якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства ( КУзПБ), яким встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ визнано такими, що втратили чинність зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 N 2343-XII з наступними змінами; Постанова Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" від 14.05.1992 N 2344-XII.

Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Провадження у справі №910/12092/18 про банкрутство Публічного акціонерного товариства ТОМАК здійснюється відповідно до вимог КУзПБ.

Згідно ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Порядок оскарження судових рішень прийнятих у процедурі банкрутства визначений статтею 9 КУзПБ.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУзПБ, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 9 КУзПБ, у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Перелік судових рішень, визначений у ч. 3 ст. 9 КУзПБ, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним.

ГУ ДПС у м. Києві подано касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 910/12092/18 яка прийнята за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Господарського суду м. Києва від 05.02.2020 про задоволення клопотання ліквідатора банкрута про затвердження основної грошової винагороди ліквідатора задоволено, затверджено суму основної грошової винагороди ліквідатора ПАТ "Томак" Носенко Т.С. у сумі 293 122,83 грн., можливість оскарження якої в касаційному порядку не передбачено ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 293 ГПК України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо, зокрема, касаційну скаргу подано на судове рішення , що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві на постанову на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 05.02.2020 у справі №910/12092/18 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, яке відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 234, 235, п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК, ч. 3 ст. 9 КУзПБ, Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ГУ ДПС у м. Києві у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 05.02.2020 у справі №910/12092/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий,суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Банасько О.О.

Огороднік К.М.